ПОРЯТУНОК… РОЗМІРОМ 5 ММ

У 1988 році французький хірург Море вперше зробив ендоскопічну холецистектомію — видалив жовчний міхур. Виходячи з операційної, він сказав: «Це перша й остання ендоскопічна операція». Та наступного дня в коридорі лікарні зустрів прооперованого пацієнта, який, широко всміхаючись, потиснув руку хірургові й промовив: «Величезне спасибі вам, лікарю!»

Відтоді тисячі лікарів в усьому світі виконали сотні тисяч ендоскопічних операцій у черевній порожнині. 1993 р. найпередовіші хірургічні технології досягли й України. Та на той час французькі хірурги взялися за складніше завдання — вперше з допомогою відеоторакоскопа здійснили операцію на легенях. Результат — вдалося уникнути великих розрізів, пошкодження міжреберних м’язів і нервів. Окрім того, скоротився період післяопераційної реабілітації, а отже — і витрати на утримання пацієнта в лікарні.

Україна давно б мала впровадити у повсякденну хірургічну практику відеоторакоскоп, бо ще в 1995 році Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно оголосила, що в нас лютує епідемія туберкульозу. Перше місце було і залишається за Херсонщиною. Тільки торік там захворіло на сухоти 1240 осіб. Показник смертності від недуги — вшестеро вищий, порівняно з іншими регіонами України! Хронічне недофінансування херсонського протитуберкульозного диспансеру стало однією з основних причин збільшення кількості хворих на хіміорезистентний туберкульоз.

— Багато хто з хворих потребує негайної операції, яка могла б врятувати їм життя і вберегти близьких від небезпеки зараження, — розповідає завідуючий хірургічним відділенням обласного протитуберкульозного диспансеру Олександр Сташенко. — Але лікарня повністю забезпечена лише протитуберкульозними препаратами, а ліків, потрібних для післяопераційного періоду, недостатньо. 65% наших пацієнтів — малозабезпечені. Який хворий наважиться на операцію, не маючи за що купити хоча б антибіотики? Тож і лікуються в стаціонарі місяцями, а то й роками, стаючи хронічно хворими на деструктивний ускладнений туберкульоз легенів, украй небезпечний для оточення.

Ще кілька років тому науковці стверджували: хірургічного втручання потребують 15—16% хворих, у яких уперше виявлено туберкульоз. Але за час, коли тубдиспансери нерегулярно забезпечувалися препаратами і лікування відбувалося епізодично, з’явилися нові види хвороби, стійкі до будь-яких нині відомих ліків. І тут єдиний метод лікування — хірургічне втручання. Відсоток показань для нього зростає, а можливості медиків і хворих — мінімальні. Торік у хірургічному відділенні Херсонського обласного протитуберкульозного диспансеру прооперували лише 4% вперше виявлених хворих, цього року — 6%. Це тим більш прикро, що витрати на одного хірургічно вилікуваного хворого в 5,5 разу нижчі, а отриманий економічний ефект перевищує власне затрати на хірургічне лікування в 11,7 разу.

З огляду на це, рік тому спеціалісти Херсонського обласного фонду милосердя і здоров’я та Херсонського протитуберкульозного диспансеру розробили програму розвитку хірургічного відділення. Завдяки цій програмі лише протягом останніх півроку вдалося створити запас усіх необхідних медикаментів для післяопераційного лікування, закупити необхідний інструментарій, нові халати, зробити ремонт, обладнати душову для хворих, на яку роками бракувало грошей.

З липня минулого року програма «Добра справа» зібрала близько 150 тисяч гривень для хірургічного відділення диспансеру. На ці кошти і придбали обладнання, якого в Україні не має ще жодна лікарня.

За словами Олександра Дальовича, будь-яка операція, зроблена традиційними методами, — страшенний стрес і велика травма для хворого. Тому застосування відеоторакоскопа в грудній хірургії має значні переваги. По-перше, витрачається менше перев’язочних матеріалів, адже вони просто непотрібні, бо немає розрізу. По-друге, зменшується кількість різноманітних запальних ускладнень. Та найголовніше — різко скорочується термін перебування прооперованого в лікарні. Якщо після традиційної операції людина три тижні, а то й місяць буває прикутою до ліжка, то після застосування нових технологій перебування у стаціонарі зводиться до трьох-п’яти днів. І — ніяких наркотиків.

За новою технологією, хворому робиться три невеличких розтини діаметром 5 — 10 мм для маніпуляторів та ендоскопа. Перебіг операції контролюється через монітор.

Наприкінці серпня цього року херсонські хірурги зробили першу в Україні відеоторакоскопічну операцію на легенях. Пацієнтка Д. раніше вже перенесла операцію на легенях, традиційну. Жінка два тижні не могла встати з ліжка, десять днів їй кололи наркотики. Після відеоторакоскопії — вже наступного дня спускалася з третього поверху погуляти на свіжому повітрі.

Таких операцій у відділенні планується близько двохсот на рік. Завдяки Фонду милосердя і здоров’я, малозабезпечені зможуть отримати повноцінне післяопераційне лікування, на яке у держави не вистачає коштів.

Я запитала Олександра Дальовича, чи не боїться він, що з поширенням інформації про відеоторакоскопічні операції під лікарнею вишикується черга?

— Якщо серйозно взятися і зробити окрему операційну для відеоторакоскопії, навчити персонал, «відкатати» всю технологію, —думаю, можна буде організувати міжрегіональний відеоторакоскопічний центр. Але в цьому підтримати нас мають не тільки медики та неурядові організації, а насамперед — держава. Досвід провідних торакальних хірургів світу показує, що 70% усіх операцій у грудній порожнині можуть бути виконані торакоскопічно.