Сімнадцять років української зони на трьох італійців. В Ужгороді засуджено групу іноземців, які організували продаж викрадених у Європі дорогих автомобілів - Право - dt.ua

Сімнадцять років української зони на трьох італійців. В Ужгороді засуджено групу іноземців, які організували продаж викрадених у Європі дорогих автомобілів

2 червня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №21, 2 червня-9 червня

Апеляційний суд Закарпатської області завершив розгляд кримінальної справи стосовно трьох громадян Італії, котрі організували переправлення та продаж в Україні крадених автомобілів...

Апеляційний суд Закарпатської області завершив розгляд кримінальної справи стосовно трьох громадян Італії, котрі організували переправлення та продаж в Україні крадених автомобілів. З огляду на надто дороге розмитнення легально імпортованого транспорту, останніми роками автомобільні афери в Україні перейшли в розряд найбільш поширених і прибуткових злочинів. Задіяні в них іноземці здебільшого відбуваються символічним покаранням та депортацією, однак цього разу суд проявив принциповість — кожен із засуджених отримав реальний, причому немалий строк позбавлення волі.

На початку грудня 2004 року на митний пост «Тиса» (Закарпатська область) із боку Угорщини заїхали троє громадян Італії. Кожен із них керував престижним автомобілем — півторарічним позашляховиком BMW AG X5, практично новим BMW AG 560 та однорічним DaimlerChrysler AG MB 21. Італійці благополучно пройшли угорський контроль, однак на нашому боці пред’явлені свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та доручення на право керування ними викликали підозри. Автомобілі затримали до з’ясування обставин, після чого двоє водіїв вирішили їхати далі в Україну, а третій повернувся в Угорщину.

— При перетині кордону італійці поводилися впевнено, — розповідає начальник управління СБУ в Закарпатській області Володимир Рокитський. — Казали, що займаються бізнесом, тому можуть дозволити собі їздити на дорогих машинах, показували документи, відповідно до яких, мають в Україні власні фірми. Іноземці й гадки не мали, що з ними можуть статися якісь прикрі події, тому двоє з них — 45-річні Аньєлло Руссо та Мауріціо Перкуоко — спокійно поїхали у Вінницю. У цьому місті вони офіційно жили вже кілька років — займалися виробництвом сиру, завели цивільних дружин, а один навіть мав трирічну дитину.

Тим часом докладна перевірка встановила, що документи на автомобілі підроблені. Свідоцтва про реєстрацію були завірені міланським нотаріусом, котрий, згідно з даними Генконсульства України в Мілані, у реєстрі нотаріусів не значиться. Доручення на право керування виявилися написані одним почерком, що дуже скидався на почерк третього італійця — Івано Сеттані (на митниці залишилися його письмові пояснення), який повернувся в Угорщину. Крім того, з’явилися серйозні підозри, що номери на кузовах та двигунах автомобілів перебиті. Правда, остаточної відповіді спеціалісти поки що не давали, оскільки при мінусовій температурі не могли застосувати всі необхідні для експертизи реактиви.

Ми «пробили» італійців по базі даних прикордонників і з’ясували, що протягом останніх півтора року вони дев’ять разів заїжджали в Україну, причому щоразу на інших автомобілях — дорогих «Мерседесах» та БМВ. У всьому цьому явно прозирали ознаки злочину, тому наше управління порушило за фактом контрабанди три кримінальні справи. Обох італійців неодноразово викликали з Вінниці на допит, однак вони на всі запитання відповідали одне: «Нічого не знаємо, автомобілі попросив перегнати в Україну Сеттані, а щодо попередніх дев’яти машин – то ми давно вивезли їх з України, про що в паспортах є відповідні печаті».

Повірити у щирість свідчень італійців, звичайно, було б наївно. Перевірку продовжили, і в ході її спливли ще кілька дуже цікавих фактів. У відповідь на запит в Інтерпол з’ясувалося, що сім із дев’яти автомобілів, на яких італійці раніше приїжджали в Україну, числяться як викрадені. Але найцікавіше, що три з них (два «Мерседеси» та БМВ), незважаючи на печаті в паспортах про виїзд за межі України, були зареєстровані в ДАІ Києва на українських громадян. Після цього всі сумніви в тому, що італійці причетні до реалізації крадених автомобілів, відпали. Правда, окремі питання так і залишилися нез’ясованими. Якщо автомобілі завозилися в Україну під справжніми документами й не були зупинені під час перетину кордону, то це означало, що на той момент вони не числилися як викрадені. Найімовірніше, викрадачі домовлялися з господарями — купували в них автомобілі за дуже заниженою ціною, а ті зверталися в поліцію й отримували страховку лише після того, як «крадений» транспорт опинявся на території України.

Слідство з’ясувало, що «погашали» виїзд автомобілів за межі України італійці через «своїх» прикордонників у Могилеві-Подільському (за цим фактом порушено кримінальну справу), а реєстрація цього ж транспорту в ДАІ відбувалася за рішенням одного зі столичних судів (за цим фактом також порушено кримінальну справу).

Цікаво, що спроби знайти взяті на облік у Києві два «Мерседеси» та БМВ закінчилися невдачею. Як з’ясувалося, вони зареєстровані на «лівих» осіб. Коли ж правоохоронці добралися до реальних власників, ті заявили приблизно таке: «До нас підійшли люди, в яких ми купили машини, сказали, що виникли непередбачувані проблеми, повернули гроші і зникли з автомобілями в невідомому напрямку». Де поділася решта з дев’яти автомобілів, встановити також не вдалося. Швидше за все, їх зареєстрували в Україні за підробленими даними або ж вивезли й продали в Росії.

Італійці, звичайно, не могли не здогадуватися, що правоохоронці серйозно перевіряють їх, однак вони наважуються на дії, які викликали в співробітників СБУ чималий подив: у квітні 2005 р. за аналогічною схемою намагаються переправити в Україну ще один півторарічний позашляховик BMW AG X5. Правда, цього разу дорогий автомобіль із перебитими номерами та фальшивими документами мав пройти не Чопську, а сусідню, Виноградівську митницю. Коли затриманого водія, громадянина Італії, привели в СБУ, той одразу зізнався, що переганяв автомобіль на прохання вже знайомих оперативникам італійців. Доказів того, що водій був у курсі афери, не виявили, тому він проходив у справі як свідок, а не звинувачений.

А в червні в Україну несподівано приїжджає Сеттані — той самий третій підозрюваний, котрий півроку тому, коли було затримано перших три автомобілі, повернувся в Угорщину. Напевно, італієць передбачав інтерес до своєї персони з боку правоохоронців, тому, щоб надати поїздці більш-менш невинного вигляду, взяв із собою восьмирічного сина та приятеля. Той згодом і відвіз дитину на батьківщину.

— Прізвище Сеттані було в прикордонників на контролі, тому одразу після перетину кордону його допровадили до нас, — продовжує Володимир Рокитський. — Як тільки експертиза встановила, що доручення на перших три автомобілі були написані його рукою (а на той час уже був висновок експертизи, що номери агрегатів також фальшиві), італієць зрозумів: відпиратися немає сенсу — і у всьому зізнався.

Виявилося, що організатором переправлення автомобілів в Україну був А.Руссо. Утім, він очолював лише невелику ланку цілого синдикату, до якого входили злочинці з кількох країн. Престижні автомобілі (в основному «Мерседеси» та БМВ) викрадали в Європі злочинці з Албанії і продавали своїм італійським компаньйонам за символічну ціну — 10—12 тисяч доларів. В Італії на машинах перебивали номери й готували фальшиві документи, після чого переганяли їх в угорське місто Дебрецен. Звідти Руссо зі своїми спільниками, попередньо виготовивши доручення на право керування, переправляв автомобілі в Україну й продавав по 20–25 тисяч доларів. Реальна вартість аналогічних «чистих» іномарок починається від 35 тисяч доларів. Після зізнання Сеттані всіх трьох італійців одразу заарештували.

І на попередньому слідстві, і на суді головний звинувачуваний А.Руссо свою причетність до злочину категорично заперечував. М.Перкуоко періодично міняв свідчення — було видно, що він побоювався свого старшого компаньйона. І мав для цього підстави. Після того як Перкуоко спробував підтвердити свідчення Сеттані, вікна квартири його цивільної дружини у Вінниці невідомі облили фарбою. Швидше за все, зробили це представники місцевого криміналітету, з якими Руссо за час перебування в Україні встиг знайти спільну мову.

— Під час слідства до нас надійшли матеріали з Інтерполу, згідно з якими А.Руссо перебуває в міжнародному розшуку за незаконне зберігання зброї, — розповідає старший слідчий слідчого відділу УСБУ Володимир Пригара. — Родичі двох інших заарештованих, які час від часу приїжджали в Україну на побачення з ними, розповіли, що дома Руссо входив до злочинного угруповання, яке займалося рекетом та розбоями. Більшість його спільників засуджені й перебувають у в’язниці, тому сам він уже кілька років не з’являвся в Італії, переховуючись від поліції в інших країнах. На допитах Руссо поводився як справжній мафіозі — був зухвалим, дивився зверхньо, навіть намагався погрожувати: обіцяв розібратися, щойно вийде на волю.

За час слідства італійці змінили вісім адвокатів, їхньою справою періодично цікавилося італійське консульство. Напевно, підслідні до кінця не вірили, що отримають реальний строк, тому вирок Ужгородського міськрайонного суду, згідно з яким А.Руссо засуджено до дев’яти, Перкуоко — до восьми, а Сеттані — до семи років позбавлення волі (ч.2 ст.201 кримінального кодексу — «Контрабанда» — передбачає від 5 до 12 років в’язниці), вони сприйняли по-італійськи емоційно — з криками й сльозами. Апеляційний суд пом’якшив вирок, однак залишив реальні строки покарання: Руссо — сім, а Перкуоко й Сеттані — по п’ять років в’язниці. Контрабандні автомобілі та майно, що належало засудженим (невелика сума грошей, золоті прикраси, легальний автомобіль «Фіат» та частка в кількох вінницьких підприємствах), конфісковані.

Головне запитання, яке залишилося після суду, — що робити з чотирма контрабандними автомобілями. Встановити їхніх реальних власників доволі важко, оскільки номери двигунів та кузовів перебиті (крім того, власники давно отримали страховку і починати юридичну тяганину з повернення автомобілів навряд чи зацікавлені). Продати з аукціону теж не можна: адже транспортні засоби з перебитими агрегатами ДАІ не має права брати на облік. Співробітники СБУ, по чиїх кримінальних справах пройшов уже не один десяток контрабандних автомобілів, пропонували передавати такий конфіскат у користування державним структурам. Однак для цього необхідно змінювати правила реєстрації автомобілів, що може стати ще однією лазівкою для зловживань. Судячи з усього, дорогі іномарки доведеться просто розібрати й продати на запчастини…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво