ЯК ПРИБОРКАТИ ХРОПУНА

Потужний, богатирський, могутній... Парадокс, але цими прикметниками ми характеризуємо явище, яке свідчить зовсім не про міцне здоров’я, а, скоріше, навпаки. Йдеться про хропіння — звуковий феномен, що виникає під час сну.

Ранковий діалог у купе потягу. Один пасажир, ніяковіючи, запитує іншого: «Пробачте, я вас сильно замучив уночі?» — «Анітрохи! Як тільки ви почали хропіти, я вийшов у тамбур і простояв там до ранку». Можливо, анекдот не вельми смішний, зате досить життєвий. Адже людина, що хропе, — це, дійсно, велика проблема. Причому страждають від нічних «рулад» не тільки їхні виконавці, а і ті, кому всю цю «музику» доводиться вислуховувати. Виявляється, хропіння є серйозною загрозою для... інших співгромадян і навіть для державного бюджету! Дослідження американських медиків показали: цей звуковий феномен упродовж ночі «викрадає» у сну не менше однієї години. А людина, котра недоспала, веде машину так само, як водій у сильному алкогольному сп’янінні. Нещодавно з’явилася доповідь групи експертів з Іспанії, які констатували сумну істину: автомобілісти, що уночі хроплять, у сім (!) разів частіше ризикують виявитися причиною та винуватцем аварії. А це не тільки людська трагедія, а й прямі втрати для державної казни. Оскільки кожна дорожня катастрофа обходиться платникам податків у досить кругленьку суму. Але це, так би мовити, соціальний бік проблеми. З медичної точки зору хропіння — явище, також зовсім не безневинне.

Вчені, всебічно та глибоко дослідивши згаданий звуковий феномен, дійшли висновку: хропіння виникає внаслідок як анатомічних, так і фізіологічних звужень верхніх дихальних шляхів. До них відносяться збільшення м’якого піднебіння, кореня язика, піднебінних мигдалин, потовщення слизової оболонки горлянки, а також різноманітні патології зубо-щелепної системи: порушення прикусу, недорозвинення нижньої, верхньої щелеп тощо.

Першопричина фізіологічних звужень (зміни тонусу м’язів горлянки та м’якого піднебіння) найчастіше виникають після перенесених людиною ГРВІ, гострих і хронічних фарингітів, ангін. Усе перераховане вище спричинює вібрацію під час сну м’яких тканин — насамперед м’якого піднебіння, бічних стінок горлянки, кореня язика. Це й спричинює звуки, які вухо вночі аж ніяк не тішать.

Довгий час медичні аспекти згаданого звукового феномену дослідників не приваблювали. Спеціалісти зацікавилися та впритул зайнялися вивченням хропіння тільки років п’ятнадцять тому. Підштовхнуло ж їх до цього виявлення в людей, що хропуть, синдрому обструктивного апное. Так мудровано називається зупинка дихання під час сну, що періодично досягає повної закупорки і непрохідності верхніх дихальних шляхів. Не треба бути медиком, аби догадатися: нічого доброго здоров’ю людини подібні речі не обіцяють. А ось вам вердикт фахівців: систематично виникаюче апное спричиняє порушення газообміну в легенях, результатом чого є зменшення насичення крові киснем на 15-20%. Тобто в людини розвивається нічна гіпоксія. Усе це може стати причиною негативних змін серцево-судинної і бронхо-легеневої систем, не говорячи вже про «слабкість» після сну, головний біль, підвищену стомлюваність і постійну сонливість. Лікарі за-фіксували, що в людей, котрі страждають на апное, частіше виникають гіпертонічна хвороба, інфаркти, інсульти, серцеві аритмії. За деякими даними, з тим самим синдромом обструктивної зупинки дихання пов’язаний значний відсоток смертей у сні.

До виявлення серйозних медичних аспектів цієї проблеми хропіння «лікували» на рівні раціоналізаторських пропозицій та винаходів. Приміром, злісному порушнику нічного спокою підв’язували щелепи, вшивали тенісний м’ячик у піжаму, аби він не міг спати на спині, і т. д. і т.п. До речі, хропіння буває різним, запевняють медики. Воно буває періодичним (виникає внаслідок фізичного навантаження, прийому алкоголю, переїдання) і постійним. Останнє потребує пильної уваги, оскільки є більш небезпечним для здоров’я. Лікарі його класифікують так: хропіння, що з’являється тільки в положенні на спині; хропіння, що виникає в положенні на спині і на боку, і нарешті, що реєструється в будь-якому положенні тіла. Друге і третє свідчать про виражене звуження верхніх дихальних шляхів. Тому якщо хропіння спостерігається в людини постійно й у будь-якому положенні під час сну, їй обов’язково потрібно пройти обстеження, а потім цілеспрямоване лікування.

Сьогодні найбільш ефективним засобом лікування хропіння є хірургічне втручання. У Київському НДІ отоларингології розроблено оригінальні операції, які, до слова, наші медики почали робити одні з перших у світі. Розповідає головний науковий співробітник інституту, доктор медичних наук Юрій Мінін:

— Операція (називається вона палатофарингопластика) спрямована на збільшення отвору горлянки за рахунок видалення змінених, збільшених в обсязі тканин, що заважають нормальному проходженню повітря. Класичний варіант передбачає видалення частини (резекцію) м’якого піднебіння та язичка, піднебінних дужок і видалення піднебінних мигдалин (тонзиллектомію) із наступною реконструкцією горлянки. Велику увагу ми приділяємо і порожнині носа. Адже тривале звуження носових ходів може спровокувати порушення носового дихання та стати «пусковим механізмом» для виникнення хропіння. Тому спочатку робимо хірургічну корекцію носового дихання, а за тиждень — палатофарингопластику.

Показання щодо хірургічного втручання, підкреслив Юрій Вікторович, обов’язково повинні бути конкретизовані. Спочатку лікарі з’ясовують, що лежить в основі звуження верхніх дихальних шляхів. Якщо виявиться, що, приміром, збільшення і зсув кореня язика, то, на жаль, кардинально допомогти медики не зможуть. Причому не тільки наші — в усьому світі подібні опepaції поки перебувають на рівні експериментальних.

Цікавий факт, що хоча палатофарингопластику та хірургічну корекцію носового дихання фахівці Київського НДІ отоларингології роблять уже кілька років, «під скальпелем» побувало всього... понад сто осіб. З одного боку, дивина: адже всі прооперовані відзначають значне поліпшення. З іншого, Юрій Мінін не бачить у цьому нічого незвичного:

— Чимало залежить від самої людини, її рішучості перенести операцію. Багатьох зупиняє саме хірургічний підхід. Потім далеко не всі усвідомлюють серйозність і складність проблеми. А між тим ставлення до хропіння, як до прикрого дискомфорту для себе та оточуючих, є, принаймні, неправильним. Людині, що хропе в будь-якому положенні, треба обов’язково, не відкладаючи, звернутися до отоларинголога. І якщо з’ясується, що захворювання супроводжується гіпоксією під час сну, змінами в серцево-судинній і дихальній системах, необхідно пройти курс лікування. Інакше богатирським у вас залишиться тільки хропіння.