«Стовп життя» можна ремонтувати - Здоров’я - dt.ua

«Стовп життя» можна ремонтувати

3 червня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №21, 3 червня-10 червня

Не часто можна зустріти дорослу людину, яка хоч іноді не скаржилася б на болі у спині. «Остеохондроз!» — говоримо ми з розумінням у таких випадках...

Не часто можна зустріти дорослу людину, яка хоч іноді не скаржилася б на болі у спині. «Остеохондроз!» — говоримо ми з розумінням у таких випадках. У дітей інша розповсюджена проблема — викривлення хребта, сколіоз. Ці дві недуги плюс остеопороз — вимивання кальцію з кісток — утримують одне з перших місць за частотою поширення в Україні. Фахівці вважають, що дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта — це своєрідна тиха епідемія нашого часу.

Інститут патології хребта і суглобів імені М.Ситенка — провідна дослідницька організація, що займається цією проблемою. Його було створено 1907 року як центр лікування хворих травматологічного профілю. Ще в 20-ті роки минулого століття в інституті почав виходити перший у СРСР журнал «Ортопедія і травматологія». Тоді ж тут лікувався автор роману «Як гартувалася сталь» Микола Островський. Зараз на рахунку харківських учених чимало винаходів, які фахівці унікального дослідно-виробничого підрозділу інституту втілили в конструкціях, що дають можливість проводити як поточний, так і капітальний «ремонт» хребетного стовпа, який буддійські мудреці називають «стовпом життя».

Пломба для хребта

...Посковзнувся, упав, опритомнів, піднявся. Болить спина, та начебто не надто сильно. Тільки через три тижні, коли витримувати болі стало вже неможливо, 50-річний чоловік звернувся до Інституту патології хребта і суглобів.

Виявилося: у нього важкий компресійний перелом першого поперекового хребця, який без відповідного лікування міг спричинити тяжкий радикуліт, порушення роботи внутрішніх органів, спинного мозку і судин аж до інвалідності. Ще кілька років тому потерпілому потрібна була б серйозна операція, потім три-чотири місяці нерухомості, на такий самий термін корсет, і при цьому, на жаль, жодної гарантії, що хребці зростуться, як треба. Пацієнту вдалося уникнути такого розвитку подій — лікарі поставили на його хребет... пломбу.

— Якоюсь мірою це можна порівняти з пломбуванням зуба, — розповідає завідувач відділення патології хребта, професор Геннадій Грунтовський. — Із допомогою тонкого катетера хірург ввів особливий біоцемент, що швидко твердне, у порожнину, яка утворилася між двома хребцями в результаті перелому. Весь процес пломбування контролювався із допомогою рентгена. Матеріал заповнив порожній простір — при цьому навколишні тканини не постраждали — і затвердів. Уже через п’ять діб хворий піднявся на ноги.

Зараз колишній пацієнт продовжує працювати в одній із харківських газет. Робота ця, як відомо, вимагає мобільності та гарного самопочуття. За словами медиків, журналіст може вважати себе практично здоровою людиною, але повинен не забувати про необхідність постійно займатися фізкультурою. Активно працюючі м’язи змушують трудитися периферичні кровоносні судини, що несуть до хребта корисні речовини й виводять шлаки. Єдине обмеження для запломбованого хребта — у перші місяці після операції не можна носити важкі речі.

Лікарі інституту здійснили вже близько сотні таких операцій, серед яких були унікальні. Наприклад, вони поставили відразу чотири пломби пацієнтці з множинними переломами хребта, які вона одержала в результаті автомобільної аварії. Зараз пацієнтка живе звичайним життям — її власна кісткова тканина зрослась із біоцементом і утворила моноліт. Фахівці вважають, що саме завдяки малоінвазивній хірургії, тобто операціям з невеликого доступу, лікування хребта вийшло нині на якісно новий рівень розвитку.

Харківські вчені запатентували свій пристрій для пломбування. На жаль, він існує лише в одному екземплярі і застосовується лише в Інституті патології хребта і суглобів. Це означає, що ставити хворих із такими переломами на ноги за лічені дні замість багатьох місяців можуть зараз лише в Харкові.

Конструкція, що зростає

Статистика захворювання на сколіоз дітей шкільного віку в Україні невтішна — на нього страждають шестеро з кожної тисячі. Не всі випадки можна виправити, вдавшись до лікувальної гімнастики, плавання, консервативного лікування або носіння корсета. Прогресуюча форма сколіозу, а це одна дитина на тисячу, що в масштабах країни становить уже серйозну цифру, вимагає оперативного лікування.

