Кузьмін був неправий

Печерський районний суд м. Києва своїм рішенням установив факт безпідставного порушення заступником генерального прокурора України Ренатом Кузьміним кримінальної справи. Така інформація міститься в копіях судових документів, наявних в УНІАН.

Наприклад, в окремій постанові Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2009 р. йдеться про винесену Р.Кузьміним у березні 2009 р. постанову про порушення кримінальної справи проти заступника директора ТОВ «Історія міста» адвоката С. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Особливість цієї справи полягає в тому, що вона стосується великої земельної ділянки (понад 1 га) у Печерському районі м. Києва, яку ще 2007 року за рішенням Київради було продано ТОВ «Історія міста» за понад 30 млн. грн.

15 березня 2007 р. Київська міська рада ухвалила рішення про виділення земельної ділянки площею 1,23 га ТОВ «Історія міста» в оренду на п’ять років під майбутній Музей історії Києва.

На пленарному засіданні 26 квітня 2007 р. Київрада продала ТОВ «Історія міста» землю на вул. Інститутській, 3, передану в березні в оренду цьому товариству. Земельну ділянку площею 1,23 га за вказаною адресою продано за 30 млн. 807 тис. грн. У рішенні зазначено, що продаж здійснюється для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування Музею історії Києва в складі адміністративно-готельного комплексу з приміщеннями громадського та торгового призначення і паркінгами.

Розглядаючи за скаргою С. цю постанову, суд установив, що матеріали, на підставі яких Р.Кузьмін порушив кримінальну справу, не містять достатніх даних, що вказують на наявність у діях С. ознак зазначеного злочину. Суд також дійшов висновку, що постанова про порушення кримінальної справи не відповідає вимогам ст.ст.94, 97, 98 Кримінально-процесуального кодексу України.

В окремій постанові суд зазначив, що кримінально-процесуальне законодавство передбачає порушення кримінальної справи лише у випадках, коли є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Зміст даної постанови не відображає форми об’єктивної сторони вчиненого С. злочину, а надані суду матеріали, які були підставою для порушення кримінальної справи, не містили даних, які свідчать про наявність ознак цього злочину, що за своєю суттю вказує на невмотивованість постанови про порушення кримінальної справи та фактичну безпідставність її винесення.

«Викладене може свідчити про поспіх у винесенні постанови, а її винесення зумовлене виключно волею суб’єкта порушення кримінальної справи», — зазначено в окремій постанові.

Про виявлені недоліки при порушенні кримінальної справи також повідомлено генеральному прокурору.

28 серпня ц.р. колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, розглянувши апеляції прокурора на постанову Печерського районного суду, постановила залишити їх без задоволення, а постанову Печерського суду від 17.07.2009 р., якою було задоволено скаргу С. і скасовано постанову заступника генпрокурора про порушення проти нього кримінальної справи, і окрему постанову Печерського суду, винесену на адресу генерального прокурора, залишити без змін.