Конституція України передбачає, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних (п. 4 ст. 124), що правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі і присяжні (ч. 1 ст. 127), а також - що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних (ч. 2 ст. 129).
Суди присяжних здатні забезпечити справедливе правосуддя, переконана лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, тому наполягає на необхідності ухвалення відповідного закону, який врегулює засади їх формування. Про це повідомляється на офіційному сайті Ю.Тимошенко. «Хочемо протиставити політичним репресіям і кишеньковим суддям залучення народу до здійснення правосуддя через суди присяжних», - написала Ю.Тимошенко на своїй сторінці Twitter, коментуючи законопроект «Про суд присяжних в Україні», ініційований народними депутатами Сергієм Власенком (фракція «БЮТ-Батьківщина») та Геннадієм Москалем (фракція «Наша Україна - Народна Самооборона»). Крім того, раніше колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко також вимагав, щоб його справу розглядав суд присяжних.
Проект закону «Про суд присяжних в Україні», зареєстрований у Верховній Раді, визначає правові засади організації суду присяжних для здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, вказує на статус присяжного, порядок його обрання, звільнення, принципи діяльності суду присяжних в України, виборів присяжних, гарантії їх незалежності і недоторканності та інші питання, пов’язані з діяльністю суду присяжних.
Законопроектом передбачено, що розгляд кримінальних справ судом присяжних проводитиметься у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ та апеляційними судами областей, міст Києва і Севастополя, а також Апеляційного суду Автономної Республіки Крим.
Присяжними можуть бути обрані лише громадяни України, яким виповнилося 35 років, які постійно проживають на території України протягом останніх п’яти років, вільно володіють державною мовою, мають місце роботи або постійний заробіток, за винятком громадян України, котрі мають судимість за вчинення умисного злочину, визнані судом обмежено осудними або неосудними, мають хронічні психічні чи інші захворювання або є представниками влади, службовими особами юридичних осіб публічного права чи державними службовцями.
Як відомо, 21 травня Ю.Тимошенко заявила про намір відстоювати своє право на розгляд її кримінальної справи у суді присяжних, відзначивши: «У нас Конституція передбачає суд присяжних, і я буду звертатися до судової системи, щоб судив суд присяжних».
Водночас міністр юстиції України Олександр Лавринович називає проблематичними перспективи запровадження в Україні інституту суду присяжних. Як повідомили УНІАН у прес-службі Мін’юсту, про це він заявив в інтерв’ю журналу «Публичные люди». Міністр юстиції зазначив, що суди присяжних є в невеликій кількості країн із достатньо високим загальним рівнем культури, складовою частиною якої є правова культура. «Для нашого суспільства це передчасно. Адже це суд не стільки права, скільки емоцій», - пояснив він.
Міністр юстиції також скептично висловився щодо можливості запровадження в Україні інституту виборності судді, який існує, зокрема, у таких країнах, як США та Швейцарія. Він не вважає, що обрання судді громадянами покращило б роботу вітчизняної судової влади. «Уявіть: є кілька кандидатів з юридичною освітою, які бажають стати суддями. Вони повинні вести виборчу кампанію. Виборча кампанія за своєю природою - виключно політична. І необхідно заробити симпатію тих, хто буде голосувати. Для цього потрібні ресурси. Той, хто буде таким чином іти на суддівську посаду, в наших українських умовах апріорі залежатиме від джерела фінансування», - зазначив О.Лавринович.
Конституція та Закон України «Про судоустрій» передбачають необхідність залучення громадян до здійснення правосуддя з допомогою таких форм безпосередньої демократії, як інститут народних засідателів та інститут суду присяжних. Тим часом фахівці дотримуються різних думок з приводу доцільності існування такого інституту взагалі.
Дослідники цього питання вважають, що суд присяжних виник на основі інституту солідарної відповідальності. Водночас його становленню як судового інституту з поділом на обвинувальне (велике) і судове (мале) журі сприяло поєднання англосаксонських і французьких правових звичаїв. Прототипом українського суду присяжних вважають копний суд, з огляду на притаманність йому рис англійського судочинства з участю суду присяжних. (Діяльність інституту копного суду була врегульована нормами Статуту Великого князівства Литовського. Деякі дослідники вважають, що копний суд є прототипом суду присяжних чи навіть, з огляду на наявність його офіційного визнання владою та правову регламентацію його діяльності, своєрідною українською моделлю суду присяжних.)
Обов’язок як місцевої української громади, так й англійського фріборгу полягав у підтриманні правопорядку та знаходженні особи, винної у вчиненні злочину. Для цього глава і два члени громади, до якої належав біглий злочинець, із главою та двома членами кожної з трьох найближчих громад, що в сукупності становило 12 осіб, повинні були засвідчити клятвою, що вони непричетні ані до злочину, ані до втечі злочинця, й вирішити фактичну сторону справи згідно з нормами звичаєвого права. У справах, у котрих не було приватного обвинувача, члени громади повинні були розпочати розслідування в інтересах суверена і представити обвинуваченого перед судом.
Науковці називають низку політичних, правових та соціально-економічних умов сприяння становленню та ефективному функціонуванню суду присяжних у сфері правосуддя. Це політична стабільність в державі; окремий закон, що чітко визначає організаційно-правову побудову суду присяжних та процедуру провадження справ з участю присяжних засідателів; створення достатньої матеріально-технічної бази для забезпечення діяльності інституту суду присяжних; поширення серед громадян інформації про правову природу суду присяжних.
Становлення суду присяжних як судового інституту відбулося в Англії завдяки поєднанню англосаксонських і французьких правових звичаїв. Запровадження інституту суду присяжних у ряді європейських держав відбулося протягом кінця XVIII - першої половини XIX ст. Першою державою, котра запровадила цей інститут, стала Франція. Там було утворено нову континентальну модель, що мала специфічні риси, які відповідали вимогам континентального права.
Становлення суду присяжних на українських землях як правомочного судового інституту відбулося під час проведення судової реформи 1864 р. Суди присяжних почали діяти спершу на землях Лівобережної України: підставою для такого рішення царського уряду стала політична благонадійність жителів зазначеного регіону.
Серед причин помилок суду присяжних називають такі, що мають об’єктивний і суб’єктивний характер. Зокрема: недбале ставлення членів комісії до своїх службових обов’язків зі складання списків присяжних засідателів; низький професійний рівень більшості працівників прокурорсько-слідчих органів, адвокатів, а також деяких суддів, наслідком чого було застосування маніпуляційних технологій із метою схиляння присяжних до винесення необхідного їм рішення; необізнаність присяжних засідателів із мірою покарання, що загрожувала обвинуваченому; застарілість норм кримінального законодавства, за якими міра покарання не відповідала рівню вини обвинуваченого; низький рівень матеріально-технічного забезпечення діяльності суду та безоплатність роботи присяжного засідателя, які унеможливлювали належне виконання громадянського обов’язку.
Інститут суду присяжних остаточно скасувала радянська влада низкою нормативних актів у 1920 р. після декількох попередніх невдалих спроб приєднати Україну до РРФСР.
P.S. Верховна Рада України відмовилася запровадити суд присяжних.
За включення до порядку денного сесії відповідного законопроекту проголосував лише 101 депутат за мінімально необхідних 226. Проект підтримали депутати з фракцій БЮТ, НУНС і Комуністичної партії.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що Україна ще 1996 року проголосила і закріпила в Конституції принцип особистої участі народу в правосудді через інститут суду присяжних, проте цієї норми Конституції так і не було реалізовано в законі.
У цьому зв’язку законопроектом пропонувалося визначити правові підстави організації та діяльності суду присяжних для здійснення правосуддя, статус присяжних, порядок їх обрання, звільнення, гарантії їхньої незалежності.