ЛАТИФУНДІЇ З КРАЄВИДОМ НА МОРЕ

Старт курортного сезону в Одесі ознаменувався небувалим скандалом: із 662 місцевих санаторно-оздоровчих закладів усього вісім виявилися готовими прийняти відпочиваючих. Причому, відповідно до офіційного повідомлення газети міськради, «сім із них — дитячі й один «дорослий» — Кароліно-Бугазький санаторій». Такі результати комплексної перевірки здравниць державними контрольними службами, розпочатої у квітні й завершеної на початку червня. Це особливо контрастує з оприлюдненими даними про оздоровлення відпочиваючих у санаторно-курортних закладах сусідів-кримчан, де, за словами тамтешнього міністра курортів і туризму Олександра Таряника, «вже відпочили 1,5 млн. чоловік, причому кількість відпочиваючих на 109 тис. чол. перевищила показник минулого року...» Загалом, аналізуючи курортну ситуацію в Одесі, неважко помітити, що торішні «уроки вимогливості», показані служивому люду в ході відпрацювання регіону прокурорською групою Ольги Колінько, не забуті. Кому хочеться ризикувати посадами й погонами ради того, щоб отримували надприбутки нові власники здравниць, які не хочуть витрачатися на створення безпечних умов для життя та лікування відпускників і захоплені виключно накопиченням шелесткої «зелені»? Хоча, з іншого боку, чи можна було очікувати інакших наслідків від багаторічного напівкримінального переділу курортно-санаторної зони Одеси? І, зокрема, після сенсаційної заяви самого мера Руслана Боделана в облраді: «Одеса не курортне місто»?

Що б це означало — дивувало багатьох: своєрідне підбиття підсумків дарування потрібним людям земель у рекреаційній зоні, де вже забудовано особняками підходи до пляжів? Спільного із ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» розпродажу санаторіїв? Запрошення сучасних «латифундистів» на вторинний ринок земельних ресурсів і нерухомості? А може, просто натяк новим власникам профспілкових санаторіїв і земельних наділів — більше не прикриватися, як фіґовим листком, комерційною таємницею, виходити з тіні? Якщо вже «прихватизаційні» схеми перестали бути таємницею за сімома печатками, а прокурорським усе одно ніхто не дозволить зачепити справжніх господарів життя...

От, приміром, прямо на 18-й сесії міськради 15 червня депутат Ірина Муравіна оприлюднила одну зі схем-афер, яку застосувало міське керівництво під час приватизації здравниці «Маяк». Причому, що називається, із повним знанням справи, оскільки є працівником облуправління із земельних ресурсів Держкомзему України. Про те повідала, як відсікали від участі у приватизації людей, котрих не вважали близькими до влади, наприклад, медпрацівника Кірізлі. І не менш докладно: як перетворювали ці люди приватизований «Маяк» на мафіозного мутанта — джерело отримання особистих надприбутків, а зовсім не поповнення міськбюджету. Яке рішення ухвалила сесія? Правильно: вивчити питання додатково й винести на наступну сесію, оскільки, мовляв, і гадки не мало міське керівництво про якісь тіньові схеми-афери. До речі, аналогічна ситуація простежувалася й на попередній, 17-й сесії, коли був відхилений пакет із семи мотивованих прокурорських протестів щодо грубих порушень під час приватизації інших прибережних земель та об’єктів...

Але як повірити в незнання влади про те, що коїться, якщо одна з правоохоронних структур ще півроку тому офіційно інформувала одеське керівництво про неподобства, які кояться, зокрема про багатомільйонні втрати бюджету внаслідок нічим не обгрунтованих дарувань землі приватним особам, порушень під час приватизації об’єктів охорони здоров’я. Ось лише кілька цифр із документа від 22 листопада 2003 р.: «У міському бюджеті на 2003 рік надходження від продажу землі заплановані в сумі 9,9 млн. грн. За перше півріччя надійшло всього 1,4 млн. грн. (найбільш низькі відсотки виконання серед дохідних статей бюджету). Продано всього три ділянки на суму 1,6 млн. грн. Разом із тим, лише з січня по травень
2003 р. у приватну власність громадян безкоштовно передано 154 земельні ділянки». Акцентуючи увагу на тому, яких величезних коштів недорахувався міськбюджет внаслідок цих дарувань, автори документа порівнюють дані про продаж земельних ділянок з аналогічними цифрами за 2002 рік, коли «було продано 15 земельних ділянок на 9,7 млн. грн.(!). Кошти від продажу землі є дохідною статтею бюджету розвитку, за рахунок якого фінансується будівництво і ремонт житла, доріг, лікарень, шкіл. На думку фахівців фінансової сфери, за рахунок продажу земель прибережної зони, які місцева влада безкоштовно передає приватним особам, цілком можна б спорудити новий водопровід (!). На сьогодні одна сотка такої землі коштує від 15 до 25 тис. дол. США. Здебільшого це території санаторіїв та баз відпочинку, які йдуть під забудову особняків і котеджів, що призводить до зміни цільового використання землі. Незважаючи на вказані незначні надходження, місто надає покупцям землі знижки в розмірі 20%. Це мотивується збільшенням кількості продажів. Однак нормативні документи, на які спирається міська влада, не містять ніяких положень про знижки…»

Навівши ці та інші цифри колосальних утрат, автори документа називають і конкретні адреси. Приміром, будинки і споруди згаданого будинку відпочинку «Маяк» на Фонтанській дорозі, 74, розміщені на тригектарній земельній ділянці, змінили власника — ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на ТОВ «Фірма «Символ» — за 2,47 млн. грн. Умова приватизації — збереження власниками ТОВ попереднього профілю діяльності об’єкта. А що вийшло насправді? Буквально впродовж одного місяця фірма «Символ» перепродала частину придбаного майна за дев’ятьма договорами приватним фізичним особам. Щоправда, вже незрівнянно дорожче, повернувши собі половину витраченої суми — 1,12 млн. грн. А нині, як встановлено перевіркою, «власниками земельної ділянки є 54 фізичні особи (згідно з даними державного земельного кадастру)… що призводить до заподіяння шкоди місцевим бюджетам і надає невиправдані фінансові ресурси іншим», — підсумовується в документі.

Скільки таких фактів перепрофілювання здравниць стали реальністю за останні роки, скільки величезних багатств нажито на перепродажу земель санаторіїв та пансіонатів? Одеські парламентарії Олексій Козаченко і Юрій Кармазін стверджують, що «прибутки ділків, які співпрацюють із владою, які отримали й розпродали земельні ділянки міської прибережної зони, становлять сотні мільйонів гривень». І, хоч як прикро, можна бачити у цьому списку й прізвища представників депутатського корпусу. Розслідуваннями зовсім не віртуальних, а справжніх кримінальних справ, пов’язаних із грубими порушеннями у сфері приватизації санаторних комплексів, завалені місцеві суди, зайняті міліцейські й прокурорські слідчі.

Важко сказати, чи вдасться залишити прокурорів із носом і вийти сухими з каламутної води, приміром, групі приватизаторів, близьких до одного з народних депутатів України. Поставивши за мету прибрати до рук санаторій «Дружба» у курортній зоні Аркадії, група осіб у складі Глибіна, Бахчіванжі, Князєва та інших, як випливає з матеріалів кримінальної справи, порушеної 13 січня ц.р. Приморською райпрокуратурою Одеси, обзавелася дуже впливовими посередниками і покровителями для організації купівлі-перепродажу багатомільйонного майнового комплексу. І — за відсутності належної кваліфікації з надання населенню санаторних послуг, без достатніх коштів — зуміла «пробити» серію потрібних рішень Одеської міськради, керівництва ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», одеського відділення «УкрСиббанку», ТОВ «Регіональне агентство з розвитку економіки» та інших установ — про відчуження на свою користь основних фондів і прибережної землі санаторію «Дружба». Можна лише здогадуватися, як вдалося приватизаторам та їхнім покровителям також схилити керівництво Одеського головуправління архітектури і містобудування до видачі дозволу «на розробку ескізного проекту забудови (!) колишньої території санаторію «Дружба»?

Одне слово, всупереч нормативним актам, у яких ідеться про неприпустимість перепрофілювання оздоровчого комплексу, дев’ятигектарну курортну територію Аркадії з краєвидом на знаменитий пляж керівництво Одеси перетворило-таки на звичайну «ділову зону». А вже як стригти купони з бізнесменів, котрі прагнуть купити ділянки і звести споруди прямо на березі моря, група помічника-консультанта народного депутата знала.

Порушуючи договір №2351 про купівлю-продаж санаторної землі, посадові особи фірми-покупця успішно «добували» у міськуправлінні земельних ресурсів довідки про відсутність обмежень на використання ділянок, що продавалися, наприклад, під приватну забудову з прокладенням та експлуатацією різноманітних лінійних споруджень. І пішли одна по одній угоди, попливли дурні гроші від перепродажу землі. «Якщо за придбану в процесі приватизації дев’ятигектарну територію засновники ТОВ «Санаторій «Дружба» перевели на рахунок міськвиконкомівської структури кошти з розрахунку 60 гривень за кожну сотку, — каже слідчий прокуратури Костянтин Щербина, — то нині їхні бариші обчислювалися незрівнянно більшими сумами...» Серед власників землі опинилися особи чи структури, причетні до Одеської національної юридичної академії, організації громадського харчування, по сусідству — бензозаправка, до будівництва якої нібито мав стосунок один із віце-прем’єрів з енергетики...

Малося на увазі: хто саме й скільки платив, з’ясується згодом. Думалося, що одному з кількох одеських прокурорів удасться-таки довести справу до судового розгляду. А виявилося: чим більше накопичувало слідство матеріалів і закріплювало документальних свідчень, тим частіше стала кримінальна справа кочувати, відповідно до наказів начальства, кабінетами різних прокуратур — із Приморської райпрокуратури потрапила в міжрайонну, потім у природоохоронну, потім повернулося, проте невдовзі була затребувана облпрокуратурою. Навіщо? «За моїми даними, для відправки з метою вивчення в Генпрокуратуру», — пояснив один із прокурорських працівників. Втім, не менш імовірні й почесні «похорони санаторної справи». У будь-якому разі, усні запити автора цих рядків незмінно наштовхувалися на «стіну перешкод»: облпрокурор постійно зайнятий, а відповіддю на запит журналіста прес-секретарю може запросто виявитися звичайна нецензурна лайка, що практикується привізною шпаною... Чому так остерігаються зустрічей із журналістами, не кажучи вже про представників місцевих ЗМІ?

Тим часом люди не втомлюються подавати звернення про знищення сфери охорони здоров’я на адресу органів управління і нагляду, певне, все ще розраховуючи бути почутими чиновниками. У черговій петиції на адресу Верховної Ради, Генпрокуратури та облдержадміністрації, під якою поставила підписи майже тисяча одеситів, наводяться конкретні назви санаторіїв та будинків відпочинку, парків, скверів і пляжів, які «на очах жителів впродовж останніх років знищуються за розробленим планом». Це, зокрема, санаторії «Якір», «Україна», «Хвиля», військовий санаторій (12 станція Великого Фонтана), санаторій ім.Чувиріна на Французькому бульварі; будинки відпочинку «Червоні зорі», «Мирний», «Маяк»; дитячі санаторії й табори відпочинку «Здоров’я» — на 10-й ст. Великого Фонтана, «Біла квітка», «Орлятко» — на 14-й ст. Великого Фонтана, табори відпочинку на вулицях Баштанній і Фонтанській дорозі; парки «Юність», Аркадійський — на прибережних схилах; на пляжах — у районі Зеленого мису розпочате будівництво на піску 89 котеджів (!), на 8-й ст. Великого Фонтана побудовано шість будинків на пляжі, на 10-й ст. Великого Фонтана — пляж забетонований, територія Нагірного бульвару від Аркадії до 13-й ст. Великого Фонтана перекрита забудовниками ЖБТ «Морське».

Масштабне будівництво, зазначається в документі, розгорнуте на нижній терасі берегового схилу в парку «Ювілейний» — буквально «за 15 метрів від суходільної межі моря будують 49 дво- і триповерхових будинків із гаражами, соляріями, сантехобладнанням, притому що ця територія не має каналізації. Будинки вже продаються, про що сповіщають рекламні оголошення, зокрема на інтернет-сайтах: «Ці землі безцінні, але сьогодні їх можна купити». Таким чином, міська земля парків загального користування, отримана МП «Вланєв» у постійне користування організацією яхтсменів, перетворюється на товар і продається у приватну власність окремим особам...»

Що до цього додати? Хіба те, що ці всесезонні особняки, кожен площею по 200 кв. м, нібито реалізуються по 200 тис. дол. Одним із впливових підприємців-засновників ТОВ «МП «Вланєв» виявився син мера Одеси Володимир Боделан, а міжнародний яхт-клуб — дітище МП. Ну й ще що «Вланєву» була виділена під забудову 3-гектарна ділянка прямо в парку «Юність». І це, до речі, лише одне з двох десятків підприємств, заснованих найближчими родичами мера...

Ну, а чому так інертно реагує столична влада, зокрема ті, хто наглядає за законністю, на такі ініціативи одеського керівництва і близьких до нього підприємців, стає зрозуміло, коли довідуєшся, наприклад, що свого часу розпорядженням міського голови виділено земельні ділянки в рекреаційній зоні не лише членам міськвиконкому та деяким депутатам Верховної Ради і міськради, а й високим чинам МВС України, а також особисто генеральному прокурору, правда, тепер уже колишньому. Останньому, до речі, було виділено частину одного з найкращих санаторіїв — ім.Чкалова. Відвідавши його в серпні 2003-го, вражена зам. генпрокурора О.Колінько заявила на зустрічі з журналістами: «Коли я вивезла на узбережжя Одеси начальника екологічного управління Мінекології, він був шокований. Каже: «Жах!». У нього було перекошене обличчя, коли побачив, що в зоні зсувів споруджуються потужні будівлі. Уявіть собі будинок у вигляді білосніжного корабля метрів десь за 150 прямо на схилі в зоні зсуву... Скрізь охоронці. Приватна власність, злі собаки. Так скоро пройти ніде не можна буде. Ми хотіли виїхати в неділю о сьомій годині ранку подихати киснем, проте впродовж двох годин не могли виїхати. Знайти десь якийсь виїзд на берег, щоб вийти хоч постояти й подивитися. Усе на міському узбережжі забудовано — всупереч законодавству... Якщо не вжити відповідних заходів, то найближчими роками ні громадянин, який прибуде до Одеси, ні, можливо, самі одесити не зможуть уже побачити узбережжя моря. Абсолютно все буде забудовано...» А виходить так тому, на думку пані Колінько, що «серед тих, хто має на березі ділянки, представники контролюючих, природоохоронних органів, органів виконавчої влади, прокуратури й суду. Хто ж заявить позов проти суду, якщо заяву або опротестують, або в суді не розглянуть?»

Природно, все сказане стосувалося попереднього прокурорського керівництва Одещини. Проте чому ж нинішній облпрокурор Михайло Гаврилюк ухиляється від будь-яких журналістських зустрічей-розпитувань. Наприклад, щодо перевірки законності ряду кредитно-фінансових операцій, з участю одного з одеських парламентаріїв, при багатомільйонних розрахунках за землю та об’єкти згадуваного санаторного комплексу «Дружба»? Хто має відповідати за невиконання договірних зобов’язань покупцем і продавцем, яке полягає у нескінченних відстрочках відселення 25 сімей співробітників здравниці, конституційні права яких порушуються внаслідок підписання далеко не бездоганних угод між місцевою владою та групою чиновників-підприємців? Чому навіть зміст прокурорських протестів на рішення міського керівництва з питань приватизації раптом став недоступним для журналістів? І охороняється від громадськості, ніби таємниця державна. Дивно, якщо згадати, що йдеться лише про об’єднання зусиль задля збереження для нащадків багатств природних.