ПОДАТОК НА ХВОРОБУ З СІЧНЯ МИ СТАНЕМО НА 9% БІДНІШІ, ЯКЩО ПІЛЬГУ З ПДВ НА ЛІКИ ВСЕ-ТАКИ СКАСУЮТЬ

Те, що не вийшло зробити в грудні 2002-го, депутати спритно «провернули» нинішнього червня: ухвалили закон, який відміняє пільгу з ПДВ на ліки й вироби медичного призначення. У результаті, з 1 січня 2004 року згадані вище товари оподатковуватимуться 17-відсотковим ПДВ, який трохи знизиться — до 15% — лише з січня 2006 року. Правда, є обмовка: пільга збережеться для ліків, які входять у перелік життєво необхідних. Пішли законодавці й на невелику поступку, бо спочатку передбачалося «врубати» ПДВ «на всю котушку» — на стандартні 20%.

Проте від цього нітрохи не легше. Обговорюючи тему скасування пільги на ліки в грудні, фахівці-фармацевти запевняли, що це передчасний і соціально невиправданий крок. За минулі півроку ситуація в країні якщо і змінилася, то на гірше — з огляду на недавнє підвищення цін на цукор і крупи. До яких наслідків приведе зростання цін на медикаменти, вирахувати нескладно.

Досить звернутися до досвіду Росії, де недавно відзначили своєрідний «ювілей» — рік запровадження 10-відсоткового ПДВ на ліки. Загальний висновок такий: зросли ціни на медичні препарати (в середньому на 12%, а в деяких регіонах до 20% і навіть до 40%), очікувані відрахування в бюджет виявилися мізерними, значно знизилося споживання ліків малозабезпеченими верствами населення.

Відбулося й серйозне скорочення сектора російських препаратів на внутрішньому ринку. За даними Рахункової палати РФ, шість найбільших федеральних фармпідприємств за дев’ять місяців 2002 р. перерахували до бюджету ПДВ у сумі 9,7 млн. рублів. За цей же період через зростання цін на ліки та зниження продажів обсяг виробництва цих підприємств скоротився на 7% (це спричинило скорочення й оподатковуваної бази). У результаті збитки виробників досягли 14 млн. рублів. Це при тому, що скасуванню пільги передувало п’ятирічне звільнення виробників життєво важливих препаратів і виробів медичного призначення від сплати податку на прибуток, що дозволило модернізувати підприємства, підвищити якість і конкурентоздатність фармацевтичної продукції.

У складній ситуації опинилися й дистриб’юторські фірми. Торік скоротилося легальне ввезення в Росію ліків через кордон, зріс імпорт через офшорні компанії-одноденки, котрі поставляють, зокрема, й підроблені ліки. За підрахунками фахівців, за час дії ПДВ на ліки обсяг нелегального ринку медпрепаратів зріс із 5—7% до 15%. Що ж у такому разі чекає на нас після запровадження 17-відсоткового податку?

— Оптові й роздрібні ціни на медикаменти зростуть не менш як на 20—25%, — прогнозує перший заступник держсекретаря Мінздоров’я Михайло Пасєчнік. — Отже, лікарські засоби для населення стануть недоступніші. Водночас істотно знизяться можливості бюджету по пільговому забезпеченню ліками інвалідів, хворих на соціально небезпечні та хронічні хвороби, інших найнезахищеніших верств населення. Навіть передбачена законом пільга для препаратів, які входять у перелік життєво необхідних, не поліпшить ситуацію: субстанції для їхнього виробництва оподатковуватимуться податком на загальних підставах.

Крім того, це суттєвий удар по вітчизняному виробникові. Падіння обсягів виробництва, темпів реалізації продукції серйозно ускладнить роботу з модернізації виробництва відповідно до вимог європейських стандартів, розробку вітчизняних препаратів. Така зміна в законодавстві об’єктивно стимулюватиме «тінезацію» виробництва й обороту медикаментів, розвиток мережі краденого й фальсифікованого товару — так званого «сірого» й «чорного» ринків.

Знизиться якість низки вітчизняних препаратів, деякі з них узагалі зникнуть із продажу. Адже більшість українських ліків виготовляють із імпортних субстанцій, ціни на які фіксовані. Тобто, початкова вартість препарату залишиться колишньою, додасться ПДВ, а відповідним чином підвищити відпускну ціну підприємства не зможуть — ринок не сприйме. Із такої ситуації можуть бути два виходи: зупинити виробництво малорентабельної продукції чи шукати дешевші (а отже, і менш якісні) субстанції.

Для того, аби запровадження ПДВ було логічним, відзначає Михайло Пасєчнік, в Україні має існувати єдиний перелік основних (життєво необхідних) лікарських засобів, що базується на національних стандартах лікування. Відповідно до нього слід здійснювати держзакупівлі, проводити цінову, податкову, пільгову й іншу диференціацію препаратів. А в нас таких переліків сьогодні дев’ять, і жоден із них не в змозі виконувати функції, які вимагають нинішні реалії. Також необхідна ефективна дотаційна політика стосовно ліків: приміром, держава «забирає» пільгу з ПДВ, але при цьому запроваджує певну компенсаційну систему. У нас цього поки що також немає.

— Створюється враження, що йде посилене лобіювання чиїхось зовсім не альтруїстичних інтересів, — вважає голова правління державної акціонерної компанії «Ліки України» Лариса Тітенко. — Причому, що найобурливіше, — за рахунок здоров’я людей. Про яку національну політику лікарського забезпечення населення може йтися, якщо нехтується її основний принцип — доступність ліків? У більшості розвинених країн виробник, оптовики й аптеки сплачують знижений ПДВ або не сплачують його зовсім. Визнано, що оптимальний рівень ПДВ на ліки — у Франції й Іспанії — 2,1% і 4% відповідно (за стандартних ставок 20,6% і 16%). При цьому практично в усіх європейських країнах працює система компенсацій і відшкодувань хворим вартості ліків.

В Україні понад 80% ліків купують самі громадяни. Компенсація відпуску ліків із бюджету окремим категоріям хворих становить лише 2,7% від загальної реалізації (проти більш як 70% відшкодування вартості споживаних населенням ліків за рубежем) і порівняно з 2000 року скоротилася на 1,1%.

До уваги не береться й соціально-економічна ситуація в країні. Запровадження 17-відсоткового ПДВ на медикаменти, за найоптимістичнішими прогнозами, вважає пані Тітенко, підвищить їхні роздрібні ціни на 12%. Це означає, що життєвий рівень людей, котрі купують медикаменти, знизиться на 5—9%. Хоча, скоріш за все, відбудеться значно стрімкіше зростання цін. Це засвідчує й досвід Росії.

В Україні такий захід може мати катастрофічні наслідки. Адже 70% працюючих у країні одержують зарплату, яка нижча від прожиткового рівня, а 22,3% — нижче від законодавчо встановленої мінімальної зарплати. Розмір середньої пенсії дорівнює лише половині прожиткового мінімуму, встановленого для непрацюючих. При цьому демографічна ситуація в Україні, падіння рівня життя населення й екологічні проблеми провокують зростання таких соціально небезпечних захворювань, як онкологічні, серцево-судинні, туберкульоз та інші, які вимагають дорогого лікування. Є певні підстави вважати, що саме зниження споживання ліків хронічними хворими з низькими доходами стало однією з причин підвищення смертності від цих недуг.

Отже люди, котрі ініціювали дану поправку до закону, свідомо прирекли на смерть десятки тисяч своїх співгромадян. При цьому вони не спромоглися проконсультуватися з фахівцями. Те, що текст закону укладали не професіонали-медики, видно не лише за його філософією, а й за деякими термінологічними помилками, зазначає Лариса Тітенко. Приміром, у законі йдеться про «медичні пристосування та медичні засоби». А в фармації таких термінів немає! Звичне кліше — «лікарські засоби та вироби медичного призначення». До того ж автори чомусь розрізняють поняття «ліки» й «лікарські засоби», що насправді одне й те саме.

У зверненні Всеукраїнської аптечної асоціації до Президента країни й народних депутатів підкреслюється ще один примітний факт. «Абсолютно очевидно, — пишеться в ньому, — що дана норма взагалі не обговорювалася депутатами профільного комітету Верховної Ради з охорони здоров’я, материнства та дитинства. Але дивує інше: для чого тоді створювався підкомітет з фармакології на чолі з народним депутатом М.Сятинею та чому він, а також його колеги М.Поліщук, Р.Богатирьова й О.Біловол промовчали перед голосуванням закону?»

Чому промовчали депутати — запитання, звісно, інтригуюче, але нині вже не таке злободенне. Сьогодні важливо, аби не промовчав Президент, на ім’я котрого Мінздоров’я та представники найбільших фармацевтичних підприємств надіслали листа з проханням зберегти пільгову ставку ПДВ на медикаменти, виключивши відповідні пункти з ухваленого парламентаріями закону. Поки що гарант мовчить.