БАЛОТУЮТЬСЯ ВСІ!

Поділитися
65-річчя голови Верховного суду Віталія Бойка, яке він готується відсвяткувати 30 вересня, знаменне для суддівського та й різного іншого загалу як жоден із попередніх його ювілеїв...

65-річчя голови Верховного суду Віталія Бойка, яке він готується відсвяткувати 30 вересня, знаменне для суддівського та й різного іншого загалу як жоден із попередніх його ювілеїв. Як відомо, український законодавець виключив можливість провадження правосуддя особами, що переступили цю вікову межу.

Вибори мають відбутися не пізніше як через три місяці з дня завершення повноважень попереднього голови ВС. Але, очевидно, обрання нового голови буде справою досить нелегкою і може трохи затягнутися. Правда, з огляду на те, що новий закон значною мірою звузив повноваження голови ВС, окремі судді посміюються, що тепер боротьба за це крісло — не герць за владу, а лише бій за бронзове погруддя на Байковому цвинтарі. Проте охочих поборотися не бракує.

Процедура

Голову Верховного суду обирає пленум Верховного суду України терміном на п’ять років. На відміну від попередніх часів, сьогодні пленум ВС, попри назву, складається не тільки з суддів Верховного суду. До його складу входять голови вищих спеціалізованих судів, їхні перші заступники, голови Касаційного та Апеляційного судів України.

У регламенті пленуму Верховного суду записано, що голову обирають з-поміж суддів Верховного суду. Закон, до речі, не настільки категоричний у цьому питанні. Отже, голову Верховного суду обирає пленум шляхом таємного голосування. За регламентом, його обирають «за усною або письмовою пропозицією суддів, висловленою на засіданні пленуму». Самовисуванці також вітаються. До списку кандидатів може ввійти будь-яка кількість суддів, які дали свою згоду балотуватися. Кандидатів заслуховують на засіданні пленуму. Судді, що входять до складу пленуму, мають право ставити висуванцям будь-які каверзні запитання і брати участь в обговоренні їхніх кандидатур.

Обраним на посаду вважається той, кому віддала свої голоси більшість від загального складу пленуму. Якщо жоден із кандидатів не набрав необхідної кількості голосів, проводиться повторне голосування щодо двох лідерів перегонів.

Якщо один із кандидатів одержав більше голосів, але їх замало для перемоги, а наступні за ним два чи більше кандидатів зібрали однакову кількість голосів, повторне голосування проводиться щодо всіх цих претендентів. Якщо при повторному голосуванні голову не обрано, проводяться нові вибори з висуванням нових кандидатур. Отакі цікаві правила.

За регламентом, якщо в урні для таємного голосування виявиться більше бюлетенів, ніж отримали судді, недійсними вважаються всі бюлетені і проводиться повторне голосування. Тож якщо є бажання зірвати вибори — це не дуже важко зробити. Утім, навряд чи судді схильні так пустувати.

Загалом, у регламенті все розписано досить докладно. Насторожує, правда, ось що. За законом «Про судоустрій», не допускається зміна регламентної процедури пізніше як за шість місяців до закінчення терміну повноважень голови Верховного суду. Тим часом регламент пленуму ВС України було затверджено 10 червня 2002 року. Цей новий регламент прийшов на зміну тимчасовому, чинному з січня 1998 року, який, до речі, цілою низкою пунктів суперечив Конституції України. Отож, якщо порівняти тексти цих двох документів, очевидно, що вони мають суттєві відмінності, які стосуються цієї дуже відповідальної процедури.

Приміром, тимчасовий регламент передбачав, що кандидатури, внесені в список для таємного голосування протокольною постановою пленуму, передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, аби та дала висновок щодо можливості їх обрання на посаду голови. Потім ці висновки слід було оголосити на наступному засіданні пленуму. Новий регламент такої процедури не передбачає. І ця відмінність (до речі, не єдина), хоч би якою формальною вона здавалася, усе ж найбезпосереднішим чином стосується процедури.

Зрозуміло, що умову не змінювати правил гри протягом півроку до «забігу» передбачено, аби ускладнити життя кандидатам, котрі схочуть заздалегідь підбудувати регламент під себе. Та, очевидно, це напрацювання на майбутнє й нинішніх виборів не стосується. Оскільки наразі, аби не порушити власноручно створених правил, вибори слід було б відкласти аж до грудня. Подивимося, чи не стане це підставою для заперечення результатів виборів з боку переможених.

Тепер від процедури перейдемо до кандидатів. Думки майбутніх виборців щодо того, за кого слід голосувати, значною мірою розходяться. Та й мотиви у виборців різні — хто говорить про інтереси правосуддя, хто — третьої гілки влади, а хто — про речі значно приземленіші.

Претенденти

Мабуть, можна стверджувати, що суддівський електорат трохи розгублений. Адже, навіть ідучи до урни для абсолютно таємного волевиявлення, усе-таки спокійніше й приємніше приєднатися до більшості. Загалом судді до таких заходів, як вибори «першого серед рівних», не звичні і скаржаться, що все робиться «підкилимово».

Авжеж, ці вибори мають низку особливостей. На відміну від публічних політиків, у суддів не заведено спотворювати стіни й огорожі плакатами із зображенням власної фізіономії та передвиборними обіцянками. Та й ні до чого це — усі й так усе одне про одного чудово знають. Тож доводиться вдаватися до інших засобів та методів агітації.

Навести чіткий рейтинг кандидатур непросто. Можна спробувати проаналізувати виключно сьогоднішні настрої. Але до виборів ще є час, і як ним розпорядяться зацікавлені особи, вгадати складно.

Певне, найсильніші позиції сьогодні у Василя Маляренка, який очолює судову палату ВС з кримінальних справ. Його активи дуже солідні. Найочевидніший аргумент, доступний кожному, хто зазирне в телефонний довідник ВС, — палата, що складається з 42 суддів (для порівняння: судова палата з цивільних справ нараховує 21 суддю, «господарників» у Верховному суді — семеро, військова палата також складається з семи суддів). Мабуть, знайдуться скептики, котрі стверджуватимуть, що, можливо, не всі судді з кримінальної палати сплять і бачать В.Маляренка головою Верховного суду. Але ж не можна недооцінювати такої людської риси, як обережність, не можна ігнорувати цілком природного консерватизму суддів ВС загалом і представників його «кримінальної» палати — особливо. Крім того, ще не всі в нас вважають вдячність і відданість собачими хворобами, які не передаються людині. В.Маляренко міг і вмів допомагати людям. У рамках закону, звісно. А у Верховному суді України він понад 20 років.

Інші аргументи не настільки очевидні, але не менш вагомі. Василь Маляренко має підтримку Банкової, причому в цьому пункті він дасть фору будь-якому судді і, можливо, навіть деяким колегіальним органам; він дружить із генеральним прокурором України С.Піскуном; він уміє домовлятися, кажуть також, що він уміє виконувати обіцянки; він давно й пристрасно хоче обійняти цю посаду. Повернення В.Бойка, який невдало сходив у політику, для В.Маляренка стало ударом. Скептики (як правило, набагато молодші) кажуть, навіщо йому це за чотири роки до відставки? Наче для мрії вік має значення.

До речі, В.Маляренка не затверджено на посаді судді безстроково. І, якщо не помиляюся, термін його закінчується десь під кінець нинішнього року. Але для тих поза ВС, хто збирається або вже поставив на нього, це, радше, плюс, ніж мінус.

В.Маляренко — людина честолюбна, досить жорстка та владна. Але хто наважиться стверджувати, що нинішня трудова діяльність колишнього шахтаря (був у його житті й такий період) налаштовує на ліризм і м’якотілість? Особливо, з огляду на його спеціалізацію, посаду та стаж. І все-таки, приміром, про майбутній Кримінально-процесуальний кодекс він може говорити з ніжною пристрастю, майже як про квіти, які він теж дуже любить і які доглядає особисто.

Подейкують, буцімто підтримати В.Маляренка збирається Віктор Медведчук. Утім, схоже, що хоч би кого він підтримував насправді, у кожному разі, в переможця (хоч би хто ним став) складеться враження, що він зобов’язаний саме главі адміністрації.

Багато хто вважає, що кандидатом номер один був би Володимир Мойсик, якби він не пішов у ВР. (У регламенті пленуму ВСУ говориться, що голова обирається з-поміж суддів ВС.) Але, за деякими даними, з Верховним судом В.Мойсик формально досі не розпрощався.

Колеги цінують його за професіоналізм. Він фахівець у галузі кримінального права, займався, зокрема, справами, пов’язаними зі злочинами у сфері оподаткування. Енергійний, має аналітичний розум. За деякою інформацією, він теж тужить за Верховним судом, і ця туга набирає дедалі конструктивніших обрисів. Якщо враховувати, яку потужну підтримку здатний надати йому політичний діяч, погляди якого В.Мойсик («Наша Україна»), судячи з зовнішніх ознак, поділяє, ставити хрест на його суддівській кар’єрі зарано навіть не тільки з огляду на його молодий як для цього роду діяльності вік.

Ще один кандидат — відомий широкій громадськості з виступів як голова Ради суддів України Віктор Кривенко. Суддею Верховного суду був обраний 1995 року. Крім нинішнього роду занять, має найбезпосередніше уявлення про адвокатську діяльність, якій віддав не один рік свого життя. Навряд чи можна зводити його сильні сторони в контексті прийдешніх виборів виключно до родинних зв’язків. Проте не можна не дооцінювати цього факту. За деякими даними, саме на нього «ставить» Віталій Бойко, і це коментарів не потребує.

Володимир Стефанюк. З 1993 року — перший заступник голови Верховного суду України. Він діяльний, представницький і ну, не те щоб блискучий оратор, а любить говорити і здатний захопити аудиторію. Його сильна сторона — безперечний дар адміністрування. Судді пов’язують із ним надії на поліпшення фінансування та вирішення багатьох, прямо скажемо, побутових проблем. Мабуть, він, як жоден інший, здатний створити умови для гідного правосуддя. І, звичайно, для кандидата на посаду голови Верховного суду це дуже важлива характеристика. Проте не можна сказати, щоб судді (зрозуміло, навіть не говорячи про кримінальну палату) були єдині у своєму пориві віддати голоси за В.Стефанюка. Отже, попри безперечні переваги як кандидата на посаду голови ВР, швидше за все, його подальша діяльність усе-таки буде пов’язана з темою дисертації, у результаті захисту якої він отримає учений ступінь: «Правова обумовленість впровадження адміністративної юстиції в Україні».

Дехто називає ім’я Василя Онопенка. Як відомо, він — член фракції Блоку Юлії Тимошенко. І, якщо говорити про реальну перспективу, мабуть, уже тільки цей факт може перекреслити весь його послужний список.

Дивно, що серед претендентів не називається ім’я Петра Шевчука (з 1993 року він — заступник голови, глава судової колегії з цивільних справ). З одного боку, нинішня посада його, швидше за все, влаштовує. З другого боку — шанс зберегти її після виборів не такий уже й великий. Адже за деякими кандидатами «причепом» ідуть називані вже нині кандидатури на посади, які вони обіймають. Очевидно, П.Шевчук у перспективі справді серйозно налаштований на не менш почесну та відповідальну роботу — у Конституційному суді України.

Такою є передвиборна ситуація, якщо подивитися на неї збоку. Втім, повторю, на момент виборів вона може значно змінитися. Цілком вірогідно, що головою Верховного суду стане той, чиє ім’я в усному народному реєстрі кандидатів сьогодні взагалі не значиться. Можливість появи «темної конячки» та її перемоги не виключає практично ніхто. Цікаво також, що багато суддів не виключають грубого силового тиску з Банкової, від якої, як виявилося, схильні очікувати практично всього.

Сьогодні переконливо можна сказати одне: такого голови, яким був В.Бойко, Верховному суду в найближчому майбутньому не бачити. За великим рахунком, В.Бойко дозволяв собі неприпустиму в нашій державі розкіш — обстоювати інтереси правосуддя. Він приймав рішення, неугодні владі, й відстоював свою правоту, у тому числі публічно. І він міг і мав залишитися в історії саме таким. Проте, прагнучи ввійти в аннали як батько-творець нової судової системи, він домігся того, чого хотів. Та це дорого коштувало. Закон «Про судоустрій» ухвалений, але деяких рішень Верховного суду, на жаль, уже не переписати.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі