ТОРБА З СОТНЕЮ ХВОРОБ - Здоров’я - dt.ua

ТОРБА З СОТНЕЮ ХВОРОБ

24 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №46, 24 листопада-1 грудня

Так називали алергію в давнину. Ця недуга, відома ще з часів Гіппократа, сьогодні одна з найпоширеніших...

Так називали алергію в давнину. Ця недуга, відома ще з часів Гіппократа, сьогодні одна з найпоширеніших. За певними даними, у світі кожен десятий дорослий — алергік, а серед дітей — взагалі кожен четвертий. Чимало закордонних учених вважають: років через п’ять-десять кількість цих хворих подвоїться. Причини — порушення звичного середовища проживання, збільшення шкідливих промислових викидів, наскрізь «прохімічені» поля, підвищення радіаційного фону, зловживання ліками. Одне слово, що цивілізованішим стає світ, то більше він «алергізується».

Алергічний риніт — це серйозно

У медицині існує термін «атопія». Він визначає певні умови в організмі людини, які створюють зону ризику, схильність до розвитку алергічних реакцій, захворювань або патологій. Атопія, коли вона переходить у хворобу, вражає дуже багато органів і систем. Потенційно кожна слизиста може стати «полігоном» для розвитку алергічної реакції.

В основі алергічних (атопічних) захворювань — особливі імунні механізми. В організмі з’являються спе-ціальні антитіла (так звані імуноглобуліни Е), спрямовані проти якогось конкретного алергену — речовини, що викликає алергію. Людина певний час може жити без видимих проявів захворювання. Та коли відбувається контакт з алергеном, хворий змінюється прямо на очах: скажімо, починає чхати, сльозяться очі, з’являється нежить. Або шкіра вкривається висипами — кропивницею, з’являється набряк Квінке (напухають губи, голосові зв’язки, інші частини тіла). Тобто з’являється типова алергічна реакція. Буває, людина задихається чи відбувається системна реакція, часом навіть із летальним кінцем. Називається вона анафілактичний шок.

Небезпечність алергічних реакцій ще й у тому, що з кожним разом вони посилюються. Понад те, алергією, що з’явилася на якийсь певний подразник, справа не закінчується. Згодом спектр речовин, на які так бурхливо реагує хворий, розширюється. І моноалергія (якщо людина не лікується) загрожує перетворитися на поліалергію. Алергічні захворювання можуть прогресувати, «завойовувати» все нові й нові «території». Таким чином, невинний, на перший погляд, риніт (нежить) може «дорости» до атопічної бронхіальної астми. Таке системне ураження дуже характерне для алергічної патології. Тож навіть на «несерйозні» симптоми, типу того ж таки риніту, у жодному разі не можна заплющувати очі. Інакше алергік ризикує на власному досвіді пересвідчитися, що таке трансформація «дріб’язкового» нежитю у страшне, інвалідизуюче захворювання.

На жаль, стовідсотково вилікувати людину від алергічного захворювання сучасній медицині поки що не під силу. Правда, є засіб, який дозволяє забезпечити дуже тривалу ремісію за умови своєчасного звертання до лікаря і правильно призначеного лікування. Йдеться про метод так званої специфічної імунотерапії. Спрощено, суть його ось у чому: точно встановлюється алерген, а потім його вводять людині, поступово підвищуючи дози, тобто «клин клином вибивають». Такий курс лікування згодом змушує організм припинити продукувати імуноглобулін Е, що лежить в основі алергічної реакції. Відтак хворий іноді навіть на 5—10 років забуває про свою недугу.

Хворих багато, лікарів мало

Достеменна відповідь на запитання, чи є в організмі людини гени, що створюють схильність до алергії, може дати лише генетична діагностика. Як іще можна визначити, у зоні ризику ви чи ні? Наявність алергії в батьків. Коли і мама, і тато алергики, імовірність того, що й дитина «піде їхніми стопами», підвищується до 80%. Отже, навіть коли в людини немає видимих проявів хвороби, але є спадкова схильність до неї, не можна відкладати візит до лікаря: необ-хідно проконсультуватися, як запобігти недузі.

На жаль, статистики алергічних захворювань в Україні не ведуть. Невідомо, скільки наших співвітчизників слабує на атопічну бронхіальну астму (у механізмах розвитку якої лежать саме алергічні процеси), алергічний риніт, сезонний поліноз, атопічний дерматит, кропивницю й набряк Квінке. За даними закордонних авторів, за останні роки кількість схильних до цих хвороб дуже виросла, від них потерпає від 20 до 30% населення. В Україні останніми роками також побільшало алергопатологій. Особливо почастішали вони в регіонах, уражених внаслідок аварії на ЧАЕС. Зокрема професор Борис Пухлик провів дослідження, які засвідчили, що в постчорнобильський період частота алергопатологій зросла мало не вдвічі.

При всьому цьому в нашій державі відбуваються просто вражаючі речі. Попри всю складність проблеми, постійне зростання захворюваності, у нас не лише немає статистики, а буквально донедавна в медвузах не викладали такої дисципліни, як клінічна імунологія й алергологія. Тільки п’ять років тому вперше в Україні створено кафедру клінічної імунології й алергології при Національному медичному університеті ім. О.Богомольця. Але досі в нас немає інституту імунології й алергології — головного закладу, де досліджували б механізми розвитку захворювань, розглядали схеми діагностики й лікування, створювали методички. На жаль, в Україні мало клінічних імунологів-алергологів вищої кваліфікації — докторів меднаук, професорів, котрі могли б очолити обласні центри, із сучасних позицій розглядали б механізми виникнення імуно-алергопатологій, уміли успішно їх діагностувати, лікувати й на високому рівні консультувати таких хворих.

— Проблема також у тому, що не можна розмежовувати імунологію й алергологію, — переконаний завідуючий кафедрою клінічної імунології і алергології (з курсом дитячої клінічної імунології) Національного медуніверситету, президент Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації професор Георгій Дранник. — У всьому світі нині об’єднують названі спеціальності. І це надзвичайно вигідно і державі, і хворому. Адже дуже часто алергічні хвороби супроводжуються порушеннями в імунній системі. Алергологи ж від останніх відмежовуються, бо не тямлять у них. Імунолог, у свою чергу, відхрещується від хворого з алергопатологією. А такого бути не повинно! Фактично системі охорони здоров’я потрібно двоє фахівців: імунолог-алерголог і лікар-лаборант імунолог, котрий визначає імунний статус пацієнта, наявність імуноглобуліну Е, робить інші аналізи, тобто все те, без чого неможливо поставити діагноз. І ось що цікаво: уже протягом року лежить у Мінздоров’я наказ про імунологів-алергологів і лікарів- лаборантів імунологів, а його все не підпишуть...

Страшніше від скальпеля в руках незграбного хірурга

Коротенько про алергічні захворювання. Почнемо з тих, на які найчастіше хворіють діти. Це атопічні дерматити, кропивниця. Як правило, алергенами тут виступають харчові продукти. Дуже часто ці захворювання розвиваються на тлі ензимопатій — недостатку ферментів. У такій ситуації з допомогою імунолога-алерголога дуже важливо розібратися: чи є шкірні прояви в дитини справжньою алергічною реакцією чи зумовлені якимись порушеннями шлунково-кишкового тракту.

Дуже поширене захворювання, що стало справжнім бичем сучасної медицини, — медикаментозна алергія, тобто неприйняття організмом людини якихось ліків. Часто останні — з ряду пеніцилінових антибіотиків. Медикаментозна алергія — одна з найтяжких патологій. Особливо коли через різні хвороби людина мусить вживати певні препарати (скажімо, діабетик — інсулін), а в нього на них розвивається алергія. Але медицина в цьому плані аж ніяк не безсила, шляхи розв’язання проблеми існують. Благо, нині є широкий вибір фармакопрепаратів. Але! Обов’язково прислухайтеся до поради завідуючого відділенням бронхіальної астми Інституту фтизіатрії та пульмонології АМН України Ігоря Панащука:

— Причиною медикаментозної алергії буває неправильно призначений лікарем препарат. Але таке буває дуже рідко. Зате інша причина — самолікування — трапляється значно частіше. Наполегливо раджу всім доморощеним ескулапам запам’ятати: пігулки іноді бувають страшнішими від скальпеля в руках незграбного хірурга. Будь-який препарат, навіть аспірин чи вітаміни, слід застосовувати за призначенням лікаря.

Також часто викликають алергію вакцини. Тож людям із будь-якими алергічними захворюваннями перед вакцинацією неодмінно слід проконсультуватися з алергологом.

У ліжку з... кліщем

Дуже поширені захворювання — алергії дихальних шляхів. Група алергенів дихальних шляхів ділиться на три підгрупи: побутові (алергени бібліотечного, домашнього пилу, пух-пера, домашнього кліща), епідермальні (алергени переважно домашніх тварин: кішок, собак, овець) і пилкові. Останні викликають або цілорічні ри-ніти, або сезонні полінози.

Коли починається період полінації (цвітіння) рослин, дуже багато людей згадують про свою хворобу (починається нежить, сльозяться очі тощо) і біжать до лікаря. На жаль, під час загострення захворювання лікувати його не можна, можна лише «погасити» прояви хвороби. Так, декому, залежно від рівня вираження алергії, вдається з допомогою спреїв, антигістамінних протиалергічних препаратів цілком усунути ці неприємні явища. Та коли стаж захворювання тривалий, то з кожним роком недуга проявлятиметься по наростаючій. Тож лікувати поліноз необхідно взимку. Хворим слід пам’ятати: лікуватися треба заздалегідь, а не звертатися до лікаря, коли «припече». Тим паче що поліноз нерідко буває провісником тяжчого захворювання — атопічної бронхіальної астми.

До речі, до полінозів більшою мірою схильні городяни, ніж жителі сіл. Здавалося б, парадокс: адже саме в селах безліч квітів і дерев! Але річ у тому, що пилок рослин має клейкі властивості. І в містах він, так би мовити, обростає мікрочастинками брудного пилу від вихлопних газів, заводського диму тощо. Таким чином, негативний вплив алергену на людський організм багаторазово посилюється.

Побутова група алергенів здатна спровокувати цілорічний риніт або атопічну бронхіальну астму. Якщо при сезонній алергії можна врятуватися, виїхавши в іншу місцевість, то від побутової нікуди не подінешся. Бо такий самий алерген домашнього пилу — мікроскопічна структура, наявна в будь-якому помешканні. Чи візьмемо домашнього кліща, що живе в складках матраца, подушках у 70—80% житлових приміщень. Харчується цей малесенький організм (побачити його можна тільки під електронним мікроскопом) мікрочастинками злущеного епідермісу, а його слина й екскременти є алергенами.

Що робити людині, яка страждає від групи побутових алергенів? Само собою зрозуміло, терміново звернутися до лікаря. Суто практична рекомендація: частіше старанно пилососити квартиру й робити вологе прибирання. Якщо в людини алергія на бібліотечний пил, їй не варто спати в кімнаті, де багато книжок. Немає іншого виходу — книжки повинні стояти хоча б у засклених шафах.

Стосовно домашнього кліща. Взимку, коли на вулиці буде як мінімум мінус 20 С, можна вивісити всю постільну білизну разом із подушками, ковдрами й матрацами на балкон. Протягом двох- трьох годин кліщ загине. Але диван чи ліжко навряд чи витягнеш на мороз. Отже, потрібно купити набір спеціальної постільної білизни (прати її треба при температурі 60 С не менш як один раз на два тижні), що не пропускає повітря, відтак і алергенів домашнього кліща, які вдихає людина. До речі, у багатьох наших співвітчизників є пухові чи пір’яні подушки, ковдри, перини домашнього виробництва. Майте на увазі: вони дуже алергенні. Мікрочастинки крові на кінчиках пір’їнок — живильне середовище для розвитку того ж таки кліща.

Той, хто хворіє на поліноз чи астму, перш ніж узяти до оселі кішечку або собачку, мусить порадитися з лікарем, пройти алергопробу. Але при будь-якому алергічному захворюванні краще відмовитися від ідеї завести чотириногого друга.

Якщо хочеш бути здоровим, не загартовуйся

Інсектна алергія виникає від укусів комарів, бджіл, ос. Людина самостійно навряд чи в змозі відрізнити алергічну реакцію на укус від місцевої реакції на отруту комахи. Достовірну диференціацію може провести тільки лікар. Хворі на інсектну алергію — серйозна група ризику. Останні дослідження американських учених свідчать: часті випадки раптової смерті в літній період спричинено не тільки серцево-судинними захворюваннями. Їх провокують і напади інсектної алергії.

Є чимало людей, котрі потерпають від холодової алергії. Це захворювання може виявлятися не тільки взимку, а й, скажімо, при контакті з холодною водою. Недуга виявляється так: на обличчі, руках, ногах з’являються червоні плями, які дуже сверблять. Це гостра кропивниця. Трапляються й астматичні прояви холодової алергії. Часто захворювання супроводжується виникненням пухирів, високою температурою, запамороченням, блювотою, ознобом, болем у суглобах. В одних випадках реакція з’являється стрімко — через дві-п’ять хвилин після переохолодження — і минає через півтори-дві години. В інших — симптоми виявляються так само швидко, але тривають до двох і більше діб.

Дуже небезпечний так званий набряк Квінке. Губи, горло, повіки, обличчя опухають, наче під шкіру впорскнули рідину. Набряк гортані особливо страшний, бо спричинена ним ядуха може призвести до смерті, якщо людині не нададуть термінової медичної допомоги.

Лікують холодову алергію антигістамінними препаратами. У яких випадках які ліки слід вживати, підкаже лікар-алерголог. І якщо не хочете наражати своє життя на небезпеку, точно виконуйте вказівки фахівця. Хворим на холодову алергію слід запам’ятати ще кілька нехитрих правил. Передусім уникайте переохолодження. Попрощайтеся назавжди з ідеєю загартування, відмовтеся від охолоджених напоїв і страв. Виключіть із раціону каву, какао, прянощі, копченості, суху ковбасу, яйця, цитрусові, полуницю, ананаси. Це загальновизнані алергени, й вони можуть посилити прояви хвороби.

Самолікування протипоказане

Про загальні принципи лікування алергічних захворювань розповідає Ігор Панащук:

— Нині стало майже модою: помітила в себе людина якісь прояви алергічного захворювання, накупила ліків і заходилася самолікуватись. Повторюю, цього в жодному випадку не слід робити. Лише лікар може визначити «ваш» алерген, вираженість захворювання і потім призначити необхідний протиалергічний препарат. Так, їх тепер багато. Але для кожного алергічного захворювання він свій. І при лікуванні алергії потрібно індивідуально підбирати препарати. Адже багато з них мають протипоказання.

— Часто алергики запитують про ефективність нетрадиційних методів лікування алергії, — говорить Георгій Дранник. — Скажу відверто, я на жодному медичному форумі, у жодній книжці, у жодному часописі не натрапляв на клінічну працю, де з використанням спеціальних стандартних методів аргументації було б доведено ефективність нетрадиційних методів лікування. Тобто працю, де б описувалися так звані подвійні сліпі плацебо-контрольовані клінічні дослідження, з допомогою яких вивчається ефективність фармакологічних препаратів. Що це означає? Хворий не повинен знати, що йому дають, і не повинен знати цього його лікар. Понад те, якійсь частині обстежуваних дають «пустушку» замість експериментального препарату. Навіщо потрібні подвійні сліпі плацебо- контрольовані дослідження? Річ у тому, що більшість людей піддаються навіюванню. І уникнути його при контакті хворого з лікарем неможливо. Навіювання — це, безумовно, добре. І лікар, котрий володіє психотерапевтичними методами, може досягти дуже серйозного по-ліпшення стану пацієнта. Аж до зцілення. Хороші лікарі — завжди хороші психотерапевти. Але оцінці клінічної ефективності препарату це шкодить. Оскільки у трьох-п’яти чоловік із десяти навіть при вживанні поганого препарату неодмінно настане поліпшення внаслідок ефекту плацебо (навіювання).

Я не заперечую, що стан хворого може поліпшитися після лікування нетрадиційними методами. Та стане це результатом дії препарату чи ефекту плацебо — ось у чому питання. Хоча переконаний: у тієї ж таки гомеопатії є свій прихований потенціал.

— У людей, котрі поверталися в Київ після закордонної поїздки чи відрядження, з’являлися незрозумілий кашель, подразнення в горлі. Чи може це бути проявом алергічної реакції?

— Не гадаю, хоча, про всяк випадок, усе-таки раджу обстежитися. Тут річ, на мій погляд, в іншому. Дуже багато людей помітили, що, виїжджаючи зі столиці, навіть просто за місто, почуваються краще, бадьоріше. Приїжджають назад — з’являються незрозумілі нездужання, головний біль, те ж таки подразнення в горлі, знижується працездатність. Мені здається, все це пов’язано з нашою екологією, з залишковими явищами аварії на ЧАЕС.

1989 року ми обстежили понад тисячу фактично здорових киян, котрі три роки після чорнобильської катастрофи нікуди (крім відпускного періоду) не виїжджали з Києва. 70% із них скаржилися на зниження працездатності, невмотивовану тривогу, «гнилу» температуру час від часу, незрозуміле збільшення лімфовузлів, почастішання герпетичних висипів на губах, ослаблення пам’яті, знервованість. Ми це назвали синдромом швидкої стомлюваності. А коли вивчили стан їхнього імунітету, з’ясувалося: у більшості з цих семисот чоловік робота імунної системи знижена. Тобто в їхньому організмі (конкретно — в імунній системі) утворилося так зване «відчинене вікно», через яке можуть пробратися бактерії, віруси тощо. Але ж від такого «вікна» не застрахований ніхто. Після сильного стресу — відразу погіршується робота імунної системи, при важкому разовому, а тим паче важкому тривалому фізичному навантаженні — те саме. Ще гірше — поєднання стресу, фізичного навантаження, недоїдання. Тільки вдумайтеся, адже саме в такому режимі й живе більшість наших співвітчизників! У постійному психоемоційному стресі, працюючи на знос і заодно неправильно харчуючись, недоодержуючи вітаміни... Ось вам і причина почастішання захворювань, зокрема алергопатологій. Тож усім, хто помітить у себе синдроми алергічного захворювання чи вищеописаний синдром швидкої стомлюваності, настійно раджу знайти імунолога-алерголога і прийти до нього на прийом. Бажаючі можуть звернутися до нас на кафедру клінічної імунології і алергології Національного медуніверситету, де ми їх безплатно обстежимо. І ще раз хочу підкреслити: не вдавайтеся до самолікування! Адже ви цим собі ж нашкодите — негативні процеси можуть не тільки не «згаснути», а, навпаки, акти-візуватися.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво