Крига не скресне. Опозиція хоче суду присяжних, представники влади називають його «судом емоцій» - Право - dt.ua

Крига не скресне. Опозиція хоче суду присяжних, представники влади називають його «судом емоцій»

3 червня, 2011, 14:25 Роздрукувати Випуск №20, 3 червня-10 червня

Конституція України передбачає, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Конституція України передба­чає, що на­род безпосередньо бере участь у здійснен­ні правосуддя через народних засідателів і присяжних (п. 4 ст. 124), що правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та у визначених зако­ном випадках народні засідателі і при­сяж­ні (ч. 1 ст. 127), а також — що судочинство провадиться суд­дею одноособово, колегією суддів чи судом прися­жних (ч. 2 ст. 129).

Суди присяжних здатні забезпечити справедливе правосуддя, переконана лідер партії «Батьків­щина» Юлія Тимошенко, тому на­полягає на необхідності ухвалення відповідного закону, який врегулює засади їх формування. Про це повідомляється на офіцій­ному сайті Ю.Тимошенко. «Хоче­мо протиставити політич­ним реп­ресіям і кишеньковим суддям залучення народу до здійс­нення правосуддя через суди присяжних», — написала Ю.Тимошенко на своїй сторінці Twitter, коментуючи законопроект «Про суд присяжних в Украї­ні», ініційова­ний народними депутатами Сер­гієм Власен­ком (фракція «БЮТ-Батьківщи­на») та Геннадієм Мос­калем (фракція «Наша Україна — Народна Само­оборона»). Крім того, раніше колишній міністр внутріш­ніх справ Юрій Луценко також вимагав, щоб його справу розглядав суд присяжних.

Проект закону «Про суд присяжних в Україні», зареєстрова­ний у Верховній Раді, визначає правові засади організації суду присяжних для здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, вказує на статус присяжного, порядок його обрання, звільнення, принципи діяльності суду присяжних в України, виборів присяжних, гарантії їх незалежності і недоторканності та інші питання, пов’язані з діяльністю суду присяжних.

Законопроектом передбачено, що розгляд кримінальних справ судом присяжних проводитиметься у Вищому спеціалізо­ваному суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ та апеляційними судами областей, міст Києва і Севастополя, а також Апеляційного суду Автономної Республіки Крим.

Присяжними можуть бути обрані лише громадяни України, яким виповнилося 35 років, які постійно проживають на тери­торії України протягом останніх п’яти років, вільно володіють державною мовою, мають місце роботи або постійний заробіток, за винятком громадян України, котрі мають судимість за вчинення умисного злочину, визнані судом обмежено осудними або неосудними, мають хронічні психічні чи інші захворювання або є представниками влади, службовими особами юридичних осіб публічного права чи державними службовцями.

Як відомо, 21 травня Ю.Ти­мо­шенко заявила про намір відстоювати своє право на розгляд її кримінальної справи у суді присяжних, відзначивши: «У нас Конституція передбачає суд присяжних, і я буду звертатися до судової системи, щоб судив суд присяжних».

Водночас міністр юстиції України Олександр Лавринович називає проблематичними перс­пективи запровадження в Україні інституту суду присяжних. Як повідомили УНІАН у прес-служ­бі Мін’юсту, про це він заявив в інтерв’ю журналу «Пуб­личные люди». Міністр юстиції зазначив, що суди присяжних є в невеликій кількості країн із достатньо високим загальним рів­нем культури, складовою частиною якої є правова культура. «Для нашого суспільст­ва це передчасно. Адже це суд не стільки права, скільки емоцій», — пояснив він.

Міністр юстиції також скептично висловився щодо можли­вості запровадження в Україні інституту виборності судді, який існує, зокрема, у таких країнах, як США та Швейца­рія. Він не вважає, що обрання судді громадянами покращило б роботу віт­чиз­няної судової влади. «Уявіть: є кілька кандидатів з юридичною освітою, які бажають стати суддями. Вони повинні вести виборчу кампанію. Виборча кампанія за своєю природою — виключно політична. І необхідно заробити симпатію тих, хто буде голосувати. Для цього потрібні ресурси. Той, хто буде таким чином іти на суд­дівську посаду, в наших ук­раїнських умовах апріо­рі залежатиме від джерела фінан­су­вання», — зазначив О.Лавринович.

Конституція та Закон Украї­ни «Про судоустрій» передбачають необхідність залучення громадян до здійснення правосуддя з допомогою таких форм безпо­середньої демократії, як інститут народних засідателів та інститут суду присяжних. Тим часом фахівці дотримуються різних думок з приводу доцільності існу­вання такого інституту взагалі.

Дослідники цього питання вважають, що суд присяжних виник на основі інституту солідарної відповідальності. Водночас його становленню як судового інституту з поділом на обвинувальне (велике) і судове (мале) журі сприяло поєднання англосак­сонсь­ких і французьких правових звичаїв. Прототипом українського суду присяжних вважають копний суд, з огляду на притаманність йому рис англійського су­дочинства з участю суду присяжних. (Діяльність інституту коп­ного суду була врегульована нормами Статуту Великого князівства Литовського. Деякі дослідники вважають, що копний суд є прототипом суду присяжних чи навіть, з огляду на наявність його офіційного визнання владою та правову регламентацію його діяльності, своєрідною українською моделлю суду присяжних.)

Обов’язок як місцевої української громади, так й англійського фріборгу полягав у підтриманні правопорядку та знаходженні особи, винної у вчиненні злочину. Для цього глава і два члени громади, до якої належав біглий злочинець, із главою та двома членами кожної з трьох найближчих громад, що в сукупності становило 12 осіб, повинні були засвідчити клятвою, що вони непричетні ані до злочину, ані до втечі злочинця, й вирішити фактичну сторону справи згідно з нормами звичаєвого права. У справах, у котрих не було приватного обвинувача, члени громади повинні були розпочати розслідування в інтересах суверена і представити обвинуваченого перед судом.

Науковці називають низку політичних, правових та соціально-економічних умов сприяння становленню та ефективному функціонуванню суду присяжних у сфері правосуддя. Це політична стабільність в державі; окремий закон, що чітко визначає організаційно-правову побудову суду присяжних та про­цедуру провадження справ з участю присяжних засідателів; створення достатньої матеріально-технічної бази для забезпечення діяльності інституту суду присяжних; поширення серед громадян інформації про правову природу суду присяжних.

Становлення суду присяжних як судового інституту відбулося в Англії завдяки поєднанню англосаксонських і французьких правових звичаїв. Запро­ваджен­ня інституту суду присяж­них у ряді європейських держав відбулося протягом кінця XVIII — першої половини XIX ст. Пер­шою державою, котра запровадила цей інститут, стала Фран­ція. Там було утворено нову континентальну модель, що мала специфічні риси, які відповідали вимогам континентального права.

Становлення суду присяжних на українських землях як правомочного судового інституту відбулося під час проведення судової реформи 1864 р. Суди присяжних почали діяти спершу на землях Лівобережної України: підставою для такого рішення царського уряду стала політична благонадійність жителів зазначеного регіону.

Серед причин помилок суду присяжних називають такі, що мають об’єктивний і суб’єктивний характер. Зокрема: недбале ставлення членів комісії до своїх службових обов’язків зі складання списків присяжних засідателів; низький професійний рівень більшості працівників проку­рорсь­ко-слідчих органів, адвокатів, а також деяких суддів, наслідком чого було застосування маніпуляційних технологій із метою схиляння присяжних до винесення необхідного їм рішення; необізнаність присяжних засідателів із мірою покарання, що загрожувала обвинуваченому; застарілість норм кримінального законодавства, за якими міра покарання не відповідала рівню вини обвинуваченого; низький рівень матеріально-технічного забезпечення діяльності суду та безоплатність роботи присяжного засідателя, які унеможливлювали належне виконання громадянського обов’язку.

Інститут суду присяжних ос­таточно скасувала радянська влада низкою нормативних актів у 1920 р. після декількох поперед­ніх невдалих спроб приєднати Україну до РРФСР.

 

P.S. Верховна Рада України відмовилася запровадити суд присяжних.

За включення до порядку денного сесії відповідного зако­но­проекту проголосував лише 101 депутат за мінімально необхідних 226. Проект підтримали депутати з фракцій БЮТ, НУНС і Комуністичної партії.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що Україна ще 1996 року проголосила і закріпила в Конституції принцип особистої участі народу в правосудді через інститут суду присяжних, проте цієї норми Конституції так і не було реалізовано в законі.

У цьому зв’язку законопроектом пропонувалося визначити правові підстави організації та діяльності суду присяжних для здійснення правосуддя, статус присяжних, порядок їх обрання, звільнення, гарантії їхньої незалежності.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Valeriy Konstanchuk Valeriy Konstanchuk 30 квітня, 23:42 Пише Вам участник бойових дій, голова Афганської організації Герцаївського району Чернівецької області та заступник голови Антикорупційної комісії Герцаївського району Чернівецької області Констанчук Валерій. 07.02.2018р. в інтернеті я побачив передачу в Чернівецькому проміні, де Диякон Родіка Д. говорила про свою антикорупційну діяльність в області. Я вже надав свій відгук на передачу у Забродського Василя з участю Диякон Родіки, де я все описав.Я дивуюся як вона із себе вдає борьця за справедливість проти корупції, якщо вона насправді не борець з корупцією, а є шахрайкою та лише прикривається своєю громадською організацією по боротьбі з корупцією, що вона є помічником депутата Верховної Ради України і під цією маркою хитрістю обдурює людей та забирає у них гроші. З Родікою Диякон я познайомився в січні 2015р. коли вона входила в громадську антикорупційну громадську організацію народної ради. В січні 2015р. я прийшов в 101 кабінет Чернівецької обласної державної адміністрації, де засідала громадська антикорупційна комісія. Диякон Родіка почула мою розмову з членами цієї комісії про те, що мені треба допомогти у вирішенні питання по оформленю земельної ділянки біля будинку мого батька на моє імя. Диякон Родіка включилася до моєї розмови і сказала, що це питання вирішить бистро. Диякон Родіка зразу же позвонила по телефону до нотаріуса і про щось поговорила з ним. Потім вона мені сказала, що треба виїзжати до нотаріуса взяти на її імя довіреність і все зробить як юрист бистро і це не є проблемою. Я сів до неї в машину та підїхали на вул. Ентузіастів м. Чернівці та зайшли до нотаріуса, який вже нас чекав. Я дав Диякон Родіці Д. докумети по землі і нотаріус Войціховський А.В. на імя Диякон Родіки Д.від мого імені дав чотири доручення за № НАК 948556, № НАК 948557, № НАК 948558, № НАК 948559 від 28 січня 2015 року, щоб вона представляла мої інтереси в судах та державних органах. Диякон Родіка Д. сказала, щоб я її дав чотири тисячі гривень, але як із мене то треба дати згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво