БЛИСКУЧА СПЕЦОПЕРАЦІЯ ЧИ СУЦІЛЬНА ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ПРАВООХОРОНЦІВ? - Право - dt.ua

БЛИСКУЧА СПЕЦОПЕРАЦІЯ ЧИ СУЦІЛЬНА ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ПРАВООХОРОНЦІВ?

24 жовтня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №41, 24 жовтня-31 жовтня

В Ужгороді почалося апеляційне слухання однієї з найцікавіших кримінальних справ, про яку в лютому 2002 року повідомляли практично всі українські ЗМІ...

В Ужгороді почалося апеляційне слухання однієї з найцікавіших кримінальних справ, про яку в лютому 2002 року повідомляли практично всі українські ЗМІ. «На Закарпатті знешкоджене чеченське злочинне угруповання», «Чеченські бойовики вимагали від банкіра 10 тисяч доларів», «Кінець кавказького бандформування» — ось заголовки інформаційних агентств того часу. Однак на судовому засіданні з’ясувалося, що в кримінальній справі далеко не все так однозначно. Більше того, чимало деталей указує на те, що гучна чеченська справа значною мірою сфабрикована правоохоронними органами.

Наведемо задля об’єктивності два протилежні погляди щодо неї.

Під час допитів заарештовані обіцяли перетворити Мукачево на Грозний, а Закарпаття — на Чечню

Початок цій нашумілій кримінальній історії було покладено ще 10 років тому — на початку 90-х, коли просторами СРСР, який щойно розпався, роз’їжджали торговці нафтопродуктами кавказького походження. Один із них — 37-літній мешканець Грозного Руслан Гехаєв — приїхав на Закарпаття, щоб зайнятися паливним бізнесом безпосередньо біля кордонів з Центральною Європою. Війна в Чечні ще не почалася, але термін «особа кавказької національності» був уже добре відомий правоохоронним органам, тому, щоб уберегти бізнес від зайвої уваги міліції, Гехаєв вирішив вести свої фінансові операції не самостійно, а через місцевого підприємця з с. Баркасово Мукачівського району Олександра Катова. Що врешті-решт зіграло з ним злий жарт.

З початком чеченської війни Гехаєв виїхав із Закарпаття і знову повернувся сюди аж через 10 років з двома приятелями — 30-літнім Вахою Паскаєвим і 29-літнім Султаном Мазаєвим. Коли під час одного з допитів заарештованих спитали, чому вони приїхали так пізно, Гехаєв відповів: «Треба було захищати батьківщину». За даними слідства, всі троє підсудних брали участь у бойових діях на території Чечні (у двох із них начебто навіть є сліди від вогнепальних поранень). Однак у матеріалах кримінальної справи про це нічого немає, а самі чеченці називають свою участь у війні вигадкою співробітників міліції.

Повернувшись на Закарпаття, Гехаєв у першу чергу розшукав колишнього бізнес-партнера, і заявив йому, що 57 тисяч доларів, які той мав переказати в Москву ще в 1992 році, до адресата так і не дійшли. Через кілька днів разом з двома іншими чеченцями він відвіз бізнесмена до колишнього керуючого мукачівською філією «Лісбанку» Василя Машіки, через котрого проводив фінансові операції, і попросив пояснити, куди поділися гроші. «Борги змиваються лише смертю», — заявив Гехаєв банкіру під час розмови. І став вимагати повернути для початку 10 тисяч доларів. Переляканий Машіка погодився віддати гроші і того ж дня звернувся в Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ).

— Після заяви про вимагання ми взяли чеченців під щільний «ковпак» спостереження, — розповіли кореспонденту працівники УБОЗу. — З’ясували, зокрема, що вони поселилися в одному з сіл Мукачівського району, а також винайняли квартиру в Мукачеві. Непомітно стежити за підозрюваними було надзвичайно важко — вони поводилися дуже обережно і весь час проводили «контррозвідувальні заходи» — вираховували, чи не сів їм хтось «на хвіст». Чеченці тричі призначали місце для передачі грошей, але кожного разу в останній момент відміняли зустріч — очевидно, «пробивали», чи не стежать за ними. Нарешті, остаточна дата була призначена на 7 лютого в одному з кафе в центрі Мукачева. Щоб підготувати операцію зі знешкодження вимагачів, у нас залишалося менше доби. За цей час ми встановили в кафе відеокамеру, підготували гроші, взяли напрокат карету «швидкої допомоги». Коли до призначеної зустрічі залишалося менше години, наші люди (молоді хлопці й дівчата) під виглядом відвідувачів зайняли в кафе всі столики за винятком одного, за який сів банкір. Саме на цей столик і була наведена прихована камера.

Точно в призначений час в кафе з’явився Гехаєв і підсів до Машіки. Зав’язалася нетривала бесіда, під час якої одному з відвідувачів кафе раптом стало «погано». Бармен прямо за бар-стійкою на очах у чеченця викликав по телефону «швидку допомогу». Лікарі, які прибули, поклали «хворого» на ноші й направилися до виходу. Слідом за ними, взявши від банкіра згорток з тисячею доларів (першою частиною обумовленої раніше суми) з-за столу підвівся й Гехаєв. Він не зводив очей з пацієнта, але, судячи з усього, нічого не запідозрив і також попрямував до виходу. Коли Гехаєв порівнявся з дверима, один із лікарів, кинувши опікатися хворим, спритним бійцівським прийомом вклав його на підлогу й натяг на руки «браслети». Після цього із-за пояса Гехаєва витягли чеський револьвер «Кора». Патрон у револьвері був у патроннику, для того, щоб вистрелити, досить було натиснути на спусковий гачок.

Через кілька хвилин після затримання Гехаєва у квартирі на одній із сусідніх вулиць були затримані його спільники — Мазаєв і Паскаєв. Під час обшуку в їхніх куртках, що висіли в коридорі, міліціонери виявили перероблений для стрільби газовий пістолет з патронами калібру 6,35 і гранату РГД-5. І на зброї, і на боєприпасах виявилися відбитки пальців обох чеченців…

Слідство з кримінальної справи проводилося під безперервним психологічним пресингом звинувачуваних. Під час допитів заарештовані обіцяли перетворити Мукачево на Грозний, а Закарпаття — на Чечню. Вони неодноразово погрожували слідчому та оперативним працівникам і навіть при винесенні вироку — в присутності журналістів з відеокамерами — пообіцяли помститися. Мукачівський міський суд при винесенні вироку не поскупився на строк. Гехаєв як організатор злочинного угруповання отримав дев’ять років позбавлення волі, а Мазаєв і Паскаєв — по вісім. Жоден із підсудних так і не визнав своєї вини, стверджуючи, що вилучена зброя — підкинута міліцією, а кримінальну справу проти них від початку до кінця сфабриковано міліцією.

Після порушення кримінальної справи дружин чеченців «попросили» залишити Закарпаття

Схожої думки щодо винності підсудних дотримується й захист. Більше того, на переконання адвокатів, процес у справі чеченців мав проходити за зовсім іншим сценарієм.

— Першопричина конфлікту, що привів врешті-решт наших підзахисних на лаву підсудних, була дуже чітко встановлена в ході судових засідань, — каже один із адвокатів чеченців Володимир Васильєв. — Якщо охарактеризувати її суть кількома словами, то головного звинуваченого, Руслана Гехаєва, його партнери 10 років тому, просто кажучи, «кинули» на 57 тисяч доларів. Згідно з наданими суду документами, в 1992 році Гехаєв продав на Закарпатті чотири цистерни мазуту, виручку за який (близько 57 тисяч доларів) вирішив переказати через свого бізнес-партнера Катова в Москву. Сам Гехаєв казав (і його слова підтвердив на суді мукачівський підприємець), що для прискорення переказу грошей він із власної ініціативи дав керуючому банком Машіці як «винагороду» 150 тисяч рублів (близько 300 доларів), після чого спокійно поїхав у Москву. Але гроші за вказаною адресою так і не прибули. Гехаєв повернувся в Мукачево, де йому пояснили, що відправлена сума з незрозумілих причин повернулася назад. І пообіцяли відправити її ще раз. Гехаєв знову полетів у Москву, звідки вимушений був терміново їхати в Грозний (у нього захворіла мама). А потім у Чечні розгорілася війна.

Ні в 1992 році, ні пізніше своїх грошей Гехаєв так і не побачив. За цей час він кілька разів приїздив на Закарпаття, щоб з’ясувати, куди вони поділися. Але «Лісбанк», через який проводилася операція, на той час збанкрутував, тому нічого конкретного від його керуючого дізнатися не вдалося.

Минулого року Гехаєв разом із вагітною дружиною вирішив переселитися на Закарпаття, де в нього ще збереглися старі зв’язки, щоб зайнятися бізнесом на мінеральній воді. Сюди ж, у Мукачево, приїхали і його знайомі — Паскаєв, котрий з вагітною дружиною очікував візу для виїзду в Голландію (про що є документи), і Мазаєв, який останні кілька років мешкав із сім’єю в Тернополі. Мазаєв планував підлікуватися в одному з закарпатських санаторіїв — у нього видалений жовчний міхур і проблеми з печінкою та хребтом. Паралельно з відкриттям нового бізнесу Гехаєв вирішив ще раз з’ясувати, куди поділися його 57 тисяч доларів. Він звів банкіра й підприємця разом і став вимагати пояснень. Лише тоді, під час імпровізованої «очної ставки», колишній бізнес-партнер і розповів, що після повернення грошей з Москви до нього нібито прийшов незнайомець, котрий представився братом Гехаєва (хоча у Гехаєва братів немає), і попросив переказати всю суму на рахунки двох комерційних структур в Ужгород та Дніпропетровськ. Що й було зроблено. Цю ж версію підприємець підтвердив і на суді, визнавши при цьому, що особисто від Гехаєва ніяких доручень про переказ грошей в Ужгород чи Дніпропетровськ не було. Таким чином було встановлено, що Гехаєв своїх грошей так і не отримав. Ми намагалися з’ясувати документально, куди ж поділися 57 тисяч доларів, і навіть ставили питання про порушення кримінальної справи по факту їх викрадення у Гехаєва (адже прізвище ужгородця, на рахунок котрого надійшла частина грошей Гехаєва, відоме завдяки платіжному дорученню). Але наші вимоги просто проігнорували.

За словами Гехаєва, під час зустрічі Машіка пообіцяв повернути йому частину грошей, а решту — компенсувати сприянням у бізнесі. Але замість цього звернувся в міліцію.

— У тому, чи винні наші підзахисні, повинен розібратися неупереджений суд, — продовжує В.Васильєв. — Але особисто в мене версія звинувачення про вимагання не витримує ніякої критики. Зважте самі — невже дорослі чоловіки, збираючись зайнятися на Закарпатті рекетом, брали б із собою вагітних дружин? Дружина Гехаєва народила всього через 12 днів після затримання чоловіка, а Паскаєва — на тиждень пізніше. Після порушення кримінальної справи жінок з немовлятами «попросили» залишити Закарпаття. Перед від’їздом слідчий навіть не захотів допитати їх як свідків, хоча вони були присутні при затриманні Мазаєва і Паскаєва та вилученні з їхніх курток пістолета й гранати. Зараз обидві жінки знаходяться в Чечні…

«За свої ж гроші я опинився у в’язниці. Таке хіба в жахливому сні може приснитися…»

На жаль, журналісту не вдалося зустрітися з кимось із ув’язнених — всі троє чеченців зараз знаходяться в СІЗО. Проте газета має можливість опублікувати точку зору одного з них, оскільки через три місяці після затримання Гехаєв зумів відправити листа головному редактору одного з київських видань. Наводимо його практично без скорочень.

«Шановний головний редакторе!

Пише Вам Гехаєв Руслан Салаєвич, 1955 року народження, чеченець за національністю. Вам, напевно, пишуть листи з усього світу, але навряд чи хтось вказує свою національність. Мені доводиться це робити, оскільки тільки національність — чеченець — є причиною безпрецедентної сваволі правоохоронних органів Закарпаття щодо мене, моєї сім’ї та родичів. Я приїхав сюди в кінці 2001 року з сім’єю як біженець у надії знайти притулок. Тим більше, що бував на Закарпатті й раніше по бізнесу і зробив для області багато хорошого й корисного. Маю тут друзів і знайомих. Але моя національність, якою я горджуся і нізащо на світі не поміняю, не сподобалася місцевим органам міліції. Неодноразові обшуки, перевірки документів, зйомки на касету, виклики в міліцію без усяких причин, і ось нарешті кінець усього цього — в’язниця.

Шановний головний редакторе! Можливо, що порівняно з проблемами, які доводиться вирішувати Вам і Вашій газеті, моя скромна персона не викличе інтересу. Але якщо Ви все-таки пишете й працюєте для Людини, прошу Вас взяти посильну участь у нашій долі і прислати на зустріч зі мною Вашого представника. Я маю, що сказати…

З повагою,

Гехаєв Руслан Салаєвич».

На апеляційному засіданні адвокати не залишили від звинувачення каменя на камені. Наведемо лише деякі їхні аргументи, оскільки усі зайняли б надто багато газетної площі. Отже, на переконання захисту, мукачівським судом абсолютно не доведено, що засуджені створили організоване злочинне угруповання, крім того, вони не вимагали чужих грошей, тому кваліфікація злочину не відповідає справжньому стану речей. Ні Мазаєв, ні Паскаєв не були в курсі фінансових справ Гехаєва, на Закарпатті всі троє опинилися зовсім випадково. Вимагання грошей і погрози Катову, які інкримінують Паскаєву, на мукачівському суді заперечив сам Катов, а ряд свідків вказали, що того дня Паскаєв був дома, в Тернополі, а не на Закарпатті. Однак суд письмові звернення свідків проігнорував. Усі троє підсудних категорично заперечують, що мали зброю, за їхнім твердженням, її підкинула міліція. Тут ситуацію могла б прояснити відеозйомка затримання Гехаєва в кафе і вилучення в нього пістолета, а також відеозйомка обшуку квартири (який, до речі, проводився з грубими порушеннями, без постанови суду та згоди власника). Однак відеозаписи, незважаючи на неодноразові вимоги адвокатів, на суді так і не були пред’явлені. Більш того, за свідченням експерта-криміналіста, взяття відбитків пальців від засуджених та дактилоскопія гранати проводилися 12-го лютого, тоді як сама граната, за свідченням того ж експерта, була знищена… 8-го лютого.

Представник прокуратури не спростував жодного з цих аргументів, він лише обмежився стандартною фразою про «підтримання обвинувачення і вироку у повній мірі».

А ось що сказав на апеляційному засіданні сам Гехаєв: «Я бізнесмен і ніколи не був рекетиром, Паскаєв і Мазаєв до моєї справи взагалі не мають жодного відношення. За проданий 10 років тому мазут я не отримав жодної копійки, про що є відповідні документи. Напевно, мені слід було звернутися в суд із позовом проти Машіки, але я не зробив цього, оскільки і в 1993, і в 1998 і в 2002 роках, коли я приїжджав на Закарпаття, він обіцяв повернути ті 57 тисяч доларів. У результаті виявилося, що за свої ж гроші я опинився у в’язниці. Таке хіба в жахливому сні може приснитися…»

Після ознайомлення з матеріалами кримінальної справи не може не виникнути враження, що Гехаєв — не головний звинувачений, а головний потерпілий (до речі, цікава деталь: на мукачівському суді Машіка заявив, що не має до підсудних матеріальних претензій і попросив не карати їх строго). І став він таким, скоріше за все, завдяки бажанню правоохоронців відрапортувати нагору про розкриття чергової гучної справи. За словами В. Васильєва, за свою адвокатську практику він вперше стикається з такими масовими порушеннями як під час слідства, так і під час суду першої інстанції. Напевно, ці порушення помітила й апеляційна колегія. Згідно з її рішенням, стосовно справи буде проведено судове слідство. Для того, щоб дати показання, повторно викличуть деяких свідків та потерпілого, і лише після цього апеляційний суд прийме остаточне рішення.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво