ТРАНСМІСІЯ НЕПЕРЕМОЖНА? РІВЕНЬ ПЕРЕДАЧІ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ ВІД МАТЕРІ ДИТИНІ У НАС УДЕСЯТЕРО ВИЩИЙ, НІЖ НА ЗАХОДІ

Дуже позитивно оцінили представники ВООЗ досягнення України в галузі профілактики передачі ВІЛ-інфекції від матері дитині — вертикальної трансмісії. Про це було заявлено на недавній міжнародній нараді з питань вивчення впровадження в нашій країні відповідної програми на 2001—2003 рр. Справді, цифри вражають. Якщо ще 1999 року рівень передачі захворювання становив 30—40%, то вже нинішнього він знизився до 10%. Хоча однаково при цьому залишається вдесятеро більшим, ніж у розвинених країнах Заходу.

Дуже посприяла зниженню рівня вертикальної трансмісії, відзначають представники Мінздоров’я, спеціалізована програма, завдяки якій почали надходити кошти на профілактику. Закуплені антиретровірусні препарати, які безплатно використовують усі ВІЛ-позитивні вагітні (раніше вони були доступні лише 9% таких жінок), проводиться дворазове тестування вагітних із метою раннього виявлення захворювання, застосовуються особливі протоколи ведення пологів і вигодовування немовлят. У результаті змінився і сам підхід до ведення ВІЛ-інфікованих вагітних: раніше їм пильно рекомендували переривати вагітність, а нині 76% із них народжують.

Проте аплодувати ще зарано. Із одного боку, поза сумнівом, можна вважати досягненням, що всі вагітні в нас кілька разів тестуються на ВІЛ — у більшості випадків це дозволяє максимально рано виявляти вірус і призначати відповідну терапію. Але далеко не всі майбутні матері вчасно стають на облік у жіночій консультації, крім того, відомо багато випадків, коли перший і другий аналізи були негативними, а третій, перед самими пологами, — позитивний. Іноді антитіла ВІЛ виявляють безпосередньо в пологовому будинку.

Звісно, часто це пов’язано з так званим сіркопозитивним вікном — періодом, коли людина вже інфікована, але антитіла ще не виявляються. Але трапляються «проколи» і з вини самих тестів. У принципі в усьому світі вже застосовуються методи ДНК-діагностики — полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), із допомогою якої можна отримати точний результат у коротші терміни та вчасно розпочати профілактику. У нас такої діагностики практично немає: вона платна та проводиться лише в окремих медичних центрах.

Але особливо позначається відсутність ПЛР на дітях. Річ у тому, що в дитини до півтора року (а часом і довше) можуть зберігатися в крові антитіла матері. Тож наші методи діагностики не дозволяють у цей період точно визначити: хвора дитина чи ні. А позаяк статус не встановлено, то й лікування такий малюк не одержує. Часто його починають лікувати антиретровірусними препаратами лише тоді, коли розвиваються специфічні прояви ВІЛ. Тим часом, розпочавши терапію раніше, можна уникнути важких ускладнень, які виникають в інфікованого малюка й боротися з якими набагато складніше й витратніше, ніж з основним захворюванням.

Ця обставина безпосередньо впливає й на статистику. Сьогодні в Україні (з 1987 р. до липня 2003-го) офіційно зареєстровано 57140 ВІЛ-позитивних людей, із них 5233 — діти. У 4959 дорослих і 170 малюків діагностовано СНІД, 95 маленьких громадян уже померли від цього страшного захворювання. Але, очевидно, реальна картина ще страшніша. Адже коли народжений ВІЛ-позитивною матір’ю малюк умирає, не досягнувши півторарічного віку, він не потрапляє до згаданої вище статистики. Навіть якщо його смерть, можливо, і була пов’язана з ВІЛ.

Хоча, звісно, те, що в нас у принципі з’явилася програма профілактики вертикальної трансмісії, уже прогрес. Лише цього року на її реалізацію виділено понад 30 млн. грн. Нині розробляється аналогічна на 2004—2008 роки з бюджетом у 200 млн. грн. Передбачається, що вона забезпечуватиме і закупівлю медикаментів, і безплатну ПЛР- діагностику, і навіть комплексне лікування матері та дитини. Що ж, можливо, ці заходи справді зможуть позитивно вплинути на ситуацію з ВІЛ у країні, якщо тільки в уряду не забракне духу повністю профінансувати програму. Адже, як відомо, усі найвитратніші програми, скажімо, з туберкульозу чи онкології, зазнали серйозного секвестрування.