РУКОТВОРНИЙ ВІРУС

Суперечки про те, чи можна вважати віруси живими організмами, протягом останнього місяця точилися особливо затято. Адже у разі позитивної відповіді на це запитання виявиться, що ученим вдалося створити штучний живий організм із компонентів, які в багатьох країнах можна замовити за спеціалізованим торговим каталогом. Крег Вентер, Гамільтон Сміт та їхні колеги «актом творіння» займалися рівно 14 днів — термін, який не втомлювалися обігравати західні журналісти. Зі звичайних олігонуклеотидів (коротких обривків ниток ДНК) ученим вдалося скласти 5 386 нуклеотидних основ, що становлять геном вірусу Phi-X174. Вірус із такою романтичною назвою належить до групи бактеріофагів і, за твердженням його «творців», не є небезпечним для людини. Навпаки, може навіть допомогти в боротьбі з деякими збудниками захворювань чи із забрудненням довкілля.

На вибір «рольової моделі» першого штучного вірусу вплинула не лише його нешкідливість, а й простота (мається на увазі довжина послідовності ДНК і відсутність білкової оболонки). Для свого відтворення штучний вірус, як і його природний прототип, повинен використовувати «біологічні потужності» бактеріальної клітини, в яку він укорінюється. Раніше вже повідомлялося про успішну спробу синтезу вірусу поліомієліту, яку зробила група вчених під керівництвом Еккарта Віммера. Попри те, що складали його з більших фрагментів ДНК, цей процес розтягнувся на два роки. У синтетичної копії було виявлено деякі відхилення, проте інфіковані миші демонстрували всі ознаки поліомієліту. Нині ж, як стверджує Вентер, подальший процес пришвидшиться, і першу штучну бактерію він обіцяє продемонструвати науковій громадськості протягом року.

Двоїстість реакції на чергові досягнення сучасної науки стала вже традиційною. Надто сильні побоювання, викликані можливістю їх застосування далеко не в мирних цілях. Проект Вентера фінансувало американське міністерство енергетики (це обійшлося йому в 3 мільйони доларів), і вищі чиновники довго радилися, чи слід оприлюднювати отримані результати. Основним аргументом проти їх засекречення стала наявність набагато доступніших і дешевших засобів отримання зброї масового ураження.