Зіграємо в тендери? Торги з закупівлі ліків для деяких політиків і підприємців — лише потішна авантюра

Поділитися
Ще трохи, й учасники однієї з останніх прес-конференцій минулого року в Укрінформі зійшлися б у рукопашній...

Ще трохи, й учасники однієї з останніх прес-конференцій минулого року в Укрінформі зійшлися б у рукопашній. Бурхливій полеміці не заважали ні високий статус учасників, ні націлені телекамери, ні, тим паче, повен зал журналістів. Останні прийшли зовсім не на позапланове шоу, а щоб довідатися про стан справ в одній із галузей української медицини — онкології.

Ситуація тут справді серйозна. Щорічно майже у 160 тисяч чоловік діагностується рак, а близько 80 тисяч хворих помирають від різноманітних онкопатологій. Лише 26 відсоткам їх щастить прожити рік після встановлення страшного діагнозу, тоді як у США зазначена цифра становить 76 відсотків. І це при тому, що у «спадок» від Радянського Союзу нам, за словами керівника відділення Інституту онкології, професора Валентина Ганула, дісталася найкраща у світі система організації онкологічної служби. У жодній країні світу немає цілісної мережі спеціалізованих онкологічних установ, в Україні ж практично кожна область має свій великий онкологічний центр. В української онкології є маса проблем: пізня діагностика захворювання, скорочення лікарняних ліжок, доступність ліків, навчання фахівців, упровадження нових наукових розробок. Проте серйозно поговорити про них не вдалося.

«В Україні створено систему, яка дозволяє витрачати бюджетні гроші неефективно»

Що захід обіцяв бути ненудним, можна було здогадатися ще до його початку — про це свідчив войовничий вигляд і піднесений настрій деяких присутніх. Найколоритніше виглядав якийсь пан невисокого зросту, з двома екзотичними орденами на всі груди. Трохи згодом з’ясувалося, що це відомий у певних колах підприємець від фармацевтики Борис Литовський. Його ім’я пов’язують із однією досить великою свого часу оптовою компанією «Віпекс-фарм», сумно відомою тим, що, заборгувавши багатьом колегам по фармринку, вона несподівано зникла. Не бачили в Україні тривалий час і самого пана Литовського, який знову виник у полі зору лише недавно, вже громадянином Ізраїлю і представником інтересів іншої компанії — «Фармацевтичний завод «Фармадом».

Попри відносно нетривале існування на ринку, вона також встигла отримати сумну популярність. Багато хто напевно пам’ятає гучну історію із літніми закупівлями онкопрепаратів, коли «Фармадом», навіть не будучи учасником тендера, вирішив опротестувати в суді рішення тендерного комітету МОЗ. Торги було призупинено, виконання контрактів теж, а 800 тисяч онкохворих опинилися під загрозою нестачі ліків.

Цього разу явитися публіці Бориса Наумовича також спонукали тендери. Міністерство охорони здоров’я оголосило тендерні торги із закупівлі ліків на 2005 рік, і підприємець вирішив висловити своє невдоволення правилами їх проведення. Сівши у першому ряду й дочекавшись більш-менш підходящого моменту, він буквально обрушив на голову постійного тендерного комітету Володимира Загороднього безліч звинувачень.

Суть претензій зводиться ось до чого. Мінздоров’я нібито нераціонально витрачає бюджетні кошти, закуповуючи дорогі оригінальні препарати — у даному разі онкологічні, тоді як набагато розумніше було б закупити дешевші генерики. «Навіщо, — запитував він, — ми закуповуємо швидкорозчинний препарат, коли його звичайний аналог коштує вдесятеро дешевше?» Проте, за словами пана Литовського, на шляху фірм, які торгують недорогими генериками, ставиться маса незначних перешкод, які важко долаються і заважають не те що перемагати в тендерах, а навіть брати участь у них. Був озвучений і ряд інших претензій.

Ще один учасник прес-конференції — народний депутат України Михайло Сятиня — заявив, що в Україні створено систему, яка дозволяє витрачати бюджетні кошти неефективно й не за призначенням — незалежно від того, хто очолює тендерний комітет і міністерство в цілому. На підтвердження цієї думки він посилався на список, відповідно до якого в нас закуповують лікарські засоби за бюджетні гроші. За словами депутата, у цьому списку ліки записані не під міжнародною назвою, а під торговою маркою із зазначенням фірми-виробника, чого немає в жодній іншій країні.

У цьому місці в полеміку вступив головний лікар Київської міської онкологічної лікарні Геннадій Олейниченко, який зауважив, що саме по онкології (і це рекомендація ВООЗ) у поданих на тендер заявках значаться виключно назви діючих речовин препаратів.

— Заздалегідь торгову марку закуповуваних ліків не визначає ніхто: це робиться лише після проведення тендера. Проте на торги можуть надходити і препарати, про ефективність яких ми нічого не знаємо. Тому я повністю підтримую обов’язковість умови, згідно з якою, перш ніж потрапити на державний тендер, ліки мають не менше року проходити випробування у вітчизняних клініках на предмет їх безпеки й ефективності. Що ж до оригінальних препаратів відомих фірм, то я, як і більшість моїх колег, згоден, що їх закупівлі доцільні, оскільки довели свою максимальну ефективність при лікуванні онкозахворювань, — сказав Г.Олейниченко.

«Мотлох на територію України не звозитимуть!»

Але, мабуть, найемоційнішим, після пана Литовського, був заступник міністра охорони здоров’я, голова постійного тендерного комітету МОЗ Володимир Загородній:

— Обвинувачення, що пролунали на адресу Мінздоров’я, безпідставні. Сьогодні міністерство зайняло жорстку позицію стосовно учасників тендерів, і це багатьом не подобається. Дехто звик працювати в умовах, коли не було Господарського, Цивільного кодексів, закону про державні закупівлі. Ці учасники звикли грати на такому правовому полі за найбільш зручними для себе правилами, вказуючи, у кого, що, коли й почім купувати. Звісно, є чимало запитань до самого закону про тендерні закупівлі, але комітет працює у правових рамках.

— Найбільше претензій, вочевидь, викликає необхідність наявності досвіду застосування ліків?

— Переконаний, що протипухлинні препарати без досвіду використання застосовувати для лікування хворих, у яких це остання надія, не можна. Не відповідати за результати лікування, не знати, що буде з пацієнтом через рік, — це злочин.

— Але ж ідеться про зареєстровані препарати.

— Реєстрація не завжди є гарантією якості лікарського засобу. Я наведу приклад. 1993 року фірма «Авант» реєструє кілька так званих вітчизняних препаратів-генериків. Потрапити до списку препаратів, які можна закуповувати за бюджетні кошти, їм не вдалося. Та рівно через рік ці ж самі препарати знову реєструються в Україні (ми ще розберемося, як це сталося), тільки вже як індійські, а за запитом реєстрації — взагалі виробництва канадської фірми.

Річ у тому, що, реєструючи ліки, далеко не завжди проводять їх клінічні випробування — інколи для цього досить документів фірми-виробника. Проте якщо клінічні випробування і проводяться, то найчастіше підприємець вибирає коротку програму, на невеликій кількості хворих. Інколи ці результати отримують у неймовірно стислі терміни — наприклад, за два тижні. Отже, по суті, ми лише реєструємо факт наявності на нашій території того чи іншого препарату, а не перевіряємо його якість та ефективність.

Зрозуміло, ми приймаємо критику щодо необхідності регламентації фармацевтичного ринку. Якомога швидше вивчимо європейські правила імпорту, на їхній основі розробимо власні, після чого такі емоційні дискусії, як нинішня, вщухнуть, і мотлох на територію України не звозитимуть.

— Відомо, що саме одне з нововведень стало приводом для початку інформаційної кампанії проти Мінздоров’я. Я маю на увазі відкриття тендерів не на початку 2005-го, а наприкінці 2004 року, коли казали, що Мінздоров’я ділить шкуру невбитого ведмедя.

— Раніше нам постійно докоряли за те, що надто пізно розпочинаємо процедуру торгів. Із часу створення тендерного комітету МОЗ тендери проводилися впродовж усього поточного року, а поставки відбувалися в листопаді-грудні. Адже з моменту появи оголошення до визначення переможця минає 45 діб, а мінімальні терміни поставки ліків або устаткування після визначення переможця — 30 днів. У результаті нерідко регламентовані законодавством терміни проведення тендерів не узгоджувалися з інтересами хворих і лікарів.

Тому нині Мінздоров’я, визначивши на основі інформації, що надійшла з регіонів, потребу в ліках і виробах медичного призначення на наступний рік, оголошуватиме тендери відразу після прийняття Державного бюджету. Не наша вина в тому, що прийняття бюджету на 2005 рік затягнулося. Зате відкриття торгів у грудні дозволило зафіксувати ціни на товари, що закуповуються, на рівні кінця 2004 року і пересунути терміни поставок товарів у медустанови до квітня-травня.

Орел чи решка?

Виступ Михайла Сятині — заступника голови комітету ВР із питань охорони здоров’я, материнства і дитинства — в поєднанні з запитом депутатів у СБУ й Генпрокуратуру з проханням перевірити факти зловживань у МОЗ при закупівлі ліків та виробів медичного призначення, що надійшов раніше, цілком можна було б сприйняти за природне бажання навести порядок. Але постає цілком закономірне запитання: що за цим стоїть? Невже просте небажання ряду підприємців працювати цивілізовано? Однак незадоволених тендерами й політикою в галузі охорони здоров’я завжди не бракувало, проте їхні дії ніколи не були такими злагодженими й зухвалими. Зрозуміло, що політичний момент вибрано вдало, але, в будь-якому разі, без відповідної підтримки не обійшлося.

Причина, мабуть, у тому, що на цей момент збіглися інтереси дуже різних людей. Багато хто вирішив, що можна вдало скористатися ситуацією в країні й популярністю теми боротьби з корупцією. Позиція нинішнього керівництва МОЗ не влаштовує як деяких депутатів (що найцікавіше, тих, котрі представляють партії, за квотою яких Андрій Підаєв і потрапив у свій кабінет), так і підприємців, деяких учених з АМН України і навіть когось у самому Мінздоров’ї.

Принаймні про діяльну участь заступника міністра охорони здоров’я Тимура Педченка в організації депутатського запиту і в допомозі фірмі «Фармадом» у справі дестабілізації роботи тендерного комітету нещодавно згадував www.censor.net.ua. Тобто, з одного боку, точиться боротьба за керівні посади в Мінздоров’ї та домінуючі позиції в галузі охорони здоров’я, які останнім часом АМН України трохи втратила. З іншого — все упирається в ті ж таки гроші. Адже «свій», легко керований міністр відкриває прямий шлях до бюджетних коштів. Із приводу закупівель препаратів у «Фармадому» до міністра, кажуть, неодноразово зверталися впливові політики. Міністр пообіцяв, що якщо ці препарати якісні, як його в цьому запевняють, то тендерний комітет МОЗ розгляне пропозицію про їх закупівлю на загальних підставах. Не виключено, що придбає, якщо... їх представлятиме на торгах фірма з надійнішою репутацією. Однак такої не знайшлося: жодна з відомих вітчизняних фармацевтичних фірм не наважилася взяти на себе відповідальність за невідомо де й ким вироблені препарати.

Проблема зовсім не в імені Бориса Литовського — зрештою, у «Фармадому» є офіційний директор. І навіть не в тому, що вся фірма розміщується в одній кімнаті, а фінансовий баланс за рік становить 17 грн. — відповідно до документів, наданих тендерному комітетові.

Річ у тому, що ліків, які «Фармадом» намагалася продати влітку минулого року й тепер, ніхто в Україні не бачив. Яким чином вони виявилися офіційно зареєстрованими, залишається лише здогадуватися, — можливо, на підставі документів фірми-виробника. Немає таких препаратів і в самій країні-виробнику — Індії. Передбачалося, що ліки випустять «під замовлення», на гроші, отримані після укладення контракту з українським МОЗ.

Саме тому, мабуть, представники «Фармадому» протестують проти цілком законних вимог тендерного комітету, зокрема про необхідність наявності досвіду застосування зазначеного препарату в наших клініках. Тобто, перш ніж закуповувати засіб у масштабах країни, слід переконатися в його ефективності та безпеці.

У принципі, відповідно до закону, у Фармкомітету є право ще до реєстрації направити будь-який препарат — генерик чи оригінальний — на клінічні випробування, якщо виникнуть сумніви щодо його якості чи надійності фірми-постачальника. Проте товари «Фармадому» у Фармкомітеті сумнівів не викликали, що дозволило фірмі приблизно за місяць зареєструвати рекордну кількість препаратів і виставити 200 (!) позицій на зимових торгах — практично по всіх лотах. Не засмутив навіть той факт, що інструкції до деяких із них як дві краплі води схожі на інструкції до оригінальних препаратів відомої німецької фірми.

Пройшовши перший етап — реєстрацію, «Фармадом» нині бореться за внесення своїх ліків до переліку тих, які закуповуються за бюджетні кошти, за повноправну участь у тендерах і за скасування умови про необхідність наявності досвіду застосування ліків. Вочевидь, із ученими-медиками, які надають висновок про той чи інший препарат, який закуповується на тендерах, фірма сподівається домовитися.

Хоча в це віриться важко, оскільки жоден лікар не стане закуповувати для своїх хворих малоефективні або неякісні ліки. До речі, на тендерах в АМНУ також закуповують переважно дорогі оригінальні препарати відомих світових фірм. Лікарі вважають: оскільки грошей усе одно бракує, краще закупити дорогі ліки (курс лікування деякими з них коштує близько 10 тис. грн.) — дешеві препарати хворі зможуть купити й самі.

Одне слово, складається враження, що на наших очах розгортається великомасштабна фінансова афера, автори якої вирішили будь-що йти напролом — щоправда, не самі особисто. На випадок удачі їм вдасться вбити відразу двох зайців: зірвати солідний куш на тендерних закупівлях і призначити нового, більш керованого міністра охорони здоров’я, зваливши всі «проколи» на Андрія Підаєва.

Втім, якщо витівка не пройде, її організатори навряд чи особливо переживатимуть — грошей у справу ніхто не вкладав, офіційно підписів не ставив. Сотні тисяч хворих так і не дізнаються, що їхніми життями мимохідь, без особливої напруги, гралися в «орлянку». Для них досі монетка падала правильно...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі