Видаляти чи не видаляти? - Здоров’я - dt.ua

Видаляти чи не видаляти?

9 червня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №22, 9 червня-16 червня

Часто лікарі-ларингологи, роздивляючись запалені мигдалини, розмірковують: чи то видалити пацієнту гланди, чи то ще полікувати...

Часто лікарі-ларингологи, роздивляючись запалені мигдалини, розмірковують: чи то видалити пацієнту гланди, чи то ще полікувати. Російські дослідники мають намір полегшити вибір практикуючим лікарям.

У відділенні патологічної анатомії Інституту хірургії ім. О.Вишневського РАМН розробили метод, який дозволяє об’єктивно відповісти на актуальне запитання: коли піднебінні мигдалини з органа, що виконує корисні функції, перетворюються на осередок інфекції. Для вирішення цієї проблеми медики використали метод радіоавтографії.

Піднебінні мигдалини стають на шляху бактерій, які потрапляють у порожнину рота. Незваних прибульців на поверхні мигдалин заковтують лейкоцити, але в результаті цієї битви клітини епітелію часто руйнуються. У нормі вони відновляються, але за хронічного захворювання мигдалин їхні клітини поступово відмирають. Хронічний тонзиліт зустрічається в Росії у 22—40% населення. Практикуючі лікарі гостро потребують діагностичного теста, який дозволив би їм визначити, потрібно видаляти мигдалини чи є сенс їх полікувати.

Радіоавтографічне дослідження мигдалин російські медики провели вперше. Матеріалом для дослідження послужили тканини піднебінних мигдалин, видалених у двох дітей і чотирьох дорослих пацієнтів із діагнозами «гіпертрофія піднебінних мигдалин» і «хронічний тонзиліт». Зразки тканини витримували в поживному середовищі, котре містить уридин — попередник РНК, або тимідин — попередник ДНК, мічені радіактивними ізотопами. При вивченні у світловий мікроскоп із використанням спеціальної чутливої плівки видно клітини, в які включилися радіактивні ізотопи.

Тимідин включається до складу лише тих клітин, які готуються до поділу й у них іде синтез ДНК. В обстежених тканинах піднебінних мигдалин, як виявилося, до поділу готувалися клітини епітелію, сполучної тканини і капілярних стінок. Уридин помічає клітини, в яких іде білковий синтез, навіть якщо ці клітини не діляться. Включення уридину — ознака життєздатності клітини, причому уридинова мітка дозволяє розрізняти живі і мертві клітини точніше, ніж традиційна світлова мікроскопія.

Таким чином, аналіз тимідинової мітки дозволяє об’єктивно оцінити динаміку відновлення основних типів клітин у піднебінних мигдалинах за різних патологічних станів, а уридинова мітка свідчить про життєздатність клітин і показує, наскільки піднебінні мигдалини зачеплені руйнацією.

Можливо, незабаром лікарі-ларингологи відправлятимуть своїх пацієнтів на радіоавтографічний аналіз піднебінних мигдалин. Доведеться, звісно, відщипнути від них шматочок, але це краще, ніж видалити ще життєздатний орган.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво