І ЛЕГКИМ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА СЛІДСТВО ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ, ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА... РУЙНУВАННЯ КОМПАНІЇ «АНТАРКТИКА»

Вже наступного дня після розстрілу найманим кілером гендиректора АРК «Антарктика» Президент Кучма оголосив, що бере розслідування резонансного злочину під особистий контроль. Та ось який пасаж трапився: не спонукало застереження до належної дії тих, кому слід було проявити службову запопадливість! Слідство «забуксувало», а багатотисячна «Антарктика» у відповідь на спроби силовиків «стриножити» і навіть «паралізувати» роботу деяких господарських підрозділів почала публічно обурюватися. Що, втім, не дивно: адже на очах тисяч одеситів влада протягом десятиліття безкарно позбавила країну торгового флоту, а моряків — роботи. Тож постріли кілера у Валерія Кравченка, котрий повернув восени в «морську столицю» лайнер «Одеса», ледь не «потоплений» у Неапольському порту бездарним Мінтрансом, багато хто сприйняли як сигнал мафіозних кланів до розчленовування і кримінального переділу останнього в Україні вцілілого морегосподарчого комплексу...

Втім, як зауважив у розмові з автором цих рядків новообраний гендиректор «Антарктики» Валентин Кобилянський, вже в перші січневі дні відчувалося за тривожними дзвінками із дочірніх структур, що правоохоронці от-от задушать компанію в міцних «слідчих» обіймах. Не до жартів було, коли дізнався, що за дорученнями п’яти слідчих міліцейські бригади ледь не щодня вилучають і вивозять із шаф і сейфів службових приміщень тисячі документів! Причому іноді без належного описування, вилучені папки з оригіналами документів просто зважували, як добуту в Атлантиці рибу, вантажили і вивозили в машинах із блималками. Куди? «А куди треба!» — не відмовляли у відповідях тим, що цікавилися, працівники УБОЗ чи ДСБЕЗ, посилаючись на постанови чи вказівки когось зі слідчих у «справі про убивство В.Кравченка». Виникали і ситуації, гідні театру абсурду, коли різні слідчі, за словами В.Кобилянського, «вимагали документи, які напередодні вивезла інша група убозівців. Тим часом, на черзі за документацією вже стояли працівники ДСБЕЗ, КРУ, податківці...» Причому спостерігати подібне можна було як біля головного офісу «Антарктики», так і біля управління Іллічівського морського рибного порту, ТОВ «Аквавіт», що спеціалізується на випуску високонкурентних крабових паличок, «Оптової рибної компанії», що займається імпортом продукції... Чим же викликані тотальні перевірки і вилучення документів в офісах ділових компаньйонів «Антарктики», наприклад, у тієї ж «Оптової рибної компанії», де міліцією вилучено практично всі фінансово-господарські документи? А річ у тім, відповідали безвинно винним працівникам убозівці, що ви перебуваєте на території рибпорту».

Однак так працювати не можна, ми змушені відмовитися від співробітництва і розірвати договори оренди — такою була реакція на методи роботи одеських слідчих. Приміром, закордонний інвестор ТОВ «Аквавіт», дізнавшись про безкарне «пресування» структур «Антарктики», вирішив призупинити реконструкцію підприємства, для якого вже було замовлено устаткування й у цехах якого намічалося додатково працевлаштувати близько 400 жителів Іллічівська. Почали згортати діяльність компанія «Скандинавія», інші фірми. Припинено переговори з партнерами про інвестиції в будівництво та реконструкцію трьох терміналів — з перевалки пальмової олії, патоки, зерна сумарною потужністю 300 тис. тонн на рік. А кому, власне, можуть сподобатися безцеремонні вилучення і вивезення документів, без належних постанов слідчих, а також принизливі обшуки працівників, усупереч протестам керівництва ТОВ «Водяний світ», «Фіш термінал» й інших підприємств, що проводилися місцевими «правоохоронцями» аж до 17 січня? Не обминути й того факту, що паралельно зі слідством порушуються під надуманими приводами свіжі кримінальні справи. Приміром, слідчий лінійного відділу міліції в Іллічівському морпорту В.Бубнов раптом засумнівався в законності випуску рибним портом цінних паперів і порушив 14 січня справу за ст. 223 КК України, доручивши податковій міліції терміново провести комплексний повторний огляд фінансово-господарської діяльності підприємства (усупереч тому, що ревізія госпдіяльності за 1999—2001 рр. раніше проводилася). Ще яскравіше проявилося пошукове обдарувавння начальника відділу облпрокуратури І.Гандзія, котрий ухвалив призначити силами облКРУ грунтовну перевірку законності самого існування АРК «Антарктика», а також створення дочірніх структур, придбання паїв і пакетів акцій... От і виникає запитання відрядженим в Одесу високопоставленим координаторам слідства Валерію Силіну (Генпрокуратура), Юрію Черкасову та Володимиру Євдокимову: хіба не ясно, що саме таким чином слідство по вбивству гендиректора плавно переводиться розчерком пера слідчого в уповільнене «убивство» самої рибопромислової компанії? Адже ніхто не знає, скільки триватимуть ревізії, обшуки, вилучення. І нікого, схоже, по-справжньому не хвилює, чи не спіткає рибалок, переробників сировини і портовиків «Антарктики» по закінченні слідства доля моряків сусіднього збанкрутілого ЧМП? Якщо не покласти край лукавому правовому нігілізму під вивіскою «слідства у справі про вбивство»... Знову ж: чи випадковий нинішній збіг позицій іллічівських газовиків і одеських залізничників щодо невизнання «Антарктики» власником єдиної 6678-метрової під’їзної дороги, що веде в рибпорт, побудованої за рахунок рибопромислової компанії ще за радянських часів і яка раптом «подовжилася» в документах Одеської залізниці за 2002 р. майже на два кілометри? Певне, не менш цікавим могло б стати всебічне дослідження підстав і причин, за якими буквально за кілька днів до смерті гендиректора «Антарктики» витребувано і повернуто на повторний судовий розгляд скандальну для керівництва Мінтрансу «справу про теплохід «Тарас Шевченко»...

Лише 18 січня, у відповідь на шквал критики з приводу порочних «методів» ведення слідства з розкриття убивства керівника «Антарктики», пролунала з Банкової вимога — зміцнити кадровий склад одеських силовиків, «нездатних забезпечити відповідний рівень правопорядку у регіоні»? І насамперед, як було уточнено, «це стосується розкриття убивства колишнього керівника АРК «Антарктика» Валерія Кравченка, стабілізації оперативної обстановки в області...», а також забезпечення прокуратурою належного «нагляду за органами, що здійснюють оперативно-пошукову діяльність, дізнання та досудове слідство»? Словом, когось — терміново замінити, решту — попередити про «підрив іміджу»! І то добре: із поганої вівці хоч вовни жмут! Адже про який рівень розслідування, що проводилося досі, можна говорити, коли лише наступного дня після убивства доблесним детективам вдається виявити поруч із мертвим тілом одну з чотирьох гільз від куль, випущених по гендиректору? І в той же час нишпорки прожогом кидаються в службовий кабінет гендиректора, щоб якомога швидше вилучити і повантажити в машину — під офіційним приводом «огляду приміщення»! — оригінали сотень документів, що складають, поза сумнівом, «не лише комерційну, банківську, а й, як можна припустити, державну таємницю». А далі «під приводом розслідування убивства гендиректора «Антарктики» деякі працівники органів і підрозділів МВС України збирають інформацію, документи в усіх напрямах діяльності компанії без належних підстав, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, чинять психологічний тиск на робітників АРК «Антарктика», проводять несанкціоновані аудіо- та відеозйомки в офісі компанії...» Це рядки з офіційного звернення гендиректора В.Кобилянського, направленого 20 січня главі держави. Напередодні, звісно, двічі зверталося керівництво «Антарктики» із письмовими скаргами на свавілля, що триває із боку «правоохоронців» безпосередньо до прокурора області Михайла Косюти й інших посадових осіб. Як виявилося — марно! Причому, як уже помічено працівниками «Антарктики», «буксує» слідча машина переважно в тих випадках, коли потрапляє на територію фірм і відомств («Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн», Мінтрансу), із якими рибопромислова компанія весь час позивається. І навпаки — чудово просувається і пресує «правове поле» потерпілої «Антарктики», іноді немовби мимоволі паралізуючи діяльність дочірніх господарських структур і ділових компаньйонів й інвесторів, у тому числі зарубіжних.

Про деякі подробиці та «вибоїни» на тернистому шляху слідства трохи пізніше. А поки — один дуже показовий фрагмент із зустрічі начальника Одеського облуправління міліції Юрія Івушкіна та народного депутата Юрія Кармазіна, що стався в офісі «Антарктики» після того, як під «оперативну зйомку» і, можливо, розробку місцевих пінкертонів потрапили навіть журналісти. «Не можу зрозуміти, — публічно ремствував Ю.Кармазін, — чому так виходить, що деякі особи, яких має сенс опитати з приводу резонансного злочину, раптом безперешкодно зникають не лише з Одеси, а й країни?!» А що у відповідь на це міліцейське начальство, яке перед цим визнало: «так, за нашою вказівкою велися оперативні зйомки», відстежувалися дії журналістів? Генерал-лейтенант Івушкін був гранично лаконічним і парирував зауваження парламентарія контрзапитанням: «А що ж ви нам не допоможете, коли маєте у своєму розпорядженні такі дані?» Доречно згадати також відповідь першого заступника начальника УМВС України в області Геннадія Подройка на запитання автора цих рядків: чи не можна в законних межах дізнатися, які версії убивства відпрацьовуються, які результати півмісячних пошуків убивць і замовників? І тут з’ясувалося, що опубліковані (без посилань на джерела) у деяких газетах й інтернет-виданнях українських олігархів матеріали з приводу економічного стану справ в АРК «Антарктика» зовсім не випадкові, а мають реальне документальне підгрунтя — «витік» із правоохоронних органів. Щоправда, полковник Подройко ухилився від відповіді, у якому саме з видань слід шукати «витік». Однак будемо відтепер знати, звідки береться конфіденційна інформація, що міститься на згаданих сайтах, якщо незабаром, приміром, буде оприлюднено сторінки листування В.Кравченка з королем Марокко чи керівництвом Мавританії, іншими закордонними державними та діловими партнерами...

Певне, має також сенс задуматися: чи не той це випадок, коли слідство ведеться немовби в двох площинах? З одного боку, одеські нишпорки довільно вилучають фінансово-договірну документацію структур «Антарктики» і ділових компаньйонів, позбавляючи необхідних оригіналів для ведення господарських справ, що веде фірми до паралічу. А з іншого, відряджена в авральному порядку група слідчих Генпрокуратури під керівництвом Валерія Силіна всерйоз намагається відшукати можливі «сліди» замовників, посередників і виконавців розстрілу Кравченка. І в цьому світлі старі щоденні звіти сищиків перед місцевою владою про відпрацьовані заходи виглядають просто «неприйнятними», як і кваліфікували їх 18 січня на Банковій...

А все ж як бути з поверненням незаконно вилучених папок з особливо важливою договірною й іншою документацією «потерпілої сторони»? Слід зазначити, у відповідь на обнародувану скаргу керівництва «Антарктики» (усього з кабінету В.Кравченка вилучено 41 папку) облпрокурор Михайло Косюта, котрий раніше взагалі заперечував цей факт, заявив автору цих рядків: «Я дав вказівку заступнику прокурора по слідству Михайлу Чорному негайно повернути «Антарктиці» все, що було неправомірно вилучено і вивезено». Але ж хтось блокує прокурорське розпорядження, можливо, з числа осіб, яким дуже цікаві перипетії та результати згаданого листування керівництва «Антарктики» із королем Марокко чи керівництвом Мавританії. Хоча навряд чи саме в секретних «африканських» папках таяться ниточки, що ведуть до розкриття убивства. Інша річ, яку ціну готові викласти за зміст кожного аркуша з цих папок потужні конкуренти «Антарктики», у тому числі з «близького та далекого зарубіжжя», які здійснюють видобуток морепродуктів у Центральній та Південній Атлантиці! Вже кому, як не М.Чорному, відомо, що ж заважає повернути оригінали документів, без яких стопориться робота управлінців компанії? «Мушу зауважити, що перед тими, хто вилучав документи в кабінеті Кравченка, ніхто не ставив завдання — погіршити становище «Антарктики», — роз’ясняє Михайло Григорович. — Є ж методика, відповідно до якої у людини, котра хворіє, беруть аналізи? І тут подібна ситуація: не взяли б якийсь документ, нас могли звинуватити в тому, що ось він не вилучений, а міг же привести до істини. Відпрацьовуються найрізноманітніші версії, тому все треба перевірити...» І все ж, як щодо законності та повернення папок? «А не було факту незаконного вилучення документів із кабінету Кравченка, — парирує М.Чорний. — Усе пройшло толерантно: у присутності юридичної служби, понятих зайшли в кабінет, вилучили документи. І неправда, що ми їх не повертаємо, про все вже домовилися з керівництвом «Антарктики». Що до цього додати? Хіба те, що незабаром стало відомо: керівництву компанії довелося-таки направити облпрокурору повторну скаргу з вимогою про повернення незаконно вилученої документації. Втім, і «толерантність» у діях п’яти убозівців і слідчого під час процедури «огляду кабінету» зовсім інакше виглядає у викладі керівника юрвідділу «Антарктики» Віталія Панькова: «Замість огляду службового приміщення, про що складено протокол слідчим П.Кушніром, — уточнив він у бесіді, — по суті здійснено вилучення документів, причому не по всьому зроблено описування. Тому мені довелося внести зауваження до протоколу: «Документи вилучені неправомірно, без наявності підстав, передбачених КПК України».

...Коли намагаєшся осмислити, чому не вдається слідству вийти «на слід» виконавців і замовників убивства, згадується ряд зустрічних запитань досвідченого криміналіста, радника юстиції 3-го класу Ю.Кармазіна: «Що стосується мого погляду на події, то насамперед дивує, чому, наприклад, так неохоче одеські та київські правоохоронці займаються перевіркою оприлюднених версій, які стосуються важких взаємин колишнього керівника «Антарктики», скажемо, із співвласником компанії «Ай-Газ-Україна» і президентом однойменного спортклубу Сергієм Левинчуком? Чому раніше порушені справи за декількома гучними убивствами в Іллічівську, де фігурувало і згадане прізвище, закриті, а убивці не знайдені і не понесли покарання? Чи відомо слідству, чим займалися у вільний від занять час тренери та члени Іллічівського спортклубу «Ай-Газ-Україна» Абу Арчаков, Віктор Арнаутов, Гнат і Георгій Грек і багато інших. На мій погляд, не завадило б, задля встановлення істини, також з’ясувати, чи дійсно вилучалися міліцією 2001-го у охоронців керівництва «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» карабіни марки «Сайга», перероблені шляхом заміни деяких деталей на справні автомати Калашникова. Цікаво б дізнатися, і за чиєю вказівкою були змінені дані експертиз по вилученій зброї, а сама вона повернута іллічівським власникам? Чи згодна Генпрокуратура з обгрунтованістю і законністю припинення цих кримінальних справ, чи перевіряються факти прослуховування телефонів убитого керівника «Антарктики»? Корисно уточнити б, чи не має випадково хтось із членів нинішньої столичної бригади правоохоронців, наприклад, пакета акцій багатої фірми «Іллічівськзовніштранс», гендиректор якої теж порівняно недавно загинув від кілерських куль, а убивців і замовників досі не знайдено? Важливо також дізнатися, чи не мають бізнес-інтересів окремі представники обласної влади з іллічівськими газовиками, чи не зв’язують деяких керівників Одеського облуправління міліції узи дружби та фінансового порозуміння з керівництвом фірми «Ай-Газ-Україна», чи немає зв’язку між організаторами спортклубу й убитими одеськими суддями Ігорем Ткачуком і Борисом Вихровим? Нарешті, чи випадковим є збіг убивств гендиректора іллічівської «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» Євгена Гарбуза та гендиректора «Антарктики», здійснені 22 грудня 1998-го і 22 грудня 2002-го?»

Запитань багато, чи будуть бодай колись на них відповіді? Хоча б за цим, одним із важких вузлів взаємин: керівництво АРК «Антарктика» — іллічівські газовики? До того ж не можна виключити, що постріли по гендиректору рибопромислової компанії пролунали на замовлення особи, яка досі не потрапила в поле зору слідства. Нехай же подужають дорогу ті, хто її долає й чесно виконує свою місію.