METAL-СІТІ В СТЕПАХ ПРИЧОРНОМОР’Я

Хоч і зі змінним успіхом, а все ж Миколаїв, як і раніше, асоціюється у більшості населення з суднобудуванням. Останнім часом про нього можна вже говорити і як про місто високорозвиненого турбінобудування, великого виробника глинозему. Напевно, якщо захотіти, можна знайти ще кілька відмітних рис, характерних саме для цього краю. Приміром, є серйозні підстави стверджувати, що Миколаїв ось-ось здобуде ще одну досить стійку, хоч і небажану прикмету — масштабну металоманію...

В принципі, нікого з місцевих жителів давно вже не здивуєш виглядом потужних вантажних машин, вщерть завантажених металобрухтом. Скільки саме тонн металобрухту їде і відпливає з Миколаєва — не злічити.

Способи, якими «кують» своє залізо «металісти», насторожують. Адже ті не тільки не гребують паплюженням пам’ятників, меморіальних дощок або могильних надгробків. Металоманія вже просто загрожує життю і здоров’ю людей — на миколаївських вулицях понад 1000 колодязів водогінних мереж без люків, більше півсотні каналізаційних «зливневок» і понад півтори тисячі дощоприймальних колодязів без решіток.

Втім, поспілкувавшись зі співробітниками УБОЗ УМВС України в Миколаївській області, кореспондент «ДТ» переконався в тому, що «чорні діри» під ногами — це сущі дрібниці, порівняно з, так би мовити, організованими масштабами розгорнутої металоманії. Дійшло до того, що «металісти» вже стали вільно почуватися навіть... на стратегічно важливих для економіки об’єктах. Так, було порушено кримінальну справу щодо громадянина Ю., начальника цеху одного з великих суднобудівних заводів Миколаєва, затриманого у власному службовому кабінеті при одержанні хабара — майже п’яти тисяч гривень. У таку чималу суму оцінила директор однієї з приватних фірм цілком конкретну послугу — надання можливості переробки і перевантаження на території цеху брухту, всіма праведними і неправедними способами отриманого цією фірмою. Погодьтеся, дуже зручно проводити свої оборудки «під дахом» великого і солідного підприємства. На ньому, до слова, цього самого жаданого брухту хоч греблю гати. Та й без того «справа» обіцяла солідні дивіденди і швидку окупність даного хабара. Позаяк ну хто ж, справді, визнає в грунтовно «переробленому» металі огорожу з могилки чи фрагмент усім відомого пам’ятника? Можна тільки здогадуватися, до яких саме спустошливих наслідків могла б призвести діяльність спритних «металістів», якби не своєчасне втручання співробітників Управління боротьби з організованою злочинністю.

Як свідчить практика, навколо металу «гріються» в основному «колективами». Нещодавно старший оперуповноважений відділу УБОЗ з боротьби з відмиванням грошей підполковник міліції Кошевенко порушив кримінальну справу щодо цілої групи, члени якої, порушуючи вимоги ст. 4,5 і 6 Закону України «Про металобрухт», протягом 2000—2001 років здійснювали незаконні операції, пов’язані з купівлею промислового брухту в населення за готівку. Для цього було навіть створено фіктивні підприємства, з допомогою рахунків яких і відбувалося переведення коштів у готівку. Безготівкові кошти надходили на створену для цих махінацій фірму з рахунків підприємств як оплата за постачання брухту чорних металів. У ході розслідування кримінальної справи з’ясувалося також, що коли масштаби афери здалися завузькими, її натхненники створили дочірню фірму, через рахунки якої за час її існування пройшло й було переведено в готівку понад чотири мільйони гривень, що завдало значних збитків державі.

Дивлячись на обласний центр, не відстає і провінція. Тільки в Баштанському районі в нинішньому році зареєстровано 39 випадків крадіжок промислового і побутового металу, у тому числі 26 — на державних підприємствах. Порушено також кримінальну справу щодо злочинної групи, яка складалася з кількох мешканців міст Южноукраїнська і Вознесенського, котрі, за попередньою змовою, вкрали зі складу ЗАТ «ВОЗКО» труб із нержавіючої сталі на суму більше ста тисяч гривень. У ході розслідування цього злочину встановлено, що члени групи і раніше неодноразово коїли крадіжки металу і реалізовували його тутешнім-таки підприємствам, розміщеним у цьому регіоні. Натомість одержували продукцію, реалізовували її різноманітним фірмам, а виручені гроші привласнювали.

Вже понад півтора року минуло відтоді, як Верховна Рада внесла зміни до законодавчих актів, що стосуються операцій з металом. Проте кількість «металевих» злочинів не зменшується. І, як запевняє співробітник ЦГЗ УМВС України в Миколаївській області Віталій Власенко, йдеться не про крадіжку каструль у тітки Мотрі, а, наприклад, про руйнацію станції катодного захисту аміакопроводу в селі Добре. Одне слово, якщо на «металістів» (яких на місцях знає багато хто, але воліють не втручатися в їхній «бізнес») полюватиме тільки міліція, то нашим краям ще довго залишатися mеtal-сіті. А скільки таких mеtal-сіті по країні...