За амбіціями не забути б про пацієнтів… - Здоров’я - dt.ua

За амбіціями не забути б про пацієнтів…

13 липня, 2007, 13:05 Роздрукувати Випуск №27, 13 липня-20 липня

Хворому, щоб лікуватися в наших лікарнях, потрібне неабияке здоров’я. Публічна заява з такою пров...

Хворому, щоб лікуватися в наших лікарнях, потрібне неабияке здоров’я. Публічна заява з такою провідною думкою голови постійної комісії з питань охорони здоров’я і соціального захисту населення Кіровоградської міської ради, відомого в місті хірурга та представника славної лікарської династії, почесного громадянина Кіровограда, заслуженого лікаря України, завідувача відділення урології лікарні швидкої медичної допомоги Віктора М’ягкого викликала неоднозначну реакцію серед його колег — від цілковитої підтримки до категоричного несприйняття. Усі погоджуються, що обладнання в лікарнях застаріло і фізично, і морально, організаційні підходи в міській системі охорони здоров’я залишилися незмінними, принципи фінансування якщо й зазнавали змін, то не в кращий бік, проте все одно керівництво галуззю, включно з головними лікарями міських лікувальних закладів, не визнають правоти позиції свого колеги.

Тим часом чимдалі очевиднішим стає матеріальне та фахове розшарування різних рівнів охорони здоров’я, де районний і міський (рівні) уже без перебільшення — медицина для бідних. Понад вісімдесят відсотків коштів, якими може розпоряджатися міська медицина, йде на оплату праці, ще десять — на енергоносії. На медикаменти під час перебування хворого в лікарнях Кіровограда залишається
1 грн. 85 коп. на день. Це при тому, що ця потреба, визначена МОЗ, становить 6,7 грн. Хоча не дай вам Боже хворіти й лікуватися за такі гроші, адже, скажімо, флакон антибактеріального препарата коштує близько 8 грн., а післяопераційному хворому необхідні ліки на суму не менше ніж 100 грн. на добу.

«У мене душа болить — як багато доводиться оперувати запущених хворих…»

Населення Кіровограда скорочується більш ніж на відсоток у рік. Лікар М’ягкий переконаний: чимало людей могли б жити довше, аби їхні хвороби були вчасно і правильно діагностовані. Принаймні серед тих, кого йому доводиться оперувати, 80 відсотків — з ускладненнями. Зрозуміло, лікувати їх і дорожче, і важче. Система оцінки лікарської праці зовсім не враховує цього, через що тяжкохворих часом намагаються «відфутболити» до іншого лікувального закладу. Як наслідок — їхня доля нерідко залежить від порядності та милосердності лікаря, але й він буває і стомлений, і роздратований, і принижений нерозумінням чи постійними нестатками…

Свого роду панацеєю від цього, на думку Віктора М’ягкого, могло б стати системне комплексне діагностування. У лікарнях міста Кіровограда, наприклад, щороку лікується близько сорока тисяч хворих, лише незначна частка їх має можливість пройти комплексне обстеження. А так званий супутній діагноз мав би стати правилом. Віктор Михайлович наводить приклад, коли від розриву нирки метастазами раку помер іще нестарий чоловік, який незадовго до того переніс зовсім іншу операцію і, зрозуміло ж, проходив ультразвукове обстеження. Але лікар, увага якого концентрувалася на іншій хворобі, не здогадався повернути датчик на якийсь десяток градусів, що могли б стати рятівним для людини.

Що вже говорити про стареньких! У зимовий час кілька кварталів від маршрутки до поліклініки можуть стати непереборною перешкодою для, наприклад, вчасної здачі аналізів. От і не поспішають люди за перших ознак хвороби до поліклініки — щоб пройти повне обстеження, треба витримати п’ять-сім не зовсім приємних туди візитів.

Особливо боляче, коли йдеться про ветеранів війни. Держава нібито гарантує їм безплатне лікування. І справді, в обласному госпіталі для інвалідів та ветеранів війни вони його отримують. Але там лікування планове, за путівками. Коли ж, не дай Боже, старенька людина потрапляє до звичайної лікарні — їй за все, як і іншим пацієнтам, доводиться платити самій. Чому ж кошти не йдуть за хворим? Це зовсім трохи ускладнило б життя чиновникам від медицини, але ж як би допомогло тим немічним, яких зненацька спіткало нещастя!

До речі, в Концепції охорони здоров’я, ухваленій іще 2001 року (нині вже йдеться про інший документ, хоча й той лишився невиконаним), чітко вказувалося на необхідність визначити діагностичні та лікувальні дії, які забезпечуються державою. І досі такого переліку не складено. Лікарі вже не перший рік чекають наказу міністерства чи закону про систему єдиної ургентної допомоги.

Біди сучасної медицини сплітаються одна з одною: недостатнє фінансування стимулює використання застарілих медичних технологій, що робить охорону здоров’я ще більш затратною і неефективною. За словами Віктора М’ягкого, доходить до того, що операції доводиться робити при поганому освітленні, часто операційний стіл підпирають стільцем, аби не впав під час операції, автоклав може вибухнути (і такі випадки траплялися). Цього року на оновлення устаткування міських лікувальних закладів виділяється близько 2 млн. грн., а треба було б щонайменше — п’ять. Але й це великий прогрес, принаймні це більше, ніж за останні кілька років разом узяті.

Ще одне лихо — концентрація спеціалізованої допомоги в столиці геть збіднює периферію, породжуючи загальну недовіру до медицини. Останні приклади, коли урядовці за найменшої потреби медичної допомоги звертаються до закордонних клінік, — яскраве цьому підтвердження.

При цьому голова комісії Кіровоградської міської ради вважає, що можливості міських лікувальних закладів не використовуються вповні. «Зайдіть до поліклініки після першої години дня, — каже Віктор Михайлович, — там майже нікого немає. Так само і в стаціонарі».

Але із цим категорично не згодні його керівні колеги.

«У нас працюють висококваліфіковані лікарі і прекрасні люди»

«Виступ М’ягкого викликав широкий резонанс,— розповідає заступник начальника міського управління охорони здоров’я Олександр Балицький. — Аж до того, що нашими справами зацікавилася обласна прокуратура. Вона перевіряла підстави відмов хворим у госпіталізації. Жодної необґрунтованої відмови не виявила».

Колегія головних лікарів міста теж не сприйняла позиції відомого в Кіровограді хірурга (до речі, рівня його кваліфікації та авторитету ніхто не заперечує). І хоча формулювання про осуд не набрало достатньої кількості голосів, будь-яка згадка про це викликає в них зливу емоцій:

— Категорично не можна погодитися, нібито наші лікарні працюють на шкоду пацієнтам. Це не так, — вважає головний лікар міської дитячої поліклініки Микола Макеєнко. — Справді, апаратура часто потребує ремонтів, капіталоємна, це — головний біль керівника, але вона працює, і працює на користь. Інша річ, що в нас забезпеченість педіатрами 64% від потреби…

Олексій Сорокін, головний лікар першого пологового будинку:

— Позиція дуже суб’єктивна, я б сказав, навіть не зовсім адекватна. Дуже хотілося б, аби від неї була хоч якась користь медицині.

Валерій Голиков, головний лікар третьої міської лікарні:

— Те, про що каже голова комісії, просто образливо для медичної громадськості. Це не дискусія, а паплюження.

Володимир Капко, головний лікар другого пологового будинку:

— У нас працюють висококваліфіковані спеціалісти, часто люди з районів приїжджають, просяться до нас. А те, що обладнання застаріле — потроху починаємо оновлювати. Ми ж не Німеччина, де воно оновлюється кожні два роки, нам хоч би раз на 20 років…

Василь Хорощак, головний лікар міської дитячої лікарні:

— У нас працює чудовий медичний персонал, за такого мізерного фінансування, ми надаємо людям максимум медичної допомоги. А наш опонент краще б склав план організаційних заходів, тоді було б простіше про щось говорити.

Загалом, як бачимо, ніхто не заперечує, що медицина міста в непростому стані. І тут, справді, скоріше потрібно обговорювати конкретний план дій, а не проявляти амбіції.

І що цікаво — такий план неодноразово обговорювався. На чотирьох засіданнях постійної комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту Кіровоградської міської ради брали участь усі головні лікарі міських лікувально-профілактичних закладів. Зроблено детальний аналіз та визначено чіткі пріоритети — їх сформулювано в програмі розвитку галузі на 2007 рік. Обговорено й необхідність нових адміністративних ідей та підходів, зокрема й щодо комплексного обстеження, спрощення умов госпіталізації, відповідальності за несвоєчасну діагностику, активного виявлення хворих у поліклініках, аналізу відмов у госпіталізації тяжкохворих, зміни критеріїв оцінок роботи медпрацівників, переоснащення лікувально-профілактичних закладів з використанням позабюджетного фінансування, зниження цін на ліки, здешевлення лікування.

На жаль, до виконання програми і конкретного плану дій іще не дійшло. Будь-якому кіровоградцеві зрозуміло, що одна з головних причин — політичне протистояння, безвідповідальність та корислива метушня, в якій потонули і міська рада, і її виконавчий комітет.

Адже хвороба кіровоградської медицини ще й у тому, що тут віддають перевагу людям «потрібної» партійності — залежно від того, хто із заступників міського голови опікується цією галуззю. Якщо попередній склад профільної комісії міської ради запланував виділити першій міській лікарні 63,4% усього бюджету розвитку охорони здоров’я міста, а пологовим будинкам, наприклад, всього по 0,2%, то нинішній її склад змушений був внести корективи і спрямувати значно більшу частину коштів на пологові будинки, дитячу поліклініку, станцію швидкої медичної допомоги. Зрозуміло, що виділеного теж недостатньо. Тож що обере керівництво: шукатиме шляхів збільшення дохідної частини бюджету (комісія підрахувала, що в місті здається в оренду 22 тис. квадратних метрів приміщень за середньою ціною 14, 3 коп. на місяць за метр) чи буде й далі роздмухувати непотрібні амбіції?

Очевидно, що, змінивши організаційні підходи в бік гуманізації системи охорони здоров’я, підготувавши та ухваливши низку рішень міської та обласної рад, можна суттєво вплинути на ситуацію. Та чи буде готове до цього керівництво лікувально-профілактичних закладів та міського управління? Адже йдеться про те, щоб роботу головних лікарів та управління оцінювати за чіткими економічними критеріями як роботу менеджерів, яким надано право тимчасово керувати часткою комунальної власності. Проте позиція, яку вони сьогодні займають, дуже схожа на бажання законсервувати ситуацію. Так, у наших лікарнях і поліклініках працюють прекрасні люди і грамотні спеціалісти, але ж сучасна охорона здоров’я не може вічно триматися на їхньому ентузіазмі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво