Мукачівський крайній - Право - dt.ua

Мукачівський крайній

18 серпня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №31, 18 серпня-25 серпня

Минулого тижня Мукачівський суд мав розпочати розгляд однієї з останніх кримінальних справ, що ст...

Минулого тижня Мукачівський суд мав розпочати розгляд однієї з останніх кримінальних справ, що стосуються скандальновідомих виборів мукачівського мера у квітні 2004 р., — відносно колишнього першого заступника Закарпатського УМВС Віктора Русина. Нестандартність справи в тому, що полковника міліції у відставці, заслуженого юриста України звинувачують одразу у двох серйозних злочинах — викраденні виборчої документації та направленні слідства хибним шляхом через підставних осіб, котрі за грошову винагороду згодилися взяти злочин на себе.

Із обіцяних 10 тисяч доларів підставному злочинцю заплатили 7

Перший замначальника міліції виявився замішаним у справі про викрадення документів через грубі прорахунки, які тодішня влада допустила, готуючи фальсифікацію виборів. Було цілком зрозуміло, що виправлені заступником губернатора Віктором Дядченком виборчі протоколи залишати в територіальній виборчій комісії (ТВК) не можна, адже з їх допомогою довести злочин не становило б жодних проблем. Документи необхідно було знищити, однак зробити це одним махом не вдалося. У ніч на 20 квітня кілька злочинців, що переховувалися в ратуші з відома працівників мерії, після зняття міліцією охорони побили неозброєного сторожа, вибили двері кабінету ТВК і викрали кілька папок із документами. Наступного дня, коли цей факт отримав величезний резонанс, з’ясувалося, що злодії не зорієнтувалися й викрали близько чотирьох тисяч бюлетенів, залишивши сфальсифіковані протоколи на місці. Повторний наліт на ТВК за попереднім сценарієм був уже неможливий, тому «ліквідацію» протоколів доручили В.Русину. Згідно з матеріалами кримінальної справи, у ніч на 21 квітня перший замначальника УВС з’явився в ратуші начебто для організації проведення додаткового огляду приміщення ТВК і в присутності начальника Мукачівського МВВС Валерія Дернового викрав папку з протоколами, яку виніс, сховавши під курткою. Після цього прямі докази фальсифікації результатів виборів безповоротно зникли.

Про те, що до викрадення виборчої документації причетні правоохоронні органи, таємницею ні для кого не було. 12 травня Верховна Рада при розгляді мукачівського питання винесла постанову, в якій звинуватила керівництво закарпатської міліції у співпраці з криміналітетом і запропонувала міністру МВС Миколі Білоконю звільнити з посад начальника обласного УВС Василя Варцабу та його першого заступника Віктора Русина. Наступний розгляд інформації щодо розслідування справи призначили на 1 червня. Парламентська постанова, отже реальна загроза звільнення не на жарт перелякала В.Варцабу. Як згодом розповів на допиті радник тодішнього губернатора Володимир Паульо (він же Чалий, котрого «ДТ» неодноразово згадувало на своїх сторінках), начальник УВС попросив його терміново знайти людей, котрі б згодилися за винагороду взяти на себе викрадення бюлетенів. При цьому називалася сума в п’ятдесят тисяч доларів і вище. Правда, через кілька днів В.Русин збив ціну до десяти тисяч доларів, переконуючи, що «добровольцям» все одно світитиме лише умовний строк. У двадцятих числах травня Чалий через своїх людей знаходить у Мукачеві такого собі раніше судимого Пиричака, котрий погоджується взяти злочин на себе. З ним, до речі, повелися не зовсім по-джентльменськи. Із 10 тисяч доларів, які Чалому передав В.Русин, Пиричак отримав лише сім, на які згодом придбав уживаний «Фольксваген». Решту привласнили посередники.

28 травня Пиричака затримали співробітники Мукачівського МВВС начебто за крадіжку з монастиря, і через три дні він написав явку з повинною, в якій зізнався, що в ніч на 20 квітня разом із приятелем (котрий помер на початку травня від передозування наркотиків) викрав із ратуші виборчу документацію. Свій вчинок «злодій» мотивував тим, що в такий спосіб хотів припинити протистояння, яке виникло довкола виборів мера. 1 червня МВС відзвітувало перед Верховною Радою про розкриття злочину, і хоча в те, що затримали реального злочинця, мало хто повірив, певну напругу вдалося зняти, й питання про звільнення В.Варцаби і В.Русина більше ніхто не порушував.

Утім, дуже скоро з’ясувалося, що покладених на нього сподівань Пиричак не виправдав. На допитах і відтвореннях він поводився настільки невпевнено, що слідчий Генпрокуратури навіть відмовився пред’явити йому звинувачення. 4 червня, як свідчать матеріали кримінальної справи, В.Русин особисто приїжджає в Мукачівський міськвідділ міліції, викликає Пиричака і прямим текстом запитує, чому той так слабко відпрацьовує гроші. Не маючи поняття, з ким розмовляє, затриманий почав усе заперечувати, і тоді В.Русин телефонує Чалому, щоб з’ясувати, куди той подів долари. Урешті-решт до Пиричака доходить, що полковник міліції в курсі справи, він підтверджує, що отримав гроші й відмовлятися від своїх показів не збирається. Того ж дня його звільняють з-під варти на підписку про невиїзд.

Робота першого замначальника міліції не залишилася без уваги керівництва. У липні В.Варцаба вносить в обласну держадміністрацію подання про присвоєння В.Русину почесного звання «Заслужений юрист України», яке незабаром підписує президент Л.Кучма. Через кілька місяців резонанс довкола мукачівських виборів затих, і перший замначальника УВС спокійно допрацював на своїй посаді до президентських виборів. А після зміни влади так само спокійно пішов у відставку…

«Справа проти мене повністю сфальсифікована…»

Затримали В.Русина у вересні минулого року, загалом за ґратами він провів п’ять місяців. Доказів вини колишнього міліціонера, як вважає слідство, більш ніж достатньо. Це і покази В.Дернового, котрий бачив, як В.Русин викрав папку з протоколами в ніч на 21 квітня, і свідчення Чалого, що отримав від першого замначальника УВС 10 тисяч доларів для Пиричака, нарешті, покази самого Пиричака, в присутності котрого В.Русин телефонував Чалому, з’ясовуючи, куди поділися гроші. Усі свідчення підтверджені на очних ставках, окрім того є роздруківки телефонних переговорів, що підтверджують час і місце злочину, однак, незважаючи на це, свою вину В.Русин категорично заперечує.

Оскільки знайти й затримати оголошеного в міждержавний розшук колишнього начальника УВС В.Варцабу (котрий, що ні для кого не є секретом, перебуває в Москві), ніяк не вдається, кримінальну справу щодо В.Русина передали до суду без показів цієї важливої персони. Мукачівський суд мав розпочати розгляд 10 серпня, однак перед тим Апеляційний суд Закарпатської області несподівано витребував справу з Мукачева й передав її на розгляд Ужгородському суду. Як пояснили кореспонденту «ДТ» в Апеляційному суді, зроблено це задля більшої об’єктивності. Оскільки мукачівський суддя, що мав розглядати справу, — колишній працівник міліції, а під час виборів мера місцевий суд був втягнутий у виборчу кампанію, в Апеляційному суді вважають, що доцільніше передати справу до Ужгорода. Цікаво, що ці ж обставини не завадили Мукачівському суду розглянути інші дев’ять справ щодо виборів мера і винести у них вироки. З огляду на такі не зовсім зрозумілі маневри легко передбачити, що вирок колишньому першому заступнику начальника УВС, як і решті фігурантів мукачівської справи, буде умовним. При тому, що В.Русин проходить по слідству не як простий стрілочник. На відміну від голів ДВК, котрі лише сприяли фальсифікації, полковника міліції у відставці звинувачують у набагато серйозніших злочинах (одна з інкримінованих йому статей — зловживання посадовим становищем — передбачає від 5 до 12 років позбавлення волі). До речі, В.Русин — один із двох фігурантів справи, що до кінця так і не визнали своєї вини. Першим був замгубернатора В.Дядченко, котрого вже засудили до п’яти років умовно. Обласна прокуратура була направила в Апеляційний суд апеляцію через м’якість вироку, однак затим відкликала її…

Сам В.Русин в очікуванні суду перебуває в Ужгороді на підписці про невиїзд, і «ДТ», звичайно, не могло не поцікавитися його думкою стосовно майбутнього розгляду справи.

— У чому моя вина — в тому, що я просто виконував свою роботу? — не погоджується з висновками слідства В.Русин. — Спочатку з мене робили члена організованого злочинного угруповання, мало не організатора всього того, що коїлося в Мукачеві, тримали в СІЗО за фальсифікацію виборів. І де тепер фальсифікація? Самі й закрили її за ст.6 п.2 (відсутність складу злочину — Авт.). Коли тебе тримають п’ять місяців по одній статті, потім звільняють, а кримінальну справу закривають, треба ж слідчому якось довести, що людина сиділа не даремно, правда? От і придумали, що я вкрав протоколи і знайшов підставного злочинця. Це повністю сфальсифікована справа.

— А як же покази Дернового, Чалого, Пиричака, очні ставки?

— У ніч на 21 квітня я, як і інші керівники міліції, прибув у ратушу, щоб забезпечити додатковий огляд приміщення ТВК. За показами Дернового, після цього я ніби вибив двері, щось запхав за пазуху, а наступного дня сам сказав йому, що то були протоколи. Ми з Дерновим були знайомі три місяці, бачилися разів десять, він мені не друг, не брат, не кум. І я сам йому все розповів! Хіба не абсурд? Що ж до Чалого, то добре, що цей міліцейський свідок не каже, що це він мені дав 10 тисяч доларів, а не я йому. Бо тоді проти мене запросто порушили б справу за отримання хабара. Я ці покази навіть коментувати не хочу.

— А як же Пиричак, при котрому ви телефонували Чалому, щоб з’ясувати, де поділися гроші?

— Людина сиділа в камері, і щоб я міг поговорити з нею, треба дати команду — привести в такий-то кабінет і провести слідчу дію. Усе це фіксується в присутності інших працівників міліції. Моєї розмови з Пиричаком взагалі не було, це не відображено в жодних документах. До речі, Чалий зізнався, що особисто підшукав людей, котрі в ніч на 20 квітня вкрали з ратуші документацію, і Пиричак — із його команди. Робіть висновки самі. Повторюю, що ця справа повністю сфальсифікована.

— Який резон фальсифікувати її саме проти вас?

— Я був керівником оперативного штабу по Мукачевому. У місто тоді з’їхалося близько вісімдесяти народних депутатів, і з усіма претензіями вони зверталися до мене. І з однією, і з іншою стороною виникали конфлікти, але я прямо сказав, що не дозволю вплутати в їхні «розбірки» міліцію. От і нажив собі ворогів… Були й інші питання. Комусь дуже не сподобалося, що після президентських виборів я спокійно ходжу містом. А я нікуди не ховався й не тікав. До затримання мене викликали на допити п’ять разів. Не присилали повістку, а просто телефонували. І я приїжджав у Мукачеве, давав пояснення. Тобто не збирався нікуди тікати, бо не відчуваю за собою провини. Та ж ні — треба було посадити й кричати: «Ми його опустимо!» До затримання був відвертий шантаж — давай покази на Різака, Варцабу, Шуфрича і щодо тебе ніяких питань не виникне. Я відмовився, тому й зробили крайнім…

Судовий розгляд справи В.Русина має розпочатися в Ужгороді ще цього місяця. «ДТ» слідкуватиме за перебігом подій довкола цієї резонансної справи і повідомить про них додатково.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво