Судові «хакери», або Реформа по-донецьки - Право - dt.ua

Судові «хакери», або Реформа по-донецьки

9 вересня, 2011, 14:01 Роздрукувати Випуск №32, 9 вересня-16 вересня

Автори судової реформи вважали: комп’ютер не обдуриш і колишні хитрощі виявляться безсилими перед новими технологіями.

© Getty Images/Fotobank

Розумні люди правильно радять: бійтеся маленьких начальників. Чимало добрих починів, спроб провести рішучі реформи розбилися об стіну глухого саботажу «в низах». Набивши руку, керівник здатен спустити на гальмах будь-яке не зручне йому розпорядження, спотворити зміст спущених директив до повного невпізнання і обминути будь-яку перешкоду-заваду.

Автори судової реформи, запропонувавши автоматизовану систему документообігу в судах, вважали: комп’ютер не обдуриш і колишні хитрощі виявляться безсилими перед новими технологіями.

Опір старої суддівської гвардії запропонованим новаціям був очевидним і прогнозованим. Не секрет, що, попри офіційну відсутність спеціалізації суддів на низовому рівні, там давно склалася своя система розподілу праці. Служителі Феміди ділили справи на «смачні» й «несмачні», прості й складні, свої та чужі. Аж до того, що в межах обслуговуваної території один суддя намертво стовпив за собою земельні справи, другий — господарські спори з участю строго окресленого кола громадян і підприємств, третій«любив», скажімо, неоднозначні кримінальні драми, особливо пов’язані з розкраданнями і крадіжками великих сум.

Розподіл справ між суддями був привілеєм голів. У такий спосіб вони винагороджували улюбленців і карали тих, хто потрапив у немилість. Коли це почала робити автоматизована система документообігу, «нормальні судді зітхнули вільно і дуже зраділи» — так висловився один зі співрозмовників автора, з яким довелося поспілкуватися під час підготовки цієї статті.

Однак їхня радість тривала недовго. Нова система ще й запрацювати до пуття не встигла, як меткі спритники знайшли спосіб її обійти.

У розпорядженні редакції опинилися документи, які дають змогу оцінити всю витонченість знайденого рішення як мінімум в одному — Калінінському районному суді Донецька. Не маючи можливості відкинути «погані» й залишити «хороші» справи вручну, використали для цього комп’ютерну програму, покликану, здавалося б, якраз виключити упередженість у розподілі.

Авторів ідеї підвела технічна неграмотність, завдяки якій історія спливла назовні. 24 січня 2011 року при розподілі цивільних позовів навпроти прізвища голови суду Володимира Ушенка з’явилася позначка «не слухає категорію». Однак у настройках за умовчанням автоматизована система відкрита всім користувачам — і інші судді, побачивши цей «фінт вухами», обурилися: на кожного з них у результаті припало по 70—90 справ на місяць, а їхній начальник відвів собі втричі менший фронт роботи. Причому позбувся найнудніших і найнеприємніших — шлюборозлучних процесів, спорів між сусідами, аліментних позовів, з’ясовування стосунків між «дітьми війни» та Пенсійним фондом, іншої аналогічної рутини.

Зробивши PrintScreen з викривальною для шефа інформацією, служителі Феміди пішли шукати правди до Державної судової адміністрації. Але їхнє звернення Донецьке територіальне управління ДСА проігнорувало. Проте під тиском протестувальників позначку у протоколі прибрали. Натомість змінили коефіцієнти розподілу — голова все одно працював найменше, хоча й отримував свою частку справ із загального потоку. Зазначимо при цьому, що Положення про автоматизовану систему документообігу вимагає, щоб «коефіцієнт… визначався зборами суддів відповідного суду».

Наступним кроком було звернення до Генеральної прокуратури. Судді звинуватили свого шефа та керівника апарату в несанкціонованому втручанні в роботу системи. «У зв’язку з тим, що суддя позбавлений можливості технічно перевірити, а відповідно й довести факт незаконного втручання… просимо призначити перевірку автоматизованої системи документообігу в Калінінському районному суді м. Донецька», — йшлося в документі. Однак у ГПУ розвели руками: не наша, мовляв, компетенція, розбирайтеся, громадяни, самі. Скарга, погулявши інстанціями, повернулася в Донецьке територіальне управління ДСА.

Володимир Ушенко на претензії колег відреагував своєрідно: видав наказ №11-I, яким заборонив суддям доступ до системи. Відтепер кожен вершитель правосуддя бачив тільки те, що потрапляло на розгляд саме йому, але не міг порівняти свій «план по валу» з іншими. Таким чином «відвертість і прозорість» реформованого суду звелася до нуля.

«Ми вітали появу автоматизованої системи, бо ручний розподіл справ створював нездорову атмосферу в колективі. Я працюю тут уже 18 років, і в мене склалося враження, що, розписуючи справи між суддями, голова керувався здебільшого своїми симпатіями чи антипатіями. Ті, кого він не злюбив, розглядали, наприклад, тяжкі кримінальні справи, вислуховуючи нецензурну лайку і погрози від підсудних прямо в залі суду. Самі розумієте, який це був удар по психіці, особливо для жінок-суддів. Хай краще буде ця електронна лотерея, ніж такий тиск. Саме тому я чинила опір спробам відродити ручний контроль за розподілом», — розповіла кореспонденту DT.UA суддя Калінінського районного суду Любов Ткаченко.

Однак подальші спроби домогтися справедливості успіху не мали. Судова адміністрація і Рада суддів на скарги про «відлучення» від інформації, що міститься в автоматизованій системі, відповіли, що голова має на це право. Пункт 2.1 згаданого вище положення свідчить: «функціональні обов’язки, права користувачів… надання та позбавлення доступу… визначаються на підставі наказів голови суду і керівника апарату суду».

Коментарів Володимира Ушенка з приводу події отримати не вдалося: посилаючись на зайнятість, він кілька разів відкладав зустріч з нашим кореспондентом. Закінчилося все класичним «чекайте, вам зателефонують».

У Державній судовій адміністрації стверджують, що про подібні конфлікти чують уперше. «Ми регулярно проводимо семінари з керівниками апаратів, головами, суддями. Щотижня запрошуємо людей з регіонів за графіком, пояснюємо, відповідаємо на запитання. Так, є безліч неясного, суперечливих моментів, але інформації про спроби зловживань чи несанкціонованого втручання поки що не надходило», — повідомила в.о. завідувача сектору міжнародної співпраці та взаємодії зі ЗМІ Державної судової адміністрації Інна Цимбал. Мабуть, донецька філія ДСА вирішила не обтяжувати столичне начальство зайвою інформацією.

За її словами, наразі перевірки правильності використання системи електронного документообігу не проводилося.

«У даний час система вдосконалюється на основі отриманого практичного досвіду. Від суддів постійно надходять пропозиції щодо подальшого поліпшення роботи програми. Безперечно, не залишається без уваги і питання захисту від несанкціонованого втручання. Однак, повторюся, скарг на те, що голови судів використовують свої повноваження для використання системи в особистих цілях, у нас не було», — додала Інна Цимбал.

Наскільки нам відомо, після цієї розмови інформація про «суддівський бунт» все ж таки дійшла до київських кабінетів, у ДСА створено комісію для перевірки повідомлень про спроби незаконного втручання в роботу електронного документообігу.

Тим часом судді розділилися на прибічників і противників законодавчих та технічних нововведень. У кулуарах точаться жваві дискусії. Щоправда, широка громадськість про цей суддівський «міжсобойчик» майже нічого не знає. До речі, чимало керівників судів з радістю передали координуючі функції комп’ютеру.

«Особисто мені автоматизована система імпонує тим, що я тепер не чутиму претензій суддів «а чому цю справу віддали мені?» чи навпаки. Тим більше що й громадяни часто приходили на прийом з такими самими запитаннями. Все це, звісно, викликало підозри в небезсторонності та необ’єктивності розгляду справ. Тепер же кожен суддя бачить, що дали йому і його колегам, у кого яке навантаження, і я, як голова, звільнена від необхідності розписувати справи вручну», — каже голова Ворошиловського районного суду Донецька Людмила Лівочка. Разом з тим вона дорікнула розробникам: автоматизована система має дуже багато недоліків. «Наприклад, не враховується можливість повторного розгляду. Програма може видати судді його ж справу, яка повернулася з апеляції. Крім того, система не враховує стажу і досвіду суддів, і часто молодим працівникам дістаються кримінальні справи по сто томів, до чого вони не завжди бувають готові. Та й наші технічні можливості не достатні для нормальної роботи. У результаті автоматизований розподіл справ забирає більше часу, ніж ручний», — зазначила голова суду.

…Поки програмісти відлагоджують софт, а в ДСА радіють відсутності відкритого невдоволення, з’явилися перші ознаки того, що ініційована реформа може бути зведена до нуля.

Так, народний депутат від НУНС Геннадій Москаль стверджував, що Родіон Кірєєв отримав справу Юлії Тимошенко не «з комп’ютера». «Виникає закономірне запитання: яким чином працює автоматизований розподіл справ у Печерському райсуді Києва, якщо суддя Родіон Кірєєв до початку розгляду кримінальної справи щодо звинувачення Юлії Тимошенко не мав у провадженні жодної? І за весь цей період не отримав жодної нової справи, що дає йому змогу щодня розглядати тільки одну справу — проти Тимошенко», — каже нардеп, якого слід визнати обізнаною в цій сфері людиною.

Сподіваємося, що надані матеріали допоможуть йому відповісти на своє запитання. Йому і решті громадян України, які ходять до судів у пошуках справедливості.

Безглуздо було б думати, що судова реформа не викличе відторгнення в суддівському середовищі — прихильників перетворень завжди набагато менше, ніж противників, бо людина за природою своєю консервативна. Проте не менш наївно було б вважати, що старі бюрократи не знайдуть що протиставити технологіям XXI століття. Державні службовці бувають вельми винахідливими, коли йдеться про загрозу втратити свої маленькі привілеї.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво