ДОБРОБУТ ДЕРЖАВИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЗАКОНІВ

Наш співрозмовник — народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань правової політики, кандидат юридичних наук Сергій ПЕРЕСУНЬКО.

— Сергію Івановичу, у чому полягає суть вашої концепції правової реформи?

— Вона являє собою низку заходів для реформування українського правового поля, того масиву законодавчих актів, завдяки якому має ефективно функціонувати державний апарат, розвиватися підприємництво та соціальне забезпечення, формуватися і регулюватися нові сфери діяльності. Серед основних завдань, поставлених концепцією, можна назвати одночасну розробку законодавчої бази, заснованої на демократичних цінностях і орієнтованої на створення ринкової економіки, зближення законодавства України та держав Європейського союзу, систематизацію норм права по галузях. Перераховані вище завдання передбачається вирішити одночасно шляхом організації «Національного законотворчого центру» — інституту правових досліджень, у рамках якого будуть розроблені й узгоджені між собою проекти більш аніж 60 кодексів і 200 законів.

Концепція правової реформи — це нова оригінальна технологія створення законодавчої бази. Якщо вдасться її реалізувати, Україна не тільки сама отримає вигоду з результатів, а й зможе стати зразком для інших держав: домогтися високої якості в обмежені терміни при реальній економії коштів — це гідно наслідування.

Єдина мета, яку ми переслідуємо, втілюючи в життя концепцію правової реформи, — це прискорити створення правової бази в Україні. Світова практика та міжнародний досвід говорять про те, що створення законодавчої бази за нормальних умов розвитку суспільства триває понад сто років. Як приклад можна навести Великобританію, де законодавство почало інтенсивно формуватися ще в XI столітті. Законодавство США також має більш аніж півторавікову історію і являє собою перероблену, а місцями просто скопійовану законодавчу практику розвинених держав того часу — Франції й Англії. Сьогодні ми з вами знаходимося біля колиски української державності. У нас є всі складові: територія, народ, влада... Але у нас немає «правил гри», немає норм, що регулювали б відносини між цими елементами й одночасно задовольняли б кожний із них зокрема. Треба буде встановити ці «правила гри», бажано без революцій і соціальних потрясінь.

— Яким чином можна це зробити?

— Ми пропонуємо шлях рецепції правових норм. Світова практика в галузі законодавства налічує багато тисяч років, то чому ж ми не можемо скористатися досвідом наших сусідів, здобутим настільки дорогою ціною? Римляни не почувалися незручно чи ніяково, сприймаючи правові норми народів Середземномор’я, у свою чергу і європейці не погордували правовою спадщиною античних цивілізацій. Багато хто сьогодні переконаний у тому, що необхідно будувати свій український правопорядок, і я з цим абсолютно згоден. Так, він повинен бути. Однак український правопорядок не може розвиватися за абсолютно нікому не відомими правилами, підпорядковуватися кардинально новій логіці розвитку. Він обов’язково має бути сумісний із законодавчою базою більшості країн світу. Інакше яким чином ми зможемо залучити інвесторів і підняти економіку? Наше завдання полягає в тому, щоб створити український національний правопорядок, використовуючи досвід і досягнення інших держав, прецеденти вже існують.

У нашій концепції правової реформи передбачено створення спеціального інституту — Національного законотворчого центру, що збере кращих правників України. Передбачається, що концентрація всіх учених умів під одним дахом також сприятиме економії часу. Центр призначений для експериментальних робіт, у його рамках члени наукових груп зможуть програти всі можливі ситуації, виробити найдосконаліші підходи до вирішення реальних проблем і вже після докладних обгрунтувань створювати проекти законів.

Національний центр одночасно вирішуватиме три найважливіші завдання: вивчення законодавства розвинених країн і вибір правових норм і інституцій, які необхідно перенести на український грунт; адаптація рецепійованих норм до національних звичаїв і традицій, особливостей мислення; класифікація норм права по галузях. Зрозуміло, адаптація буде застосовуватися в розумних межах, оскільки дуже складно собі уявити, яким чином можна адаптувати до національних особливостей, наприклад, норми податкового чи банківського права. Тим більше, що Європа дедалі більше схиляється до уніфікації правових норм, які регулюють економічні відносини. Велика увага буде приділятися кодифікації законодавства по галузях. Усього передбачено створення до 60 кодексів. Кодифікація покликана полегшити життя як юристам, так і представникам інших професій. До того ж одночасна розробка і впровадження величезного законодавчого масиву надають таку можливість.

У рамках Національного центру буде створено спеціалі-зовані робочі групи, до складу яких увійдуть фахівці з різноманітних галузей права. Передбачається, що їхнє завдання буде полягати не тільки в розробці нормативного акту, а й в узгодженні його положень із положеннями інших актів, а для цього знадобляться спільні зусилля. Національний законотворчий центр носитиме тимчасовий характер і по виконанні основних завдань, які стоять перед ним, його буде ліквідовано.

— Ви кажете, що ідея правової реформи цікавила вас ще в роки перебудови. Чому саме зараз ви вирішили втілити її в життя?

— Так, ці ідеї з’явилися у мене давно, я намагався бути почутим: виступав, писав статті в газети. Але розпочати їхню реалізацію зміг лише сьогодні, бо посів певне місце в суспільстві, знайшов підтримку, кошти. Погодьтесь, що з трибуни Верховної Ради говорити про високі матерії можна набагато вільніше, аніж із суддівського крісла.

На жаль, жоден прем’єр не розумів простої, але дуже важливої істини. Економічних реформ не існує в природі і не існувало ніколи. Це абсурд. В усіх країнах і за всіх часів проводилася тільки правова реформа. Змінюючи закони, що регулюють економіку, конституційне будівництво, адміністративну політику, ми можемо тією чи іншою мірою впливати на сформовану ситуацію. Економіку буде створено лише за декілька років, і створять її звичайні люди, які займатимуться бізнесом. Завдання будь-якого уряду — дати можливість нормально працювати.

Верховна Рада, і так працюючи як авральна команда, не встигає латати все нові й нові нормативні діри, адже суспільство не стоїть на місці. У результаті — розгул корупції і шахрайства, найяскравішим прикладом яких є приватизаційна кампанія. Гріх не скористатися огріхом в законі, а тим більше його повною відсутністю. Беручи до уваги ущербність законодавчого регулювання, виконавча гілка влади поставлена перед необхідністю застосовувати авторитарні методи управління. Природно, що це призводить до зловживання службовим становищем, оскільки ніде не зафіксовано межі повноважень і не окреслено компетенцію. І так триватиме доти, доки чіткі і всеосяжні положення законодавчих актів не врегулюють усі сфери життя суспільства.

— Але прийняття закону чи іншого нормативного акта зовсім не означає, що всі кинуться його виконувати. Як ви реально змусите закони працювати?

— Дійсно, багато законів нефункціональні, вони не регулюють належним чином те коло суспільних відносин, для регулювання котрих, власне, і були створені. Цьому є пояснення. Верховна Рада занадто багато уваги приділяє підкилимовій метушні, щоб видавати якісні закони, у депутатів просто немає на це часу. У результаті закони розробляються зацікавленими особами: закон про підприємництво пишуть самі підприємці, закон про міліцію пише сама міліція, закон про прокуратуру пише сама прокуратура і так далі. От і виходить, що в кожному законі є лазівка, яка блокує весь механізм. А недосконалий механізм одного закону не дає працювати іншому, третьому, що призводить до блокування всього правового поля держави.

— Хто фінансуватиме реа-лізацію проекту?

— Чудово розуміючи, що державний бюджет не в змозі виділити необхідну для проведення робіт суму, громадська організація «Законотворчий центр «Європейський вибір» звернулася по допомогу до міжнародних фондів, організацій і приватних осіб. Сьогодні ми отримали достатньо позитивних відповідей, щоб сподіватися на успіх нашої справи.

Підготував Ігор КОНІН