В Україні збирають «урожай смерті»

В Україні збирають урожай. Хліба, овочів і фруктів. Але не тільки. У самому розпалі збирання... маку. У країні, де, за даними громадських організацій (офіційної статистики просто немає), близько двох мільйонів наркоманів. У країні, де щорічно від передозувань і хвороб, пов’язаних із вживанням наркотиків, помирає близько 120 тисяч молодих людей. У країні, де наркологія виявилася неспроможною впоратися з наростанням епідемії наркоманії, а держава вирішує цю проблему проведенням гучних шоу і замісною терапією. У країні, яка за останнє десятиліття перетворилася на найбільшого виробника й експортера наркотиків. Адже 85% усієї української наркоти виробляється в нас (і лише 15% ввозиться з-за кордону). І цього літа «врожай смерті» збирають 250 вітчизняних господарств!

А все тому, що для повного щастя українського народу мало того, щоб хліб родив. Треба ще, щоб він був із маком. Булочки, бублички, пиріжечки. А інакше нам аж ніяк не прожити. Традиція в нас така — споживати хлібобулочні вироби обов’язково з маком. І не важливо, що наша промисловість використовує тільки 10% вітчизняної сировини, а решту 90% імпортує. Головне — є офіційний привід для вирощування наркосировини.

Висновок напрошується сам собою: зовсім не для промислових потреб в Україні сотні тисяч гектарів засіяно смертю. А добре налагоджена машина наркобізнесу працює як годинник, не дозволяючи пропасти марно жодній маковій соломині.

Представники ж влади в країні допомагають їй працювати безперебійно й дедалі ефективніше. З цією метою приймають «правильні» закони, а в потрібний момент «заплющують очі», та й взага­лі особливо не турбують через дріб­ниці. «Велике спасибі їм за це», — очевидно, думають нарко­ділки, підраховуючи свої мільйони.

Влада начебто навмисно крок за кроком створювала всі умови для процвітання вітчизняного наркобізнесу. Ще в 1999 році «слуги народу» в особі Верховної Ради ухвалили закон («Про оборот в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів та прекурсорів»), який і дозволив вільно вирощувати мак у господарствах України. З початку 2000 року таких господарств було — одиниці. Але всі наступні законодавчі акти, які встановили «порядок» цього лиходійства, були настільки сприятливими, що такі господарства почали рости як гриби після дощу, допомагаючи тим, хто пролобіював цей закон, безперешкодно підраховувати свої бариші.

І на врожай нинішнього року вже очікує численна армія нарко­ділків і наркоторговців. Адже ніщо не повинно пропасти, всі відхо­ди від збору макового зерна можна перетворити на наркотики, включно з перетинками макової коробочки, та й соломка згодиться, адже серед молоді вона особливо популярна. Тож команда зі збирання «врожаю смерті» готова до своїх трудових звершень.

Сценарій простий. Ство­рюється комісія, яка має контролювати весь процес вирощування маку від початку до кінця. Відповідно до встановленого порядку комісію цю очолює... сам фермер, котрий і вирощує мак! До складу цього «контролюючого органу» входять фахівці (з цього ж господарства) плюс представник місцевої міліції. Дуже зручно! Жодної тобі служби державної безпеки (хоча саме вона бореться з незаконним оборотом наркотиків), жодних громадських працівників. Ніхто не заважає збирати наркотики з полів. Хоча цей вид обороту наркотичних речовин не можна назвати незаконним. Усе — за законом.

Відповідно до закону, комісія в такому складі і повинна проводити всі призначені перевірки та експертизи посівів, складати необхідні документи про знищення рослин, які містять великий відсоток наркотичних речовин (понад 0,15%). А ще комісія має стежити за тим, щоб засівалося тільки те макове зерно, яке отримане в «Укрмаку» (воно містить мінімальний відсоток наркотичних речовин), проводити експертне дослідження на посівах маку під час цвітіння (визрівання) з метою визначення вмісту в них алкалоїдів, а у разі перевищення рівня морфіну або інших наркотичних складових — повинна забракувати такі посіви і забезпечити їх знищення, дотримуючись визначених правил (складення акта, повідомлення Мінагрополітики, МВС тощо).

Неважко здогадатися, що на практиці така комісія, швидше за все, є дуже зручною (за складом) і мобільною бригадою з виробництва та збуту наркотичної сировини. Тому вона якраз і зацікавлена в тому, аби був посіяний мак, не отриманий в «Укрмаку» — олійний, а навпаки — опіумний.

За свідченням очевидців, із якими доводилося спілкуватися представникам громадських організацій, комісія особливо себе не обтяжує— навіть у поле не виходить. Необхідні папери складаються прямо в кабінеті місцевого міліціонера.

А видавати ліцензії на культивування рослин, які містять наркотичні речовини, доручено в нас... Міністерству аграрної політики (за погодженням із Міністерством внутрішніх справ, звісно). Тобто саме це міністерство й відповідає за вирощування маку в країні. А також за те, що будь-який фермер (відповідно до встановлених правил), котрий не був раніше «засвічений» у наркобізнесі, може займатися культивуванням рослин, які містять наркотичні речовини. З тим рівнем корупції, який є в нас у країні, нескладно уявити, як одержують ліцензії на вирощування наркотику.

А втім, ці, з дозволу сказати, «правила» поводження з рослинами, які містять наркотичні речовини, хтось же «складав», хтось із кимось погоджував і хтось підписував. У цьому законодавчому «опусі» (постанова Кабінету міністрів України від 1 червня 2002 р. № 743) навіть представників влади ненав’язливо «усунули» від відповідальності, записавши в ньому таке: «До складу комісії можуть входити представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування». Отож можуть входити — а можуть і не входити? Таким чином, позиція держави в цьому питанні — пасивна: мовляв, розбирайтеся самі. Тим більше що жодне господарство, яке культивує мак, не перебуває у державній власності. Що ж, знову негаразди із законами? Якщо дер­жава не володіє цими посівами, отже не може й контролювати? А можливо, закони навмисно складені саме таким чином, і це комусь вигідно? Можливо, до цього причетні самі депутати, котрі закони ці і приймали?

Так, причетні. Останнім часом у пресі з’явилося багато скандальних статей про те, як поважні й солідні політики в нашій країні займаються вирощуванням маку.

Проте «розбірки» на сторінках преси та в інших ЗМІ з представниками наркомафії з вищих ешелонів влади нічого не змінили і ні на що не вплинули (хіба на репутацію тих, про кого писали). Хоча ситуація в Україні з поширенням наркоманії така, що це питання варто було б розглянути на РНБО (до чого неодноразово закликали громадські організації).

Кожен може зробити висновок для себе: вірити цим скандальним історіям чи ставитися до них як до кумедних серіалів. Але хіба річ у цьому? Невже людина, котра носить такі високі звання як «Герой України» або «Герой Соціалістичної Праці», а можливо, і просто — «народний депутат», не може знайти собі достойнішого заняття, ніж вирощування маку?

Від імені громадських організацій ми неодноразово інформували керівників правоохоронних органів про те, де і як процвітає торгівля наркотиками. На наші звернення або не було жодної реакції, або все робилося для «галочки», і злочинці від наркобізнесу через певний час опинялися на свободі. І тільки коли громадськість висловлювала свою думку (як це було в Прилуках у квітні), міліція мусили вживати заходів. Коли на вулиці міста вийшли сотні матерів і батьків, несучи на руках символічні домовини, місцеві правоохоронні органи не змогли цю акцію залишити без уваги і вжили конкретних заходів для боротьби з поширенням наркотиків у цьому регіоні.

Тому тепер, коли нарко­мафія збирає свій «смертельний» врожай на полях Київщини, Чернігівщини, Дніпропетровщини, Миколаїв­щини, на півдні України та в інших регіонах, ми звертаємося до всіх розсудливих людей, громадських організацій, просто батьків. Якщо зараз ми промовчимо, вдамо, що нас не стосується те, що коїться на полях, засіяних маком, то 1 вересня нашим дітям запропонують його вже у вигляді готового «товару» при вході в школу, ліцей, училище або в нічному клубі. І це буде не булочка з маком. Тоді ми вже не зможемо захистити наших дітей від нав’язливих пропозицій спробувати «кайф», сподіваючись на їхню свідомість і правильне виховання.

І якщо держава готова ризикувати нашими дітьми, даючи можливість безперешкодно вирощувати наркотики в такій кількості (85%!) на полях країни, то ми до цього не готові. Ми будемо заважати, будоражити, турбувати «дядьків» і «тіток», які вирішили на дитячих хворобах та смертях сколотити собі капітал. Ми будемо розхитувати цю «машину смерті», як тільки зможемо. Щоб вона не їхала так нахабно і впевнено, не наштовхуючись на бодай найменший опір на своєму шляху, по трупах наших дітей. Ми не дозволимо цього, тому що ціну кожної макової соломинки ми знаємо надто добре, і не з чуток. Цю страшну ціну вже заплатили сотні тисяч українських сімей, втративши найдорожче, що було в їхньому житті.

Анатолій ГЕВЛИЧ, голова Всеукраїнського батьківського комітету боротьби з наркотиками

Людмила ГАННОХА, директор Міжнародного добродійного фонду Н.Потопаєвої

Ніна ВЕСНІНА, голова правління ГО «Матері Дніпропетровщини проти наркоманії і СНІДу»

Світлана САВЧЕНКО, голова правління міжнародної добродійної організації «Доброчинність»

Валерій КРАВЧЕНКО, віце-президент ГО «Рух батьків проти аморальності», генерал СБУ

Людмила ЛЕЩЕНКО, голова ГО «Центр сім’ї «Щаслива сім’я»

Володимир ГОЛУБ, президент Полтавської добродійної ГО «Допоможемо дітям», заслужений працівник культури України