МВС: нове як погано забуте старе - Право - dt.ua

МВС: нове як погано забуте старе

18 лютого, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №6, 18 лютого-25 лютого

Перш ніж віддати належне «революційним нововведенням» у сфері кадрової політики Міністерства внутрішніх справ, неможливо оминути увагою чітко окреслену негативну тенденцію...

Перш ніж віддати належне «революційним нововведенням» у сфері кадрової політики Міністерства внутрішніх справ, неможливо оминути увагою чітко окреслену негативну тенденцію. Ось, наприклад, телесюжет розповідає про дії «зелених», що зробили отвір у паркані, за яким — великі приватні будинки. Йдеться про незаконну забудову заповідної території найодіознішими представниками «поваленого режиму». Проте в такій ситуації міністр внутрішніх справ не може дозволити собі демонструвати солідарність із діями «групи захоплення», як це випливає з його коментарю подій. Він не може заявляти, буцімто те, що відбувається, його не стосується, оскільки його завдання — виявити, на які гроші збудовано особняки. Тому що насправді все навпаки: «на які гроші» — це не його компетенція, а ось вивчення вищеописаних дій радикально налаштованої групи на предмет наявності складу злочину — саме його питання. І це не дрібниці. Тому що Майдан закінчився. І сьогодні Юрій Луценко — перша особа ПРАВОохоронної структури. Тому він не має права демонструвати правовий нігілізм. Насамперед тому, що такий приклад може виявитися дуже заразливим для колосальної армії його підлеглих, які й так схильні виносити вироки без суду та слідства.

Міністр внутрішніх справ не може доводити до відома народних депутатів, що прийматиме їх «після 20-го числа». Навіть коли він дуже підозрює, що народні обранці «штурмують» головну приймальну МВС виключно задля вирішення шкурних питань. Тому що, подобається це нам чи ні, є закон, який визначає порядок прийому цієї категорії громадян, зокрема посадовими особами держави. Міністр внутрішніх справ не має права поводитися з Законом як йому заманеться, тлумачити його на власний розсуд. Тому що незнання законів не звільняє від відповідальності навіть його. І всім, хто щиро бажає удачі Ю.Луценку на новій посаді, залишається сподіватися, що старші товариші (його заступники), попри своє підлегле становище, знайдуть можливість у делікатній формі підказати начальникові, що закон є закон.

У міністра Юрія Луценка як людини, котра прийшла очолити міліцейську рать зі сторони, не надто багато шансів тримати ситуацію у відомстві під контролем. І цей шанс безпосередньо залежить від того, чи вдасться йому оточити себе компетентними й абсолютно надійними людьми, на яких можна покластися в дуже складній справі реформування міліцейської махини. В ідеалі це мають бути професіонали, не пов’язані з кримінальними, політичними кланами. Чи можливо це було у принципі? Може, й так, якщо виходити з твердження Луценка, процитованого інформаційними агентствами, що в цій частині Президент надав йому карт-бланш. Втім, умовність цього карт-бланшу яскраво демонстрували відгомони жорстоких кадрових боїв, що долинають з кулуарів нової влади.

Сьогодні можна констатувати, що близьке коло міністра внутрішніх справ уже в цілому сформоване, і, з огляду на його «непрофесіоналізм», саме ці люди відіграють вирішальну роль у реалізації глобальних завдань, які стоять перед міністерством. І якщо в графі «професіоналізм» навпроти прізвищ заступників міністра можна переконливо поставити плюс, віддаючи належне десяткам років, відданих роботі в системі, — щодо реформаторського потенціалу цього не скажеш. Судіть самі.

В одній із перших заяв Ю.Луценка щодо грядущих реформ ішлося про те, що кадрові зміни він погоджуватиме з РНБО. І справді, на ключову посаду — першого заступника міністра — призначено кума глави РНБО Петра Порошенка генерал-лейтенанта податкової міліції Олександра Бондаренка, який перебував уже на заслуженому відпочинку. П.Порошенко традиційно лобіював Бондаренка, свого часу навіть посилено «сватаючи» його в податкову замість Жвалюка.

О.Бондаренко опинився в рядах податківців ще тоді, коли ця служба не була такою престижною, як сьогодні, і поповнювалася переважно колишніми працівниками ОБХСС. У відставку О.Бондаренко пішов із Департаменту боротьби з відмиванням коштів, отриманих незаконним шляхом.

Незалежно від того, чи будуть кадрові питання одним із головних напрямів діяльності першого заступника, можна не сумніватися, що РНБО реально впливатиме на всі кадрові рішення в системі МВС, хотітиме цього Ю.Луценко чи ні.

Днями стало відомо, що написав заяву про вихід на пенсію новопризначений начальник міліції громадської безпеки Олександр Савченко. Це було символічне призначення, не лише з огляду на роль Савченка в подіях часів акції «Повстань, Україно!» За словами Ю.Луценка, Савченко написав заяву тому, що під час виборчої кампанії і помаранчевої революції йому доводилося «виконувати специфічні функції».

Генерал-лейтенант Геннадій Москаль — заступник міністра, начальник кримінальної міліції. Неабияка особистість, людина, кар’єра якої складалася також дуже нетривіально. В органах із 1973 року. Випускник Академії МВС СРСР.

У 1995—1997 рр. — начальник УМВС України в Закарпатській області. За два роки область, хай і не найскладніша в криміногенному плані, стала однією з найкращих у розкриваності злочинів. Він «вибивав» квартири для працівників і домігся того, щоб зарплату їм виплачували вчасно. І, до речі, як це тепер стало модно, обідав у загальній їдальні.

Після Закарпаття був переведений до Криму. Туди він прийшов після загальновизнаного профі Михайла Корнієнка, який констатував такий рівень зрощення криміналітету, міліції та судів в АРК, що реальна боротьба зі злочинністю ставала неможливою. Прихід Москаля був ознаменований реальною боротьбою з організованою злочинністю в регіоні. Щоправда, характеризувався він також сплеском застосування жорстких методів у розкритті злочинів, не передбачених жодними процесуальними нормами. Та й кримські адвокати, які надають послуги членам організованих злочинних угруповань, Москаля не забудуть ніколи. Загалом, завдання було частково вирішене. Яку роль відіграла міліція часів Г.Москаля, зокрема, в боротьбі між наймогутнішими угрупованнями регіону — тема окремої розмови.

Потім Москаль опинився в Дніпропетровську, замінивши Ю.Смирнова. Там ситуація виявилася трохи інакшою. Через особливості цього славного міста Г.Москалю довелося обмежитися боротьбою з вуличною злочинністю.

Потім призначення в Закарпаття — главою облдержадміністрації. Він відмовився від запропонованого йому для мешкання особняка й оселився з дружиною в невеличкій двокімнатній квартирі в панельному будинку. На роботу ходив пішки, і його часто можна було зустріти в магазині чи кав’ярні.

2002 року очолив Державний комітет у справах національностей і міграцій. З одного боку, він чудово обізнаний із проблемою, оскільки працював у специфічних у цьому плані регіонах. І його виступи, присвячені питанням нацменшин, демонстрували, що він там — людина не випадкова. Водночас якихось кардинальних рішень за час його керівництва Держкомітет не прийняв. І загалом, за великим рахунком, роботу там багато хто сприймав як своєрідне заслання Г.Москаля.

Нині він повернувся в стрій і керуватиме кримінальною міліцією. Це один із найважливіших напрямів. Зокрема тому, що саме в цій сфері скоюються перші злочини під час допитів. Крім того, це проблема реєстрації заяв громадян. Отож найголовніша корінна зміна, якої потребує ця ділянка роботи, — як мовиться, повернути міліцію обличчям до громадянина.

Михайло Вербенський — заступник міністра, начальник Головного штабу. В органах внутрішніх справ із 1976 року. Випускник Вищого політичного училища МВС СРСР і Академії МВС СРСР. Був заступником начальника Головного штабу МВС України, очолював управління правового забезпечення. З 2001 року — перший заступник голови Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Аналітик, відповідальна й сумлінна людина, трудоголік, чудовий виконавець, інтроверт. Колеги відзначають його професіоналізм і стверджують, що на скоєння корисливого злочину він не здатний у принципі. Генерал-лейтенант, який досі мешкає в квартирці на околиці Києва і має рідкісну репутацію чиновника, що живе на саму зарплату.

Що ж до потенційних можливостей на новій посаді, то після «возу», який він тягнув у Держдепартаменті з питань виконання покарань, йому під силу буде впоратися з роллю керівника Головштабу, тим паче що ця робота йому знайома. Чи зуміє він реорганізувати роботу структури, куди стікається колосальний масив інформації, нагромадження й аналіз якої, за великим рахунком, має надто мало реального сенсу, покаже час.

Петро Коляда — заступник міністра, начальник Головного слідчого управління. Петро Васильович — дока у слідстві. Професіонал із 30-річним стажем. Сходинка за сходинкою пройшов усю міліцейську ієрархію від самих низів — починаючи з рядового. Цікаво, що обидві його доньки працюють у прокуратурі, один зять — працівник СБУ, другий — МВС. Правда, резонансні справи, якими він займався ще до відставки, не розкриті досі. Втім, несправедливо було б звалювати всю вину виключно на нього. Професіонал своєї справи, але добачити в ньому задатки реформатора дуже складно.

Така «команда реформаторів», яка віднині є близьким колом нового міністра внутрішніх справ, — і не команда, і не реформатори.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво