«Серед працівників органів внутрішніх справ перевертнів залишилося не менше, ніж уже притягнутих до відповідальності». Переконаний генеральний прокурор Святослав Піскун - Право - dt.ua

«Серед працівників органів внутрішніх справ перевертнів залишилося не менше, ніж уже притягнутих до відповідальності». Переконаний генеральний прокурор Святослав Піскун

4 лютого, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №4, 4 лютого-11 лютого

«ДТ» повідомляло своїм читачам про те, що Генпрокуратура передала в суди кілька резонансних справ...

«ДТ» повідомляло своїм читачам про те, що Генпрокуратура передала в суди кілька резонансних справ. Про питання, що залишилися після завершення досудового слідства, а також про ряд кримінальних справ, порушених нещодавно, «ДТ», розповів генеральний прокурор України Святослав ПІСКУН.

— Святославе Михайловичу, виступаючи в Європі, Президент В.Ющенко, зіславшись на розмову з вами, заявив, що дві кримінальні справи, «безпосередньо пов’язані з убивством Георгія Гонгадзе, уже передані в суд», а сама справа Гонгадзе буде там через кілька місяців. По-перше, що це за «справи, які мають безпосереднє відношення до вбивства Гонгадзе»? По-друге, що означає термін кілька місяців — це ваші зобов’язання перед Президентом чи щось, що нагадує тиск на слідство?

— Взагалі я вважаю, що Президенту слід дуже обережно говорити про такі речі, як терміни ведення слідства. Під час наших зустрічей В.Ющенко неодноразово піднімав питання про розслідування справи Гонгадзе. І я сказав Президенту, що ми направили в суд кримінальну справу, яка безпосередньо стосується одного з підозрюваних у справі вбивства Гонгадзе. Ми відправили справу в суд для того, щоб отримати санкцію на арешт і розшук цієї людини.

— Це Олексій Пукач — колишній начальник «наружки» МВС?

— Так. І ми таку санкцію отримали. Готуємо ще одну схожу справу. Якщо в нас усе вийде, ми також направимо її в суд. Ось що малося на увазі.

Тепер, звідки виник термін два місяці. До Президента приходила мама Г.Гонгадзе. Вона казала про те, що не може поховати свого сина, оскільки не переконана в тому, що це він, і просила Віктора Андрійовича про проведення за кордоном додаткової судово-медичної експертизи матеріалів, які є в неї. Зокрема волосся Георгія, що збереглися з його хрестин. Річ у тім, що пані Леся звернула увагу на стопу трупа й дійшла висновку, що це не її син. Я також зустрічався з нею, і ми говорили три з половиною години.

— І після цієї розмови стало відомо, що ви запропонували їй розпочати слідство з початку?

— Це зовсім не так. Йдеться про проведення ще однієї експертизи.

— Свого часу було поширено версію, що ваша відставка була пов’язана з тим, що ви «надто» просунулися в розслідуванні справи Гонгадзе.

— О 15.00 29 жовтня 2003 року я розмовляв із Президентом. Я доповідав про обгрунтованість затримки Олексія Пукача. Він нічого не говорив про мою відставку. У 16.30 на сайті Президента з’явилася інформація про моє звільнення. До речі, «ДТ» — єдина газета, яка написала тоді, що мене звільнили незаконно.

— А що це за другу кримінальну справу, яка має відношення до справи про вбивство Гонгадзе, ви плануєте передати в суд?

— Це справа засекречена. Ми шукаємо одну людину, підозрювану в скоєнні злочину.

— Це таємничий громадянин К., який теж відрізав голови й був затриманий не за вбивство Гонгадзе, а за скоєння інших злочинів, про що заявив колишній генпрокурор Васильєв?

— Ні. До речі, цей громадянин К. був відомий ще нам, на тому етапі розслідування. Проте ми відкинули цю версію як неспроможну. Цей громадянин — божевільна, психічнохвора людина, і він може надавати будь-які показання. Що ж до вбивства Г.Гонгадзе, то в К. є алібі.

— Чи вважаєте ви можливим розслідувати справу про вбивство Гонгадзе без об’єктивної оцінки плівок Мельниченка?

— Усе залежить від того, що буде встановлено в результаті допиту вбивці. Лише коли він буде встановлений і намітиться механізм скоєння злочину, ми зможемо дати оцінку і замовникам. Що ж до експертизи плівок. Ви знаєте, що таку експертизу при Васильєві здійснили, й істинність плівок не було підтверджено.

— У зв’язку зі «зливанням» в Інтернет матеріалів справи Гонгадзе, які спочатку знаходилися в справі перевертнів, було порушено кримінальну справу за фактом розголошення матеріалів досудового слідства. Сьогодні відомо, хто це зробив?

— Я не знаю, чим закінчилося розслідування цієї кримінальної справи, воно здійснювалося при генпрокурорі Васильєві. Думаю, що цей факт був пов’язаний із тим, що він звільнив усю слідчу групу, яка розслідувала справу Гонгадзе. Ту групу формував я, і там були підібрані принципові люди, професіонали, які понад 20 років працюють у слідстві. Я думаю, що ці дії були результатом глибокої образи, завданої їм. Не виключаю, що за допомогою такого відпливу вони могли помститися за кривду чи спробувати в такий спосіб сприяти розслідуванню, оскільки не бачили іншого виходу. А як вони мали вчинити, якщо з їх генерального прокурора, із усієї команди зробили остаточних дурнів? У такий спосіб вони захищали свою честь, честь свого генпрокурора та інтереси слідства.

Якщо ви пам’ятаєте, я на самому початку запросив усіх професіоналів взяти участь у роботі слідчої групи в справі про вбивство Гонгадзе. Було визначено суму винагороди за допомогу в розкритті цього вбивства — 5 млн. гривень. Не прийшов ніхто. Тому що люди, які могли б подати реальну допомогу слідству, сумнівалися, що нам дадуть розслідувати цю справу, довести її до кінця. І почасти вони були праві.

До речі, що було зроблено в справі Гонгадзе за той рік, що я не був генеральним прокурором? Зробили ревізію кримінальної справи, у результаті якої звільнено фактично всю слідчо-оперативна групу, яка займалася розслідуванням цієї справи й вийшла на певні результати. Крім того, припинили кримінальну справу проти прокурора Обозова, звинуваченого у фальсифікації протоколу огляду місця події і залучення до справи речовинних доказів. Справу припинили через відсутність складу злочину, вочевидь, вважаючи, що сьогодні підробка протоколу злочином уже не є. Був звільнений і сховався О.Пукач. А в МВС провели службове розслідування, що «не встановило факту стеження за Г.Гонгадзе».

І ще про справу Гонгадзе. Хотілося б, щоб вона не стала «гільйотиною», яка дозволяє президенту й парламенту здійснити політичну розправу над будь-яким генеральним прокурором — річ не в Піскуні чи Васильєві. Для депутатів, що керуються кон’юнктурними політичними міркуваннями, це дуже серйозний важіль для висловлювання недовіри генпрокурору. Адже його робота має оцінюватися в комплексі, а не за однією єдиною справою, бо це несправедливо. Адже за рік розслідується більш ніж 5 тисяч убивств, понад 12 тисяч кримінальних справ у сфері економіки.

І ще я вважаю, що необхідно внести зміни в закон про прокуратуру й статус судів, відповідно до яких голова Верховного суду і генпрокурор, які пішли у відставку, могли бути притягнуті до кримінальної відповідальності лише за згодою Верховної Ради. Люди, які притягають до відповідальності тисячі чоловік на рік, наживають собі величезну кількість ворогів, і після виходу на пенсію фактично залишаються беззахисними.

— Повернемося до інших резонансних справ, нещодавно переданих прокуратурою в суд. Серед них — справа банди перевертнів, що займалася викраденнями та вбивствами людей, у якій фігурує ряд співробітників МВС. У вас особисто немає відчуття, що далеко не всю банду розгромлено, і що серед діючих працівників органів внутрішніх справ залишилося не менше перевертнів, ніж уже притягнутих до відповідальності за цією справою?

— Я б навіть сказав, що в мене є така впевненість. От яку інформацію ми отримували, розслідуючи справу перевертнів. Наприклад, допитувані повідомляють, що такий-то підприємець прилетів до Борисполя, його викрали, відвезли, і він зник. Стверджують, що це зробив ватажок банди на прізвисько, наприклад, Вампір, за словами допитуваного, чи то колишній, чи то діючий працівник МВС, прізвище якого йому не відоме, але опис зовнішності він дає. Або в Київській області зник якийсь громадянин. Обвинувачуваний стверджує, що нічого не знає про місце його перебування. Проте йому відомо, що даного громадянина «пасла» банда, яка одержала на нього замовлення. За словами обвинувачуваного, банда складається з колишніх працівників міліції. У нас є такі показання. Як ми можемо їх ігнорувати, тим паче, що вони непоодинокі? Мав я дати доручення МВС перевірити це?

— Зрозуміло. Очевидно, саме ці показання дали вам підстави заявити про те, що є друга банда перевертнів. Чому ж після блискавичної перевірки цієї інформації, здійсненої МВС і СБУ, здається, впродовж трьох днів, ви публічно покаялися в цих словах?

— Тому що крім фактів, які містяться в показаннях обвинувачуваних, у мене нічого не було. А мене приперли до стінки й сказали — назви конкретне прізвище. Замість того щоб шукати, мені сказали, доведи, що це так, начебто в мене є оперативні служби.

Так що я переконаний: проблема, про яку ви кажете, існує, і згодом вона ще проявиться.

— Як вам здається, може, саме цією обставиною пояснюється дивна позиція вищого керівництва МВС, що фактично розправилося з власними працівниками, які розкрили діяльність банди перевертнів?

— Так, я взагалі думаю, що зі зміною керівництва МВС дуже багато інформації про скоєні злочини буде видано «на-гора».

— Ви виключаєте причетність членів банди перевертнів до смерті Гонгадзе?

— Ні, не виключаю. І ось що дуже насторожує мене в цій справі. Створилася порочна ситуація, коли працівники міліції беруть участь у злочинній діяльності банди. Діючі чи завербовані службою безпеки. Природно, вони мали видавати якусь інформацію про свою роботу. Однак те, що вони робили, — це злочин. Не виключено, що якесь питання могли доручити й їм.

— Тобто ви не виключаєте, що з самого початку банда перевертнів — це спецгруппа, створена з певними цілями?

— Не просто не виключаю, а, найшвидше, саме так воно і є.

— Версія про вбивство головного перевертня, а також підозрюваного в справі про убивство Гонгадзе Ігоря Гончарова, що втілилося в кримінальну справу щодо працівника СІЗО 13, викликає сумніви у своїй обгрунтованості. Для вас версія про те, що причиною смерті І.Гончарова стала травма, нанесена в Київському СІЗО, звучить переконливо, з огляду на те, що була перша експертиза, висновки якої дають підстави вибудовувати інші припущення щодо причин його смерті?

— З одного боку, дуже важко говорити про Гончарова, який особисто вбив 12 чоловік, як про сумлінного свідка. Проте, коли в нас з’явилася інформація, що Гончаров хоче розповісти щось про справу Гонгадзе, за моєю командою до нього поїхав мій заступник В.Шокін, який курирував слідство. Він особисто допитував Гончарова впродовж кількох годин. Зокрема на запитання, чи били його, Гончаров сказав, що сам упав із верхніх нар і вдарився. І я думаю, тут він збрехав.

— Тобто версію щодо причини смерті Гончарова в результаті введення йому препарату, що здійснювалося в лікарні швидкої медичної допомоги, ви відкидаєте?

— Ні. Ми працюємо щодо неї, і в нас є певні матеріали.

— Що ж до нових справ. Чи є якась нова інформація щодо того, що сталося з В.Ющенком ви переконані, що це було отруєння?

— Так, це отруєння, і розслідування цієї справи знаходиться на моєму особистому контролі. Створено слідчо-оперативну групу. До речі, до неї ввійшли ті самі працівники, які займалися розслідуванням справи Гонгадзе, дуже чесні й порядні люди.

За цією справою паралельно з пошуками вбивці наше першочергове завдання — знайти точну хімічну формулу застосованої отрути для того, щоб терміново виробити протиотруту. Оскільки йдеться про життя та здоров’я людини. Друге — обов’язково потрібно знайти джерело потрапляння отрути в злочинні руки. Ми дали доручення провести інвентаризацію всіх високотоксичних отрут, що знаходяться на території України.

— Як ви розцінюєте версію про отруєння на дачі Сацюка?

— Одна з робочих.

— У зв’язку з фактами фальсифікації виборів порушено близько 160 кримінальних справ. Чи фігурують у цих справах такі добродії, як Левенець, Клюєв-молодший, Медведчук?

— Ні, ніхто з них не фігурує в матеріалах ні як підозрювані, ні як обвинувачені.

— Чи можуть, на вашу думку, плівки, оприлюднені Рибачуком, стати доказами у справі про фальсифікацію виборів?

— Вони можуть стати доказами лише в тому випадку, якщо будуть поєднані з іншими конкретними доказами, встановленими в кримінальному процесі.

— А є у вас факти фальсифікації результатів виборів із боку команди Ющенка?

— Не пам’ятаю, може, і є. Напевно, є. Та, розслідуючи справи, ми не дивимося на такі речі. Для нас важливий сам факт порушення, що стає підставою для порушення кримінальної справи.

— Коли стало очевидним, що В.Янукович уже не прийде до влади, почалося тотальне розграбування країни. Вочевидь, багато рішень, прийнятих у ті дні, переглядатимуться. Яка роль Генпрокуратури в цьому процесі?

— Першого ж дня, коли я став генпрокурором, мене запросив до себе в гості кандидат у президенти В.Ющенко. Ми довго розмовляли. Перше, про що він сказав: йде «дерибан», розпродують усе, і попросив зайнятися цим питанням. В усі великі установи, міністерства, відомства мною були направлені прокурорські працівники. Були вони й у Нацбанку України. Всі угоди на суму понад 50 тисяч гривень здійснювалися в їх присутності. Ці операції здійснювалися, але вони фіксувалися нами. Потім було порушено кілька кримінальних справ по міністерствах і відомствах, що протверезило тих, хто збирався нагріти на цьому руки. Нині в нас матеріали, зокрема, що стосуються нецільової витрати сотень мільйонів гривень за один-два дні.

— У якому стані розслідування справ щодо «земельної діяльності» Міністерства оборони?

— Порушено кілька десятків кримінальних справ. Наступного тижня одна з цих справ уже піде в суд.

— Ці справи порушено за фактами чи щодо конкретних людей?

— Стосовно посадових осіб.

— На якому етапі розслідування діяльність пана Засухи, що також торкається безпосередньо великих земельних угідь у Київській області?

— У нас є відповідні матеріали, ми їх вивчаємо. За кількома матеріалами вже порушено кримінальні справи, зокрема по «Динамо».

— Смерть колишнього керівника Мінтрансу Г.Кірпи — це, найшвидше, самогубство?

— Найшвидше, так. Експертизи покажуть.

— Чи відповідає дійсності інформація про існування записів розмов Кірпи з Януковичем і Медведчуком, що відбулися в останній день його життя?

— Ні, це неправда.

— У тому сенсі, що таких записів узагалі не існує чи співрозмовники були не ті?

— Записи є, але ці особи, по-моєму, там не фігурують. Втім, я не думаю, що дані записи мають відношення до суті справи. Оскільки визначальним є не факт розмови, а його зміст, що дозволяло б казати про те, що Г.Кірпу довели до самогубства. Поки що нічого такого не встановлено.

— Що ж до вже закритих кримінальних справ, нещодавно Генпрокуратура прозріла стосовно Ю.Тимошенко...

— Ми не прозрівали щодо неї. Ми давно знали, що цю кримінальну справу потрібно закривати. Річ у тім, що її порушував не я. Коли я прийшов до Генеральної прокуратури, тут було шість тисяч томів цієї справи — разом із справою П.Лазаренка. Розібратися в цьому хаосі було неможливо. Коли взяли матеріали стосовно Тимошенко, там усе було виписано. Якщо ви подивитеся подання в парламент на Тимошенко щодо позбавлення її недоторканності, підписані Обиходом чи мною, вони нічим не відрізняються. Тому що нічого нового за цей час ми довести не зуміли.

Я запитав слідчих по цій справі, скільки ми доводитимемо, вони кажуть, невідомо, потрібно знайти родичів, які, можливо, дадуть показання. Знайшли, допитали, установили склад злочину, відправили справу в суд. Судові процеси закінчилися тим, що всіх їх виправдали.

П.Лазаренка судять у США за тими самими проводками, за якими виправдали в Україні родичів Тимошенко. У США кажуть, що в справі Тимошенко, ЄЕСУ, у них питань немає. Що я маю робити? Ще рік тримати її на «гачку»? Та вона ж на мене потім у суд подасть.

— З Тимошенко зрозуміло, а ось, наприклад, справа Бориса Фельдмана вам ночами не сниться?

— Ні. Начальник слідчого управління не розслідує справи особисто. Рішення по його справі виніс слідчий, затвердила Генпрокуратура, а суд виніс вирок. Хоча, чесно кажучи, я не думав, що він буде такий суворий. До речі, Борис Мордухович замість того, щоб захищати себе, як слід, разом із своїми адвокатами займався політикою та демагогією.

— Щодо ваших трудових суперечок. Л.Кучма дуже доречно відновив вас на посаді...

— Позиватися я розпочав не під час виборчої кампанії. Я подав позов стосовно Л.Кучми ще до першого туру голосування. Просто його розгляд був відкладений. Я був відновлений на підставі рішення суду. Чому я й звернувся в районний суд, і він виніс рішення. До того, як генпрокурором став Г.Васильєв, усі прокурори за захистом своїх прав зверталися у Верховний суд України по першій інстанції. Туди мав звернутися і я. Та з ініціативи Васильєва 45 підписами народних депутатів було спрямоване подання в Конституційний суд України, який визначив, що таке положення не відповідає Конституції. Що я та інші прокурори мають звертатися за захистом своїх прав у райсуд за місцем проживання і розташування відповідача, тобто Печерський. На підставі рішення КС я та ще 12 прокурорів відновлені на своїх посадах судовими рішеннями райсудів.

— Існує рішення Конституційного суду України від 7 травня 2002 року, що стосується права судів загальної юрисдикції приймати у провадження і розглядати позовні заяви, зокрема генпрокурора та прем’єра. А відповідно до ст.122 Конституції, генпрокурора призначають на посаду за згодою парламенту.

— Поновлення на роботі — це не призначення. Мене відновлювали. Мене Президент не призначив, а відновив. І якби він не зробив цього, стосовно нього за невиконання рішення суду було б порушено кримінальну справу.

— Тобто ви вважаєте свою позицію в цьому плані юридично бездоганною?

— Це не лише я вважаю, а й Мін’юст, який відкликав свою касаційну скаргу на рішення.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво