СТАТТЯ 279: ДО ОПОЗИЦІЇ ЧИ ДО МІЛІЦІЇ?

Поділитися
Керівництво країни називає Україну «демократичною», переважно мотивуючи це тим, що її громадяни не переслідуються за політичні переконання...

Керівництво країни називає Україну «демократичною», переважно мотивуючи це тим, що її громадяни не переслідуються за політичні переконання. Треба додати — за «політичними» статтями Кримінального кодексу. Проте, як засвідчує практика, людину, що висловила незгоду з нинішньою владою, можна успішно переслідувати за багатьма, так би мовити, побутовими статтями. Наприклад, висловлення незгоди з політикою влади можна трактувати як «хуліганство» (бо незгода ця зазвичай висловлюється з достатньою для застосування «хуліганської» статті експресією), а спробу з’ясувати у міліціонера, який перевіряє ваші документи, чого конкретно йому від вас треба — як «опір працівнику міліції» чи, чого доброго, «масові заворушення». Нинішній досвід із притягнення організаторів і учасників виступів опозиції за напівмертвою 279-ю статтею КК «Блокування транспортних комунікацій» лише підтверджує цю тенденцію. Проте це трактування владою дій демонстрантів особливо пікантним стає у світлі масових «перевірок на дорогах», що проводилися міліцією напередодні 16 вересня. У ході яких, за численними свідченнями, транспортні комунікації з метою не допустити проникнення делегацій опозиції в столицю блокувалися в повному розумінні цього слова.

Отже, спочатку про те, у чому звинувачують демонстрантів. «Блокування транспортних комунікацій» здійснювалося ними у два етапи. Під час першого колонами демонстрантів у різний час із 14 до 18 годин перекривалися вулиці Михайлівська, Сагайдачного, Володимирський узвіз, Грушевського, Хрещатик, Інститутська та Європейська площа. До місця проведення мітингу колони демонстрантів рухалися в основному тротуарами, частково виходили на проїзну частину. Після мітингу дороги заполонили цілком. «Було утруднено рух пожежних машин, «швидкої допомоги», підвезення продуктів харчування в Києві, блоковано 27 закладів охорони здоров’я і десятки будинків», — заявив із цього приводу мер столиці Олександр Омельченко. Другий епізод стосувався розміщення наметів на вулицях, що прилягають до адміністрації Президента: Лютеранській, Інститутській і Шовковичній. На цій останній «хвіст» наметового містечка витягнувся до Верховної Ради, блокувавши заодно і вулицю Грушевського. Блокування руху на цих вулицях відбувалося до половини сьомої ранку, коли закінчилася ліквідація наметового містечка силами міліції. За даними міліції, саме затриманим під час ліквідації наметового містечка і буде пред’явлене обвинувачення за цією статтею. Напевно, за винятком тих, хто ставив намети на Лютеранській: ця вулиця і так на постійній основі перекрита міліцейським кордоном, і рух транспорту нею не здійснюється.

Цікавою є поведінка міліції: попри те, що автомобілі дорожньо-патрульної служби були присутні в достатній кількості, рух у напрямку демонстрантів не перекривався, і автомобілісти змушені були самі приймати рішення про зміну напрямку руху. Тим самим створювалася значна небезпека для життя і здоров’я учасників мітингу, нехай несанкціонованого. Логіка досить дивна: якщо масова акція санкціонована, то рух організовано перекривається, якщо не санкціонована — то ні? А як бути з охороною життя та здоров’я громадян, яка начебто є одним із завдань міліції? Втім, постраждалих у результаті такого спільного використання проїзної частини транспортом і демонстрантами цього разу було всього двоє. І слава Богу, що не дуже й постраждали. Теоретично, міліція або міськадміністрація, на відсутність рішення якої про обмеження руху посилається міліція, у цій ситуації самі могли б стати об’єктом позовів із боку громадян, які не брали участі в маніфестації, але змушені були переходити, наприклад, вулицю Грушевського в умовах, коли перед юрбою одночасно розвертаються десятки автомобілів, — і все це на очах у бездіяльних працівників ДПС. Втім, далеко не бездіяльних. Вони були заклопотані тим, що зупиняли автомобілі і збирали заяви водіїв, де зазначалося, що дії демонстрантів їм перешкоджали. Водії ці заяви підписували досить охоче. До того, які це матиме наслідки, ми повернемося трохи пізніше.

Відомості ж про «перевірки на дорогах», що мали не допустити регіональних «протестантів» у столицю, досить уривчасті, переважно, не підтверджені офіційно, однак численні і вражаючі. За даними самих організаторів акцій, було, наприклад, змінено розклад руху деяких приміських поїздів — вони не зупинялися на проміжних станціях, у результаті чого багато жителів області не змогли добратися в Київ на роботу. Частина електричок узагалі не вийшла на маршрути, у приміських касах був обмежений продаж квитків. Повідомлялося про перевірки документів на столичному вокзалі і станціях, а також у поїздах — не задовольняючись наявністю документів, патрулі цікавилися метою візиту до столиці. На це запитання учасники акцій були проінструктовані відповідати «до родичів» або «з метою екскурсії». А також узагалі якомога менше розмовляти зі сторонніми (потенційними провокаторами): колега, що їхав в одному вагоні з групою демонстрантів із півдня України, так і не зміг познайомитися і розговоритися з ними, хоч як виражав симпатії опозиції.

В обласних центрах була проведена робота з директорами автогосподарств — їм заборонили надавати автобуси для чартерних міжміських рейсів із 14 до 17 вересня. Повідомлялося також, що в деяких містах міліція під будь-якими приводами знімала у приватних мікроавтобусів номери або забирала техталони у водіїв, аби заблокувати пересування напередодні масових акцій. Автобуси з демонстрантами, що їхали в напрямку Києва, зупинялися міліцією. Іноді при цьому групи демонстрантів вдавали автобусні екскурсії. Як заявляв перед акціями заступник начальника столичної міліції Віктор Ратушняк, автобуси затримуватися міліцією не будуть, проте їхнім пасажирам «буде зачитуватися попередження про неприпустимість можливих правопорушень». Усе ж частина автобусів під різноманітними приводами була затримана як у Київській, так і в інших областях. Багато груп демонстрантів висаджувалися з автобусів, не доїжджаючи до міліцейських КПП при в’їзді до столиці, і добиралася з навколишніх сіл приміським транспортом — побоювалися «інтернування», яке неодноразово практикувалося під час масових акцій попередніх років.

Проте, за численними свідченнями, міліція на дорогах не обмежилася перевіркою автобусів і поїздів. Зупинялися легкові автомашини і трейлери. Історія з «Опелем», із якого вилучили «багато» ящиків «коктейлю Молотова», привернула увагу громадськості, проте встановити кількість автомобілів, «зафіксованих» міліцією шляхом вилучення під різноманітними приводами техпаспортів і номерів, неможливо. Причому якщо у разі затримання приватних автомобілів справа може обмежитися моральними збитками, то затримання в дорозі трейлерів, що оглядалися на предмет провозу пляшок із бензином, наметів, прапорів й іншої «зброї пролетаріату», призводило до прямих матеріальних збитків вантажовласників і перевізників. Втім, як пояснили нам професійні автоперевізники, до таких затримань вони звикли й у відсутність в Україні масових акцій протесту: за необхідності термінової доставки вантажу водії-дальнобійники отримують круглу суму готівки для подолання постів ДАІ.

І нарешті, про перспективи справи за статтею 279. Найімовірніше, вона просто розвалиться в суді, переконані юристи. По-перше, незрозуміло, хто виступить суб’єктом цього «злочину». Організатори мітингу, закликаючи народ збиратися на Європейській площі, не казали, що це треба робити на проїзній частині. Вираховувати за відеозаписами тисячі конкретних осіб, що юрмилися на дорогах, міліція не буде — занадто багато роботи. Залишаються затримані, але довести, що вони цілеспрямовано блокували комунікації, також складно. По-друге, неясно, хто постраждав від цього злочину — десятки водіїв, які написали відповідні заяви, навряд чи образилися настільки, що ходитимуть на допити й у суд для підтвердження своїх показань. Хоча в ролі постраждалої сторони можуть виступити міські власті, вони здатні зібрати відповідні докази. По-третє, прецедентів розгляду справ про блокування комунікацій майже немає, а ті що є — стосуються переважно залізничного транспорту (у цьому разі блокування легко довести, так само легко підрахувати економічні збитки від нього). А довести, що руху автотранспорту не було створено непереборних перешкод, оскільки він міг здійснюватися іншими вулицями, і, відповідно, акції не спричинили важких наслідків, можна завжди.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі