Шагренева шкіра санаторних територій

На початку року «ДТ» розповіло про зазіхання на території дитячих санаторіїв, розташованих у прибережній зоні Одеси. Останніми роками близько 65 гектарів земель санаторно-курортного призначення за потурання державних чиновників були забудовані особняками і багатоповерхівками. Тепер черга дійшла до діючих дитячих здравниць. І це на тлі зростання дитячої захворюваності. Із приходом нової влади з’явилася надія відстояти вцілілі території. Відтоді минуло дев’ять місяців. Що змінилося? За великим рахунком, нічого.
Міністерство охорони здоров’я, у чийому підпорядкуванні перебувають дитячі здравниці, торік дало згоду на підписання інвестиційних договорів, за якими понад дві третини території санаторіїв мають відійти комерційним структурам. А нині в суді з допомогою свого представника бореться з прокуратурою, твердячи, що вчинило правильно. І суд поки на боці МОЗу. Точніше, інвесторів, які мають намір «відщипнути» від двох дитячих здравниць майже 10 гектарів землі. То чиї інтереси захищає МОЗ? Про суддів, на жаль, годі й казати. З жодним аргументом прокуратури, яка намагається захистити території санаторіїв, вони не згодні.
Навіщо дітям такі площі?
Нагадаємо, йдеться про туберкульозний санаторій «Люстдорф» у селищі Чорноморка, де лікують дітей із захворюваннями опорно-рухової системи та хворих на кістково-суглобний туберкульоз, і пульмонологічний — «Зелена гірка» у районі Дача Ковалевського, куди приїжджають діти із захворюваннями органів дихання та постраждалі в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Це цілорічно діючі здравниці, де щороку оздоровлюють близько 5 тисяч дітей. Потреба в путівках, особливо влітку, різко зростає. Звісно, старі корпуси давно потребують серйозної реконструкції, а грошей на це держава не має. Однак чомусь «залучення» інвесторів перетворюється на спроби будь-яким шляхом отримати територію. Та ще й яку!..
Санаторій «Люстдорф» займає 10,2 га землі. Це величезна зелена зона біля моря. Чудове місце для оздоровлення дітей. Однак чиновники вирішили, що така територія дітям не потрібна. І визнали за можливе відмовитися від 7 га на користь комерційної структури — такого собі ТОВ «Вертикаль». Натомість ця фірма пообіцяла виділити 3 млн. грн. на реконструкцію корпусів. За інвести­ційним договором гроші вона перераховує на рахунок підрядчика — ТОВ «Обрій». На території, котра відходить інвестору, знаходяться десять об’єктів, у тому числі склад, свердловина, дорога і прохід до моря. При такому «обрізанні» санаторій виявляється затиснутим й ізольованим від моря.
Санаторій «Зелена гірка» займає 9,6 га. Повітря тут настояне на ароматах трав, хвої, акацій, каштанів і запаху моря. Це, образно кажучи, другі легені. Працівники здравниці кажуть, що у дітей, які приїжджають сюди рік у рік, чудові результати. Але чиновників це, вочевидь, не цікавить. Вони вирішили віддати 6,4 га землі такому собі ТОВ «Єднання часу», котре було зареєстроване за два дні до підписання інвестиційного договору. Основний вид діяльності новоспеченого інвестора — купівля-продаж земельних ділянок. За договором «Єднання часу» має виділити на ремонт корпусів 4 млн. грн. А натомість дістати право на забудову території на власний розсуд.
Інвестиційні договори, схожі між собою, мов близнюки, узгодив тодішній заступник міністра охорони здоров’я В.Загородній. Із боку санаторію «Люстдорф» його підписав в.о. головлікаря Ткаченко 5 листопада 2004 р. Головлікар Ю.Шешмінцева відмовилася. Через тиск МОЗу вона була змушена піти на лікарняний. З боку санаторію «Зелена гірка» договір 29 липня 2004 р. підписав головлікар І.Середа. І, як видно з листа Одеської обласної профспілки працівників охорони здоров’я, направленого на адресу прем’єр-міністра країни та Генпрокуратури, І.Середа планує перемістити друге відділення санаторію — «Малятко», розрахованого на дітей із туберкульоз­ною патологією від трьох до шести років і розташованого на 16-й станції Великого Фонтана, на територію третього відділення — «Степове повітря». Тобто подалі від моря, у набагато гірші умови. А вивільнену територію віддати інвестору. На жаль, головлікар ухилився від зустрічі з автором цих рядків, тому почути його пояснення не вдалося.
Чиї інтереси захищає МОЗ?
Прокуратура Одеської області в січні нинішнього року подала заяви до суду з проханням визнати інвестиційні договори недійсними. Позови подано в інтересах держави в особі Одеської міськради. Відповідачі — МОЗ, дитячі санаторії та інвестори. Справи слухали в Господарському суді м. Києва. Прокуратура доводила, що договори укладено з порушенням законодавства. По-перше, за договором інвестор отримує земельну ділянку і використовує її на власний розсуд. Однак право виділяти землю — це компетенція Одеської міськради. При цьому санаторій «Люстдорф» втрачає 7 га землі вартістю 10,3 млн. грн. А інвестор натомість збирається вкласти усього лише 3 млн. грн. Крім цього, використання інвестором землі на власний розсуд може призвести до зміни її цільового призначення. По-друге, на земельних ділянках, які переходять інвесторам, розташовані споруди санаторіїв. Їхня подальша доля договором не визначена.
МОЗ у своєму відгуку на позов вважає, що закон із їхнього боку не порушений. По-перше, санаторій буде відремонтовано. По-друге, він управі відмовитися від землі. І відмова не означає, що ділянка автоматично переходить у руки інвестора, оскільки земельні питання вирішує міськрада. По-третє, держава не втратить право власності на об’єк­ти, розташовані на переданій інвестору ділянці, оскільки з договору не випливає бажання інвестора їх придбати. Зі свого боку, міністерство вирішує питання про їхнє списання. Однак це можливо за умови 100-відсоткового зносу споруд, чого немає. І взагалі чиновники вважають, що дії медичного відомства не можуть бути предметом розгляду в господарському суді, адже «узгодження» — це не прерогатива МОЗу України.
Загалом, суд відмовив у задоволенні вимог прокуратури визнати недійсними договір і рішення МОЗу. Він вважає, що згоду на передачу землі дає місто, а не санаторії, завдання яких лише клопотатися перед владою і, коли треба, то виконувати, як написано в договорі, інші, передбачені законом дії, необхідні для досягнення мети.
Однак, зрозуміло, йдеться про дії, завдяки яким земля будь-що має перейти до інвестора. Якщо ні, то ніяких грошей санаторій не отримає. Зрозуміло, інвестори до підписання договорів погоджували земельне питання з містом. Інакше ці інвестиційні договори — усьо­го тільки меморандуми про наміри. Коли прокуратура подавала позов до суду, в кріслі мера все ще сидів Руслан Боделан, за часів якого міськрада вільно розставалася із санаторно-рекреаційними землями, змінюючи їхнє цільове призначення. Приклад того — санаторій «Аркадія». За інвестиційним договором, частину його земель уже передано комерційній структурі, про що йтиметься нижче.
Звісно, не хочеться вірити, що у так званих інвесторів уже є домовленість із новою міською владою про відведення їм земель санаторіїв «Люстдорф» і «Зелена гірка». Але якщо це не так, тоді незрозуміло, чому комерсанти борються за пусті договори в суді? Тим більше що прокуратура відступати наміру не має. На жаль, Київський апеляційний господарський суд теж відхилив вимоги правоохоронців. Аргументи ті ж. Колегія суддів під головуванням судді Андрієнка (справа стосовно «Люстдорфа») і судді Зеленіна (справа стосовно «Зеленої гірки») вважає безпідставними твердження прокуратури про те, що інвестиційні договори потягнуть зміну цільового призначення землі, і що порушено інтереси Одеської міськради. Стосовно МОЗу суд вважає: узгодження не має юридичних наслідків. І взагалі не доведено, що воно є обов’язковим, і без нього не можна було укласти договір.
Виходить, головлікарі санаторіїв можуть розпоряджатися державною власністю, як їм заманеться? Виходить, так? До речі, санаторій «Люстдорф» намагався оспорити в суді нав’язаний МОЗом інвестиційний договір, як такий, що обмежує його права: порушено норми, які визначають розмір території для санаторіїв, немає ясності, який ремонт буде зроблено тощо. Але теж безуспішно. Тепер їм залишається сподіватися на Вищий господарський суд, куди прокуратура області вже направила свою касацію.
Самовільне захоплення
Цікаво, що на землі «Люстдорфа» претендує й інша комерційна структура — ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець». Його тренувальний комплекс із футбольними полями розташований по сусідству із санаторієм. І йому хочеться мати ще три поля. Тому він вирішив відрізати 3 га землі від дитячої здравниці, а натомість побудувати для неї новий корпус. Для досягнення цієї мети ФК «Чорноморець» установив на території санаторію бетонний мур, поки почесний президент клубу, народний депутат України Леонід Климов пробивав питання в коридорах влади. Тобто самовільно захопив територію. У результаті прокуратура Київського району м.Одеси подала позовну заяву до суду з проханням зобов’язати комерсантів знести самовільну споруду. Проте Господарський суд Одеської області як тільки міг затягував винесення рішення. А потім ФК «Чорноморець» подав зустрічний позов із вимогою зобов’язати санаторій узгодити план встановлення муру. Комерсанти запевняють, що вони для цього мають усі підстави. Однак у суді ніяких доказів, як пояснили в прокуратурі, вони надати не змогли. Але от що цікаво: є лист за підписом усе того ж В.Загороднього від 21.12.2004 р. У ньому говориться: МОЗ підтримує пропозицію ЗАТ «ФК «Чорноморець» щодо реконструкції санаторію «Люстдорф» і будівництва футбольних полів. При цьому він зазначає, що їхній проект схвалений тодішніми віце-прем’єр-міністром України Д.Табачником і міністром охорони здоров’я А.Підаєвим, облдержадміністрацією та міськвиконкомом. І радить футбольному клубу укласти договір із «Люстдорфом». Але раніше, 5.11.2004 р., договір із санаторієм підписало ТОВ «Вертикаль», на якому є підпис В.Загороднього. Щоправда, потім чиновник отямився і надіслав інший лист, датований 30.12 2004 р., де повідомив, що МОЗ України не може дати згоду на укладання договору з ЗАТ «ФК «Чорноморець». Загалом, «скривджений» футбольний клуб настільки наполегливий у своїх вимогах, що добрався зі своїм позовом до Вищого господарського суду України — в обласному апеляційному йому відмовили.
Недавно МОЗ дістав ще одну пропозицію з укладання інвестиційного договору із санаторієм «Люстдорф» — від такого собі ПП «Айрон плюс». Цікаво, що збирається робити з усім цим міністерство сьогодні?
У листі за підписом першого заступника міністра С.Ханенка від 14.05.2005 р. на адресу обласної профспілки говориться, що винесення конкретних рішень стосовно інвестиційних договорів можливе лише після завершення судових процесів. При цьому він наголошує: з метою забезпечення прозорості й недопущення нецільового використання земель рекреаційного призначення в міністерстві розглядається питання про створення конкурсної комісії з питань інвестицій при МОЗ України.
Для збереження санаторних земель дуже важливою сьогодні є чітка позиція міської влади. Як у плані прийняття майбутніх рішень, так і раніше ухвалених. Недавно прокуратура подала позов до господарського суду Одеської області в інтересах міськради й обл­ради з проханням визнати недійсним інвестиційний договір від 16.07.2003 р., укладений між санаторієм «Аркадія» і ТОВ «Берег-Буд­інвест». Його теж узгодили з МОЗом, на ньому стоїть той же підпис — заступника міністра Загороднього. За цим договором інвестор фінансує реконструкцію старих корпусів санаторію і спорудження нового на 300 місць. А натомість отримує три спальні корпуси для знесення і спорудження на їхньому місці житлових будинків із офісами й торговельними приміщеннями, а ще землю для прибудинкової території площею 2,9 га для спорудження 80 гаражів. Згода міської влади є — рішення міськради від 26.08.2004 р. Але держакта на землю поки не видано.
Санаторій «Аркадія» (займає 9,6 га) спе­ціалізується на лікуванні туберкульозу органів сечостатевої системи, хронічного простатиту, циститу у дорослих, а також поданні допомоги у післяопераційний період хворим на туберкульоз очей тощо. Розташований у гарному місці, на Французькому бульварі, на території ландшафтного парку, створеного в 70-ті роки XIX століття. Його визнано об’єк­том природно-заповідного фонду, пам’яткою садово-паркового мистецтва, і він перебуває під охороною держави. Однак минулу міську владу ці факти анітрошки не бентежили. Що думає з цього приводу нове керівництво? І що має намір зробити?
Як пояснив заступник мера Одеси Михайло Кучук, позиція міста в цих питаннях чітка — ніхто не дозволить забудовувати санаторно-оздоровчі землі об’єктами нерекреаційного призначення. Але така загроза існує. Тому прокуратура в інтересах міста оспорює в суді раніше прийняті договори. Що стосується інвесторів, то ніхто з нинішнім керів­ництвом міста питання, пов’язані з відчуженням санаторних земель, не обговорював. І влада навіть не знає, що це за структури.