Хто очолить Верховний суд, або Про роль особистості в історії третьої влади

Поділитися
Довго і вперто публікувало «ДТ» статті, присвячені Сергію Васильовичу Ківалову особисто. Ряд із н...

Довго і вперто публікувало «ДТ» статті, присвячені Сергію Васильовичу Ківалову особисто. Ряд із них, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу, мав лягти в основу зацікавлення з боку правоохоронних органів такою багатогранною особистістю. Цього не сталося. Маніпуляції на посаді голови Вищої ради юстиції, які вражали своєю простотою й успішністю, залишилися без належної компетентної уваги. І тривалий час Сергій Васильович абсолютно безкарно і необоротно формував суддівський корпус нашої держави. А потім були президентські вибори, в результаті яких пан Ківалов здобув усенародну популярність і образливе прізвисько. З нематеріального — нічого більше. Попри свою поширеність, інформація про те, що головними організаторами неподобства з президентськими виборами були В.Медведчук і С.Ківалов, не знайшла жодного підтвердження в тих-таки правоохоронних органах...

Мабуть, гостро переживаючи несправедливе ставлення до нього й злісні чутки, поширювані наклепниками, певний час Ківалов перебував оддалік великих справ. А потім повернувся до нас — не просто без судимості, а народним депутатом, главою парламентського комітету з питань судочинства... Ставши таким чином одним з останніх, напевно — одним із найсимволічніших цвяхів у кришку труни передчасно почилої в бозі помаранчевої революції.

А хто б міг подумати, що, ніби Фенікс, відродиться і зміцніє людина, яка ще недавно після подій, котрі прославили Україну на весь світ, манівцями спішно відбула до Росії? Подалі від несправедливого народного гніву, вочевидь. Сьогодні він обіймає посаду, яка, за великим рахунком, робить його впливовішим за голову будь-якого суду, включно з Верховним. Крім усього іншого, тому, що цей вплив легальний, що теж інколи в нас має значення.

Отже, Сергій Васильович отримав можливість продовжити, поглибити й розширити свою бурхливу діяльність, спрямовану на формування суддівського корпусу держави. І деякі очевидні ознаки свідчать, що він сповнений глобальних задумів і натхнення. Чим це загрожує нам? Якщо коротко: тим, що судова влада, яка відчайдушно бореться за незалежність від інших гілок, але терпляче і мовчки терпить внутрісистемну несправедливість, а також вагомі аргументи, що їх не підшивають до матеріалів справ, по суті, може опинитися в одних руках. Не в руках якоїсь політичної сили, не під каблуком іншої гілки влади, а просто в одних руках. Кроки на цьому напрямі вражають і жахають водночас. А досвід призначення своїх на ключові судові посади вже успішно апробований, про що також докладно писало «ДТ».

І ось тут настав час віддати належне поки що єдиній у країні людині з «державним» за масштабністю та наслідками мисленням. Це людина з глобальним, системним підходом, стратег і тактик, гравець, гросмейстер. Феномен. Людина-брила. Здатна у стислий термін підпорядкувати судову владу.

Підкорені вершини

Отже, з парламентським комітетом з питань судочинства, очолюваним С.Ківаловим, зрозуміло. Цей талановитий керівник, здатний повести за собою людей, матиме незаперечний вплив на прийняття рішень дорученим йому підрозділом.

Вищу раду юстиції, на переконання багатьох компетентних людей, досі контролюють пани Ківалов і Медведчук. Понад те, сьогодні чотири крісла там вакантні. У тих, хто спостерігає нинішній розклад політичних сил і багато чув про ділові риси названих панів, не постає запитань щодо того, чиї люди посядуть ці місця.

Верховний суд. Перша висота

Як відомо, голова Верховного суду України подав у відставку, і парламент її прийняв. Василь Тимофійович залишив високу посаду, що й обіцяв зробити попри будь-який результат виборів. В.Маляренко був почесним п’ятим номером у списку блоку Литвина, і ніщо начебто не віщувало йому нудної пенсії. Однак сталося непередбачуване, проте слова свого Маляренко дотримав, що на такому рівні в нас нині — рідкість. Хай навіть і подав заяву за кілька місяців до ювілею, який унеможливлює дальше перебування в цьому кріслі. До запитання, чому наш потішний парламент його відставку розглянув чи не серед перших питань, ми повернемося згодом.

Наскільки доленосна зміна керівництва для третьої гілки влади й суспільства загалом, багатьом ще не очевидно, особливо на тлі невиправдано тривалої політичної кризи. Основні претенденти на посаду голови ВС вже відомі. Звісно, можливо, з’являться самовисуванці, проте головні гравці визначені. Не виключена і поява нових і вельми несподіваних персонажів. У цьому зв’язку має сенс відслідковувати, чи не поповняться ряди суддів ВС найближчим часом. В будь-якому разі попри те, що судді самі обирають свого голову, визначальним чинником цілком може виявитися, так би мовити, не хто йде, а хто веде.

Спочатку про тих, хто йде. Перший заступник голови Верховного суду Петро Пилипчук. Відомий як професіонал, за що його поважають колеги. Очолював палату з кримінальних справ ВС. Вдумливий, грамотний, хоч довго працював у судовій системі, не втратив відчуття справедливості. Один із тих, хто на сторонніх справляє суб’єктивне враження «справжнього судді»: спокійного, уважного, компетентного, трохи відчуженого. Та, на жаль, якщо говорити про перспективи бути обраним, то доля зіграла з ним лихий жарт у вигляді його останньої посади. Колеги навряд чи вибачать йому дві речі. По-перше, надмірну лояльність до Василя Маляренка (який залишався при ділі, навіть коли формально був не при ділі — у період парламентських виборів). Лояльність, яка примусила багатьох побачити П.Пилипчука в новому, несподіваному світлі. По-друге, цю злощасну окрему відомость, за якою одержувала дуже чималу зарплату верхівка Верховного суду і він зокрема. А різниця між заробітною платнею обраних і рядового судді ВС перевищувала «допустимі розміри» та й рамки пристойності. Ці два чинники цілком можуть визначити його долю.

Водночас дозволю собі припустити, що для Петра Пилиповича найкращим виходом зі ситуації, що склалася, було б повернутися до рідної кримінальної палати її главою. Може, найкращим насамперед для нього самого. Зокрема тому, що адміністрування, представницькі функції — це не його. У кожному разі складається враження, що становище першого заступника його в основному обтяжувало. Втім, можливо, це враження оманливе.

Серед кандидатів на посаду — Анатолій Ярема, який ввійшов в історію тим, що головував під час судового процесу про невизнання перемоги Віктора Януковича після другого туру президентських виборів 2004 року. Рішення, яке досі викликає запитання професіоналів у плані юридичного обґрунтування, але, як бачиться, у вищому, хай і не юридичному, сенсі справедливе по суті. Анатолію Яремі не можна відмовити ні у професіоналізмі, ні в здатності виконувати функції голови. Ні в давньому прагненні обійняти цю посаду.

Ще про одного кандидата — Василя Онопенка — ми докладно розповідали під час попередньої виборчої кампанії у Верховному суді. Багато суддів ставляться до нього з повагою і покладають на нього великі сподівання у плані вирішення багатьох реальних проблем — від законодавчого забезпечення судової діяльності до набагато приземленіших, але так і не врегульованих, зокрема, Державною судовою адміністрацією. Минулого разу В.Онопенко набрав близько 20 голосів, попри те, що не був керівником судової палати, не заявляв про погрози на свою адресу з натяком на конкурента. При тому, що за нього не агітував глава держави і генеральний прокурор не був його особистим другом. В.Онопенко має авторитет у суддів і йому довіряють, хоч би як несучасно звучало це слово. Він професіонал. Крім того, роки в політиці до його глибокого знання сутності суддівської діяльності, проблем системи додали риси, необхідні голові для реалізації представницьких функцій і ефективного адміністрування. А інтереси судової системи в парламенті він лобіював — у найкращому сенсі цього слова — завжди. Що було особливо актуально після того, як суддів ВР позбавили права законодавчої ініціативи. Та й як член Вищої ради юстиції він, не схильний до активного відкритого протистояння та «трибунних боїв», відстоював інтереси правосуддя і обіймав чітку позицію, як того вимагав закон. Мінус В.Онопенка, можливо, один. Це політична прив’язка до Юлії Тимошенко. Прив’язка, яка, треба сказати, помітно ослабла останнім часом, але ще існує. І не вперше вона може прислужитися йому зле.

«Ну, а де ж обіцяний Ківалов?» — запитає читач. Він тут, поруч, як завжди, тримає руку на пульсі. Отже, перейдемо до головного. За інформацією «ДТ», головним претендентом на посаду ніхто з вище перелічених достойників не є. У кожному разі, з погляду голови профільного парламентського комітету, а його думка в цьому плані авторитетна, як жодна інша. Наскільки відомо, ставки зроблено. Віктор Кривенко, керівник адміністративної палати Верховного суду.

Лихі язики запевняють, що Кривенко і Ківалов дуже близькі. Вони тісно контактували ще тоді, коли Ківалов керував Вищою радою юстиції. Крім іншого, ріднить їх і любов до прекрасної Одеси, де, за наявною інформацією, Кривенка радо приймали в Одеській національній юридичній академії, де він невдовзі захистить дисертацію і оформлений викладачем. Не виключено, що є і щось інше, вельми важливе, але із зрозумілих причин відоме тільки їм.

У чому ще полягає надзвичайно важлива перевага пана Кривенка? У його «прохідності». Його вважають своїм у «Нашій Україні». Наскільки відомо, в неспокійні часи помаранчевої революції він справді контактував із Р.Зваричем, Ю.Ключковським і М.Катеринчуком. Кривенко мав безпосередній стосунок до створення історичного рішення Верховного суду, в результаті якого до влади прийшов В.Ющенко.

Таким чином, свій для «донів» і свій для «нашоукраїнців», В.Кривенко має великі шанси отримати необхідну кількість суддівських голосів. Що стосується «аполітичних» суддів, то Сергій Васильович, безперечно, володіє даром переконання, умінням знайти вагомі аргументи практично для будь-якого об’єкта, котрий його цікавить.

І якщо у професійній долі Василя Маляренка під час його обрання на посаду голови ВС брали участь багато людей (Піскун, Азаров, Медведчук і Кучма, який особисто агітував суддів безпосередньо в приміщенні Верховного суду), якщо після голосування на суддів пролився золотий дощ нагород і заохочень, котрі відчутно засвідчили, що «Батьківщина пам’ятає», — то В.Кривенко, судячи з усього, у разі обрання буде зобов’язаний головним чином лише одній людині — Сергію Васильовичу. Інші, котрі вважатимуть себе такими, що теж сприяли, зможуть звертатися у порядку живої черги або відповідно до добровільних пожертв на розвиток судової системи в особі її найкращих представників...

Конституційний суд — друга висота

Лиха все-таки доля в нашого Конституційного суду. То він не потрібний президентові. То потреби в ньому не відчуває парламент. А то, бувало, обом інститутам влади КС абсолютно не до речі. І єдиний у нас орган конституційної юрисдикції, наче м’ячик у пісочниці, — то одні штовхнуть, то інші. Але, схоже, нарешті знайшлася тверда рука, яка відбере м’ячик у нерозумних і використає на власний розсуд. Неодноразово й цинічно. Як? Дуже просто.

Схоже, нинішня осінь ознаменується, зокрема, черговим з’їздом суддів. Подейкують, ця ідея вже матеріалізується. Ну, зрозуміло, питання нагромадилися. А крім усього іншого, щоб неухильно дотриматися високошанованої, коли це вигідно, законності, буде, мабуть, на порядку денному питання, яке варте того, щоб провести з’їзд. Річ у тому, що суддя КС стає на посаду не пізніше, ніж через місяць від дня складення ним присяги на засіданні ВР після його призначення. Так записано в законі. Цей термін для висуванців з’їзду суддів давно сплив. Тому суддям, які мають берегти своє реноме краще за дружину Цезаря, пояснять, що їх переоберуть, а висування на з’їзді — проста, але необхідна формальність. Мовляв, усе робиться для того, аби ніхто ніколи не міг заявити, що призначення нелегітимне, оскільки давно сплив місяць від дня їх висування. Логічно. Проте не факт, що з’їзд рекомендуватиме в КС тих самих суддів. Ой, не факт. Східні регіони традиційно представлені більшою кількістю суддів (до 30), ніж західні (є й по 5), — пропорційно їхній кількості в місцевих судах. Ретельна робота на місцях — і хто може гарантувати, що новий з’їзд не рекомендує зовсім інших суддів? І дружнє ставлення голови ВС при цьому — також річ далеко не остання. У результаті судді, рекомендовані з’їздом, знову-таки, всім кращим, що станеться з ними у професійному житті, будуть зобов’язані Сергію Васильовичу. І в них присягу приймуть, вочевидь, без зволікання. А це третина — шість із 18 суддів КС, які на дев’ять років займуть місця в Конституційному суді, «відповідно до куплених квитків».

Поки що ж комплектація КС, очевидно, неактуальна. Як зазначалося вище, відставку голови ВС наш парламент, по горло зайнятий своїми усобицями, прийняв блискавично. І тут відчувається рука майстра. Адже присягу судді КС складають у присутності не тільки прем’єра, а й голови Верховного суду, про що, до речі, нагадав днями широкій громадськості Сергій Васильович (УП).

***

Доки одні політики місяць за місяцем качаються клубком, і з цього «сплетіння рук, сплетіння ніг» то долинають крики, що все це — заради України, то випадково випадають пачки грошей, не призначені стороннім очам, інші без галасу й пилу, спокійно формують третю гілку влади.

Всупереч враженню, яке найчастіше справляє, С.Ківалов здатний мислити за всю державну систему й діяти настільки ж глобально, притому без осічки. Концентрація судової влади, — мабуть, найблискучіша його операція. Судова система не реформується, вона відповідним чином форматується. Але це, так би мовити, проблеми росту. Причому проблеми виключно третьої влади. Сам Ківалов виріс, зміцнів і змужнів до такої міри, що, впустивши з рук ваги і меч, може не встояти перед ним українська Феміда. І тоді з традиційних атрибутів у неї скоро залишиться тільки пов’язка на очах...

У зв’язку з подіями, що відбуваються у Вищій раді юстиції, «ДТ» писало колись, що в Україні розпочався процес приватизації правосуддя. Сьогодні ми можемо з жалем констатувати: він наближається до завершення.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі