Судова катастрофа. Президент зловживає правом «першого призначення»?

Ситуація з призначеннями президентом України суддів на посаду набула критичного характеру, про це йдеться у листі голови Верховного суду України Василя Онопенка на ім’я президента України Віктора Ющенка.

Звернутися до глави держави з таким листом, зауважує голова Верховного суду України, примушує ситуація, що склалася з призначенням на посаду професійного судді вперше, яке, за Конституцією України, є виключною компетенцією президента України і здійснюється ним за поданням Вищої ради юстиції (частина перша статті 128, частина перша статті 131 Конституції України).

Упродовж тривалого часу президент України не здійснює таких призначень. Таким чином, фактично заблоковано формування суддівського корпусу України за рахунок призначення суддів на посаду вперше, що негативно позначається на стані здійснення правосуддя в Україні. Останній указ про призначення суддів було видано ще на початку листопада минулого року, та й попередні укази про призначення суддів видавалися у 2008 році з великими перервами в часі, констатує голова Верховного суду, відзначаючи вибірковий підхід при включенні кандидатур на ці посади до указів президента України. Кандидати на посади суддів в одні суди призначалися практично без затримок після надходження подання Вищої ради юстиції, а рішення щодо кандидатів в інші суди відкладалися на багато місяців. Зокрема, наголошує Василь Онопенко, ця тенденція чітко простежується щодо призначення суддів уперше до районних судів м. Києва.

Нині ситуація з призначеннями президентом України суддів на посаду вперше набула критичного характеру, підкреслює голова Верховного суду України. За наявною інформацією, внаслідок тривалих затримок у вирішенні президентом України цих питань на сьогодні у секретаріаті президента нагромадилося понад 250 подань Вищої ради юстиції щодо призначення на посаду судді вперше. Це становить майже чверть наявних вакансій у місцевих судах, зокрема й спеціалізованих. До того ж, зауважує Василь Онопенко, не розглянутими президентом України залишаються подання, внесені йому ще рік тому — у лютому-березні 2008 року.

Таке зволікання з розглядом у секретаріаті президента України зазначених подань, чого не було у всі попередні роки виконання президентом України цієї функції (за поданням Вищої ради юстиції президент України призначає суддів на посади вперше з 1998 року), не можна пояснити, переконаний голова Верховного суду України, об’єктивними чинниками, пов’язаними з труднощами підготовки проектів указів про призначення суддів, необхідністю проведення відповідних перевірок тощо. Вочевидь, наголошує Василь Онопенко, основні причини цього мають суб’єктивний характер і полягають або у недбалому виконанні службових обов’язків, або ж у свідомому зловживанні посадовими повноваженнями із забезпечення виконання главою дер­жави конституційної функції — формування корпусу професійних суддів шляхом призначення вперше на посаду суддів.

Голова Верховного суду України вважає, що зволікання з вирішенням питань щодо призначення президентом України суддів на посади істотно ускладнює нормальну діяльність судів і негативно позначається на здійсненні ними правосуддя. Через незаповнення вакантних суддівських посад багато судів змушені працювати половиною складу, а в ряді випадків навіть меншою кількістю, ніж половина складу суду. В окремих випадках з цієї причини, наголошується в листі, деякі з місцевих судів невдовзі взагалі не зможуть здійснювати діяльність як судові органи. Це призводить і до надмірного зростання навантаження на працюючих суддів місцевих судів (у яких і при 100-відсотковому заповненні штату суддів навантаження на кожного суддю найбільше, порівняно з іншими судами), і до погіршення оперативності та якості розгляду судових справ. Враховуючи викладене, голова Верховного суду України звертається з проханням до президента України вжити заходів для термінового вирішення питання про призначення на посади суддів осіб, які пройшли передбачену Конституцією та законами України процедуру добору на суддівську посаду і стосовно яких Вища рада юстиції внесла президенту України відповідне подання.

Високі стосунки

На необхідності детально обговорити нагальні проблеми судочинства наголосив голова Верховного суду України Василь Онопенко під час останнього засідання Ради суддів України. Голова ВСУ поінформував колег про свою зустріч із президентом України, яка відбулася перед початком засідання. На ній, повідомив Василь Онопенко, ішлося, зокрема, про важливість спільного обговорення представниками суддівського корпусу та главою держави першочергових проблем судочинства, у тому числі — проведення судової реформи. Це дасть можливість виробити найбільш оптимальну модель реформування судової системи та максимально ефективні заходи розв’язання згаданих проблем.

Адже, з одного боку, судді, щоденна робота яких полягає у здійсненні правосуддя, найкраще знають великі й малі негаразди функціонування судів і мають своє бачення як стратегії реформування судової системи, так і шляхів розв’язання поточних проблем судочинства. З іншого — згідно з Конституцією велика роль у проведенні судової реформи та вирішенні низки інших важливих питань, від яких залежить стан правосуддя (зокрема ініціювання законопроектів з питань судоустрою, судочинства та статусу суддів, призначення суддів на посаду вперше, утворення судів; участь у формуванні Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) належить президенту.

З огляду на це, Рада суддів України прийняла звернення до президента з пропозицією провести зустріч суддів і глави держави. З цією метою в будь-який зручний для президента час буде скликано спеціальне засідання Ради суддів, яка є вищим органом суддівського самоврядування. До участі в зустрічі, йдеться у зверненні, можуть бути запрошені й інші представники суддівського корпусу — голови вищих спеціалізованих судів, голови рад суддів та кваліфікаційних комісій.

Члени Ради суддів України розраховують на розуміння й підтримку своєї пропозиції, яка зумовлена вболіванням за стан справ у судочинстві і має на меті виключно конструктивний підхід до розв’язання наявних у правосудді проблем.

Детальне обговорення проблем судової системи, наголосив В.Онопенко, має відбутися і під час парламентських слухань про стан правосуддя в Україні, запланованих на 18 березня цього року. Необхідно донести до суспільства аргументовану позицію суддівського корпусу України, переконаний Василь Онопенко.

Ця позиція, зокрема й щодо подальшого здійснення судової реформи, базується на щоденній суддівській практиці, наголосив голова Ради суддів України Петро Пилипчук. Бо хто, як не судді, бачить сьогодні всі проблеми, пов’язані з недосконалістю чинного законодавства? Тому, на думку П.Пилипчука, реформування судової системи має здійснюватися двома шляхами. По-перше, парламент має прийняти «Концепцію (засади подальшого здійснення) судової реформи в Україні». По-друге, необхідно внести зміни до Конституції України, чітко визначивши місце і роль спеціалізованих судів, Верховного суду України, Вищої ради юстиції, органів судової влади, а також передбачити зміни до процесуального законодавства України, тих законів, які регулюють питання фінансування судів, добору, навчання суддівських кадрів, їхньої дисциплінарної відповідальності, заробітної плати тощо. А тим часом, у зв’язку з кризовим станом фінансового забезпечення здійснення судочинства, Рада суддів України обговорила можливість тимчасового перерозподілу коштів, передбачених для соціальних витрат, на поточні видатки. Як зазначив заступник голови Державної судової адміністрації України (ДСА) Олександр Лощихін, усі розрахунки коштів, передбачених на діяльність судів у 2009 році, здійснено згідно з практикою попередніх років — з урахуванням планової чисельності суддів та працівників апарату судів. Однак на сьогодні реальний стан фінансового забезпечення судів погіршився настільки, що це призводить до призупинення їхньої роботи у зв’язку з неможливістю оплачувати послуги зв’язку (відправлення повідомлень, придбання марок та конвертів), оренду приміщень, закуповувати канцелярське приладдя тощо. Для вирішення цих проблем судді готові відмовитися, зокрема, від санаторно-курортного лікування. Відповідному комітету Ради суддів та ДСА доручено доопрацювати це питання і подати нові пропозиції щодо можливого перерозподілу коштів на наступне засідання Ради суддів України.

Було також обговорено інформацію голів ряду місцевих та апеляційних судів про незаконне збирання деякими правоохоронними органами інформації про суддів з метою їх дискредитації, зокрема із застосуванням спеціальної техніки для зняття інформації з каналів зв’язку, відеоспостереження тощо. При цьому наводилися конкретні документи, які підтверджують наявність таких фактів. Учасники засідання ухвалили рішення доручити відповідному комітету Ради суддів проаналізувати ці документи та підготувати відповідні пропозиції до наступного засідання Ради суддів України.

***

Відповідь на відкритий лист В.Онопенка щодо непризначення суддів протягом тривалого часу не забарилася, хоча й мала вельми дивну форму. Це була емоційно насичена заява заступника глави секретаріату президента Ігоря Пукшина. За словами І.Пукшина, саме за головування В.Онопенка «українська система судочинства перетворилася із джерела справедливості для всіх громадян на механізм політичного та економічного рейдерства для його партійних колег». Тобто пан І.Пукшин серйозно вважає, що до того українська судова система була джерелом справедливості, яке, так би мовити, замулилося з приходом В.Онопенка. Решта звинувачень уже не такі смішні і за них було б доречно позиватися до суду. Як повідомляє прес-служба президента, І.Пукшин заявив також, що «фактично суди стали закритими акціонерними товариствами, де політичні побратими пана Онопенка отримали контрольний пакет», а роль В.Онопенка «в антисуспільній трансформації судової гілки влади є визначальною». «Адже він як вищий посадовець системи жодного разу не висловив принципову публічну позицію щодо критичної ситуації у судочинстві, щодо масових і системних проявів корупції та найбільш кричущих злочинів з участю людей у суддівських мантіях», — зазначив І.Пукшин і ще й «інкримінував» Онопенку справу судді Келеберди, «який виніс незаконну ухвалу щодо призупинення дії указу президента про розпуск Верховної Ради та призначення дострокових виборів» через те, що «Вища рада юстиції навіть не позбавила Келеберду суддівського звання». Тут уже залишається тільки поінформувати пана Пукшина про те, що В.Онопенко не є головою Вищої ради юстиції, а якби і був, то не ухвалював би такі рішення одноосібно, а також нагадати, що принципову позицію стосовно критичної ситуації в судочинстві саме в тому контексті, про який говорить І.Пукшин, В.Онопенко висловлював неодноразово.

Але найприкріше те, що, судячи зі скандальних заяв, покликаних утворити димову завісу, яка приховає справжні цілі й інтереси, про серйозний, зважений, професійний підхід до судової реформи у найближчому майбутньому годі й говорити. Ідеться тільки про те, щоб «реформувати» суди під себе, і тут для зацікавлених осіб усі засоби прийнятні.