Голодомор 1932–1933: втрати від скандалів - Історія - dt.ua

Голодомор 1932–1933: втрати від скандалів

28 вересня, 16:44 Роздрукувати Випуск №36, 29 вересня-5 жовтня

Визнанню українського геноциду в світі сприятиме прийняття державою об'єктивної цифри втрат.

Володимир Сергійчук (праворуч)

Упродовж двох останніх років в Україні помітно загострилася дивна внутрішня боротьба… за жертви Голодомору.

На очах широкого наукового загалу дослідники Голодомору змушені були "відстрілюватися" від "важкої артилерії" кількох істориків та політиків, що "ніяк не могли зрозуміти" суті й методології демографічної науки. Однак 13 вересня цього року крига скресла. Відбулися перші в Україні публічні наукові дебати з історичних та демографічних питань висвітлення Голодомору. Дослідників геноциду — фахівців з різних сфер приймав Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України.

У підсумку першої частини, присвяченої оцінці втрат від штучного голоду, лідер "важкої артилерії" історик-публіцист Володимир Сергійчук погодився співпрацювати з усіма в робочій групі, і навіть надати демографам обіцяні два роки тому додаткові документальні джерела, які, на його думку, сприятимуть уточненню кількості загиблих. "У нас головні розбіжності в оцінці втрат пов'язані не з методологією, а з інформацією, яку ми використовуємо, — підсумувала модератор дебатів директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова. — Тому ми запрошуємо фахівців з проблем Голодомору в демографічній сфері до робочої групи. Наслідком її діяльності має стати чітке визначення джерел та інформаційної бази обрахування людських втрат 1933 р."

Заперечення чи взаємозбагачення?

"Підходить до кінця епоха, коли кожна наукова організація за зачиненими дверима виробляє свій власний продукт, не цікавлячись, як ту саму тему досліджують фахівці з інших галузей, — констатує перша в Україні доктор історичних наук з тематики Голодомору директор Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine) Людмила Гриневич. — Стає зрозуміло, що осягнути явище Голодомору можливо лише за умови співпраці представників різних напрямів науки. Історики, демографи, психологи, медики, культурологи можуть внести щось своє. Тут має відбутися взаємозбагачення знаннями з різних сфер науки".

Утім, досі частина істориків категорично відкидала результати досліджень демографів. Лідером незгодних став доктор історичних наук Володимир Сергійчук. Він стверджує, що надана Інститутом демографії цифра втрат — 3,9 мільйона значно занижена. Ще два роки тому він наполягав, що кількість жертв сягнула 10 мільйонів, нині схиляється до цифри 7 мільйонів. Своєю чергою доктор історичних наук Василь Марочко зазначає, що, за його підрахунками, від Голодомору "померли і постраждали" 7,7 мільйона осіб. 

Свої висновки колеги базують на листах іноземних дипломатів, уявленнях, що склалися в частини української діаспори, радянських статистичних даних, звітах чекістів та власних припущеннях. Володимир Сергійчук не раз виступав у пресі з критикою вчених, які погоджуються з висновками українських демографів. Він стверджував, що ті, мовляв, зробили їх на основі сфальсифікованих переписів населення в СРСР. І, щоб встановити точну кількість жертв, закликає врахувати первинні джерела в обласних архівах України і запровадити 13 напрямів додаткових досліджень. 

Цікаво, що американський демограф і соціолог директор Центру демографічних і соціоекономічних досліджень українців у США при Науковому товаристві імені Шевченка в Нью-Йорку Олег Воловина, віртуально присутній на дебатах через скайп-включення, у своїй доповіді нагадав пану Сергійчуку, що той не завжди коректно використовує документальні джерела. "У своїх статтях Сергійчук цитує комуніста Соснового з Харкова, який наводить дані, що в 1932–1933 рр. загинуло понад 7 мільйонів людей в Україні. Але в тій самій статті Сосновий каже, що це перебільшені дані, і число загиблих від голоду становить 4,8–5 мільйонів. Бачимо, що професор Сергійчук робить вибіркові цитати, які підходять до його тези". Неетичною професор Воловина вважає і резолюцію конференції 2016 р., організованої Меморіалом жертв Голодомору за сприяння певних політичних сил, якою директивно пропонувалося музеям і навчальним закладам оперувати цифрою жертв від голоду в Україні — 7 мільйонів. "Це не наука, а ідеологія, — підсумовує Олег Воловина. — Я вважаю, що такого плану обчислення втрат не враховує засадничих принципів науки, прийнятих у світі. Вона базується на радянському досвіді, коли ідеологія диктує цифри науковцям і освіті".

Як почути іншого?

Чи відрізняється смертність узагалі від смерті в результаті штучного голоду? Хто має вести перед у дослідженнях людських втрат — історики чи демографи? Ясна річ, що психологічних наслідків Голодомору історики повноцінно дослідити не зможуть, це — робота психологів. Медичні наслідки Голодомору — справа медиків…

историки_2
Наталя Левчук.

"В істориків і демографів різний інструментарій, — пояснює одна з основних учасниць дебатів співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Наталя Левчук. — Я думаю, що роль демографів має бути провідною в обрахуванні втрат. Але, звісно, у співпраці з істориками. Володимир Сергійчук каже, що тисячі смертей були не зареєстровані, це факт. Тому ми не можемо користуватися тільки архівними актами, а використовуємо специфічний інструментарій, робимо корекцію статистичних даних за розробленою нами методологією. Так, у 1933 р. офіційно було зареєстровано 1,75 мільйона смертей. А за нашою оцінкою, в 1933 р. смертей було 4,2 мільйона. Недооблік становить понад 140 відсотків". 

Наталя Левчук пояснює, що українські демографи обрахували різницю між загальною кількістю смертей у період голоду і кількістю очікуваних смертей, які сталися б і за відсутності голоду. Загальна кількість померлих з поправкою на природну смертність — це кількість загиблих від власне Голодомору. За даними Інституту демографії, надсмертність у період 1932–1933 рр. становить 3,9 мільйона. Внаслідок дефіциту народжуваності — ще 600 тисяч.

Перш ніж оцінити втрати, демографи зібрали величезний масив демографічно-статистичної інформації за 12 років між переписами 1926 та 1939 рр. Це дані про народження, смерті, міграційні переміщення, адміністративна статистика та багато іншого. Матеріал опрацювали і внесли поправки на недооблік до переписів 1926 і 1937 рр. Окремо розроблено методику для оцінки недообліку померлих у кризові роки — 1932-й і 1933-й. Після внесення відповідних коректив, було зроблено розрахунок втрат. 

"Голодомор — багатоаспектна катастрофа, яка зачепила всі сторони суспільного життя, його наслідки відчуваються до сьогодні, — переконана демограф Наталя Левчук. — Динаміка демографічних втрат у різні століття взаємопов'язана. Перевага нашого дослідження в тому, що всі показники демографічної реконструкції зроблено за дуже тривалий період".

Цифри, документи і співпраця

Справді, 150 років — це тривалий період. Адже в Інституті демографії виконали унікальну роботу — реконструкцію демографічної динаміки України з 1795 р. "Це статево-вікова структура сільського і міського населення, де є розподіл померлих за віком і статтю, розподіл народжених дітей за віком матері, і сальдо міграції за статтю і віком, — пояснює заступник директора Інституту демографії Олександр Гладун. — Крім того, зібрано матеріали змін в адміністративно-територіальному статусі населених пунктів, тобто коли містечка отримували статус сільських населених пунктів, а села приєднувалися до великих міст. На базі цих даних розраховано таблиці народжуваності й таблиці смертності. Це величезний матеріал для дослідження демографічної історії України". 

Повертаючись до "розподілу ролей" у міждисциплінарному дослідженні Голодомору, визначимо їх так: демографи обраховують втрати; історики досліджують трагічні долі людей, які загинули, та обставини їхньої смерті. 

Прикладом успішної командної роботи істориків, демографів і картографів є Електронний атлас Голодомору, створений в Інституті українських студій Гарвардського університету у співпраці з Інститутом історії України НАНУ. Професор Гарвардського університету Сергій Плохій, який був учасником дебатів в Інституті демографії, розповів, що до роботи над атласом вони запрошують окрім істориків, демографів і географів також фахівців з інформаційних технологій. "Найбільша цінність цього проекту в тому, що він може постійно доповнюватися і оновлюватися, — каже пан Сергій. — Ми можемо додавати нові дані, коригувати їх відповідно до нових досліджень".

Нагадаємо, що 4 жовтня 2016 р. в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулася Міжнародна науково-практична конференція "Голодомор 1932–1933 років: втрати української нації". Її головним організатором став Національний музей "Меморіал жертв Голодомору". Значну частину часу на конференції було присвячено критиці експертних оцінок демографічних втрат України від Голодомору Інституту демографії та соціальних досліджень. Демографів шпетили за використання "матеріалів сфальсифікованих всесоюзних переписів 1937 і 1939 рр." та за дефініцію "надсмертність" для визначення власне жертв Голодомору (3 942,5 тисячі осіб) і неврахування у загальну кількість демографічних втрат від геноциду 1 606,8 тисяч осіб, померлих за цей час через природні чинники. Учасники зібрання прийняли резолюцію, де вказувалося: "кількість втрат становить щонайменше 7 мільйонів в Україні від Голодомору і 3 — за її межами".

Влітку 2018 р. настанови конференції через видані МОН методичні рекомендації школам спробували директивно впровадити (з вищеназваними цифрами). Однак Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.Птухи НАН України це опротестував.

историки_1
Сергій Плохій та Людмила Гриневич

…Загалом, демографи і історики бачать у перших наукових публічних дебатах великий позитив. "Унаслідок цієї наукової дискусії дійшли висновку про створення робочої групи у складі демографів та істориків, — підсумовує доктор історичних наук Людмила Гриневич. — Її завданням стане опрацювання додаткових джерел, які зберігаються в обласних архівах. Діставши від істориків ці додаткові першоджерела, демографи зроблять уточнення кількості втрат. Наперед неможливо сказати, яким буде результат — зменшиться кількість втрат чи збільшиться. Але завдяки цій роботі буде знято напругу в суспільстві, стимульовану з боку окремих істориків та політиків, які переконують, що неврахування деяких пластів документів призвело до спотворення кількості загиблих".

Довідка

Публічні дебати організовані Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, Інститутом історії України НАН України, Українським науково-дослідним та освітнім центром вивчення Голодомору (HREC in Ukraine) за сприяння Українського інституту національної пам'яті, Науково-освітнього консорціуму з вивчення Голодомору (HREC) при Канадському інституті українських студій, Українського наукового інституту Гарвардського університету.

Перша частина дебатів, участь у якій узяли американський демограф і соціолог Олег Воловина, співробітники Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України Олександр Гладун і Наталія Левчук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Геннадій Єфіменко, заступник начальника Харківського бюро судово-медичної експертизи Андрій Кісь, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Сергійчук та інші, була присвячена темі демографічних втрат унаслідок Голодомору.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Roman Serbyn Roman Serbyn 29 вересня, 21:31 В заголовку статті згаданий ″український ґеноцид″, але не пояснено, чи цей злочин відноситься лише до населення УкрСРР, чи до всіх українців, включаючи 8+ міл․ етнічних українців, мешканців СРСР, але поза кордонами УСРР․ Властиво демографи підрахували лише втрати в Україні, забуваючи жерти з тих 8-9 міл․ поза Україною․ Ще одна концепційна проблема: поняття ″ґеноциду″ треба брати з дефініції того злочину в Конвенції ООН, 1948 р․ Там мова про чотири групи — жертви ґеноциду: національна, етнічна, расова і релігійна․ Також, конвенція уточнює, що дана група може може тратити членї через вбивання їх ґеноцидирами, або через відчуження їх від групи-жертви і перероблення(приєднання) їх до групи ґеноцидерів․ Отож, коли мова йде про втрати українськими групами (як національної так і етнічної) своїх членів, то це не обмежується лише до тих які були вбиті (голодом, кулями, чи іншими способами), але також і тих, яких режим переробив психічним способом з українців на ″русских украинского происхождения″, на зразок вождя світового пролетаріату - Сталіна, який себе сам переробив з грузина на ″русского грузинского происхожнения″․ Старання науковців уточнити втрати Голодомору не можуть обмежуватися лише до уточнення фізичних втрат від голоду селян․ А ще важнішою справою сьогодні є виробити правильне поняття про Голодомор як ґеноцид, і врешті відмовитися від помилкового, редукційного поняття, що Голодомор це лише голод селян․ згоден 1 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №47, 8 грудня-14 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво