Під «котком» рейдерів

Схем рейдерського захоплення земель більш ніж достатньо. Щоб опинитися на вістрі атаки, потрібно небагато. Наприклад, укласти з ТОВ «РВ Трейд» договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, із яких складалася будова аеровокзалу в с. Пірново Вишгородського району. Рішенням Пірновської сільради №91 земельна ділянка площею 0,25 га, на якій розміщене зазначене майно, була надана автору цих рядків у постійне користування під будівництво житлового будинку. Та пересічному громадянинові ніщо легко не дається, тим більше коли це стосується обстоювання права на дах над головою. Навіть незважаючи на те, що 25.08.2005 р. рішенням Вишгородського райсуду договір купівлі-продажу визнається дійсним, як і право власності на приміщення. 30.08.2005 р. рішенням виконавчого комітету Пірнівської сільради будівлі присвоєно поштову адресу, а 29.09.2005 р. Вишгородським БТІ зареєстровано право власності на цю будівлю. Але на «поле бою» виходить прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області, який наполегливо захищає інтереси неіснуючого підприємства КДАП «Універсал-Авіа». Чим можна пояснити такі відчайдушні старання? Хіба що ціною питання. Це — 27,8 га землі, яка перебуває у власності Пірнівської сільської територіальної громади, тому що існує рішення Пірнівської сільради про введення цієї землі в межі села Пірново, яке підтримане рішенням Вишгородської райради. Іншої земельної ділянки для розбудови села немає, бо з трьох боків село оточує річка, а з четвертого — землі лісового фонду.

Слід сказати, що КДАП «Універсал-Авіа» зверталося до Вишгородської РДА із заявою від 25.07.2008 р. про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо оформлення прав на земельну ділянку аеропорту «Пірново» площею 27,8 га. У відповідь РДА вказала «Універсал-Авіа» на необхідність обґрунтувати існування на зазначеній території аеропорту та розмір земельної ділянки, потрібної для його обслуговування, оскільки на території Пірнівської сільради міститься орнітологічний заповідник державного значення, що унеможливлює роботу аеродрому, адже саме в цій місцевості рік у рік селиться колонія сірих чапель, занесених до Червоної книги України. Якими саме доводами службові особи «Універсал-Авіа» обґрунтовували необхідність існування на цій території такого не сумісного зі збереженням природних багатств об’єкту як аеропорт, невідомо. Та, знаючи ціну питання, можна уявити, які «аргументи» надали службові особи «Універсал-Авіа».

Тим часом підтвердження того, що КДАП «Універсал-Авіа» своєї статутної діяльності не здійснює, є. Зокрема з ДПІ Вишгородського району, Державного комітету статистики України, Фонду Держмайна України та УДППЗ «Укрпошта». Проте службові особи «Універсал-Авіа» та прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київщини, схоже, не дуже переймаються долею підприємства і «такими дрібничками», як відсутність у підприємства засновників та оригіналів установчих документів, — хіба до цього, коли «на кону» такий ласий шмат землі?

Механізм досягнення КДАП «Універсал-Авіа» своїх цілей геніально простий. Він полягає у використанні службовими особами права прокуратури на звернення до суду в інтересах держави. Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в апеляційній скарзі зазначив, що діє в інтересах держави в особі Держслужби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації та держпідприємства КДАП «Універсал-Авіа». Проте, відповідно до інформації з Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 17.05.2007 р. було здійснено державну реєстрацію припинення держслужби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації в результаті її ліквідації, без реорганізації.

Тож виходить, що прокурором пред’явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності, хоча це право прокуратури законодавством України не передбачено. КДАП «Універсал-Авіа» не є навіть суб’єктом спірних правовідносин, які стосуються оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «РВ Трейд». У цій справі представництво прокуратурою інтересів «Універсал-Авіа» не охоплюється змістом поняття представництва інтересів держави. В Єдиному держреєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців немає відомостей щодо центрального чи місцевого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство «Універсал-Авіа».

07.12.2007 р. з’являється позовна заява КДАП «Універсал-Авіа» з вимогою визнати недійсним договір купівлі-продажу за 2003 рік. 14.05.2008 р. рішенням Вишгородського райсуду позов прокурора було задоволено, а за «Універсал-Авіа» було визнано право повного господарського відання на будівлю аеропорту «Пірново», без жодних на те законних підстав. При тому, що під час розгляду судом справи прокурор представляв у суді інтереси… неіснуючого органу і не був уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Беручи до уваги факт ліквідації держслужби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації станом на 17.05.2007 р., Вишгородський райсуд в особі головуючого Г.Чіркова був зобов’язаний закрити провадження у справі у зв’язку з ліквідацією юридичної особи, яка була однією зі сторін у справі. Виходить, що головуючий Вишгородського райсуду порушив норми процесуального права. 26.09.2008 р. Апеляційним судом області рішення Вишгородського райсуду від 14.05.2008 р. залишено без змін, зазначених обставин суд не врахував і відхилив апеляційну скаргу, чим порушив норми процесуального права. 18.02.2009 р. Верховним судом України скасовано рішення Вишгородського райсуду від 14.05.2008 р. та Апеляційного суду Київської області від 26.09.2008 р. і ухвалено рішення передати справу на новий розгляд до Вишгородського райсуду.

Зверніть увагу — ще 14.07.2008 р. Вишгородський райсуд скасував державну реєстрацію КДАП «Універсал-Авіа». Апеляційний суд Київської області, незважаючи на те, що це підприємство вже було ліквідоване на підставі рішення Вишгородського райсуду від 14.07.2008 р., вирішив справу на користь фактично неіснуючого й не функціонуючого КДАП. Верховний суд України своїм рішенням від 08.07.2009 р., відмовив у задоволенні позову про скасування державної реєстрації КДАП «Універсал-Авіа». В мотивувальній частині суд дійшов дивного висновку — що права власності на цю будівлю позивач не мав і не міг вимагати усунення перешкод у користуванні нею, що суперечить рішенню ВСУ від 18.02.2009 р. В рішенні ВСУ від 08.07.2009 р. немає посилань на будь-які норми закону, на підставі якого суд виніс рішення у цій справі. Це судове рішення є лише додатковим підтвердженням у судовому порядку факту приналежності відповідного майна на праві власності. Але скасування цього рішення не може позбавити позивача такого права, оскільки наявні відповідні правовстановлюючі документи на це майно. Крім того, колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України у складі головуючого А.Гнатенка, суддів Л.Григор’євої, М.Балюк, В.Барсукової, В.Данчука в ухвалі від 18.02.2009 р. вказала на необхідність надання оцінки доводам позивача та наданим ним доказам.

Натомість колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного суду України у складі головуючого А.Яреми, суддів А.Костенка, Є.Левченка, Л.Лихути, Я.Романюка, ухваливши рішення від 08.07.2009 р. у справі про скасування державної реєстрації КДАП «Універсал-Авіа», де предметом доказування є наявність в ЄДРПОУ запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, не тільки вийшла за межі позовних вимог та за межі спору. Вони взагалі залишили поза увагою факт наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою в с. Пірново, на якій розміщена будівля, зазначена як місцезнаходження КДАП «Універсал-Авіа». Фактично, в рішенні від 08.07.2009 р. вирішено питання про право власності, хоча питання ставилося про скасування державної реєстрації КДАП «Універсал-Авіа». Тож рішення ВСУ від 08.07.2009 р. суперечить ухвалі ВСУ від 18.02.2009 р. і нівелює її.

Незважаючи на те, що з жодного нормативно-правового документа не випливає неправомірність дій автора цих рядків, судова тяганина у цій, здавалося б, простій справі триває вже четвертий рік, і, з огляду на небажання окремих держслужбовців працювати виключно у правовому полі, — не останній.