Здоровенькі були?.. - Здоров’я - dt.ua

Здоровенькі були?..

14 серпня, 2009, 13:24 Роздрукувати Випуск №30, 14 серпня-21 серпня

Збираючись до санаторію, не забудьте покласти до валізи те, без чого вам не обійтися на відпочинку. Йдеться зовсім не про мобільний телефон, плеєр та зручний одяг...

Збираючись до санаторію, не забудьте покласти до валізи те, без чого вам не обійтися на відпочинку. Йдеться зовсім не про мобільний телефон, плеєр та зручний одяг. Запасайтеся ліками, які врятують від болю та неприємностей у разі харчового отруєння, а якщо не хочете прямо з їдальні потрапити до лікарняної палати, то прихопіть із собою ще й кружку Есмарха. Хоча як на мене, хорошу клізму слід поставити тим чиновникам, котрі допустили, що наші санаторії стали зоною ризику, а не оздоровлення, — таку сердиту пораду дає киянка Надія Петрівна. Вона ще й досі не оговталася після того, як дізналася, що її онучку Катю госпіталізували до лікарні з вагона потяга «Ужгород—Київ».

Що пережила тоді родина — краще не згадувати. Як завжди, бракувало об’єктивної інформації, ніхто не міг чітко сказати про стан дівчинки, де вона знаходиться — у палаті чи у реанімації, чим її лікують. Хіба могла заспокоїти рідних стандартна відповідь — стан задовільний, життю нічого не загрожує?! Знаючи, що в наших медичних закладах завжди бракує ліків, чи могли повірити батьки, що дітям надається якісна медична допомога? Коли одночасно було госпіталізовано понад 70 осіб, чи вистачило їм усім місця у боксах інфекційної лікарні? Чи їх розмістили там, де були вільні ліжка, а значить, діти можуть підхопити ще якусь хворобу, адже організм після харчового отруєння знесилений і вразливий.

Разом із родиною Надії Петрів­ни тривожилися ще десятки сімей юних киян, котрі відпочива­ли в санаторії «Перлина Карпат». Дякувати Богові, все скінчилося добре — всі діти повернулися додому, всі живі. І хочеться додати — здорові, але це буде перебільшен­ням. Про те, наскільки небезпечні такі харчові отруєння, скажу тро­хи згодом. Зараз хочу згадати про психічний стан підлітків, які опинилися у надзвичайній ситуації. За словами Каті С., у вагоні хотілося померти від ганьби й сорому: отруєння було жахливим, всі почувалися зле, а біля туа­лету — довжелезна черга. Бага­то юних пасажирів не встигали добігти до туалету, а потім боялися і соромилися повернутися на своє місце. Без сумніву, дорослі зрозуміють, про що йдеться. А як пережити підліткам таке приниження?! Не дивно, що багато з них після такого «оздоровлення» впали в депресивний стан — будь-яке слово сприймають як насмішку, глузування. Відпочи­вальники стверджують, що багатьом було зле ще напередодні від’їз­ду, але дорослі не зважали на їхні скарги — відправляли додому. В санаторії, певно, перехрестилися — якось доберуться додому, а там хай батьки клопочуться. Хлопчики й дівчатка сіли у поїзд близько 19 години, до Льво­ва прибули опівночі, ще через годину потрапили до лікарні. Уяв­ляєте, що довелося пережити цим дітям?! Залізничники стверджують, що вагон у Львові відче­пили (решту пасажирів перевели до інших вагонів) і довго відмивали та дезинфікували. Лише через кілька днів він вийшов у рейс.

Дитячі організми після «промивання та дезинфекції» поступово приходять до норми, але це зовсім не означає, що стрес минув. За словами професорки Катерини Гаркавої, після харчового отруєння потрібен тривалий курс реабілітації. Функції тих органів, які найбільше постраждали від токсинів, повністю відновлюються лише через кілька місяців. До того ж слід консультуватися у лікарів, дотримуватися дієти, а за необхідності — пройти курс повноцінного лікування.

Зі свого гіркого досвіду знаю, що наслідки харчового отруєння нагадуватимуть про себе не раз. Свого часу, коли мій син був першокласником, він отруївся у кримському санаторії й тиждень провів у ялтинській лікарні. Дві доби дитина горіла — температура була близько 39 градусів, не міг самостійно зробити кілька кроків, падав. Діагноз — сальмонельоз. Коли стан сина покращився, ми наполягли на тому, щоб забрати його додому. Лікарі змусили написати розписку про те, що ми, батьки, беремо відповідальність на себе. Вони наполягли, щоб дитину везли додому в авто, або, у крайньому разі, в окремому купе вагона, щоб не заразити інших пасажирів. І наостанок попередили, що дитина ще кілька місяців не лише відчуватиме наслідки отруєння, але й буде носієм сальмонели, тож необхідно долікуватися, пройти лабораторну діагностику, особливо перед школою — щоб не заніс хворобу до класу. Той урок ми засвоїли на все життя — відтоді дуже обережно ставимося до харчування поза домівкою, збираючись на відпочинок, запасаємося ліками. Я щиро співчуваю всім родинам, які пережили поствідпочивальний шок, і розумію, що це нешвидко забудеться. До речі, серед діагнозів, які було поставлено киянам, зустрічається і сальмонельоз. Однак це не завадило дуже швидко виписати хворих з лікарні й відправити їх потягом до столиці. До речі, деяких дітей, незважаючи на слабкість і скарги, у ту ніч не знімали з поїзда, так поспішали передати їх батькам. А як же епідеміологічна безпека? Здоров’я інших пасажирів, яким не пощастило їхати у тому ж вагоні? Чи сьогодні збудник сальмонельозу вже не такий підступний і контагенний, як раніше?!

Проблема, очевидно, в іншому — не віруси та всілякі збудники хвороб змінилися, а дуже змінилося — і не на краще — ставлення посадовців до людей, до їхньої безпеки, до своїх обов’язків, урешті-решт. Якщо вже сталася біда — діти скаржаться на самопочуття, — хіба не можна залишити їх у санаторії, де все ж таки легше надати медичну допомогу, та й санітарно-гігієнічні умови набагато кращі, ніж у вагоні? Безумовно, можна. Але клопітно. Та й розголосу ніхто не хотів. Якби діти якось дотягли до дому, то всі проблеми списали б на антисанітарію у поїзді, мовляв, отруїлися в дорозі. Будь-який лікар, навіть якщо він був затятим трієчником, чудово розуміє, що діти у такому стані є небезпекою для оточення, тим паче у закритому вагонному просторі. Однак правило «не зашкодь» багатьом нинішнім ескулапам невідоме.

Окрім моральних збитків, є й матеріальні. І всі вони впали на плечі зовсім не тих, хто винен у невдалому відпочинку та оздоровленні майже двохсот київських школярів на Закарпатті. Не хочеться згадувати, але й не можна оминути нашу давню хворобу — відсутність медичного страхування. Це саме той випадок, коли страхові поліси багато у чому допомогли б. І не лише тим, хто постраждав. За нормальних умов страхування приструнчило б і тих, хто довів ситуацію до абсурду. Йдеться не лише про головного лікаря та персонал санаторію, які не відомо чим годували відпочивальників, але й про тих чиновників, котрі організували оздоровлення. Так, окремі депутати, які входять до постійної комісії Київради з питань освіти і науки, стверджують, що тендери, які проводилися напередодні оздоровчого сезону, були непрозорими й організованими не заради дітей, а для отримання відкатів та відмивання коштів. Депутати переконані, що чиновники діяли за старими корупційними схемами, від них неможливо отримати пояснень, з якого дива «Перлина Карпат» раптом виграла тендер. Цілком розділяю обурення чиновників КМДА, які відповідають за освіту та здоров’я юних киян, — обвинувачення на їхню адресу дійсно неприємні. Взагалі, за таке можна й до суду звертатися. Використовуються не лише старі схеми. Є й нові підходи — школярів відправляють у той санаторій, який не займається дитячим оздоровленням, не має у штаті педіатра, не може враховувати особливостей дитячого харчування та відпочинку. Вочевидь, це не єдиний випадок «батьківського» піклування КМДА про юних киян, і минув би він непоміченим, якби не прикрощі у поїзді «Ужгород—Київ». Масові харчові отруєння у нас трапляються нерідко, але це набуло такого розголосу, що Міністерство охорони здоров’я змушене було терміново збиратися на засідання колегії.

Доповідь заступника міністра охорони здоров’я В.Бідного, який очолював комісію щодо перевірки обставин отруєння дітей, власне, не містила нічого нового. Принаймні для чиновників державної системи, яка зобов’язана піклуватися про здоров’я та відпочинок дітей. У МОЗ обурювалися так, наче вперше почули про те, що наші санаторії приймають на відпочинок школярів, попри те, що не мають не лише умов, але й відповідних дозволів територіальних санітарно-епідеміологічних служб. Членам комісії не сподобалися ні матеріально-технічна база, ні санітарно-гігієнічний стан комунального підприємства «Санаторій «Перлина Карпат», не задовольнив також рівень підготовки і кваліфікації обслуговуючого персоналу. Хоча переваги є — місця там мальовничі, повітря гірське, вода чиста. Та найдорожча, звісно, земля — вона ж карпатська. (З достовірних джерел відомо, що багатьом достойникам дуже подобається цей райський куточок, вони впевнені, що тут повинно стояти щось солідніше та прибутковіше, ніж якесь комунальне підприємство. Словом, є немало бажаючих приєднати карпатську перлину до свого приватного намиста.)

Хоча з моменту отруєння до засідання минуло кілька днів, навіть на колегії не почули остаточних висновків — бактеріологічні дослідження ще тривали. За попередніми даними комісії, факторами, що спричинили інфікування, могли стати бринза, сирковий десерт (за деякими даними, російського виробника), омлет, сардельки. Словом, у списку підозрілих продуктів — мало не все меню. До цього можна додати ще й сухий пайок, який одержали в дорогу діти та вихователі, — окрім ковбаси копченої, тут були йогурти та соки. Що спровокувало отруєння, сказати складно, у спеку будь-який із цих продуктів міг стати міною уповільненої дії, але не слід відкидати і людський фактор: «Згідно з протоколом лабораторних бактеріологічних досліджень Закарпатської обласної СЕС, у змивах, відібраних на харчоблоці, а також у двох працівників харчоблоку підтверджується наявність збудників сальмонели та стафілококу».

На колегії чиновники управління охорони здоров’я КМДА бадьоро відзвітували про героїчну ліквідацію наслідків харчового отруєння дітей, які повернулися до Києва. Однак вони не змогли відповісти, хто відправив школярів до санаторію, який навіть формально не мав права їх приймати, чому управління охорони здоров’я робить вигляд, що не знає, де оздоровлюють юних киян, і не забезпечує, як належить, медичний супровід груп.

Міністр охорони здоров’я В.Князевич пообіцяв, що МОЗ не зазіхатиме на функції слідчих органів, але медичний аспект проблеми досліджуватиме глибоко і всебічно. Особливу увагу він обіцяв приділити процесу ліцензування оздоровчих закладів, адже комісія виявила, що комунальне підприємство «Перлина Карпат», акредитоване у 2008 році на вищу акредитаційну категорію, не відповідає даній категорії, окрім того, була зафіксована фальсифікація сертифіката відповідності.

На колегії також згадували дитячий санаторій «Конвалія» (Львівська область), звідки до Дрогобицької лікарні було госпіталізовано майже 40 дітей із ознаками харчового отруєння. Аналізуючи ситуацію, міністр охорони здоров’я розкритикував роботу санітарно-епідеміологічних служб на місцях, а також дав доручення провести тотальну перевірку всіх санаторно-курортних закладів, незалежно від форм власності та підпорядкування.

Ефектний жест. І вчасно зроблений. Та між нами кажучи, погарячкував міністр, адже кожен знає, що уряд, захищаючи бізнес від кризи, заборонив перевірки до кінця нинішнього року. Тож керівництво будь-якого оздоровчого закладу, який фінансується не з держбюджету, швидко й доступно може пояснити комісії, куди їй іти. А якщо схоче зав’язати потрібні контакти, то розгорне скатерть-самобранку, пригостить сауною — хіба вперше перевірка приїжджає?! До речі, з’явилася інформація, що такі «суворі» перевірки вже відбулися у кількох областях.

Багато сімей протягом року відкладають кошти, аби улітку з дітьми поїхати «на воду», як радить лікар. Оскільки дитячих санаторіїв майже не залишилося, який вихід? Їдуть туди, де є рекомендована вода. Санаторії залюбки приймають усіх, хто платить готівкою. І не несуть жодної відповідальності за комфорт і якість відпочинку та оздоровлення. Те ж саме Міністерство охорони здоров’я радісно повідомляє, що не має відношення до «чужих» санаторно-лікувальних закладів, хоча там оздоровлюються не чужі, а наші дорослі й малі громадяни. І працюють там не чужі, а наші лікарі та медичні сестри, які часто-густо займають «не свої» посади. Після скандалу довкола «Перлини Карпат» до редакції звернувся Григорій К., який розповів, що йому, для порятунку власного здоров’я, довелося буквально втекти із санаторію «Товтри», що на Хмельниччині. Він там бував раніше — збручанська вода дійсно творить дива, то ж усе інше просто не брав до уваги. Цього разу заплатив за два тижні, однак витримав усього п’ять днів — підвищився тиск, медики не могли нічого вдіяти. Потім стався серцевий напад, чоловік змушений був зателефонувати своєму лікарю, і той увесь вечір консультував керівника терапевтичного відділення, що й як робити. Очевидно, професійний рівень колеги із санаторію так його налякав, що він порадив своєму пацієнтові негайно їхати додому. Гроші за невикористані дні не повернули, хоча пообіцяли, що приймуть на відпочинок коли-небудь, у міжсезоння. Подібну скаргу я почула й від одесита Василя Р., який теж через підвищений тиск утік додому, «подарувавши» санаторію три дні. Багато відпочивальників із дітьми, огледівшись, шукають кращих умов у сусідніх із «Товтрами» оздоровницях, і переїжджають туди, але це у тому випадку, коли не заплатили за всі дні наперед. Причина проста — наші санаторії перебувають в автономному плаванні, МОЗ їм не начальник, тому й чинять усе так, як заманеться. Приміром, беруть на керівні медичні посади дружин прокурорів або інших «потрібних» людей, незважаючи на те, що санаторій має урологічний профіль, а в дипломі написано — офтальмолог. І цей офтальмолог не лише керує лікарями та медсестрами, але й вирішує, які процедури проходитиме пацієнт, а які ні, залежно від настрою. Теплу посаду завідувача терапевтичним відділенням тримають для дружини місцевого начальника, яка має зовсім іншу спеціальність, а серед ліків, що знижують тиск, найефективнішим й досі вважає раунатин, від якого навіть у сільських ФАПах уже відмовилися. Знаєте, які найпопулярніші ліки сьогодні в санаторії? За словами рядових лікарів, ті, які допомагають при харчових отруєннях. Їх призначають масово, єдина вимога — не записувати це до медичної картки. Цього року таке вже неодноразово траплялося, відпочивальники жменями вживали пігулки і намагалися не відходити далеко від туалету. А ціни у цьому тихому кутку такі, як у знаменитому Трускавці, однак тут не соромляться замість традиційного кефіру давати якийсь «кефірний напій», а якщо термін зберігання закінчився, можуть видати навіть дві баночки — як кажуть, на здоров’я! Оскільки перевірки заборонені, хто може точно назвати причину кишкових розладів? Технічні працівники стверджують, що воду на кухню для миття посуду беруть прямо із Збруча, її ж подають і у ванне відділення. Керівництво на такі розмови ображається, одначе й не може заперечувати, що тут часто трапляються перебої з артезіанською водою, то ж не виключено, що використовують річкову. Можливо, раніше тут Збруч і був прозорим мов сльоза — та нині не лише пити, але й купатися в ньому не рекомендується. Нижче санаторію, на його колишній території, виросла «Перлина», корпуси якої стоять на самісінькому березі річки — балкони нависають над водою. Кажуть, це належить одному з колишніх прем’єр-міністрів, то ж усі документи на дозвіл підписувалися без жодних труднощів, про санітарну зону ніхто й не заїкався. Цей приватний оздоровчий комплекс викликає чорну заздрість місцевих можновладців, які, подейкують, давно вже гострять зуби на «Товтри». Колишній головний лікар, за свідченням колег, був фанатом, вважав, що збручанська вода — дуже цілюща, найкраща в Україні, тому курорт слід розширювати, аби більше людей могли тут лікуватися й відпочивати. Незговірливим був, тож і знайшли його якось уранці в Збручі. Показовий вийшов урок.

Останнім часом у санаторії робиться багато для того, щоб він таки збанкрутував, і, мов перестигла груша, впав до рук нового господаря. У такій ситуації ніколи думати про відпочивальників. Думаєте, один такий санаторій в Україні? Чи схема не відпрацьована? Не секрет, що санаторій «Перлина Карпат» призупинив свою діяльність. Тож ті, хто мав намір тут оздоровитися, мають шукати інші адреси, а персонал — роботу. За неперевіреною інформацією, керівник «Перлини Карпат» уже страждає від ностальгії за Батьківщиною.

Якщо ситуація із санаторіями буде й надалі розгортатися за такими сценаріями, боюся, незабаром більшість українських громадян узагалі не знатимуть, що таке санаторно-курортне лікування, так само, як наші діти й онуки вже не уявляють, що таке піонерський табір. За роки незалежності МОЗ втратив значну частину належних йому санаторіїв. Тижневик «ДТ» неодноразово порушував питання про проблему дитячого оздоровлення, проводив журналістські розслідування, щоб виявити, хто «дерибанить» дитячі здравниці. За словами тодішніх очільників МОЗ, по гарячих слідах теж проводилися колегії, приймалися правильні рішення. І що? З кожним роком усе більше дітей марнують літо на асфальті, все менше дорослих мають змогу оздоровити себе і своїх дітей в екологічно чистих куточках України, там, де є мінеральні води.

Незважаючи на те, що всі кинулися виконувати нове доручення міністра, в оздоровчих закладах продовжують труїти дітей — останнє повідомлення надійшло із Святогорська До­нецької області, де з обласного «Дитячо-молодіжного санаторно-оздоровчого комплексу» було госпіталізовано 15 школярів із ознаками харчового отруєння. Їх стан — задовільний. А система оздоровлення перебуває у тяжкому стані, їй терміново необхідна реанімація.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво