Оголошені в розшук чекають… на російські паспорти

Поділитися
Минулого тижня особа маловідомого до того помічника закарпатського екс-губернатора Володимира Д...

Минулого тижня особа маловідомого до того помічника закарпатського екс-губернатора Володимира Дідика аж двічі згадувалася провідними українськими та російськими ЗМІ — перший раз у зв’язку із затриманням у Москві, а другий — через утечу з-під варти. Практично всі медіа головну увагу звернули на несподіваний стрибок колиш­ньо­го закарпатського чиновника з вікна другого поверху лікарні, хоча більшою сенсацією була не так його втеча, як факт затримання російськими правоохоронцями.
34-річний Володимир Дідик працював помічником губернатора Закарпаття Івана Різака з першого до останньо­го дня його керівництва областю і порівняно з такими «політичними» діячами, як Чалий чи Чубірко, не був одіоз­ною фігурою. А проте, як помічник, він тримав руку на пульсі всіх справ, що коїлися на владній верхівці регіону, і небезпідставно вважався однією з найбільш наближених до губернатора осіб. Теперішній інтерес до В.Дідика з боку силових структур пов’язаний із діяльністю відкритого «есдеками» благодійного фонду «Відродження Закарпаття», на рахунки якого місцеві підприємці «добровільно» переказували кошти. Голова фонду Іван Росоха (котрий за сумісництвом обій­мав посади начальника управління освіти облдержадміністрації, а також заступника секретаря обкому СДПУ(о) заарештований і очікує суду в слідчому ізоляторі.
Правоохоронці небезпідставно вважають, що В.Дідик був одним із тих, хто давав І.Рососі вказівки, як саме розподіляти отримані фондом кошти (експертиза встановила, що резолюції на деяких відомостях були написані рукою губернатора та його помічника). Згідно з документами, більша частка грошей витрачалася не на деклароване благодійництво, а на заробітну плату функціонерам СДПУ(о), оренду партією приміщень, прийом делегацій, фінансову підтримку лояльних ЗМІ і т.д., що прямо підпадає під дію ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України («Привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»). Саме це звинувачення, яке передбачає покарання у вигляді від семи до дванадцяти років позбавлення волі, і інкримінують В.Дідику. Вперше правоохоронні органи виявили інтерес до помічника екс-губернатора у серпні, однак затримати його не встигли. Підозрюваний, відчувши за спиною крижаний подих силовиків, виїхав за межі України, незабаром після чого був оголошений у міждержавний розшук по лінії Інтерполу.
Про те, що В.Дідик знаходиться в Росії (конкретніше, в Москві), для закарпатських правоохоронців таємницею не було, тому пакет необхідних документів (а для оголошення в міждержавний розшук необхідні серйозні й чітко задокументовані звинувачення) незабаром передали співробітникам Московського карного розшуку. Перша можливість затримати підозрюваного з’явилася ще 25 вересня. Працівники Закарпатського УВС повідомили своїм московським колегам про час та місце вірогідного перебування В.Дідика, однак згодом отримали від них відповідь: «На жаль, ми спізнилися на 20 хвилин». Через три дні закарпатські міліціонери здійснили ще одну спробу дістати підозрюваного, повідомивши в Москву, що той буде знаходитися в аеропорту «Шереметьєво-1». Цього разу помічника екс-губернатора всупереч очі­куванням затримали.
Між Україною та Росією існує угода про екстрадицію підозрюваних у скоєнні злочину, а у вітчизняному відділенні Інтерполу навіть створено спеціальну групу, що займається поверненням затриманих на батьківщину. Проте за кілька годин до виїзду групи в Росію з Москви надійшло повідомлення: «В.Дідик з-під варти втік». Згідно з інформацією Московського карного розшуку, минулої суботи близько 13-ї години під час конвоювання помічник екс-губернатора зімітував серцевий напад, був доставлений у лікарню м.Лобня Московської області і, залишений без охорони (міліціонери начебто пішли шукати лікаря), вистрибнув із вікна другого поверху. Догнати В.Дідика охоронцям не вдалося. Ось і вся офіційна версія. Згідно ж із неофіційною, на Закарпатті дехто вважає, що помічнику екс-губернатора допомогли втекти. Певні підстави для таких підозр є, адже Росія вже перетворилася на країну, яку підозрювані у злочинах, пов’язаних із діяльністю попередньої української влади, традиційно обирають за місце добровільної екзилії. Лише із Закарпаття там перебувають нині колишній начальник обласної міліції В.Варцаба (котрому інкримінують участь у фальсифікації виборів мукачівського мера), радник екс-губернатора, швагро В.Медведчука І.Чубірко (котрого, крім мукачівських виборів, звинувачують у вчиненні масових заворушень під час подій на ужгородському стадіоні «Авангард» та нападі на студентів у готелі «Комфорт» у м.Свалява), рідний брат радника І.Чубірка Микола (котрого також оголошено у міждержавний розшук у зв’язку з мукачівськими виборами), а також іще кілька менш яскравих представників кримінального світу Закарпаття. До речі, ряд підозрюваних, зокрема, уже заарештований В.Паульо (Чалий), а також І.Чубірко, є депутатами Мукачівської міської та районної рад, а тому після підписання президентом закону про депутатську недоторканність притягнути їх до відповідальності за скоєне вже не так просто, як раніше. Тепер для цього необхідна згода місцевих рад.
За оперативною інформацією, всі російські «біженці» мешкають в одному з мікрорайонів Москви, а генерал-майор В.Врацаба навіть час від часу обговорює з московськими міліціонерами поточні новини. Останніми місяцями закарпатські правоохоронці буквально закидали Московський кримінальний розшук телеграмами з проханням затримати підозрюваних у тяжких злочинах та надати інформацію про їхнє вірогідне перебування, проте у відповідь — тиша. Питання про затримання та видачу Україні цієї категорії злочинців порушувалося й під час недавнього візиту керівництва МВС у Москву. Там нашим міліціонерам ввічливо пояснили: «Ваші підозрювані очікують на отримання ро­сійських паспортів, а ми своїх громадян іншим державам не видаємо. Крім того, у нас є інформація, що насправді їх переслідують не так за злочини, як за політичні переконання…»
Утім, незважаючи на те, що у правоохоронців накопичилося до В.Дідика чимало запитань (і не лише в зв’язку з діяльністю фонду «Відродження Закарпаття»), від­сутність підозрюваного на розслідуванні відповідних справ суттєво не відіб’ється. Кримінальну справу стосовно керівника фонду І.Росохи (яка нараховує сімдесят томів) найближчим часом передадуть до суду. Досудове слідство завершене і в справі колишнього шефа В.Дідика І.Різака (нагадаємо, що екс-губернатора звинувачують у доведенні до самогубства ректора УжНУ Володимира Сливки, зловживанні службовим становищем та отриманні хабара в особливо крупному розмірі). За повідомленням прес-служби обласної прокуратури, судовий процес задля об’єктивності відбуватиметься не на Закарпатті, а в Апеляційному суді Івано-Фран­ківської області.
Що ж до самого В.Дідика, то в Росії його вже оголошено в розшук через втечу з-під варти. Однак у те, що підозрюваного знайдуть і тим більше передадуть Україні, на Закарпатті не вірить ніхто.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі