Пірати будівельних майданчиків

Будівництво 9-поверхового будинку на вулиці Гоголівська, 43, розпочалося 2006 року. Після проходження документів через усі погоджувальні інстанції було отримано дозвіл будувати на землі, яку компанія «Бімекс-плюс» викупила на аукціоні Київради 1998 року. Компанія зробила всі необхідні в цьому разі внески: оплатила відселення сімей з аварійно-небезпечного і зруйнованого на 75 відсотків старого будинку, виділила кошти на розвиток інфраструктури столиці і погодилася додатково профінансувати комунальні роботи в будинках, прилеглих до будівництва.

Проте через якийсь час після початку будівництва кілька мешканців, котрі не мешкають у будинках, прилеглих до будівництва, звернулися до власника компанії з вимогою припинити всі роботи і створити на місці будівництва щось, на їхній погляд, соціально корисніше — наприклад закласти парк. У протилежному випадку парламентери погрожували зірвати проект «іншими методами». Був, звичайно, і третій варіант — домовитися. Проте що розуміли під пропозицією «домовитися» протестувальники, керівники компанії з’ясовувати не стали, запропонувавши вирішувати всі питання в інстанціях, які видали дозвіл на будівництво.

Спочатку в ролі незадоволеної сторони виступила пара, яка живе в цивільному шлюбі. Згодом до неї приєдналася ще дюжина активістів (які мешкають переважно в районах, віддалених від столиці, проте дуже стурбованих будівництвом). Установивши намет із плакатом «Форум порятунку Києва», активісти почали докладати зусиль до того, щоб будівельна компанія одумалася і сторони все ж таки «домовилися». За чотири місяці напруженої роботи молодики неодноразово блокували в’їзд машинам із будматеріалами, погрожували й ображали будівельників. У присутності наряду міліції один з активістів проник на територію будівництва і висмикнув ключ запалювання автовежі в той час, коли на ній працювали люди. Дивом катастрофи вдалося уникнути. Один з активістів у пориві гніву побив головного інженера будівництва, справа про це перебуває в провадженні Шевченківського районного суду. У світлі всіх перелічених дій аж ніяк не безневинними пустощами виглядає постійне знесення парканів навколо будівництва.

Незважаючи на те, що дії активістів мають кваліфікуватися як незаконні, незрозумілим чином усе це хуліганам якимось чином легко минається. Будівельники неодноразово подавали заяви до міліції, але серйозних заходів для припинення неподобства правоохоронні органи так і не вжили. Водночас деякі дії окремих охоронців порядку видаються досить сумнівними: після чергового повалення парканів на будівництво приїхав наряд міліції на чолі з підполковником, який, замість скласти акт, пішов з одним з активістів, обійнявшись, до найближчої кав’ярні. Що ж, можливо, там, у невимушеній обстановці, міліціонер пояснював знавіснілому активістові, що бити людей і ламати паркани не зовсім законно. Тим часом, коли виконроб будівництва все-таки порушив ідилію голубків, які воркували в кав’ярні, і поцікавився, чи буде наведено лад і знято незаконне блокування будівництва, активіст грубо вилаяв будівельника, а міліціонер повідомив: «Коли знадобишся — покличемо». До відповідальності активіста так і не притягнули.

Дама-активістка представилася співзасновником і головою організації «Форум порятунку Києва». На запитання, як вона може очолювати організацію, головою якої є інша людина, Волошина відповіла, що колишнього(!) голову Віталія Комова рада організації усунула за несумлінну роботу. Проте в бесіді з журналістом «ДТ» Віталій Комов дуже здивувався, почувши про своє «звільнення». Мало того, він повідомив, що не має найменшого уявлення про існування самозванки. За словами Комова, усередині «Форуму порятунку Києва» у 2005 році справді був конфлікт із двома (з дев’яти) засновниками — Віталієм Черняковським та Анатолієм Жирновим, після чого вони були виключені з членів «Форуму». Але, як стверджує Віталій Володимирович, ніяких зборів з питання його власного звільнення не було. Тим часом Віталій Комов раніше вже зустрічався з активістом. Як з’ясувалося, колишній «форумівець» Анатолій Жирновой і учасник протесту проти будівництва добре знають один одного. Це пояснює, звідки в активістів символіка «Форуму порятунку Києва». Дізнавшись про методи пікетників на Гоголівській, 43, Віталій Комов надіслав меру столиці листа, де повідомив, що його організація жодних претензій до будівництва не має, і попросив вважати незаконним блокування даного об’єкта з використанням символіки «Форуму порятунку Києва».

У той час як представники «Бімекс-плюс» і підрядної організації «Будмаш» намагалися розібратися, хто саме протестує проти будівництва, пікетники відкрили другий фронт боротьби — юридичний. Протягом кількох місяців на компанію двічі подавали до суду. Схема така: подається позов, суд припиняє будівництво, компанія надає всі документи, суд будівництво поновлює. Здавалося б, нічого страшного, але кожний позов блокує будівництво щонайменше на кілька тижнів, а позовів таких може бути дуже багато. Останній, наприклад, був задоволений Бориспільським (!) судом. Наступний позов цілком може надійти, скажімо, до суду міста Кременчука. Користуючись недосконалістю українського законодавства, активісти вже завдали колосальних матеріальних збитків будівельній підрядній організації.

Ситуацію, яка склалася на Гоголівській, 43, можна вважати винятком з правил. Річ у тому, що, обираючи об’єкт для атаки, такі «борці» зазвичай віддають перевагу підприємствам або проектам, які нехтують окремі юридичні нормативи і податкове законодавство, а відтак захоплюють активи «майже законними» методами. Водночас інцидент на Гоголівській, 43, показує, що не застраховані від таких провокацій і чисті перед законом проекти. Тепер «протестувальники» самі змушені постати перед законом — їхні дії відповідають ознакам злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, а саме ч. 3, ст. 206 (протидія законній господарській діяльності); ч. 2, ст. 296 (хуліганство, здійснене групою осіб); ч. 1, ст. 194 (навмисне знищення або пошкодження майна). І, зважаючи на все, такі методи дуже успішні. Шоу активіста перед міліцією і будівельниками триває. У той час як будівельне підприємство зазнає збитків від простою виробництва, він заявляє, що завдяки знайомствам із високопоставленими політиками його ніколи не притягнуть до відповідальності.