Українські казки для ООН - Право - dt.ua

Українські казки для ООН

12 жовтня, 2012, 15:41 Роздрукувати Випуск №36, 12 жовтня-19 жовтня

Від України ООН надані дві доповіді: офіційна (урядова) й доповідь громадських організацій. Порівняння будь-яких відповідних розділів двох доповідей справляє сильне враженн

© topwar.ru

24 жовтня 2012 року відбудеться засідання Ради ООН, на якому розглядатимуть ситуацію з правами людини в Україні. Від України ООН надані дві доповіді: офіційна (урядова) й доповідь громадських організацій. Останню підготували авторитетні неурядові організації, зокрема Українська Ґельсінкська спілка з прав людини, НУО «Донецький меморіал» та інші.

Сторонньому спостерігачу, щоб скласти уявлення про стан речей в Україні, досить ознайомитися з доповіддю громадських організацій. Охочому побачити повнішу картину того, що відбувається, — не тільки наслідки, а й причини нинішнього стану речей, а також оцінити перспективи, — годилося б потрудитися прочитати обидва документи. 

Доповіді громадських організацій стисло, але вичерпно характеризують реальну картину. Урядова доповідь, покликана продемонструвати, як держава щосили намагається справити хороше враження, мимоволі свідчить про причини нинішнього стану речей і відсутність реальних перспектив для виправлення ситуації. Адже заперечення діагнозу — це не спосіб подолати хворобу. 

Порівняння будь-яких відповідних розділів двох доповідей справляє  сильне враження. 

Офіційна доповідь: «З метою зменшення кількості осіб, яких поміщають у кімнати для затриманих… внесено зміни в Інструкцію з організації діяльності чергових частин органів внутрішніх справ… Ведеться тісна співпраця органів внутрішніх справ із судами, спрямована на зменшення кількості осіб, що утримуються в слідчих ізоляторах строком від 1 до 1,5 року».

Але робота над текстом інструкції й тісна співпраця з судами — це не все, далеко не все, що держава могла зробити для вирішення зазначеної проблеми! 11 тис. перевірок (у тому числі законності та  умов утримання громадян) проведено тільки за перше півріччя 2012 року, — поклавши руку на серце, розповідають українські чиновники товаришам з ООН. Перевірки не казна-хто проводив, а моніторингові групи у складі працівників інспекції з особового складу, штабних підрозділів ГУ МВС, УМВС. Тобто назва модна, обличчя — ті ж самі. Отож: інструкцію підправили, із судами співпрацюють, перевірок — безліч. 

А ось про що розповідають правозахисники з «Донецького меморіалу»: «У державі немає чіткої й послідовної програми зменшення кількості тюремного населення… Переповненість СІЗО пенітенціарна служба намагається приборкати, надсилаючи листи в суди з проханням прискорити розгляд кримінальних справ. Є чимало випадків, коли підсудний перебував у СІЗО протягом року, і його жодного разу за цей час не доправляли в суд для розгляду його справи… Тривалість перебування під вартою в СІЗО інколи сягає шести-семи років. Щорічно 13—14 тисяч осіб звільняються з СІЗО (близько 22% усіх, хто потрапляє туди протягом року). Тобто необхідність утримувати їх у СІЗО досить сумнівна. Враховуючи вкрай суворі умови  утримання в деяких колоніях та СІЗО, можна констатувати порушення права не піддаватися нелюдському і такому, що принижує людську гідність, покаранню. У цьому ситуація протягом 2009—2012 років не змінилася».

Офіційна доповідь: «У більшості ізоляторів тимчасового тримання (ІТТ) органів внутрішніх справ створено умови для перебування в них громадян із розрахунку чотири квадратних метри на одну людину, обладнано індивідуальні спальні місця, умивальники, санітарні вузли... Кімнати для затриманих і доставлених забезпечені постільною білизною, столовими приборами, мийними засобами, а також медичним інвентарем, який включає медичні аптечки двох видів (універсальна та для профілактики зараження ВІЛ/СНІД)». 

Правозахисники: «До кінця 2011 року існував стандарт три квадратних метри на особу, і його більш-менш дотримувалися. Але цей стандарт збільшений до чотирьох квадратних метрів, і його виконання можна досягти лише зменшенням кількості засуджених на 25% (на 30 тисяч осіб). Виходячи з тенденції до збільшення кількості ув’язнених, важко зрозуміти, за рахунок чого уряд може забезпечити дотримання цього стандарту.

Рівень забезпечення ув’язнених медичною допомогою вкрай низький. Доволі багато скарг ув’язнених на погане медичне обслуговування або взагалі на відмову його надавати. Система закрита, тому перевірити такі скарги важко. Рівень надання медичних послуг можна оцінити за кількістю смертей в установах відомства
(2009 року померла 761 особа, 2010 року — 808, 2011-го —  1169 осіб), а також за кількістю суїцидів (2009-го і 2010 року — по 44 особи, 2011-го — 59). Зусилля, яких відомство докладає до поліпшення ситуації, не порівняти з масштабом проблеми». 

І практично стосовно  кожного пункту двох доповідей можна провести такі паралелі, що кажуть   про якісь дві зовсім різні реальності. 

У випадку повторних відмов від виконання рекомендацій Рада ООН із прав людини має повноваження застосувати санкції — відмовити у співпраці. До таких заходів поки що не вдалися. Не тільки тому, що нас вони, очевидно, ще мало знають. А тому, що ми ж не відмовляємося, ми ж практично на все згодні. На все, що папір витерпить… 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво