БІЗНЕС ПО-ОФІЦЕРСЬКИ - Право - dt.ua

БІЗНЕС ПО-ОФІЦЕРСЬКИ

26 вересня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №37, 26 вересня-3 жовтня

Не кожен аферист ризикне «піти на ви» із Міністерством оборони. Та все ж хоробрі зустрічаються. Пр...

Не кожен аферист ризикне «піти на ви» із Міністерством оборони. Та все ж хоробрі зустрічаються. Приміром, підполковник Збройних сил запасу, начальник Тернопільської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) одного з районів Ярослав Йосифович разом зі своєю помічницею, бухгалтером Ольгою Мотлас влаштували в документації таку «бурю в склянці води», що зуміли вимити з держскарбниці майже півтора мільйона гривень. За словами заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону Руслана Куляша, кримінальні справи, подібні цій, у вітчизняному судочинстві зустрічаються нечасто.

Усе почалося в березні 2000 р., коли виконувач обов’язків начальника Тернопільської КЕЧ району майор Манзюк у службових справах вирушив до Києва. Йосифович і Мотлас тоді вперше перебували під слідством за обвинуваченням у розкраданні держмайна і службовій підробці, по закінченні якого військовий суд Чернівецького гарнізону гідно оцінив їхнє «співробітництво», позбавивши обох волі відповідно на шість і п’ять років (умовно) із виплатою штрафів.

У Києві майор, звіряючи документацію, випадково дізнався про договір на поставку будматеріалів у розквартировані в Тернопільській області військові частини, укладений із ТОВ «Шляхбуд», датований 14 березня 1999 р. Накладна №4 від 22 січня того ж року засвідчувала, що «Шляхбуд» уже забезпечив поставку на суму 1 млн. 450 тис. грн. і занесений до реєстру кредиторів ГлавКЕУ Міністерства оборони. В рахунок боргу товариство одержало казначейські векселі. Повернувшись у Тернопіль, Манзюк разом із головним бухгалтером КЕЧ Дишкантом марно намагалися розшукати копії документів угоди. Не вдалося...

До речі, у березні 1999 р. було опубліковано постанову Кабінету міністрів, що чітко регламентувало механізм викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості державних установ перед приватними структурами за надані послуги векселями Державного казначейства. Судячи з усього, саме цей документ спонукав Йосифовича і Мотлас через посередників — приватну фірму — спрямувати «наліво» грошовий потік, а потім «відмити» гроші. Відповідно до букви закону, векселі видавалися підприємствам, внесеним до реєстру Міноборони. Перед цим їхня діяльність старанно вивчалася силовиками. У такий спосіб Тернопільська КЕЧ району вже співробітничала з «Ватрою», ВАТ «Штучні шкіри», Тернопількар’єроуправління.

Бухгалтерія на «липі»

Результати почеркознавчої експертизи свідчать, що Ольга Мотлас заднім числом оформила вищезгаданий договір на поставку товарно-матеріальних цінностей, накладну №4 про передачу цих товарів на склад (у суді було доведено віртуальність поставок — по складській документації вони не проходили) і, нарешті, підробила підпис головного бухгалтера.

Озброївшись таким чином, комерційний директор ТОВ «Шляхбуд» Груб’як у вересні 1999 р. їде до Львова, на прийом до начальника КЕУ Західного округу підполковника Мірошниченка. Ознайомившись із документами, останній був здивований оперативністю доставки настільки значної кількості будматеріалів, отриманих без узгодження з вищим керівництвом. Проте ТОВ «Шляхбуд» внесли до списку кредиторів. І протягом жовтня—грудня того ж року в рахунок боргу товариство одержало цінних паперів на суму 1 млн. 450 тис. грн. і відразу розрахувалося ними з іншими фірмами, а ті, у свою чергу, погасили заборгованості по ПДВ перед держбюджетом. Хоч як це дивно, у бухгалтерії ані рядка про проведений взаємозалік не виявилося. Забігаючи наперед, слід сказати, що нині ТОВ «Шляхбуд» уже не існує...

Руберойд — звичайний, ціна — золота

Намагаючись сховати кінці у воду, протягом 2000—2001 рр. бізнесмени відправили таки будматеріали у військові частини Тернопільського гарнізону. Проте, відповідно до результатів товарознавчої експертизи, реальна вартість товарів була завищена в кілька разів — її просто «підганяли» під потрібну суму. Наприклад, як пояснити, що звичайний розсіювач води вартістю 3 грн. за накладною проходив за... 111 грн., ціна дверної пружини з 9 грн. 50 коп. зросла до 340 грн. за штуку! Відповідно до акта ревізії, вартість нафтобітуму завищили більш ніж на 50 тис. грн. Усього ж ціни завищено на 456 тис. грн! Насправді ж, за даними «білої» бухгалтерії, за станом на вересень 1999 р. кредиторська заборгованість становила 39 890 грн., що означає: борг у 1 млн. 450 тис. грн. штучно створений.

Фіктивною виявилася і документація, завірена керівництвом ТОВ «Шляхбуд». Саме товариство було створено лише весною 1999-го і ніяких комерційних операцій у січні—березні проводити не могло. Не мав юридичної чинності і підпис директора «Шляхбуду» Магаляса — на цю посаду він був прийнятий лише в квітні 1999 року.

Розглянувши всі обставини цієї кримінальної справи, військовий суд Львівського гарнізону засудив Я.Йосифовича до п’яти, а О.Мотлас — до чотирьом років позбавлення волі умовно, із дворічною забороною обіймати керівні посади. Крім того, підполковник-аферист зобов’язаний сплатити в скарбницю держави 150 тис. грн., його помічниця — 64 570 грн.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво