Процентоманія - Право - dt.ua

Процентоманія

12 травня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №18, 12 травня-19 травня

Одне з головних завдань системи кримінальної юстиції — збільшення ризику для злочинця бути спійманим і покараним...

Одне з головних завдань системи кримінальної юстиції — збільшення ризику для злочинця бути спійманим і покараним. Як воно виконується, розглянемо на прикладі боротьби з організованою злочинністю в Україні.

Кримінологи давно дійшли висновку, що організована злочинність — це якісно нова характеристика такого стану злочинності, коли вона вбудована в соціальну систему, істотно впливаючи на інші складові (елементи) системи, і перш за все —на економіку й політику. Основною метою організованої злочинної діяльності є отримання прибутків і надприбутків із допомогою вчинення злочинів. Не самі по собі злочини є метою організованих груп (ОГ) і злочинних організацій (ЗО), а вкладання незаконних прибутків, отриманих від злочинів, у легальну економіку. На жаль, у Кримінальному кодексі України немає такої вказівки. Тоді як у міжнародно-правових документах ЄС, у законодавстві таких країн, як Німеччина, Нідерланди, Велика Британія, Польща, Чехія, навпаки — акцентується увага саме на цій ознаці.

Тому у нас враховуються як організовані ті об’єднання злочинців, які скоюють так звані загальнокримінальні злочини (крадіжки, розбійні напади, грабежі), що, як правило, характеризуються простими формами співучасті. А це, на наш погляд, не відповідає сучасному розумінню сутності явища «організована злочинність». Відповідно, не той рівень небезпечності кримінальних спільнот, яким повинні займатися спеціальні підрозділи МВС і СБУ.

Відсутність нових концептуальних змін і пріоритетів у протидії організованій злочинності призвела до того, що 2005 року інерційні процеси у сфері виявлення злочинних спільнот тривали. Про старі підходи свідчать статистичні показники, яким досі приділяється така серйозна увага. Та чи зможемо з них об’єктивно дізнатися про стан справ?

Перший висновок, який можна зробити, — через п’ять років організована злочинність у нашій державі зникне як явище, якщо такими темпами зменшуватиметься: торік, порівняно з 2004 роком, — на 21% по Україні і 17% — по Харківській області. (Статистичні дані наводяться за інформаційно-статистичним збірником: «Про результати боротьби з організованими групами і злочинними організаціями за 12 місяців 2005 р.» ДІТ, МВС — 2005 р.)

Зменшення кількості виявлених організованих груп і злочинних організацій можна було б вважати позитивним фактом, якби відповідні міністерства, відомства зосередилися на організованих групах злочинців, що діють в органах влади і управління, у сфері приватизації, у системі АПК. Але таких злочинних спільнот усього виявили тільки 6% від загальної кількості. Співвідношення організованих груп економічної спрямованості і загальнокримінальної — 32% проти 68%. Переважна більшість груп (71%) діяла до одного року, що також не підтверджує їхнього особливо небезпечного характеру, з огляду на обсяги тіньової економіки і політичні реалії недалекого минулого. Міжнародні зв’язки було виявлено серед 8% організованих злочинних спільнот. Якщо говорити про «досягнення» всіх правоохоронців України, то в 2005 році серед закінчених розслідуванням справ щодо злочинів, скоєних ОГ і ЗО (всього 568 справ), хабарництва стосувалися три справи, контрабанди — шість, контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів — одна. Коментарі, мабуть, зайві.

СБУ протягом року виявило 13 організованих груп. Сім груп складалися з трьох осіб (мінімальна кількість для того, щоб спільнота вважалась організованою), а решта налічували від чотирьох до десяти осіб. Переважна більшість виявлених груп — дев’ять — діяли протягом одного року. Податкова міліція України за той-таки 2005 рік виявила п’ять організованих груп, у складі яких було 23 особи.

Офіційні дані свідчать, що тільки половина із загальної кількості виявлених осіб, котрі вчинили злочини у складі ОГ і ЗО, засуджується за свої протиправні дії.

Злочинна діяльність стійких об’єднань має універсальний характер і не обмежується злочинами певного виду. Наприклад, для торгівлі людьми потрібні, як правило, десятки людей, що виконують різні дії, мають свою спеціалізацію, поділ праці. Це стосується і наркобізнесу, і контрабанди, злочинів у сфері високих технологій, інших видів злочинної діяльності. Створені в МВС спеціалізовані підрозділи відокремлені від УБОЗу. Тому правозастосовча практика свідчить, що, наприклад, УБОЗ УМВС в Харківській області щорічно викриває дві-три організовані групи, пов’язані з незаконним обігом наркотиків. А звідки добувають «дози», як мінімум, 20 тисяч споживачів дурману на Слобожанщині? Від одинаків-аматорів, якими займається УБНОН?

Цікаво, що у 1991р. в Італії у структурі міністерства внутрішніх справ також було створено спеціальний підрозділ по боротьбі з організованою злочинністю — DIA. Його діяльність спрямована не на виявлення окремих діянь злочинних організацій, а на всю сферу їхніх інтересів, включно з транскордонними злочинами.

Багато говориться про невід’ємну складову організованої злочинності —корупцію. Корупційні зв’язки у загальноукраїнському масштабі було виявлено тільки у 26 організованих груп і двох злочинних організацій (що становить 5% від загальної кількості ОГ і ЗО). У Харківській області така група була одна.

Для порівняння: у Бельгії використання корупції виявлено у 17,4% кримінальних справ, пов’язаних із організованими групами, у Нідерландах — 45% груп вдавалися до тих чи інших корупційних дій як у своїй країні, так і за кордоном, зокрема у приватному секторі. Використання корупційного впливу на політиків, ЗМІ, органи влади, суди виявлено правоохоронцями Німеччини у 26% розслідуваних справ щодо організованої злочинності.

Таким чином, маємо промовисті факти неспроможності системи кримінальної юстиції у тому вигляді, в якому вона існує на даний момент, хоча б якимось чином реально протидіяти організованій злочинності та корупції. З іншого боку, «хвора» на ті ж самі проблеми система не в змозі «вилікувати» інших. Особливо дивує спокійна позиція керівництва Генеральної прокуратури і СБУ.

Сподіваємось, РНБО України проаналізує ситуацію, що склалася. Необхідно чітко визначитися: вірити такій констатації фактів чи, навпаки, зрозуміти, що зменшення показників виявлених ОГ і ЗО, а тим паче така якісна характеристика скоєних ними злочинів свідчать про серйозні законодавчі, правозастосовчі проблеми і певний параліч усієї системи правоохоронних органів, особливо тих її підрозділів, які повинні ставати на перешкоді криміналізації держави.

Необхідно кардинально переглянути систему звітування правоохоронних органів і критерії оцінки роботи різних підрозділів. Гонитва тільки за кількісними показниками призводила і досі призводить до їх фальсифікації і процентоманії («ДТ» неодноразово зверталося до цієї проблеми, наприклад, у статтях С. Бовбалана «Поради несторонньої людини», С.Трофімова та М.Хавронюка «Статистика — головний ворог правосуддя»). Як наслідок, ми не знаємо реального стану проблеми.

Саме старий радянський підхід «дутих» цифр і плану на виявлення, розкриття, передачу кримінальних справ до суду є пасткою. Оцінювання роботи за таким критерієм a priori не передбачає кропіткої, узгодженої між усіма підрозділами всебічної праці, спрямованої на виявлення та ліквідацію всіх сегментів злочинних організацій.

Одне з головних завдань правоохоронних органів у всьому світі — повна реєстрація злочинів. Це має стати головною метою наших стражів порядку. І не потрібно боятися зростання показників, які можуть свідчити про кращу роботу правоохоронців, їхню активність, відповідно — зменшення обсягів латентної злочинності.

У багатьох країнах світу офіційну кримінально-правову статистику перевіряють із допомогою альтернативних джерел інформації. Загальноприйнятим у більшості європейських держав, США є опитування громадян про те, чи ставали вони жертвами злочинів протягом останнього року (півроку). Зіставлення офіційних даних із такими віктимологічними дослідженнями дає більш точну «картину» ситуації. Хоча, зрозуміло, цю методику можна застосувати не до всіх злочинів.

Іншим критерієм оцінки у країнах демократії є громадська думка. Оскільки повідомлення у пресі щодо скоєних злочинів, корупційних дій тієї чи іншої службової особи є приводом до порушення кримінальної справи, необхідно звернути увагу керівництва МВС, СБУ, генерального прокурора на важливість відстежування матеріалів преси, звернень громадян та оприлюднення звітів щодо результатів роботи на цьому напрямі.

Необхідно дослідити, наскільки велика різниця між кількістю заяв та повідомлень про злочини, зареєстрованих злочинів, направлених до суду, — і кількістю засуджених осіб. (Останніми роками в цілому по Україні співвідношення між повідомленнями громадян і зареєстрованими злочинами приблизно 4:1.) Чим більші «ножиці» у цих показниках, тим серйознішими є проблеми на етапах досудового слідства і розгляду справ у судах. Найнебезпечніші організовані злочинці ховаються за формулюванням — «не встановлені слідством особи». Безумовно, заповнення законодавчих «прогалин», прийняття адекватного матеріального і процесуального законодавства — нагальна потреба. Але це окрема тема.

Принципи реформування правоохоронних органів потребують вивчення і узагальнення як позитивного, так і негативного закордонного досвіду, конкурентних засад у вивченні проблеми. Впровадження нових підходів у боротьбу з організованою злочинністю, що, наприклад, у Нідерландах стало можливим після критичного обговорення у суспільстві. Вчені-експерти, які проводять дослідження і дають рекомендації законодавчій та виконавчій владі, залучаються до роботи шляхом проведення конкурсів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво