Розбій по телефону - Право - dt.ua

Розбій по телефону

4 лютого, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №4, 4 лютого-11 лютого

Всі автолюбителі поділяються на жертв аварій, що відбулися, і кандидатів у травматологію. Ігор Юхимович К-о потрапив у масштабну купу малу на Сімферопольському шосе років вісім тому...

Всі автолюбителі поділяються на жертв аварій, що відбулися, і кандидатів у травматологію.

Ігор Юхимович К-о потрапив у масштабну купу малу на Сімферопольському шосе років вісім тому. «Опель-кадет» розбив на млинця, ногу ж хірурги врятували. Вік зашкалював, можна було вийти на пенсію за гарячою сіткою, але начальство не квапило, і К-о плавав, як-то кажуть, під шум воза, поки дозволяло загальне здоров’я. Коли ж наважився на пенсію, масовано накинулися болячки, ніби вони давали йому в морі відстрочку, а потім ополчилися разом. Лікування, ви знаєте, нині річ дорога, і К-о непомітно розпродав на запчастини придатні вузли «Опеля», тож залишився один спотворений кузов, як у фільмі жахів. Коли К-о боком протискувався в гараж, то рвав об наїжачену жерсть останні кишені.

— Давай ключі від гаража, — запропонував свояк, він працював на автокрані, — відвезу твій фашистський утиль.

К-о зрубав викруткою бирку з кузова і віддав свояку ключі. Бирка виглядала фотографією з паспорта мертвого, яку видирають на пам’ять родичам у ритуальному бюро.

У гаражі стало просторіше, але тепер треба було закрити яму. К-о вирушив шукати дошки на сусідній елітбуд і здригнувся: його червоний «Опель» вінчав дах недобудованого особняка.

— Ти що, зовсім здурів? — накинувся К-о на родича. — Ми ж домовилися на звалище вивезти!

— Тобі хіба не однаково? — здивувався той. — Хазяїн дачі все одно у в’язниці сидить, навіть якщо виникнуть претензії, то тільки через вісім років. Ти краще про документи на машину подумай, а то дотягнеш до самісінького гуд-баю, і права пропадуть.

Строк їхньої дії дійсно спливав. Покупця знайшли за оголошенням у рекламній газеті. Фраза «Куплю техпаспорт і техталон дорого» обнадіювала.

— Покупець циганської зовнішності, виглядав років на тридцять п’ять, — буде потім згадувати К-о в міліції. — Увесь час розмовляв із кимось по мобілці.

Про радіотелефон К-о, може, потім і не згадав би, якби сам не потрапив у телефонну історію.

Замість обіцяних 300 доларів веселий чорнявий хлопчина запропонував обмежитися 280, пояснюючи коригування ціни майбутніми витратами («техогляд треба буде пройти, експертизу зробити...») Розрахувався на місці без обману. К-о для строгості подивився на світло крізь президента Франкліна, хоча не дуже розумівся на доларових прожилках. Покупець забрав техпаспорт, довідку про ДТП, довідку про експертизу, громадянський паспорт К-а, ще щось і передав у даішне віконечко.

Канцелярська панянка перевірила комплектність, повернула паспорт К-у і сказала:

— Чекайте!

Незабаром чорнявий знову вискочив із натовпу, мов чорт із табакерки, і вдруге попросив паспорт К-а нібито для якихось оформлень.

Оформлення затягувалися, чорнявий не з’являвся, і К-о став нервувати.

— Ти не бійся, його тут усі знають, — заспокоїли з черги.

Поки гаяв час, прибився мужик, і чомусь саме до нього.

— Донбасу потрібен порожняк, — сказав, пильно зазираючи в очі.

К-о про всяк випадок відійшов, але хвилювання посилилося. Минуло більше години. Нарешті паспорт з віконечка повернули, канцелярська панянка спритно перегортала документи, тицяючи пухким пальчиком у рядки, де треба розписуватися. Що саме підписує, К-о не розібрав, позаяк «Феміда» притискала папери, залишаючи лише куточки.

— Руки не дуже слухалися, — згадує К-о. — Хотів зробити рисочку в підписі, і не вийшло.

Згодом у карному розшуку підписи в документі К-о не визнає. Гублячись у здогадках, постраждалий не виключає, що ідіот, який причепився в натовпі, його загіпнотизував.

— Щось багато розписів, — зауважив між іншим К-о приймальниці документів, а покупець знову мов уродився.

— Це ще не все, — каже, — тепер мої підмахни. — Й увіпхнув доважком пачку. К-о звернув увагу, що прізвище покупця, позначене в купчих паперах, із тюркськими коренями.

Далі починаються чудеса з присмаком нав’язливого кошмару. Громадянину Меєрзону, котрий мешкає в квартирі № 12 по вул. Генерала Петрова, принесли претензію і рахунок за надані телефонною компанією хитромудрі послуги на точну суму 2129,89 грн. «У разi затримки оплати за наданi Вам послуги Ви зобов’язанi оплачувати пеню, розмiр якої становить 3,17 грн. за добу». Громадянин звіряє дату на календарі з датою відправлення й округлено прикидає, скільки накапало за 12 днів, поки лист добирався в його спальний район. У претензії вказано номер договору, якого громадянин у вічі не бачив, ще стаття 14 Закону України «Про зв’язок», котра буде неминуче застосована до нього, якщо борг зажилить. Стаття викликає легкий трепет, а звертання з великої літери «Ви», «Вам» виглядає поважно-зміїно.

«Це гірше, ніж замовити квитки по телефону, а одержати по телевізору, — гарячково метикує жертва ефірного наїзду. — Сьогодні вони рахунок надішлють, а завтра аліменти, не беручи до уваги мій вік... Ось вам хрін на могилу!»

— Це ж чистої води ефірне піратство, — скаржиться для розгону сусідам.

— Так працює наша пошта, — співчувають.

— Мене з Новим роком привітали, — згадує сусід, — «Циля, будь сексуально неотразимой!» Написано: «Циле Филозоф». Добре, телеграма прийшла без оплати адресатом.

— А адреса твоя?

— Ні, звісно. Навіть місто інше, Сніжне.

— Це повне свавілля. Незрозуміло, як уряд у таких умовах контактує з регіонами?

— З фельд’єгерями відсилають. Прапорщика пристібають наручником до кейса, він і волочить сам не знає що. Після прибуття відстібають, а там дрібниця, матрьошка чи вобла.

— Може, подзвонити, тут і телефони є.

— Це ж не компанія «АБВГД» тобі надіслала.

— А хто тоді?

— Бандити, котрі хочуть заволодіти твоєю квартирою.

— Що це за єврейські фокуси-покуси? — обурюється на пошті громадянин Меєрзон, пред’являючи претензію українсько-італо-гвінейсько-датському СП.

— Але ж адреса ваша! — ставлять його на місце.

У тім-то й річ.

Поштовики повертають претензію з рахунком чотириразовому міжнародному спільному відправнику.

Там піднімають пакет оригінальних паперів, де вказано паспортну адресу громадянина, котрий уклав із компанією договір на «надання послуг стільникового радіотелефонного зв’язку». У договорі дійсно вказано його, Меєрзона, адресу, куди «АБВГД» зобов’язується висилати рахунок не пізніше ніж 15 числа місяця, що йде за розрахунковим, і адресу громадянина, котрий уклав договір, К-а. Рахунок-претензія переадресовується тепер на вул. Вільямса і до К-о, і кочує не день і не два, адже відстань чимала — 40 хвилин на маршрутці з центру трястися, — а пеня невблаганно росте. Коли К-о одержує рахунок, він теж множить в умі кляту пеню, тепер його черга здригатися.

У претензії вказано адресу компанії, але адреса київська і телефон для довідок київський. Бідолаха знаходить номер мобільного телефону дрібнесеньким шрифтом, але з обмовкою «дзвонити з мобільного телефону». Стільникового телефону у пенсіонера К-а не водилося ніколи, а тепер і поготів, слід гадати, не буде: він від нього шарахається, мов від електричного ската.

К-о якось набрів на магазин «Мобiльна хатка», спочатку розгублено витріщався на щити з логотипами і переліком незрозумілих послуг і знижок. Розуміючи, що їхня хата скраю, намагався випитати адресу одеської філії компанії, нагрубив молодикам за прилавком і пішов ні з чим. Заднім числом згадав, що адреса — на конверті.

В офісі прийняла начальниця, розпорядилася підняти договір. К-у вперше пред’явили загадковий договір, який він ніколи не укладав. Начальниця викликала співробітницю, котра оформляла фіктивний договір. Винуватиця навіть обурилася, сказала, що складала все за правилами, але абонента, котрий приносив паспорт, «живцем», а в жодному разі не ксерокопії з його сторінок, не згадала. Постраждалий зауважив у зовнішності приймальниці східний мотив. Чи йому цигани тепер увижаються? З договору К-о дізнався, що придбав телефон Samsung R 210 (silver) і мінімальний тарифний пакет із додатковими послугами «Сiм’я». Олександру відразу згадалися Аль Капоне з його сім’єю-мафією і комісар Катані з зовнішністю молдаванина. З договору ж дізнався, що за всі задоволення хтось вніс аванс у розмірі 399 грн. Став розглядати підпис-карлючку і не впізнав. Підписувався явно не він.

— Це ксерокопії вашого паспорта? — запитали. На копії фотографії він був схожий на негра, котрого розшукує міліція.

— Викликаємо в суд, — пообіцяли.

Афроксерокопія не давала спокою. Обережно відкрився знайомому відставному міліціонеру.

— Ксиву комусь давав? — екс-міліціонер визирнув із голубника, він голубник лагодив.

— Що?

— Паспорт нікому не можна довіряти, ось що.

Відразу згадав етнічного покупця, котрий придбав у нього бирку з «Опеля» і техталон, і здригнувся в черговий раз, оскільки здійснив липовий продаж, порушив закон, і тому шукати захисту у держави нерозумно.

Час минав, на суд не викликали.

З копій договору, укладеного на 548 днів, тобто на півтора року, дізнався, що рахунки зобов’язаний сплачувати до 15 числа місяця, який іде за розрахунковим. Із запізненням, холодіючи, дізнався, що за невчасну оплату рахунків Абонент, знову ж із великої літери, сплачує пеню в розмірі від суми заборгованості за кожен день. Прийняв валідол і зрозумів, що нагріли, і розжарення — у прогресії. Зателефонував юристу компанії, поцікавився з приводу суду.

— Чекайте, — сухо відрубали.

Чекати, коли кожного божого дня набігає одновідсоткова пеня «від суми заборгованості за кожен день прострочення», нестерпно. І К-о здався прокуратурі. Там сказали, що вони по горло зайняті убивствами, і благословили в міліцію.

— Якщо не приймуть, повідомте, — чуйно напучували його.

Він боязко постукався в міську міліцію на вулиці Преображенській.

— Ми твого цигана знайдемо, — пообіцяв юний офіцер, який займався ефірними шахрайствами. — Він там повинен крутитися.

Не вистежили. Справа про шахрайство перекочувала в Київський район за місцем проживання. Там теж не вистежили і передали в Центральний за місцем дислокації офіс телефонної компанії. Справа там досі морозиться, а чорнявий, можливо, знову когось кидає, забезпечуючи свіжий головний біль міжнародному телефонному СП.

Як вироку чекав К-о спливання строку дії договору — горезвісних 548 днів, після чого обіцяли суд, визначеність і, можливо, волю. Строк цей сплив 14 вересня, але на суд його досі не викликали. Він спочатку телефонував, потім «заліг на дно».

— У нас, окрім вашої справи, ще тисячі, — сказали.

Коли закінчиться тріпання нервів? Він чекає, прислуховуючись безсонними ночами до падінь і завмирань серця. Якщо кефір допомагав Паніковському від серця, то ефір у телефонному випадку зношує.

Сприяли ж ефірній афері три обставини. По-перше, європейська довірливість, якщо не наївність, чотириразової міжнародної телефонної компанії, котра шубовснула мов в ополонку в наш дикий, перенасичений стільниковими послугами ринок. У спектрі послуг цієї компанії є привабливі ексклюзивні позиції, та все ж треба було б подумати про ступені попереднього захисту своїх козирів. А штрафи в зростаючій прогресії, це вже, даруйте, кара, а не захист.

По-друге, можливість виконувати сумнівні купівлі-продажі віртуальних нематеріальних автомобілів, мертвих кінських сил за мізерну, за європейськими мірками, винагороду і саму можливість організувати сумнівний гендель через оголошення в рекламній газеті. Що вдієш, ми небагато живемо, мити разовий посуд — винятково набута національна риса. В Австралії, наприклад, дають оголошення в газеті: «Прийдіть заберіть машину». З адресою. Оголошення коштує п’ять доларів. Забрати мотлох пропонують безплатно. А ми продаємо бирку за 280 доларів, ризикуючи паспортом.

Сам прокат на 40 хвилин паспорта в цій історії, напевно, основна, третя причина, котра сприяла успіху шахрайства. На останній обкладинці паспорта в пункті 23 написано: «Забороняється вилучення у громадянина паспорта, крім випадків, передбачених законодавством України, зокрема забороняється взяття паспорта в заставу». Положення затверджено Верховною Радою.

К-о пробував укриватися від пені в селі, але під підлогою стільниково пищали миші, довелося повернутися на Вільямса. Коли у водія маршрутки починає пищати при поворотах, пульс у К-а частішає.

Щоб не здолала аритмія, не довіряйте паспорт незнайомцям.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво