КОНСОРЦІУМ — ЦЕ ЛАТИНСЬКОЮ «СПІВУЧАСТЬ» - Право - dt.ua

КОНСОРЦІУМ — ЦЕ ЛАТИНСЬКОЮ «СПІВУЧАСТЬ»

11 жовтня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №39, 11 жовтня-18 жовтня

Останніми місяцями й особливо останніми днями дедалі активніше обговорюються проблеми, пов’язані зі створенням міжнародного консорціуму з управління газотранспортною системою України (МКУГТС)...

Останніми місяцями й особливо останніми днями дедалі активніше обговорюються проблеми, пов’язані зі створенням міжнародного консорціуму з управління газотранспортною системою України (МКУГТС). У світовій практиці такі проекти називають міжнародним (багатостороннім) промисловим співробітництвом. Мотиви участі в промисловому співробітництві, його галузі та ефективність аналізувалися міжурядовими організаціями, у тому числі в рамках ООН, уже в сімдесятих роках минулого століття.

Багатостороннє промислове співробітництво в міжнародній практиці означає економічні відносини та діяльність, зумовлені:

а) укладенням договорів на тривалий термін, які виходять за межі простої купівлі-продажу товарів та послуг і охоплюють ряд взаємозалежних операцій (на рівні виробництва, розробки та передачі технології, збуту тощо);

б) укладенням договорів, що визначені урядами у двосторонніх та багатосторонніх угодах як договори про промислове співробітництво.

Відповідно до цього підходу і з урахуванням правового характеру статей цих договорів, угодами про промислове співробітництво вважають договори, що стосуються, зокрема:

1) передачі технології та технічного досвіду;

2) співробітництва в галузі виробництва, в тому числі у відповідних випадках співробітництва в дослідженнях і розробках при спеціалізації виробництва;

3) співробітництва в освоєнні природних ресурсів;

4) збуту спільно або на спільний рахунок продукції, виробленої в результаті промислового співробітництва в країнах сторін у договорі або на ринках третіх країн.

За повідомленнями засобів масової інформації, МКУГТС створюється для промислового співробітництва в галузі забезпечення транспортування газу, а також надійності, безпеки й стабільності функціонування газотранспортної системи, забезпечення зростання обсягів транзиту газу через територію України, створення нових конкурентоспроможних газотранспортних потужностей, використання та експлуатації українських магістральних потужностей і підземних сховищ газу («День», 9 жовтня 2002 р.).

Основні характеристики міжнародних договорів
про промислове співробітництво

Не аналізуючи економічних проблем, спробуємо проаналізувати деякі юридичні питання створення МКУГТС.

Засоби масової інформації та політики повідомляють про підписання «міжкорпоративного договору» про створення підприємства «Міжнародний консорціум з управління газотранспортною системою України». Також відомо, що консорціум створюється, реєструється і діє відповідно до законодавства України.

Якщо це справді так, то вже тут починаються нестикування з законодавством України. Порядок створення консорціуму регулюється Законом України «Про підприємства в Україні». Відповідно до статті 4 закону, яка називається «Об’єднання підприємств», консорціумом може бути тимчасове статутне об’єднання промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети. Тобто ознаками консорціуму є: (1) те, що це об’єднання підприємств (помилка у назві «міжкорпоративного договору» — написано, що це просто підприємство; за смислом закону, підприємство не може бути одночасно об’єднанням підприємств — це юридичний нонсенс); (2) до об’єднання повинні входити підприємства та банки. Наскільки відомо, банки в консорціум не ввійшли. Здається, що більш придатною формою об’єднання на цей випадок могла б стати або «асоціація» як договірне об’єднання, утворюване з метою постійної координації господарської діяльності, або «корпорація» — також договірне об’єднання, утворюване на основі об’єднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, із делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Важливим етапом процедури створення об’єднання будь-якого виду підприємств в Україні є вимога закону про необхідність узгодження з Антимонопольним комітетом України рішення про створення об’єднання (установчий договір). На жаль, засоби масової інформації не повідомляли, чи було отримане узгодження АМК України

У міжнародній практиці по суті термін «консорціум» означає «неміцно пов’язане» об’єднання взаємодоповнюючих ресурсів і потужностей на обмежений період часу, основне призначення якого — сприяти координації вкладень партнерів у проект, оскільки й засноване воно для одного проекту. Таке об’єднання має три основні риси: відсутність прагнення до об’єднання в корпорацію; відносини без розподілу ризику та доходів; відсутність спільних зобов’язань щодо збитків. Приміром, ще 1977 року було створено міжнародний консорціум виключно з метою подання спільної заявки на поставку Турецькій державній електричній компанії бойлера з нагріванням від тепла електростанції.

Питання, які підлягають розгляду до укладення міжнародних договорів про промислове співробітництво

Міжнародний досвід організації промислового співробітництва рекомендує до підписання юридично значимих документів, окрім пропрацювання економічної вигоди, провести також попередні дослідження правових основ співробітництва.

Звичайно ці дослідження стосуються таких питань:

(а) вимоги національного законодавства, включно з пільговими умовами, надані для договорів про промислове співробітництво, а також можливий вплив податкового і митного законодавств;

(б) міжурядові угоди, що можуть впливати на договори про промислове співробітництво, які належить укласти, у тому числі обмеження чи переваги, пов’язані з членством у міжнародних організаціях країн, де перебувають (зареєстровані) центральні офіси сторін за договором;

(в) зміна ринку та можливості збуту продукції/послуг, які можуть бути отримані в результаті промислового співробітництва;

(г) можливі галузі промислового співробітництва;

(д) наслідки для бюджету України та цінові наслідки продажу газу українським споживачам.

Врахування особливостей партнера

Крім загального дослідження, враховуються, зокрема, стосовно кожного можливого партнера:

(а) технічний рівень та спеціалізація;

(б) можливість використання за сприятливих умов технології, що передається, та технічної допомоги;

(в) економічний та фінансовий стан можливого партнера;

(г) становище на ринку, і готовність дозволити партнеру скористатися цим становищем;

(д) собівартість продукції/послуг, які можуть бути отримані в результаті промислового співробітництва, порівняно з продукцією/послугами конкурентів;

(е) умови збуту продукції/послуг, які можуть бути отримані в результаті промислового співробітництва;

(ж) дії конкурентів, у тому числі можливість застосування антидемпінгових розслідувань, «чорного» піару тощо.

Попередня згода

Перш ніж ухвалити остаточний текст договору про промислове співробітництво, сторони інколи укладають попередню згоду або договір, яким, зокрема, передбачається:

(а) період планованого співробітництва;

(б) основні напрями цього співробітництва;

(в) положення, що стосуються технічних і торгових таємниць, які буде розкрито в ході попередніх переговорів;

(г) початкові заходи, необхідні для здійснення співробітництва, і договірні положення, які в цьому зв’язку належить прийняти;

(д) умови набрання чинності остаточним договором;

(е) можливість дальшого поглиблення співробітництва.

Вимоги законодавства України до створення МКУГТС

Базовим законом, який регулює основні правові, економічні та організаційні основи діяльності нафтогазової галузі України, є Закон України «Про нафту і газ». Цей закон жорстко визначив принципи державної політики в нафтогазовій галузі, серед яких необхідно відзначити принцип державного регулювання в нафтогазовій галузі та принцип збереження цілісності й забезпечення надійності та ефективності функціонування Єдиної газотранспортної системи України, єдиного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління нею.

Цей самий закон безальтернативно встановлює дію єдиної централізованої диспетчерської системи оперативно-технологічного управління виробництвом, передаванням і постачанням природного газу. При цьому функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління Єдиною газотранспортною системою України виконує державне підприємство (виділено нами. — С.К.), що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого належить питання державного регулювання нафтогазової галузі (стаття 44 Закону України «Про нафту і газ»). Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління передбачає у тому числі: планування та оперативне управління потужностями з урахуванням режимів газопостачання, а також контроль за дотриманням режиму роботи Єдиної газотранспортної системи України. Між іншим, цей самий закон встановлює, що положення про функціонування Єдиної газотранспортної системи України затверджується Кабінетом міністрів України. Коментарів цього документа в засобах масової інформації знайти не вдалося.

Отже, якщо предметом діяльності МКУГТС має стати управління газотранспортною системою України, то, як ми вважаємо, необхідно насамперед внести зміни в статтю 44 Закону України «Про нафту і газ».

Про термін «управління». Термін «управління газотранспортною системою» має визначальне значення. З урахуванням інформації, що створення та діяльність консорціуму регулюватиметься законодавством України, практично напевно можна стверджувати, що єдиним придатним законом, який регулює таку підприємницьку діяльність, є Закон України «Про концесії». Саме цим законом передбачається легальна можливість надання права на управління таким об’єктом концесії як «транспортування і розподіл природного газу». Проте при цьому є вимоги закону, оминути яких не можна:

(а) пропозиції про передачу газотранспортної системи України в концесію мали потрапити в перелік, затверджений КМУ;

(б) для передачі об’єкта в концесію необхідно провести концесійний конкурс (що саме по собі вимагає дотримання досить складної процедури. — С.К.);

(в) укласти концесійний договір, термін якого не може бути меншим за 10 років і більшим за 50 років. Відповідно до умов цього договору, концесіонер зобов’язаний створити (побудувати) об’єкт концесії або істотно поліпшити його і (або) здійснювати його експлуатацію (управління).

Закон «Про концесії» вимагає, щоб концесійні платежі вносилися концесіонером незалежно від результатів господарської діяльності й зараховувалися, відповідно, в Державний бюджет України або місцевий бюджет.

Майно, яке, можливо, передбачається використовувати в проекті, як випливає з тексту постанови КМУ «Про створення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», наразі перебуває у статутному фонді НАК. Тобто для того, щоб передати його в концесію, необхідно ухвалити рішення про зменшення статутного фонду НАК «Нафтогаз», виведенні цього майна з його статутного фонду й потім передати його в концесію переможцю конкурсу (а що коли переможцем стане не МКУГТС, а «Рургаз»?). Не можемо погодитися з твердженням, що міжурядова угода не вимагає ратифікації парламентом. Стаття 7 Закону України «Про міжнародні договори України» стверджує, що ратифікації підлягають міжнародні угоди України, виконання яких обумовлює зміни чинних або прийняття нових законів України.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво