Про корисність «небезпечної ініціативи» - Здоров’я - dt.ua

Про корисність «небезпечної ініціативи»

1 липня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 1 липня-8 липня

Відгомонів перший місяць літа, а разом із ним і його свята, особливе місце серед яких посідає День медика, який, незважаючи на бідність, країна святкувала три дні поспіль — пила за здоров’я, веселилася і жартувала...

Відгомонів перший місяць літа, а разом із ним і його свята, особливе місце серед яких посідає День медика, який, незважаючи на бідність, країна святкувала три дні поспіль — пила за здоров’я, веселилася і жартувала. Дивна річ: анекдоти й жарти на медичну тематику були популярними завжди, хоча зазвичай їх відносять до чорного гумору.

Якось, повертаючись із панахиди, священик зустрів лікаря. Розкланялися:

— Як поживаєте, сину мій?

— Вашими молитвами, отче! — поважно відповідає лікар.

— А як ваші справи?

— Вашими стараннями!

Так, загалом невинно, із усмішкою підколювали медиків ще в XVIII столітті. Жарти нашого часу на медичну тематику викликають радше істерику, ніж іронічну посмішку. Примітно, що якщо раніше своє невдоволення системою охорони здоров’я висловлювали переважно пацієнти, то нині ситуацією незадоволені й самі медики. Здається, вже всі зрозуміли, що медицину потрібно реформувати, і чим скоріше, тим краще. Залишилося тільки перейти від слів до діла. Та, судячи з того, що галузь усе ще тупцює на місці, отці-командири так досі й не визначилися, куди, в якому напрямку вести армію у білих халатах. Та, здається, з’явилася-таки та сила, що може підштовхнути перетворення у сфері охорони здоров’я, — йдеться про громадськість, про ту саму, якою чиновники норовили прикритися, захищаючи свої інтереси, але ніколи не сприймали всерйоз.

Як відомо, 6 липня у Верховній Раді мають відбутися парламентські слухання на тему «Проблеми у сфері забезпечення охорони здоров’я і медичного обслуговування громадян України та шляхи їх розв’язання». План підготовки досить великий, серед інших заходів заплановані також громадські слухання у Києві, Харкові, Одесі та Львові, на які особливих надій ніхто не покладав, вони планувалися радше як данина сучасному моменту. Та, схоже, уроки Майдану не минулися даремно — люди хочуть бути почутими. На перші ж слухання, що відбулися у Києві, зібралися й офіційно запрошені, й ті, хто прийшов з власної ініціативи, оскільки не може залишатися байдужим до проблем здоров’я нації. У ролі модераторів виступили президент Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів Юрій Губський і голова громадської ради Міністерства охорони здоров’я Олег Мусій.

— Згідно з постановою Кабміну, при міністрі охорони здоров’я створюється громадська колегія. До неї не входитимуть люди, призначені міністром, які відстоювали б лише його точку зору, — тут передусім будуть представлені громадські організації. Наша мета — долучитися до формування державної політики в галузі охорони здоров’я, адже стаття 39 Конституції України делегує нам це право — громадськість може впливати на прийняття державних рішень. Багато часу я віддав роботі у Всеукраїнському лікарському товаристві, отож маю досвід відстоювання позицій громадських організацій, — розповів О.Мусій. Великі надії ми покладаємо на законопроект про лікарське самоврядування, або про українські лікарські товариства, — у проекті детально розписані структура і механізм захисту прав медиків. Сподіваємося, що буде прийнято і закон про захист прав пацієнтів. Тільки при наявності цих двох законів запрацює механізм реформ — нарешті буде узаконено і права, і обов’язки сторін.

— Громадські слухання нам необхідні для того, щоб проблеми розглядалися всебічно. Ми не хочемо і не будемо нічого вирішувати кулуарно, — запевнив присутніх міністр охорони здоров’я Микола Поліщук.

У такій ситуації гріх було не скористатися моментом і не запитати про тендери та забезпечення регіонів ліками.

— Справа гальмується з об’єктивних причин, — пояснив М.Поліщук. — Ми провели моніторинг із закупівлі певних препаратів. Дивимося: заявка з місця на 10 мільйонів гривень. Викликаємо головного фахівця і спільно з ним усе перераховуємо. Після такого аудиту виявляється, що потреба області «всохла» до 6 мільйонів. Таким чином із 190 мільйонів гривень, на які були оформлені замовлення, залишилось 133 мільйони. Сьогодні питання номер один — раціональне використання наявних коштів. Ще одна проблема — сьогодні немає реєстру хворих за тими програмами, які захищені державою і фінансуються з бюджету. Свого часу було виділено кошти — і чималі! — для створення реєстру хворих на діабет. Академія медичних наук отримала гроші, але точних даних про хворих так і немає. Як у такій ситуації планувати роботу? І таких прикладів багато. Міністерство мало 600 мільйонів гривень на закупівлю за тендерами, але 20—30 відсотків цієї суми кудись зникали. Якщо нам вдасться зробити те, що запланували, то за бюджетні кошти зможемо придбати медикаменти на 30—40% дешевше, ніж було закладено. Правда, вчора до мене підійшли й запитали: може, треба охорону організувати, мовляв, ви не уявляєте, скільки дач і машин ви таким чином забираєте!..

Цікаво було спостерігати, як відбувається діалог між керівниками обласних відділів охорони здоров’я і представниками громадських організацій, — вони намагалися знайти спільну мову, хоча раніше, як правило, все зводилося до взаємних звинувачень. Нарешті всі дійшли згоди, що реформа залежить не тільки від фінансування.

— Не все вирішують гроші, — переконаний Богдан Волос, начальник управління охорони здоров’я Харківської ОДА. — США на охорону здоров’я витрачають 13—15% ВВП, правда, з кишені пацієнта, але за основними показниками здоров’я населення вони замикають другу десятку країн світу. Система охорони здоров’я Канади витрачає до 10% ВВП, а посідає перші місця за основними показниками. І значною мірою це пов’язано з тим, що там удвічі більше сімейних лікарів, ніж у США. То, може, не варто винаходити велосипед і погодитися з тим, що нам потрібна сімейна медицина? Хоча для нас це не зовсім новинка. Коли я приїхав після закінчення медінституту на роботу у дільничну лікарню, там не було ні педіатра, ні кардіолога, я вів прийом в амбулаторії, ходив на всі виклики — хіба тоді я не був сімейним лікарем?

У нашій країні виходять сотні різних наказів, які ніколи не виконувалися і виконуватись не можуть — бо вони не функціональні. Ті, хто їх писав, ніколи не бували в сільських лікарнях і не знають, що там потрібно зберегти, а що — докорінно змінити. І тільки досвід зможе підказати правильне рішення. Щоб щось вирішувати на рівні міністерства чи Верховної Ради, треба знати і враховувати досвід практиків, у тому числі й тих, які тут зібралися, — вважає Б.Волос.

Із цим погодилися всі учасники слухань, щоправда, шляхи досягнення такого благополуччя кожен бачить по-своєму. На думку віце-президента Української асоціації із біоетики В.Куліниченка, якісне медичне обслуговування неможливе без урегулювання етико-деонтологічних відносин у медицині, в цивілізованих країнах ці проблеми вже давно вирішують комітети з етики.

Адвокати, у свою чергу, лякали лікарів сумами позовів, які нібито в Києві вже сягають фантастичних цифр. Столиця вже звикла до того, що юристи захищають права пацієнтів, та й суди не відмахуються від таких справ, а в регіонах такі ситуації ще є екзотикою.

— Ще рік тому ніхто про права пацієнтів і слухати не хотів, а нині ми вже бачимо, з ким можна будувати партнерські відносини, — сказав віце-президент Української ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. — Хоча просування вперед дається великими зусиллями — ми проаналізували виступи на всіх слуханнях, що відбувалися протягом місяця і дійшли не дуже втішних висновків. Керівники багатьох обласних відділів охорони здоров’я, головлікарі, як і раніше, вважають, що починати треба зі збільшення фінансування — майже 25% пропозицій починалися саме такими словами. На жаль, удвічі менше уваги приділили надзвичайно важливим питанням — стандартам у медицині, якості меддопомоги та відповідальності медперсоналу.

До речі, права пацієнта, як завжди, були на останньому місці — на їхню частку припадає лише 2,5% пропозицій. І все-таки в наших умовах — це прогрес, адже в більшості регіонів про проблеми пацієнтів досі навіть і не згадували. І тим більше ніхто ці права не пов’язував із правами медпрацівників, ми ж намагаємося довести, що це єдине ціле. За прикладом і ходити далеко не треба — всі чули про трагедію харків’ян, які почали сліпнути після операції в офтальмологічній клініці. До нашої ради по консультації зверталися адвокати кількох людей, але більшість постраждалих не хочуть писати заяви, бо не звикли до такого повороту справи, не вірять у те, що закон їх захистить. А це б’є і по лікарях — вони теж не знають, як захистити свою професійну гідність, адже трагедія сталася через інфікування неякісним лікарським препаратом. Чомусь це сталося, хто винен — невідомо, але постраждали пацієнти, і якоюсь мірою лікарі. Ми дуже сподіваємося, що парламент приділить увагу всім пропозиціям, що були підготовлені під час громадських слухань — адже все це перевірено досвідом і часом.

Головне, щоб у вирі парламентських пристрастей і резолюцій не забули про те, заради кого затівається реформа в охороні здоров’я — про пацієнта. Хоча, за тієї активності, яку виявляє Рада захисту прав пацієнтів, гадаю, цього не станеться. Лікарі зі свого боку мають право сподіватися на таку ж підтримку та лобіювання своїх інтересів із боку своєї ж профспілки. Адже їх теж давно не влаштовують відносини з державою — і йдеться не лише про мізерні зарплати, а й про ті ж таки відпустки власним коштом, і про те, коли і яке житло може придбати лікар, який усе життя пропрацював у державній медичній установі, та на відміну від держслужбовця — без будь-яких пільгових черг на квартиру, кредитів і путівок.

Не так давно Кабмін підвищив собі зарплату — на думку чиновників, ті суми, що були колись, соромно вголос назвати заробітком. Про зарплату лікаря теж говорити соромно, але жити на неї, виявляється, можна. Про стан охорони здоров’я нації говорити і соромно, і боляче — досить лише поглянути на статистику смертності новонароджених і дані про тривалість життя наших громадян. Здається, знову настав час вимагати гарних лікарень для населення, як вимагав цього у XVIII столітті Михайло Ломоносов, дуже засмучений ранньою смертю дорослих людей і малим приростом населення держави через мор (високу смертність) немовлят. Імператриці його трактат здався скандальним.

Пізніше хтось із імператорів патріотичні думки вченого мужа назвав прикладом небезпечної ініціативи...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво