ВСЯ «СІЛЬ» — У ЙОДІ? - Здоров’я - dt.ua

ВСЯ «СІЛЬ» — У ЙОДІ?

10 травня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №17, 10 травня-17 травня

11,2 млн. жителів нашої планети — кретини, у 655 млн. — розвинувся зоб. Головний винуватець цього — один-єдиний мікроелемент — йод...

11,2 млн. жителів нашої планети — кретини, у 655 млн. — розвинувся зоб. Головний винуватець цього — один-єдиний мікроелемент — йод. У зоні ризику щодо його дефіциту в усьому світі налічується 1,5 млрд. людей. Серед них і жителі України.

Напевно, немає потреби ще раз говорити про корисність йодопрофілактики: у післячорнобильські роки на цю тему було написано безліч популярних і наукових статей. Дозволю собі лише нагадати читачеві суть проблеми.

Найменша частинка щитовидної залози складається з білка йодовмісного тиреоглобуліну. Якщо в кров надходить замало йод-гормону тироксину, то гіпоталамус починає подавати команду про збільшення вироблення гормону. Позаяк йоду не вистачає, відбувається збій у гормональній системі, вона починає збільшувати кількість клітин. Щитовидна залоза розростається, утворюється зоб, поступово стискаючи судини.

Нещодавно вчені встановили зв’язок між йододефіцитом і порушенням мозкового кровообігу. Якщо не вжити своєчасних заходів, функціональні порушення мозку набудуть дегенеративного характеру, викликавши ендемічний кретинізм. Виявляється він у розумовій відсталості, глухонімоті, паралічі рук і ніг. При цьому брак йоду небезпечний для людей будь-якого віку. Дефіцит його у вагітних жінок призводить до уроджених аномалій плоду й мертвонародження. Новонародженому він загрожує неонатальним зобом, уродженим гіпотиреозом та затримкою фізичного розвитку. У дітей і підлітків також формується ціла низка патологій: затримка фізичного та статевого розвитку, інтелектуальна недостатність, у тяжких випадках — кретинізм. І навіть у дорослих, які опинилися в районі з йодним дефіцитом, може сформуватися зоб, гіпотиреоз, порушитися працездатність та інтелектуальні можливості.

В Україні проблема йододефіциту гостра з кількох причин. На думку фахівців, радіоактивний йод-129 ще довго міститиметься на наших полях, потраплятиме в їжу й вестиме свою руйнівну діяльність. Проте скласти йому гідну «конкуренцію» в організмі «хорошим» йодом більшість населення не в змозі через неймовірне погіршення якості життя, що безпосередньо позначилося на раціоні харчування. Продукти, які містять йод у великій кількості, недешеві та й нетрадиційні для української кухні.

Вихід знайшли, власне кажучи, давно, ще в роки СРСР, — у фортифікації продуктів, а саме харчової солі, але лише п’ять років тому її почали широко застосовувати в загальнодержавному масштабі. Своєрідний результат профілактичної роботи підбили на недавньому семінарі-нараді, присвяченому проблемі йододефіциту.

Результати, прямо скажемо, невтішні. Дефіцит йоду, як і раніше, спостерігається не лише в жителів західних регіонів, здавна ендемічних щодо йоду, а й практично в усього населення, зокрема й жителів узбережжя Чорного моря. Назвати точніші цифри медики зможуть, мабуть, лише наприкінці поточного року. Тільки у вересні наші вчені спільно з фахівцями Центру контролю над захворюваннями (Атланта, США) розпочнуть дослідження з визначення рівня дефіциту йоду й заліза в населення України. На «око» необхідну дозу йоду вже визначено, й міститься вона в 5—10 г збагаченої солі. Втішає одне: проблем із її виробництвом сьогодні в країні немає.

— Для виконання існуючих норм споживання йодованої солі, — пояснив гендиректор асоціації «Укрсіль» Вадим Єрмаков, — достатньо випускати 90 тис. т такого продукту на рік. Потужності вітчизняних підприємств у багато разів вищі. Проте заявки з регіонів на йодовану сіль значно нижчі від передбачуваного споживання і в деяких регіонах становлять 10—15%. Так, якщо темп подання заявок не зміниться, то нинішнього року в «Укрсолі» буде закуплено лише 35 тис. т. Можливо, це пов’язано з тим, що частково потреби населення в йодованій солі задовольняють приватні компанії.

— Скептики стверджують, що пуття від такої фортифікації мало — мовляв, поки сіль потрапить до споживача, йод із неї вже «вивітриться».

— Спочатку ми йодували сіль йодидом калію, який справді дуже швидко руйнується — через один-два місяці його в солі вже немає. Нині з цією метою використовується йодат калію. Він зберігається в продукті протягом дев’яти місяців, зокрема й у відкритій пачці (95%).

— Скільки йоду міститься в 1 кг такої солі?

— Від 20 до 40 мкг. Вважається, що, споживаючи щодня в середньому близько 6 г солі, людина одержує необхідну добову дозу.

— Дехто любить солонішу їжу, є страви, які потребують великої кількості солі. Чи не викликають, своєю чергою, підвищені дози йоду серйозних захворювань?

— Якщо перевищення добової дози невелике, то йодат калію вільно виводиться з організму й не впливає негативно на людину. Передозування небезпечне при споживанні більше 500 мкг йоду на добу.

Попри досить активну діяльність медиків та промисловців, проблема йододефіциту далека від розв’язання. Принаймні це засвідчує статистика, фіксуючи неухильне зростання йододефіцитних захворювань, зокрема раку щитовидної залози. У чому причина?

Ряд зарубіжних дослідників запевняють: у місцях, де проводилася така йодопрофілактика, частота раку щитовидної залози зменшилася вдвічі-втричі й навіть удесятеро. І хоча скептики й вважають, що безпосередньо йодопрофілактика на частоту захворювань не впливає, багато хто визнає — на характер перебігу захворювання впливає однозначно, викликаючи в низці випадків не злоякісні, а доброякісні новоутворення. Позитивно зарекомендувала себе фортифікація продуктів і в профілактиці інших йододефіцитних захворювань. У Австрії, Німеччині, Голландії та Швейцарії, де ендемічний кретинізм був величезним соціальним лихом, — існували цілі села кретинів, — ухвалено закон про виробництво йодованої солі. На Заході збагачують йодом не лише сіль, а й олію, хліб, цукор, чай. Йод додають у корм худобі для отримання продуктів із великим вмістом йоду. А в Італії цей цінний мікроелемент додають навіть у звичайну водопровідну воду.

Українська промисловість також не зупинилася на самій лише солі. Освоєно випуск мінеральної води з підвищеним вмістом йоду, цукру, соків, бульйонних кубиків, молочних продуктів, хліба й навіть горілки. Є досвід вигодовування птиці йодованими кормами — відтак кури несуть яйця з високим вмістом йоду.

Проте таких вражаючих результатів, як у вищезгаданих західних дослідженнях, ми не одержали. Можливо, в усьому винен Чорнобиль, який залишив нам величезну радіоактивну «спадщину». Але, швидше за все, причина полягає в структурі харчування, що на Заході, особливо в найрозвиненіших країнах, вирізняється значно більшою розмаїтістю, ніж в Україні. Певну частину йоду люди одержують із фортифікованими продуктами, а решту — з натуральною їжею. А, за оцінками експертів ВООЗ, здоров’я людини приблизно на 70% залежить від способу життя, зокрема й харчування. Отже, як кажуть, не йодом єдиним.

До слова, самі фахівці з гігієни харчування і медичної генетики до фортифікації харчових продуктів ставляться досить насторожено, схвалюючи її лише в крайніх випадках (коли немає можливості налагодити більш-менш нормальний раціон), а як профілактику більшості захворювань наполегливо рекомендують раціональне харчування натуральними продуктами.

— Не можна сказати, — зазначив завідуючий лабораторією Наукового центру радіаційної медицини АМН професор Віталій Корзун, — що існуючі в нас норми йодування солі дозволяють досягти найбільшого ефекту. Для синтезу гормонів, крім йоду, необхідні селен і вітаміни. До того ж є люди, яким сіль протипоказана. В усьому світі для цього широко використовують сушені водорості. У нас на основі водоростей зостера і цистозира створено натуральні препарати («Біостар», «Барба-йод»), чудові для групової та індивідуальної профілактики. Йод із морських водоростей, які містять, крім нього, ще цілу низку необхідних мікроелементів, значно краще засвоюється організмом, ніж йодистий калій зі збагаченої солі.

Взагалі ж, учені вважають, що розв’язати проблему з допомогою самого лише мікроелемента неможливо, а всі захоплення окремими нутрієнтами називають віяннями моди. Якщо раніше збиралися розв’язати всі проблеми з допомогою В-каротину, пектину чи вітаміну С, то сьогодні — йодом і фолієвою кислотою. Тим часом, нагадав професор Корзун, існує давній постулат: їсти всього потроху. У цьому, на його думку, ключ до здоров’я.

Універсальної формули збалансованого харчування не існує. Адже раціон людей, що проживають у різних кліматично-географічних регіонах і ведуть різний спосіб життя, істотно варіюється. Недаремно так різняться національні кухні. Еволюційно раціон харчування пристосовувався до потреб організму людей, котрі живуть у тій або іншій місцевості. Приміром, у сибіряків вища потреба у білках, жирах і жиророзчинних вітамінах, а ось вуглеводів їм потрібно менше. Інше меню має бути в людей, котрі живуть на півдні чи на територіях з дефіцитом йоду, заліза, селену та інших елементів.

За сотні років проживання популяції у певній місцевості не лише сформувалися національні кухні, а й сам організм людини пристосувався, компенсуючи брак тих або тих харчових речовин різноманітними реакціями біосинтезу. Проте в сучасних умовах зміни відбуваються динамічніше й адаптаційні механізми за ними не встигають. Тому зараз людині доводиться уважніше ставитися до власного харчування, прагнути, аби воно було максимально різноманітним, містило незамінні амінокислоти, жирні кислоти, вітаміни, мікро- й макроелементи, баластові речовини. Загалом для нормальної життєдіяльності людині потрібно понад 600 різноманітних сполук.

При цьому, як підрахували американські дієтологи, якщо людина дотримується рекомендованої дієти в 2200 ккал, то дефіцит основних нутрієнтів у її харчуванні становить 45—50%. Тому замало підрахунку калорій, необхідно стежити й за якістю продуктів, віддаючи перевагу натуральним, а не сучасним рафінованим. Можливо, багато захворювань спровоковані саме масовим споживанням «технологізованої» їжі. Порушилися еволюційно сформований баланс харчування, механізми постачання людини харчовими речовинами та енергією. А пристосуватися до одержання необхідних нутрієнтів із сучасних продуктів, нерідко позбавлених баластових речовин і «обтяжених» продуктами переробки їжі, непросто. Відтак виникла проблема, яку озвучив на семінарі директор Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.Медведя Микола Проданчук: сьогодні харчування безпечними продуктами ще не свідчить про безпеку харчування.

Довідка "ДТ"

Добова потреба в йоді індивідуальна і залежить від етапів росту та розвитку організму, фізичного навантаження й низки інших чинників. Найвища потреба в підлітків під час гормональної перебудови, у вагітних і жінок, які годують грудьми. Новонароджений має одержувати на добу приблизно 50 мкг йоду. Дітям у віці від одного до шести років потрібно 90 мкг, від 7 до 12—20 мкг, від 12 років і більше — 150 мкг. Вагітним та матерям-годувальницям необхідна підвищена доза — 200—220 мкг. А якщо середньодобове споживання йоду менше 20 мкг, то високий ризик одержати йододефіцитне захворювання. На все життя людині потрібно 5 г йоду — одну чайну ложку!

Одержати необхідну добову дозу йоду можна з натуральних продуктів. Він міститься в хлібі — 3—8,4 мкг на 100 г; крупах — 1,5—4,5 мкг; молоці, кефірі — 14—30 мкг; вершках, сметані — 8—9,5 мкг; яйцях — 20 мкг; картоплі — 5—7 мкг; гороху — 10 мкг; квасолі — 12,8 мкг; фруктах — 2—4 мкг; ягодах — 1 мкг; яловичині, свинині — 7 мкг; річковій рибі — 4—5 мкг; креветках — 110 мкг; трісці — 263 мкг, у жиру печінки тріски — 350—700 мкг; морських водоростях — від 500 мкг до 5 г.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво