Премія під загрозою звільнення, або Ми господарі, кому хочемо — тому й платимо

Схоже, на ВАТ «НПК-Галичина» придумали цікаву схему економії на виплатах працюючим пенсіонерам. У ній простежується і створення реальних передумов для звільнення таких робітників.

У центрі схеми - два документи. Перший - колективний договір, яким регулюються відносини між працівниками та власниками. Документ, підписаний на НПК 2005-го, передбачав чималий соціальний захист працівників. Була й виплата винагороди за вислугу років.

1 березня 2006 року на підприємство прийшло нове керівництво і власники, яких пов’язують із групою «Приват» та Ігорем Коломойським. Було внесено зміни (доповнення) до чинного договору. І тепер положення про винагороду за вислугу років у ньому немає.

Другий ключовий документ - безстроковий трудовий договір, на умовах якого працювала більшість на НПК.

«Я на заводі із 1972 року, - розповів DT.UA екс-працівник Орест Петрівський. - Через шкідливі умови праці у 50 років вийшов на пенсію, але продовжував працювати. Пертурбації розпочалися, коли зняли 14 зарплату за вислугу років. А згодом пропонували перейти на строковий трудовий договір. Не хочеш - не йди. Нікого не примушували, - але не бачити премії тому пенсіонеру, котрий не перейде. Що таке «строковий» - це звільнять у будь-який час».

Інша екс-працююча пенсіонер каже, що винагороду за вислугу років скасували хитрим способом, прийнявши зміни (доповнення) до колективного договору. З її слів випливає, що працівникам натомість обіцяли премію до зарплати. «Люди погодилися, бо це було за рахунок її впровадження. Завжди була така торгівля - ми будемо давати вам премію».

У результаті гарантовану виплату за вислугу років із колективного договору забрали, а положення про премію до нього… не внесли.

Започаткували премію у грудні 2007 р. Її виплата регулюється лише наказами голови правління. Мовляв, ми господарі, кому хочемо - тому й платимо. Наказами про преміювання визначено категорії працівників, котрим премію не передбачено. До них увійшли пенсіонери та ті, хто, досягши пенсійного віку, працює на умовах безстрокового трудового договору (за винятком інвалідів і постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи). Видається, що їх стимулювали укладати строкові трудові договори.

За невиплату премій із НПК уже судяться 29 екс-працівників. Вони не захотіли працювати на умовах строкових трудових договорів, боячись, що по закінченні обумовленого терміну їх звільнять із роботи. Люди кажуть, ситуація склалася доволі суперечлива: адже за один і той самий обсяг виконаних робіт «незгодні» пенсіонери отримували на 13-40% менше грошей.

За словами юриста Богдани Возняк, що надає правову допомогу звільненим пенсіонерам, перейти на «строковий» пропонувалося по-різному: спеціально адміністрація нікого не викликала й не пропонувала. Могли в коридорі сказати. Та і в цьому потреби не було, - наказ про преміювання вивішувався щомісяця. Тобто це була така відкрита форма-пропозиція.

Побоювання працівників переходу на «строковий» мали під собою вагомі підстави. Як розповіла DT.UA пенсіонер Наталя Правдюк, звільнених по закінченні терміну договору було чимало. Називає і конкретні прізвища та підрозділи: «Це і М.Хрущак (ТЕЦ), С.Бранець (зв’язок), Д.Бучок та І.Панкевич (бухгалтерія), В.Васелишин (заводоуправління), М.Бойко (котельня) та інші».

На запитання DT.UA, чому люди не скаржилися раніше, а почали скаржитися лише після звільнення, Н.Правдюк пояснила: боялися. Підтвердив це і Мирон Качмар, що працював на підприємстві з 1975 р.: «Якби почали обурюватися за невиплату премій - могли відразу звільнити. Знайшли б причину, що ти поганий працівник».

Звільнившись, пенсіонери подалися до суду шукати правди. У своїх позовних заявах зазначають, що їм упродовж тривалого часу не доплачували чималих сум премії - за віковою ознакою. При цьому незрозуміло, чому екс-працівники не звертаються з позовами про визнання змін (доповнень) до колективного договору недійсними.

А пенсіонери Мирослава Устянівська, Лідія Пристай та Дарія Хім’як поскаржилися і до Територіальної державної інспекції праці у Львівській області. Було проведено перевірку і встановлено: премію не передбачено ні умовами діючого колективного договору, ні Генеральною, Галузевою чи Регіональною угодами. Оскільки зазначена премія не є обов’язковою виплатою, передбаченою чинним законодавством України, а рішення про преміювання приймав голова правління одноосібно, – в інспекції повідомили: вирішення порушених питань можливе… лише в судовому порядку.

Тим часом із травня у Дрогобицькому міськрайонному суді почали виносити перші рішення - не на користь пенсіонерів. У одному з них навіть зазначається, що дискримінації за віковою ознакою немає. Це й не дивно: схема - комар носа не підточить. У представників НПК аргументи залізні. Керівництво заперечує будь-які порушення чинного законодавства. У спростуваннях на позови колишніх працівників та у судових засіданнях представник підприємства Юрій Валага зазначає, що премія голови правління не належить до категорії обов’язкових виплат і виплачується лише за умови фінансової можливості підприємства. Вона дається з метою посилення матеріальної зацікавленості кожного працівника.

Ю.Валага зазначає, що єдиний документ, на підставі якого виплачується премія, – наказ голови правління. Мовляв, ця виплата є не обов’язком підприємства, а його правом для заохочення кращих працівників.

А голова правління Б.Барадний на скарги екс-працівників відповідає, що зазначену премію не передбачено умовами діючого колективного договору. Керівник має рацію. І в цьому вся сіль. Адже в результаті нехитрої схеми гарантія виплати за вислугу років у колективному договорі перестала існувати, а положення про премію до нього не внесли.

Звісно, грошей на всіх не вистачає. Хоча, за інформацією Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, а саме - за даними його фінансового звіту, фонд оплати праці всіх працівників НПК за 2011 р. становить 65 963 400 грн. Відносно попереднього року він збільшився на 16131,5 тис. грн., або на 32,37%.

Ось і маємо задачку: тільки згідно з одним наказом - №733 К, з лютого 2012 року на НПК передбачено скорочення понад 71 штатної одиниці. У попередні місяці звільнилися від 70 до 100 пенсіонерів. Тож як ув’язати скорочення працівників зі зростанням фонду заробітної плати майже на третину?

Не варто забувати, що, згідно з даними за третій квартал 2011 року Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, 25% акцій НПК належать Фонду держмайна України. Тобто державі. Можливо, контрольні органи таки зацікавляться ситуацією зі схемою виплати премії голови правління?

А як дивляться на описану ситуацію молоді спеціалісти? Ми попросили прокоментувати історію представника одного з успішних українських підприємств. «На мою думку, працівник, який написав заяву на звільнення за власним бажанням, поставив крапку у відносинах із працедавцем і жодних претензій до нього не має, - каже бухгалтер із чималим досвідом. - У даній ситуації скидається на те, що працівники, аби їм виплатили вихідну допомогу, написали заяви, а потім подумали: чому б ще не заробити на колишньому працедавцеві? - і згадали: а нам же премії не виплачували. Ну не виплачували, і що? І мені, можливо, не виплачували, а моїх колег преміювали.

Тільки в мене в такій ситуації бачення зовсім інше - або моя працездатність нижча, і це заслужено, або це суб’єктивна думка роботодавця (на яку він має повне право, незважаючи на трудове законодавство!), і потрібно шукати іншу роботу, де мене оцінять.

Проте, задля об’єктивності, слід сказати, що я людина молода й не працювала 50 років на одному підприємстві УРСР, де оклади, доплати, премії та інші виплати встановлювалися згідно з регламентованими документами. Як на мене, краще мати 25 працівників, платити їм достойну зарплату, не дурити ніякими преміями, ніж 100 - які зайняті по дві години на день (умовно кажучи) і незадоволені своєю зарплатою», - підсумувала молодий спеціаліст.

Із проханням надати коментар до описаної ситуації DT.UA звернулося до адвоката Володимира Яремка, голови львівського відділення Асоціації правників України - всеукраїнської громадської організації, заснованої з метою об’єднання правників для створення сильної і впливової професійної спільноти. Нас цікавило, як професіонали у сфері трудового права коментують описану ситуацію.

«Чинне трудове законодавство України захищає і гарантує права перш за все працівників. Зокрема, на практиці підприємства часто зіштовхуються з труднощами в організації законного звільнення працівників. У результаті звільнені працівники дедалі частіше звертаються до свого колишнього працедавця з вимогою про поновлення на роботі або виплату коштів. Крім того, при судовому розгляді зазвичай сумніви у фактичних обставинах справи тлумачаться на користь працівників.

Водночас у цьому конкретному випадку постає питання суто виплати премій працівникам. Судова практика підтверджує, що нарахування відповідних премій є правом, а не обов’язком підприємства. Тому суди не можуть зобов’язати підприємство виплатити премію працівникам, якщо такого рішення підприємство не приймало.

Якщо колективний договір або інший документ, нормативно-правовий акт у редакції, чинній у період, за який вимагається виплата премій, такого обов’язку не передбачав, працівникам важко ставити вимогу виплати премій перед керівництвом підприємства. Уповноважений орган підприємства, тобто голова правління, справді може визначати працівників, котрим виплачується премія, на власний розсуд.

Інша річ, якщо працівникам вдасться довести у судовому порядку наявність їх дискримінації, скажімо за віковою ознакою. На практиці довести наявність дискримінації зазвичай доволі складно. Зокрема, у цьому випадку звільненим працівникам, серед іншого, необхідно буде довести, що їм не виплачувалися премії саме у зв’язку з їхнім віком чи неукладенням ними строкового трудового договору. Проте, знову ж таки, тут суду потрібно зважувати право підприємства визначати працівників, котрим виплачується премія, і право працівників на однакове ставлення (недискримінацію)», - наголосив В.Яремко.

Ми намагалися отримати коментарі від НПК. Та на усні запити одержали відмови. Секретар голови правління Ірина Степанівна у категоричній формі відмовилася з’єднувати із будь-ким із керівників. Аналогічно, відмовився від спілкування голова профспілкового комітету Б.Івахів. Обіцяли надати вичерпні відповіді лише на письмові запити. Автор їх надіслав. Зокрема просив повідомити: які підстави підписання змін до колективного договору, внаслідок чого погіршились умови праці - оскільки скасовано виплату винагороди за вислугу років; чи було передбачено замість цієї винагороди будь-яку іншу виплату, і чому положення про премію голови правління не було внесене до колективного договору; чому позбавили премій категорії осіб, котрі відмовилися працювати на умовах строкового трудового договору, і чи може це свідчити про певну дискримінацію; скільки працівників НПК, які працювали на умовах строкових трудових договорів, було звільнено по закінченні терміну дії договору останніми роками; чому поставлено в такі нерівні умови, порівняно з іншими працівниками, пенсіонерів, які працювали на умовах безстрокових трудових договорів?

Але відповідей на поставлені запитання адміністрація НПК не надала. Натомість голова правління Б.Барадний відписав: запит розглянуто. Однак адміністрація не погоджується, що запитувана інформація становить суспільний інтерес: «Вважаємо, що на ВАТ «НПК-Галичина», до набрання судовими рішеннями законної сили, не можуть поширюватися вимоги, передбачені ст. 29 Закону України «Про інформацію» та ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»… Після набрання судовими рішеннями законної сили… адміністрацією Товариства буде розглянуто питання щодо можливості надання Вам усієї необхідної інформації…».

Було надіслано запит і до профспілки НПК. Запитання прості: чому профспілкова організація не виступила проти скасування виплати винагороди за вислугу років та, зі свого боку, підписала відповідні зміни (доповнення) до колективного договору; чому не наполягала на внесенні положення про премію голови правління до колективного договору; чи не є, на думку профспілкової організації, позбавлення премії пенсіонерів, які працюють на умовах безстрокового трудового договору, дискримінацією тощо.

Аналогічно, відповідей не було надано. Керівник Б.Івахів відписав, що первинна профспілкова організація «не вбачає достатніх законних підстав для надання відповіді на Ваш запит». Мовляв, профспілка НПК не може бути суб’єктом відносин у сфері публічної інформації.