У таких випадках вертебрологи накладають і закріплюють уздовж хребта металеві стрижні, що підтримують його в нормальному положенні. У світі такі коригувальні конструкції далеко не новинка, хоча в Україні застосовуються лише в Харкові та Києві. Однак при всіх достоїнствах у них є один суттєвий недолік — металеві стрижні, на відміну від дитини, не вміють рости. Це означає, що потрібно чекати, поки в дитини припиниться ріст, у той час як деформація хребта збільшується, заважаючи функціонуванню внутрішніх органів і серцево-судинної системи. Або вживляти коригувальну конструкцію, але через деякий час заміняти підрослому пацієнту стрижні на довші, тобто знову піддавати його тяжкій операції. Обидва варіанти далекі від оптимального.

Харківські вчені першими у світі зробили принциповий крок уперед, створивши нову конструкцію, що вміє... рости разом із дитиною. Втілити в життя цю ідею зумів науковий співробітник інституту, кандидат медичних наук Андрій Мезенцев. Тепер дитина росте, її хребет поступово витягується вгору і тягне за собою за рахунок різьби ковзаючу частину металевих стрижнів. Медики вже провели успішні операції кільком десяткам пацієнтів, наймолодшому з яких на момент операції виповнилося вісім років. У перспективі, вважають учені, можна буде в такий спосіб випрямляти хребет і п’яти-шестирічним дітям.

— За невеликим винятком, діти зовсім не відчувають присутність конструкції у тілі, а якість їхнього життя поліпшується неймовірно, — стверджує керівник клініки дитячої ортопедії інституту професор Станіслав Дмитрович Шевченко. — Пристрій дозволяє виправляти хребет відразу в трьох площинах, зберігаючи при цьому природну форму спини. Щоправда, інвалідність як така не знімається, оскільки сама причина деформації залишається, але дитина може ходити до звичайної школи, спілкуватися з однолітками, навіть відвідувати уроки фізкультури, хоча і з деякими обмеженнями. А жінкам рятівні стрижні не завадять мати дітей. Першу операцію такого роду ми зробили чотири роки тому — зараз у цього підлітка помітний лише невеликий післяопераційний рубець.

Зростаюча титанова конструкція, відзначена званням «Кращий винахід України 2001 року», запатентована і вже виготовляється на харківському підприємстві ТОВ «Восток-Н». Хоча це й відносно недорогий пристрій — він у кілька разів дешевший за звичайні імпортні, — та все-таки не всім батькам він по кишені. Фахівці вважають, що закупівлі цих конструкцій потрібно проводити централізовано, як це робиться зараз в Україні у випадку з ендопротезами суглобів або клапанами серця. У рамках держави це зовсім невеликі витрати, що окупляться сторицею — поверненням дітей-інвалідів до нормального життя.

Раніше прогресуючий сколіоз називали «хрестом» ортопедії, оскільки нічим не могли допомогти маленьким пацієнтам. Нині це вже не хрест — це хірургія, що дає хворим перспективу повноцінного життя. Маленька, але характерна деталь — коли три колишні пацієнта професора Шевченка потрапили у тяжкі автомобільні аварії, прихована всередині їх конструкція не лише сама витримала удар, а й врятувала хребет від перелому.

Від корала до вирощування клітин

— Миколо Олексійовичу, оголошення «лікую патології хребта» явно входить до п’ятірки фаворитів приватної медичної реклами. Чи можна вірити таким обіцянкам? — запитую директора Інституту патології хребта і суглобів, професора, заслуженого діяча науки України М.Коржа.

— Далеко не завжди. Серед наших пацієнтів є ті, хто спочатку довірився таким оголошенням, а потім звернувся до нас із уже запущеними формами хвороби. Консультаційна поліклініка інституту прийняла торік 43 тисячі чоловік. Цілий рік заповнена вщерть і клініка на 240 ліжок. Як правило, ми маємо справу із найскладнішими випадками і, хоча за найменшої можливості намагаємося уникнути хірургічного втручання, оперативна активність сягає 75%.

— Ви стикалися у своїй практиці з людьми похилого віку, в яких із хребтом було все гаразд?

— З віком хребет змінюється у всіх без винятку, однак процеси руйнування й адаптації перебігають у ньому паралельно. Типовий приклад — штангісти, особливо ті, які вже перестали активно займатися спортом. Надмірні навантаження при піднятті штанг не могли минутися для хребта безслідно, але якщо організм зумів компенсувати його недоліки, колишній спортсмен може почуватися досить добре. Трапляється й так, що людина не скаржиться, але на рентгенограмі видні порушення структури хребта, які з великою імовірністю можуть спричинити переломи.

Лікарське втручання необхідне в тих випадках, коли процеси руйнування перебігають у випереджальному темпі.

— А через що виникає сильний біль у спині, коли людина не може, як то кажуть, ні зігнутися, ні розігнутися?

— Причини болю можуть бути різними. Так, значний відсоток усіх неприємностей локалізується в невеликих суглобах хребця. Вони старіють, зменшуються в розмірах і під час руху починають тертися один об одний, здавлюючи нервові закінчення, що й викликає болючі відчуття. Зараз ми можемо позбавити болю різними методами. Наприклад, припекти нервові закінчення або провести блокаду лікарськими речовинами. Можна також позбавити тертя суглобів хребців, увівши в порожнину між ними із допомогою невеликого розрізу або проколу шкіри трансплантати чи біокераміку. Розроблена нами операція невелика, пацієнт може пролікуватися за принципом домашнього стаціонару — витрати маленькі, а ефект дуже гарний.

— Біоцемент, біокераміка... Як виникла ідея використовувати для «ремонту» хребта ці матеріали?

— Спочатку була ідея використовувати корали, що ростуть у південних морях. Цей органічний біоінертний вапняк у принципі підходить для ролі замісника кісткової тканини, однак він виявився занадто тендітним. Біокераміка, яку ми використовуємо ось уже 30 років, якнайбільше відповідає нашим вимогам. Вона має необхідні механічні властивості і з неї легко можна виготовити всі потрібні деталі опорно-рухового апарату.

У тісному співробітництві з Інститутом вогнетривів і Харківським національним університетом ми розробили різні види цього матеріалу: є кераміка щільна, є у вигляді гранул, є така, що самовільно розсмоктується у організмі. Серед нових перспективних розробок нашого інституту — поліфункціональна пориста кераміка, що може не лише заміщувати кісткову тканину, а й лікувати осередок захворювання. Якщо таку кераміку перед заповненням порожнини наситити антибіотиками, вітамінами, іонами срібла, кальцієвими препаратами, вона поступово віддаватиме ліки та біологічно активні речовини навколишнім тканинам.

— Яка з розробок інституту перебуває ще у стадії експерименту?

— Ми відпрацювали на лабораторних тваринах технологію вирощування із зачатків молодих і здорових хрящових клітин — аналогу клітин суглобного хряща і міжхребетного диска. Їх можна пересаджувати у хворий суглоб чи диск, заповнюючи дефіцит, що утворився. Проблема полягала в тому, що хрящова тканина дуже примхлива, виростити її набагато складніше, ніж, наприклад, нервову чи м’язову тканину. Однак наші зусилля були недаремними — ін’єкція суспензії вирощених кліток тваринам із патологією хребетного диска спричинила явне поліпшення їхнього стану. Я впевнений, що вирощування хрящових клітин можна буде поставити на потік.

Щоб досягти точнішого потрапляння вирощених клітин за адресою, ми пробуємо нині доставляти їх до місця ураження на підкладці з так званої біодеградуючої кераміки. Поступово розсмоктуючись, вона дає можливість хрящовим клітинам заповнити нове місце проживання й утворити там колонію. Результати, одержані в експерименті, оптимістичні. Наш наступний крок — перенесення нової, справді революційної методики на лікування людей. Скількох хворих можна буде тоді позбавити страждань, повернути до нормального життя!

***

Сьогодні українська наукова школа вертебрології (від латинського columna vertebralis — хребетний стовп) не поступається за рівнем світовій. Однак її досягнення, на жаль, поки що не ввійшли в широку медичну практику нашої країни — і це не вина вчених-новаторів, а лихо для усіх нас. Щоб поширити те, чим володіє поки що обмежена група вчених і хірургів, для початку потрібно принаймні визнати нову спеціальність і масово готувати лікарів-вертебрологів. Це фахівці, котрі вимагають особливої післядипломної підготовки в науково-дослідних інститутах і на кафедрах медичних вузів. У їхню компетенцію входять ортопедія, рентгенологія, нейрохірургія, фізіотерапія. Кваліфікована допомога при такому масовому поширенні захворювань хребетного стовпа, впевнені фахівці, має надаватися вже на рівні районних поліклінік. А поки що вищий вертебрологічний пілотаж доступний лише харків’янам.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво