За операційним столом — робот, або Коли в Україні стане доступною роботохірургія? - Здоров’я - dt.ua

За операційним столом — робот, або Коли в Україні стане доступною роботохірургія?

21 жовтня, 13:00 Роздрукувати Випуск №39, 20 жовтня-26 жовтня

Що таке роботохірургія і про перспективи її доступності для українських пацієнтів.

© robotrends.ru

Роботи-хірурги, що перекочували два десятиліття тому з голлівудських фантастичних стрічок у провідні світові медичні клініки, для України, як і раніше, залишаються атрибутикою наукової фантастики.

Хоча в ЄС, Ізраїлі або США лік операцій, зроблених із допомогою хірургічних роботів Да Вінчі, йде на тисячі.

Да Вінчі — це винахід фахівців з Американського космічного агентства NASA. Свого часу вони взялися розв'язати проблему надання термінової хірургічної допомоги астронавтам на орбіті з допомогою лікарів, які перебувають на землі. 

Завдання вирішили завдяки технологіям, напрацьованим у військовій сфері, і в результаті з'явився прототип того, що сьогодні відоме як робот-хірург Да Вінчі.

Апарат масою півтонни складається з двох блоків. Перший призначений для хірурга-оператора, а другий — чотирирукий робот-маніпулятор — є безпосередньо виконавчим обладнанням.

Одна з "рук" робота тримає відеокамеру, що передає зображення оперованої ділянки, дві інші в режимі реального часу відтворюють зроблені хірургом рухи, а четверта "рука" виконує функції асистента хірурга.

Лікар-хірург сідає за пульт, керуючи "руками" робота, оснащеними скальпелями. Відеокамера дає можливість бачити оперовану ділянку у форматі 3D з багаторазовим збільшенням і використовує спеціальні джойстики для керування інструментами, нагадуючи збоку користувача ігрової приставки PlayStation.

Плюсів немало. По-перше, хірург не втомлюється, зависаючи в незручній позі над оперованою ділянкою. По-друге, слова з пісні Цоя "дрогнет рука молодого хирурга" втрачають свою фатальну актуальність, тому що "рука" робота не тремтить…

Про те, що таке роботохірургія, і про перспективи її доступності для українських пацієнтів — в ексклюзивному інтерв'ю DT.UA розповідає один із провідних ізраїльських спеціалістів у галузі робот-асистованої хірургії, онкоуролог Давід Какіашвілі.

давид какиашвили
themarker.com

— Давіде, якою мірою, на ваш погляд, сьогодні роботохірургія починає заміщати хірургію класичну? Недавно промайнула інформація, що у США уже виросло покоління хірургів, які проводять операції виключно з допомогою хірургічного робота Да Вінчі. І практично не знають, що таке оперувати по-старому — вручну скальпелем… Сфера діяльності роботохірургів день у день розширюється. Це вже не лише звичні на Заході операції на сечовому міхурі або простаті, а й операції на серці, легенях чи головному мозку.

— Робот Да Вінчі був впроваджений у хірургічну практику десь 20 років тому.  

Першими активно освоїли Да Вінчі онкоурологи, які показали, що застосування Да Вінчі при лікуванні раку простати має дуже багато переваг перед звичайними операціями. Це стосується як значно меншої крововтрати під час операції з видалення простати, меншого вживання знеболювальних препаратів, значно меншої травматичності, так і швидшого одужання. На тлі цих успіхів на можливості роботохірургії звернули увагу онкогінекологи. І на сьогодні саме два ці напрями — урологія-онкоурологія та гінекологія-онкогінекологія — є лідерами у використанні Да Вінчі. Після цього роботохірургію стали використовувати загальні хірурги, отоларингологи, торакальні хірурги і так далі. У США переважну більшість операцій в онкоурології та гінекології сьогодні проводять із використанням робота-хірурга. І, відповідно, нове покоління лікарів, які спеціалізуються в цих напрямах, значно краще володіє саме цими методиками, ніж тими, до яких ми звикли.

— Ви приїхали в Ізраїль 1994 року, закінчивши Тбіліський медичний інститут. Тобто ви потрапили в країну без знання мови (а медичний іврит — це взагалі окремий дуже непростий пласт), з освітою, отриманою в колишньому СРСР. Але вам якось швидко вдалося підтвердити свій диплом і стати лікарем. Потім якимось чином потрапити на стажування до США й Канади. І зрештою ви стали одним із небагатьох роботохірургів, що мають ліцензії і США, і Канади. Хоча в будь-якій країні медицина — це, незважаючи на демократію та соціальні ліфти, конкуренція й корпоративність. Ви ж не мали тут великих зв'язків і лобістів? Як вам вдалося досягти такого успіху? Є якийсь секрет?

— Секрету немає. Я закінчив Тбіліський медінститут у 1994 році. Час, якщо ви пам'ятаєте, був дуже непростий. У Грузії все руйнувалося. У тому числі і медицина, і медичні школи. І ми вирішили репатріюватися в Ізраїль. Тут мені довелося спочатку опанувати мову. Потім пройти іспит міністерства охорони здоров'я, щоб отримати ліцензію. Після чого було річне стажування в одній із провідних ізраїльських лікарень. Потім я отримав місце в резидентурі в лікарні "Рамбам" у Хайфі, де пропрацював шість років. Що стало для мене великим професійним проривом. Після цього я зрозумів, що треба рухатися далі. Тому поїхав спочатку до США, а потім у Канаду, щоб освоїти нові урологічні методики. Бо Штати на цьому напрямі випереджають решту світу на п'ять—десять років. Так збіглося, що я потрапив у розпал буму роботизованої хірургії. І зрозумів, що, опанувавши ці технології, я зроблю великий професійний ривок. У США й Канаді я провів п'ять років, працюючи у провідних університетських центрах. А повернувшись до Ізраїлю, став одним із родоначальників впровадження й розвитку роботохірургії в ізраїльську охорону здоров'я. Тож ніякого секрету немає. Звичайна робота і прагнення постійно підвищувати свій рівень.

— А ви пам'ятаєте свою першу операцію з допомогою Да Вінчі?

— Звісно. Це було після тривалих тренувань. Операцію я провів у Toronto General Hospital при університеті Торонто.

— Ви хвилювалися? Вас контролювали?

— Думаю, що ні. Бо в Канаді я входив до групи лікарів, які будували роботизовану програму з нуля. Тож учитися особливо було ні в кого.

— Ви сказали, що розрив між медичними досягненнями й новаціями в Штатах і рештою світу — це десь п'ять років. Як швидко роботохірургія увійшла в медичне життя Ізраїлю?

— У Штатах, як я казав, усе почалося у 2000-х роках. Коли бути точним, то старт було дано 1999-го. В Ізраїлі перший робот Да Вінчі з'явився 2008-го. Але застосовуватися ширше роботизована хірургія стала через два-три роки, коли роботів-хірургів закупили кілька центральних клінік. Тобто між початком впровадження роботохірургії в Штатах і в Ізраїлі минуло приблизно десять років.

— А як саме відбувалося це впровадження в Ізраїлі? Щоб роботохірургія розвинулася і стала невід'ємною частиною системи охорони здоров'я, мабуть, потрібна широка програма підготовки фахівців. Створення навчальних програм в університетах. Потрібно посилати на стажування лікарів та анестезіологів…

— Я вам скажу, що в Ізраїлі, коли стали зрозумілі всі переваги й перспективи роботохірургії, терміни впровадження цих технологій виявилися коротшими, ніж у Штатах. У нас не було часу на розгойдування. Не було часу чекати, поки з'явиться нове покоління хірургів. Тож ті, хто пройшов стажування у Штатах і Канаді, розпочали навчання і тренінг ізраїльських фахівців. Починали ми з тренування команд у тих центрах, у яких самі працювали. Поступово стали підтягуватися й інші. При цьому допомагали і кардіохірургам, і торакальним хірургам, і гінекологам, і ЛОР-фахівцям. Програма була трохи коротша, ніж у Штатах, однак ми досягли успіху, заощадивши час. 

— Курс роботохірургії уже впроваджено в медичних університетах Ізраїлю?

— Як обов'язкова частина — ще ні. Але, скажімо, у рамках курсу урології такий курс читається. Особливо для тих студентів і резидентів, які хочуть продовжити спеціалізуватися в роботохірургії по частині онкоурології.

— І наскільки високий інтерес до такої спеціалізації?

— Інтерес дуже великий. До речі, ми читаємо лекції не тільки в Ізраїлі. Ми читаємо лекції й ділимося нашим досвідом і в США, і в Канаді, і в Європі. Включно з Україною…

— Ви зняли запитання про Україну, так би мовити, з язика. На сьогодні країни, котрі себе поважають, вважають за потрібне впроваджувати в себе роботохірургію. Зокрема й тому, що наявність власних роботів хай повільно, та все ж робить ці далеко не дешеві операції доступними широким верствам населення. Оскільки інакше йдеться лише про заможних пацієнтів, які готові оплатити лікування за кордоном. У тій-таки Росії є 23—25 роботів Да Вінчі. У Білорусі теж. А в Україні — жодного. А в нас зараз відбувається ніби реформа системи охорони здоров'я. І я не дарма запитував, як швидко впроваджувалася роботохірургія в Ізраїлі. Яким шляхом треба, на ваш погляд, іти Україні? Чи треба, припустімо, почати з того, щоб закупити одного-двох роботів? Два мільйони доларів за Да Вінчі для держави — ціна цілком підйомна.

— Насправді програма впровадження роботизованої хірургії в новій країні значно серйозніша, ніж просто знайти гроші й купити роботів. І це, до речі, не дуже залежить і від проведення базових реформ в охороні здоров'я. Оскільки питання продажу в ту чи іншу країну роботів насамперед вирішує фірма-виробник Intuitive Surgical. Саме Intuitive Surgical (а вони є монополістами на ринку) вирішує, чи давати тій або іншій країні ліцензію на користування Да Вінчі, чи не давати. Якими критеріями вони керуються, не цілком зрозуміло. Але вони вважають, що просто купити робота — недостатньо. Бо в країні має бути система, яка підтримує безпечне й професійне використання Да Вінчі. Щоб не було дискредитації бренда через погані результати. Адже сам по собі робот не забезпечує доброго результату. Потрібні лікарі. Потрібні пілоти. Тому наявність грошей ще не означає, що Україні робота продадуть. Так, є вторинний ринок. Але у вас не буде видаткових матеріалів. І, головне, не буде підтримки фірми-виробника, яка при продажу зобов'язується допомагати в експлуатації робота. Тому питання це комплексне, воно не вирішується за день-два. Цим має займатися Міністерство охорони здоров'я, яке мусить не тільки показати програму розвитку на кілька років наперед, а й довести ефективність від впровадження такої програми. До речі, ви сказали, що в Росії є понад 20 роботів. Однак ви маєте знати, що далеко не всі вони експлуатуються. Так, ряду клінік і центрів роботів продали. Але при цьому на них нікому працювати. Не вистачає досвідчених фахівців і досвідченого персоналу. І пацієнти, не довіряючи місцевим лікарням, як і раніше, їдуть оперуватися в Ізраїль, Німеччину або Північну Америку. Тож ще раз повторюю — це не вирішується за день, і на початку шляху обов'язково потрібна підтримка провідних спеціалістів та переконлива програма. 

— Якщо раптом така програма все ж з'явиться, буде схвалена Intuitive Surgical, і Україні таки продадуть одного-двох роботів, ви, наприклад, готові брати участь у реалізації програми? Приїжджати особисто? Або з командою? Оперувати, проводячи попутно майстер-класи для українських лікарів?

— Звісно. По-перше, у мене, у моїх колег є багато друзів в Україні. Ми, до речі, такі перспективи обговорювали. І якщо Україні вдасться довести свою спроможність, то ми були б раді надавати максимальну допомогу місцевим хірургам, доки вони не досягнуть відповідного рівня. І це буде корисно не тільки для лікарів, а й для громадян, у яких немає коштів на операцію за кордоном. 

— До речі, про доступність операцій із допомогою Да Вінчі для широких верств населення. Як ви вважаєте, чи знижуватиметься вартість операцій із дедалі ширшим впровадженням роботохірургії в медичну практику?

— Це залежить від того, як побудована система охорони здоров'я в країні. Якщо Міністерство охорони здоров'я виділяє достатньо фінансування для розвитку тієї або іншої програми, то проблем взагалі не повинно бути. Якщо фінансування не виділяється, програма не буде рентабельною. Є, правда, ще один чинник. Найближчим часом ми очікуємо, що свої конкурентні напрацювання в галузі роботохірургії представлять також інші фірми. І, за прогнозами експертів, поява конкурентних Да Вінчі роботів-хірургів має різко знизити ціну та собівартість операцій. 

— Як скоро цей ривок може відбутися?

— У найближчі рік-два…

— А чи можуть українські фахівці приїжджати на стажування в Ізраїль? Де, крім високого професійного рівня, у багатьох клініках є ще й важливий чинник відсутності мовного бар'єру.

— Якщо така можливість і бажання є — будь ласка. Причому стажування не тільки лікарів, а й медсестер, і анестезіологів, чия роль у проведенні операції також дуже важлива.

Чим швидше Україна почне підготовку до реалізації цієї програми, тим раніше у вас з'явиться своя роботохірургія.

P.S. Підтвердженням прогнозів лікаря Какіашвілі щодо швидкої зміни ринку в галузі робот-асистованої хірургії стала й інформація про те, що світовий лідер у сфері медичних технологій американська компанія Medtronic за 1,7 мільярда доларів купила наприкінці вересня ізраїльську компанію Mazor Robotics, яка спеціалізується на роботизованих системах управління при проведенні операцій на хребті та головному мозку. Оскільки Mazor Robotics розробила своєрідний навігатор Renaissance, що допомагає ортопедам і нейрохірургам під час операцій на хребті та головному мозку. Ще одна система Mazor X дозволяє проводити точкові операції на хребті. Агентство Bloomberg, повідомивши про угоду, висловило думку, що придбання ізраїльської компанії дозволить Medtronic прискорити перехід до роботизованих систем у хірургії та відновлюваній терапії.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво