БЕЗ ВИНИ ВИННІ

Цей конфлікт розпочався в грудні 1999 року. Тодішній голова національної комісії, що регулює проблеми в енергетиці,
А.Гридасов у листі на адресу «Запоріжобленерго» визначив плату за перетікання реактивної енергії як штрафні санкції, що не можуть належати до валових витрат.

У відповідь на це заступник голови ДПАУ Г.Оперенко в листах від 29 листопада і 29 грудня 2000 року, які мали статус офіційного податкового роз’яснення, вказав НКРЕ на хибність такого тлумачення. Підкреслив, що в кожному документі, який стосується таких платежів, немає формулювання «штраф», що реактивна енергія облічується такими ж самими способами обліку, як і активна.

Окремі енергокомпанії, посилаючись на роз’яснення НКРЕ, звернулися в арбітражні суди і виграли справи. Колегія Вищого арбітражного суду 9.02.2001 року, із посиланням на той самий лист НКРЕ, попри позови споживачів, плату за перетікання реактивної енергії визначила як штрафні санкції.

Таким чином, лист НКРЕ та рішення суду, які пішли вслід за ним, змінили ситуацію в розрахунках за споживану електроенергію. Ось як трактує те, що сталося, Юрій Челембій, виконавчий директор Полтавського регіонального відділення УСПП, член громадської колегії при ДПАУ:

— Суть проблеми в тому, що енергетики НКРЕ як фахівці зробили помилку, назвавши плату за ці перетікання штрафними санкціями. Суди прийняли рішення, сьогодні вже зрозуміло, неправомірне, оскільки використовували роз’яснення НКРЕ.

Що таке перетікання реактивної електроенергії? За радянських часів, якщо в споживача не було пристроїв компенсації реактивної електроенергії, він отримував надбавки до ціни за активну електроенергію. Якщо споживач підтримував параметри в заданих межах, він одержував знижку. Сьогодні є тариф на активну електроенергію і тариф на реактивну електроенергію, що визначається для кожного споживача за методикою, затвердженою Кабінетом міністрів. У листі НКРЕ ця колишня надбавка (а нині тариф за реактивну електроенергію) помилково названа штрафними санкціями. До честі фахівців НКРЕ, вони визнали свою помилку й виправили її.

А ось думка Людмили Рубаненко, голови ради директорів Асоціації українських експертів, керівника групи експертів Харківського відділення УСПП:

— За своєю економічною та юридичною суттю перетікання реактивної електроенергії аж ніяк не можуть бути штрафними санкціями. Штрафна санкція — це кошти, які платяться за порушення якихось умов. Приміром, платяться пеня і штрафні санкції за невчасну сплату податків, постачання товару, невчасний розрахунок за продукцію. Це штраф, а не компенсація вартості товару чи послуги. Що ж до реактивної електроенергії, то, якщо в тебе недосконала техніка й технологія, це від початку закладають у договір. Сенс суперечки не лише в тому, як обізвали плату за перетікання реактивної електроенергії. Ситуація така, що в енергетиків у будь-якому разі доход. Енергокомпанія виставляє рахунок за електроенергію та рахунок за реактивну електроенергію. Споживач оплачує і те, й інше. Але штрафні санкції споживачі платять за рахунок прибутку, а якщо оплачуються послуги, у тому числі електроенергія та перетікання реактивної енергії, то це — витрати підприємства.

Споживачі почали оспорювати рішення. Після кількаразових звернень Полтавського регіонального відділення УСПП до НКРЕ з аналітичними обгрунтуваннями фізичної, економічної та правової суті поняття плати за перетікання реактивної енергії НКРЕ провела нараду з участю компетентних експертів НКРЕ, ДПАУ, Мінпаливенерго, Київенерго, Держенергонагляду. Одностайно було визнано, що така плата — це плата за вимушені послуги енергокомпаній. Листом від 29 травня 2002 року на адресу ДПАУ НКРЕ відкликала свій лист і внесла зміни до нової редакції Правил користування електроенергією. Визначивши її як плату за вимушені послуги енергокомпаній, які можна віднести на валові витрати споживачів.

Здавалося б, питання вирішене, НКРЕ визнало свою помилку, та де там. Конфлікт спалахує з новою силою. На попередню точку зору НКРЕ стала ДПАУ. У ЗМІ з’являються податкові роз’яснення, затверджені наказом №330 від 12.07.02 року, у якому плата визначається як штрафні санкції. У листі від 15.10.2002 року податкова констатувала, що наказ діє з третього кварталу 2002 року.

Якщо доти на місцях чинили як кому заманеться: хто позивався, хто видавав податкові накладні, хто ні, то з моменту виходу податкового роз’яснення почали застосовуватися штрафні санкції, відкриватися кримінальні справи проти підприємств, які віднесли ці платежі до валових витрат і нарахували собі податковий кредит із ПДВ.

Керуючись роз’ясненням, податкові інспекції в регіонах під час перевірок на підприємствах стали зменшувати валові витрати з донарахуванням відповідних штрафних санкцій. У першу чергу перевірки було проведено на великих підприємствах — споживачах електроенергії. Так по Полтавському ГЗК сума донарахованих податків разом зі штрафними санкціями становила 387 тис. гривень, по Криворізькому цементно-гірничому комбінату — понад 135 тисяч гривень. І таких прикладів по Україні чимало.

Конфліктуючі полегшено зітхнули, коли 1 січня набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону про оподаткування прибутку підприємств». У ньому чітко зафіксовано, що до валових витрат підприємства належать витрати на електроенергію і в дужках — включно з реактивною. Та ситуацію остаточно не розв’язано. Листування і боротьба загострилися. Сьогодні обсяг документів понад 70 сторінок.

Нарешті наказом від 24 січня цього року № 25 ДПАУ скасувала пункт 2 податкового роз’яснення, затвердженого наказом
№ 330, але... з 1 січня 2003 року.

Таким чином, плату за третій і четвертий квартали 2002 року податкова, як і раніше, визначила як штрафні санкції. Протягом півроку, що залишилися, можна знищити будь-яке підприємство. Проте якби було лише так, споживачі просто продовжили б боротьбу за скасування наказу
№ 330 з 12 липня 2002 року. Нині сезон полювання триває на рівні податкових інспекцій регіонів. Ось які факти наводять у відкритому листі до керівника ДПАУ Юрія Кравченка виконавчий директор Полтавського регіонального відділення УСПП, член громадської колегії при ДПАУ Юрій Челембій та голова ради директорів Асоціації українських експертів Людмила Рубаненко.

Майже шість місяців розглядалися скарги ВАТ «Кривий Ріг цемент» на податкові повідомлення-рішення ДПІ в Довгинському районі Кривого Рогу від 10.10.02 р. За цей час податкова міліція відкрила кримінальну справу й провела вилучення відповідних документів. Допитуються як свідки працівники підприємства. ДПАУ виносить рішення за підписом заступника голови Г.Оперенка, в якому залишає без реагування скаргу комбінату. Податківці примудрилися застосувати дію наказу №330 у період перевірки (із 1.07.01 по 30.06.02 року), коли наказу ще не було. У той час платники податків керувалися податковим роз’ясненням того ж таки Г.Оперенка, викладеним у листі від 29.12.2000 року. Енергопостачальна компанія платила ПДВ як за послуги, про що свідчать накладні. Отже, Оперенко визначив термін дії наказу №330 із третього кварталу 2002 року і тут-таки сам застосував його щодо ВАТ «Кривий Ріг цемент» у 2001 році та в першому півріччі 2002 року.

Балаклейська податкова інспекція в Харківській області, проводячи перевірку ДПУ «Шебелинкагазвидобуток» за період із 1 липня 2001 року по 30 червня 2002 року, також визначила плату за реактивну електроенергію як штрафні санкції й не задовольнила скаргу платника податків. Нині скарга подана в ДПА Харківської області.

Аналогічна ситуація, але у більших масштабах, на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті. Актом від 20 серпня 2002 року Кременчуцька ДПІ донарахувала податок на прибуток і штрафні санкції на суму 386070 гривень за період із 4 квітня 2000 року по 1 квітня 2002 року (до того, як став чинним наказ №330). У рішенні на скаргу ПГЗК за підписом заступника голови ДПАУ В.Жвалюка йде посилання на рішення Вищого арбітражного суду України від 9 лютого 2001 року, а також на роз’яснення ДПАУ, скасоване з 1 січня 2003 року.

У випадку з ВАТ «Кривий Ріг цемент» порушено Закон України № 2181 і УПК України. Скаргу платника не було задоволено ДПАУ в зв’язку з відкриттям кримінальної справи за фактом ухиляння посадових осіб підприємства від сплати податків. Фактом для порушення кримінальної справи послужило рішення податкового органу, що оскаржувалося в апеляційному порядку. Тобто факту ще не було встановлено, а справу вже порушили. При цьому йдеться про підприємство, яке платить у бюджет податків на суму 2,5 млн. гривень щомісяця.

Незатухаючий конфлікт стосується переважної більшості підприємств. В Україні сьогодні споживають електроенергію і мають застаріле обладнання майже 90 їх відсотків.

Звичайно, з іншого боку, підприємствам, слід замислитися над тим, що треба переоснащуватися, аби знизити витрати. Та якщо енергетики отримують гроші за надавані послуги, то це справа підприємства: платити за додаткові послуги чи технічно переоснащуватися.