Анонс нових одкровень

Деякі нові подробиці «з історії касетного скандалу» оприлюднив на цьому тижні, анонсуючи власну книжку на цю ж тему, Володимир Цвіль. Сам він, за його словами, «2000 року належав до кола найближчих радників голови Соцпартії України Олександра Мороза і завдяки цьому опинився в центрі подій, пов’язаних із касетним скандалом. В листопаді 2000 року на прохання Мороза я погодився вивезти з України сім’ю майора Мельниченка». Із основних тез анонсованого творіння пана Цвіля найцікавішими видалися такі: «Майор Мельниченко щонайменше з початку 2000 року особисто спілкувався з О.Морозом та передавав йому інформацію про зміст розмов у кабінеті президента. Тобто О.Мороз тривалий час знав, що відбувається прослуховування Президента України й що до цього причетний Мельниченко. Йому було про це відомо ще задовго до зникнення Гонгадзе та початку касетного скандалу. Ніяких звернень до правоохоронних органів або політичних заяв з цього приводу Мороз не робив і лише користувався цією інформацією.

Перед тим, як почати працювати з Морозом, Мельниченко регулярно поставляв інформацію про зміст підслуханих розмов Президента Кучми тодішньому кандидату в президенти Євгенові Марчуку, пізніше - секретарю РНБО України».

В.Цвіль стверджує, що Президент Кучма безперечно причетний до історії зі зникненням та вбивством журналіста. «Не викликає сумнівів, що факт розмов, де Президент України в неприпустимій тональності висловлювався щодо журналіста й віддавав розпорядження «розібратися» з ним, дійсно мав місце. Але слід наголосити, що Президент, по-перше, був дезінформований щодо справжньої журналістської діяльності Гонгадзе з боку свого оточення. По-друге, після зникнення журналіста 16 вересня 2000 року Кучма не знав, що насправді з ним сталося й вимагав від підлеглих знайти його живим. Остаточний висновок про міру причетності Кучми до справи Гонгадзе має бути зроблено на основі досі не оприлюднених записів розмов Президента, що відбулися вже після зникнення журналіста.

Мельниченко повідомив про існування запису розмови, де Президент нібито схвалює продаж станції радіолокаційної розвідки «Кольчуга» в Ірак, ще в грудні 2000 року - одразу після від’їзду з України. Але в той час його вдалося переконати, що ця інформація відноситься до державних секретів України й не підлягає розголошенню. Рішення про оприлюднення цього запису було прийнято пізніше, у березні 2002 року під тиском зацікавлених осіб в США.

Мельниченко, крім того, що має регулярні контакти з представниками опозиції, постійно спілкується з представниками СБУ та посадовцями з адміністрації Президента. Під час цих зустрічей ведуться переговори про повернення в Україну архіву аудіозаписів розмов Президента. Зокрема під час візиту Кучми в Берлін Мельниченко домовився про конфіденційну зустріч з його помічником С.Льовочкіним та начальником охорони Президента В.Ляшком. Така зустріч відбулася у лютому 2004 р. у Відні.»