ПОБАЧИТИ МАЛЕНЬКУ АЛКОР

Поділитися
Про очі часто говорять як про річ (прикрасу або знаряддя праці), на яку можна начепити окуляри чи лінзи всіх кольорів веселки...

Про очі часто говорять як про річ (прикрасу або знаряддя праці), на яку можна начепити окуляри чи лінзи всіх кольорів веселки. А як самі очі реагують на таке ставлення? Повсюдна реклама запевняє, що вад зору можна легко позбутися: якщо ви тимчасово «покладете зуби на полицю», то туди ж назавжди ляжуть і ваші окуляри або контактні лінзи. Чи так усе просто, як обіцяють рекламодавці? І так, і ні. Адже є безліч захворювань очей, невідомих широким верствам населення, але дуже небезпечних. Як їх виявити, лікувати, а ще краще — уникнути? Про це розмова кореспондента «ДТ» з головним офтальмологом столиці, заслуженим лікарем України, завідуючою відділенням лазерних методів лікування ока Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока», кандидатом медичних наук Наталією Володимирівною ПАСЄЧНІКОВОЮ та лікарем-офтальмологом цього відділення, лауреатом премії КМ України Олександром Сергійовичем ТЕСЛЕНКОМ.

— Чи всі захворювання очей виліковні, та які з них лікують у вашому центрі?

Н.П. — У «Центрі мікро-хірургії ока» лікують усі очні захворювання. А наше відділення займається лазерними методами лікування патології ока. Можна умовно виділити кілька груп захворювань очей. Перша — захворювання системи лінз ока (рогівки, кришталика, склистого тіла). До неї відноситься патологія рефракції (короткозорість, далекозорість, астигматизм).

Друга група — патологія очного тиску (глаукома). Ці захворювання успішно лікуються і методи їх лікування постійно вдосконалюються.

Найнебезпечніша нині група захворювань, від яких люди найчастіше сліпнуть, — патологія сітківки (тонкої оболонки, що складається з нервових клітин та волокон і сприймає світло). Завдяки сітківці світлові імпульси перетворюються на нервові й передаються в мозок, де зображення аналізується. Якщо ушкоджена ця структура (а, як відомо, нервові клітини не відновляються), то часто зір значно погіршується. При запущеній патології сітківки відновити зір неможливо. У цьому плані особливо небезпечні макулодистрофії (захворювання центральної частини сітківки). Вони сьогодні найчастіше спричиняють некориговану сліпоту в усьому світі. Переважно це захворювання вражає людей старшого віку (після 50 років). Але нині, можливо, у зв’язку з неблагополучною екологічною обстановкою чи з більшою виявлюваністю, до нашого центру звертається чимало й молодих людей із цією патологією.

У випадку макулодистрофії чи інших захворювань сітківки іноді можна лише зупинити процес. Бо не можна «оживити» мертву нервову клітину. За наявності симптомів дуже важливо відразу звернутися до лікаря, аби вчасно розпочати лікування й не втратити зір.

— У чому перевага нових методів лікування офтальмологічних захворювань?

Н.П. — Передусім у тому, що при їх використанні значно нижча інвазивність (тобто менше порушується тканина) і вищий терапевтичний ефект. Цього нині прагне вся світова медицина — меншою ціною добитися більшого ефекту. Лазер дозволяє амбулаторно робити те, що раніше або взагалі не робили, або робили з допомогою скальпеля, але не досягали бажаного ефекту. Тож із появою лазера дуже багато патологій, які колись вважалися невиліковними, стали піддаватися лікуванню.

Уже найближчим часом у нашому відділенні з’явиться ще сучасніший і перспективніший метод лікування очних хвороб, який має колосальну перевагу перед існуючими у світі офтальмологічними технологіями. Фактично через кілька років він цілком може замінити багато з них.

О.Т. — Метод фотодина-мічної терапії (ФДТ — саме так він називається) дозволяє діяти вибірково, знищуючи тільки патологічну тканину й залишаючи здорову абсолютно неушкодженою, що для офтальмології дуже важливо. З допомогою апарата ФДТ (його наприкінці 1999 року мали тільки 28 медичних закладів світу і не має жодна з країн Східної Європи) можна буде лікувати внутрішньоочні пухлини (навіть одну з найбільш злоякісних — меланому) без ризику метастазів. Досі злоякісні пухлини ока були у числі найнебезпечніших для життя з-поміж усіх відомих пухлин організму. Через високий рівень метастазування внутрішньоочних пухлин середня тривалість життя таких хворих після лікування не перевищувала п’яти років. Тим часом серед причин трагедії сліпої людини так звані неопластичні хвороби (новоутворення) ока посідають провідне місце: 65% сліпоти у старшого покоління, 35% — у людей середнього віку, 25% — у новонароджених недоношених дітей, 75% — у діабетиків.

Раніше хворий на злоякісну пухлину ока міг вибирати між видаленням ока і виснажливим тривалим курсом лікування без гарантії успіху. А ФДТ за 30 хвилин може позбавити його пухлини раз і назавжди!

При деяких макулодистрофіях застосування ФДТ гарантовано захищає пацієнта від прогресування захворювання. Його зір навіть може стати гострішим — аж до повного відновлення функції. І ще один важливий нюанс. При використанні методу ФДТ не виникає віддалених наслідків.

Сьогодні появи ФДТ чекають 80 тис. українців. З кожним роком їх більшає на п’ять тис. чоловік. Запровадження проекту поверне до активного життя тисячі наших працездатних співгромадян, котрих нині вважають приреченими на сліпоту, і вивільнить державні кошти, які йдуть на утримання тисяч інвалідів зору.

— Деякі учені вважають: після аварії на ЧАЕС збільшилася кількість захворювань очей, зокрема катаракти (навіть термін такий з’явився — «радіаційна катаракта»). Чи підтверджує це ваша практика?

О.Т. — Щодо цього проводили серйозні дослідження, зокрема й наші вчені під керівництвом академіка Миколи Марковича Сергієнка, завідувача кафедри офтальмології Київської академії післядипломної освіти лікарів. Але достовірного збільшення кількості катаракт не виявлено. Нині підвищується рівень діагностики і завдяки цьому виявляють більше очних патологій.

Загалом, мушу сказати, що катаракта сьогодні дуже добре піддається лікуванню, й від неї вже давно ніхто не сліпне. В нас у центрі операцію заміни кришталика роблять амбулаторно чи майже амбулаторно. Пацієнт, як правило, уже наступного дня після операції може йти додому, настільки це просто при сучасній хірургічній техніці.

— Ви говорили, що останнім часом, і нерідко в зовсім молодих людей, трапляється таке захворювання, як дистрофія сітківки, що згодом призводить до її відшарування. Як виникає це захворювання й чим воно небезпечне?

Н.П. — Існують периферичні й центральні дистрофії сітківки. Перші загрожують виникненням розривів і відшарувань, другі називаються макулодистрофіями та призводять до істотного й неконтрольованого зниження зору. Виникають вони при короткозорості, далекозорості, неправильному харчуванні та способі життя, травмах, токсичних впливах, важкій роботі тощо. Останнім часом вважається: дуже вагомий у виникненні дистрофій сітківки генетичний чинник (локалізовано гени багатьох дегенерацій сітківки).

На жаль, перебіг цих захворювань очей на початковій стадії відбувається практично безсимптомно. Виявити їх можна тільки на огляді. Інколи при периферичній дегенерації сітківки пацієнти скаржаться на блискавки та спалахи в очах. Тож люди з чинниками ризику повинні проходити профілактичний огляд. Адже периферична дистрофія сітківки при емоційному чи фізичному напруженні може призвести до її розриву й відшарування. Останнє лікувати дуже складно. А запобігти просто: слід лише не по-лінуватися прийти на огляд до офтальмолога. І хоча вилікувати дистрофію сітківки не можна, але, якщо вчасно звернутися до лікаря, можна уникнути тяжких ускладнень і зупинити процес.

Стосовно центральних дегенерацій, то більшість їх переважно генетичного походження. У певний період життя генетично закладена інформація починає реалізовуватися. Це справжнє лихо. Сьогодні значну частину зусиль світової офтальмології спрямовано на подолання центральних дегенерацій сітківки й, зокрема, макулодистрофії — найсерйознішого захворювання очей. Її симптоми — різнокольорові «мушки», плями, вогні перед очима, тимчасове зниження зору, туман у полі зору, викривлення зображення й навіть тимчасова втрата зору. Але дуже часто з такими симптомами люди не звертаються до лікаря.

Буває це, мабуть, тому, що в нашому суспільстві досі знають лише три хвороби очей: короткозорість, далекозорість і катаракту. Такого прецеденту в історії медицини ще не траплялося, коли протягом десятиліття в усіх мас-медіа говорили й писали тільки про ці захворювання. Щоправда, в результаті їх навчилися успішно лікувати. Але ось така ситуація: приходить пацієнт, мовляв, погано бачу, у мене, мабуть, катаракта чи короткозорість, адже вони були в моєї бабусі. Він просить замінити окуляри. Через такі помилки люди приходять до нас, на жаль, уже тоді, коли можна тільки зберегти те, що залишилося. Врятувати зір таких пацієнтів дуже важко. Доводиться виконувати операції на межі можливого, коли потрібно знищити чи припекти патологічний осередок, роз-міщений за 50 мікрометрів від точки центрального зору (фіксації), тоді як і діаметр припікання такого самого розміру. На початкових стадіях захворювання ці операції виконуються легко. А коли справа заходить далеко, зробити що-небудь радикальне значно складніше.

Головне, щоб люди зрозуміли: крім катаракти й короткозорості, є ще десятки не менш небезпечних захворювань. Тому, щойно людина помічає зниження гостроти чи якості зору, потрібно відразу звертатися до фахівця. Ос-кільки велика частка всіх випадків істотного зниження зору — на совісті пацієнтів. Як правило, люди вдаються до самолікування, що абсолютно неприпустимо для очей.

— Чи може очну патологію викликати неправильне носіння контактних лінз?

О.Т. — Напевне, є казуїстика, коли винні контактні лінзи. Але переважно винні люди. Оскільки лінзи прописуються на певний термін (три місяці, півроку чи рік). Крім того, є правила користування ними. Ясна річ, невиконання цих правил може призвести до патології ока. Тобто, щоб уникнути прикрощів, потрібно вчасно міняти контактні лінзи та чітко дотримуватися інструкції з користування ними.

— Чи бувають ускладнення на очах від прийому фармацевтичних препаратів?

О.Т. — Ускладнення може викликати будь-який препарат. Усе залежить від дози. Порушення режиму використання призначеного лікарем препарату може призвести до ускладнень. Природно, що в Україні, як і в будь-якій цивілізованій країні, препарати, які викликають серйозні ускладнення, не використовуються.

— Наскільки нешкідливим є лазерний метод лікування? (Існує думка про його віддалені наслідки).

Н.П. — Лазер застосовується суворо відповідно до показань. Коли його призначають, то оцінюють і зважують можливі ускладнення та ризики. Зазвичай ми «призначаємо лазер», коли немає альтернативи. Випадків ускладнень від його застосування в нас не траплялося. Важливо зазначити, що в нашій клініці лазерна апаратура «м’яка». У світі такої не багато.

— Вважають, що у світі кожна четверта людина має ті чи ті захворювання очей. У нас, мабуть, ситуація ще складніша. Чи не стане Україна в перспективі «сліпою» нацією, про що нині багато балачок?

Н.П. — Сьогодні в Україні дуже багато людей зі зниженим зором, слабозрячих і сліпих, котрі загалом ніколи не зверталися до лікаря чи зверталися дуже рідко. Через це в нашої клініки з’являється дедалі більше пацієнтів. Усіх їх потрібно оглянути, призначити лікування й вилікувати. Тож нині в нашому відділенні на деякі методи лікування сформувалася черга вже на березень наступного року. Навіть на повторний огляд бувають черги на кілька місяців наперед. А все тому, що в нас просто колосальна кількість людей не звертається до лікаря. Але хворих на очні недуги в Україні стільки ж, скільки в будь-якій іншій країні. Просто там вони лікуються, а в нас — ні.

Наша нація нині, по-перше, старіє, а по-друге — хворіє. Коли з’явиться ще й величезна кількість людей працездатного віку зі слабким зором, це стане великим тягарем для держави. Стосовно генофонду нації, то щороку(!) в Україні з’являється на світ близько 400 сліпих новонароджених і ще 2000 слабозрячих, які з дитинства стануть інвалідами. На них держава витрачає великі кошти. І це справжня проблема для України.

— У вашому відділенні завжди багато дітей. Які захворювання очей у них трапляються найчастіше? Чи відіграє роль у виникненні очних патологій генетичний чинник?

О.Т. — Уже майже розшифровано геном людини. Знайдено (локалізовано) гени дуже багатьох захворювань, зокрема короткозорості, дегенерації сітківки, катаракти, глаукоми тощо. Чому й коли активуються ці гени? Є інші гени, що їх активують. Багато з них також локалізовано. Тож нині всі зусилля генетики спрямовано на створення нового напряму в медицині — генної терапії, яка дозволить лікувати захворювання на генному рівні. В нас у відділенні вже два роки ведуть такі роботи. Попри завантаженість, наше відділення продовжує ці дослідження і тепер.

Стосовно дітей, то з минулого року, за домовленістю з лікарнями, ми проводимо регулярні огляди недоношених новонароджених, очі яких часто зазнають змін, що призводить до повної втрати зору з самого дитинства. Ретинопатію недоношених у всьому світі нині лікують лазером. (У країнах СНД таких дітей до минулого року взагалі не лікували). Під керівництвом головного офтальмолога України, головлікаря «Центру мікрохірургії ока», кандидата медичних наук Сергія Олександровича Рикова на базі нашого відділення створюється спеціалізована структура, покликана лікувати хвороби очей новонароджених. Підготовлено висококваліфікованих фахівців, спроможних проводити огляди й лікування таких дітей.

— Життя сьогодні дуже напружене. Інформаційний простір накрив нас із головою. У цьому зв’язку, крім щоденного читання, перегляду телепередач, додається ще й робота за комп’ютером. Як захистити свої очі від шкідливого впливу?

О.Т. — Безумовно, час, проведений за комп’ютером, може негативно позначитися на здоров’ї очей. Адже зображення на моніторі дуже відрізняється від природного. А людське око «налаштоване» на роботу саме в природному режимі. По-друге, у звичайному житті (навіть при читанні газет) ніколи не досягається той найвищий рівень концентрації уваги, який буває при роботі за комп’ютером. Ще один нюанс — підвищена рухова активність: за статистикою, очі переміщуються по площині монітора 1200 разів на хвилину. Це вдвічі більше, ніж при читанні книжок. Усе назване дуже навантажує нервову систему. І перші початкові порушення психіки та зору з’являються вже через годину роботи за комп’ютером. Вони пов’язані також із тим, що за яскравістю об’єкти на моніторі не можна ні з чим порівняти у природному середовищі. Світло, що йде з мо-нітора, — ще один атиповий чинник.

Тож у цьому випадку «збої» в роботі очей — це порушення акомодації (роботи кришталика, кровопостачання ока, світосприйняття сітківки). У більшості випадків вони виявляються почервонінням очей і повік, болем, мушками та спалахами в очах. Як правило, усі ці зміни минають. Але бувають унікуми, котрі доводять себе до стаціонару.

Від якості інформації, що надходить у мозок через очі (а це 98% всієї інформації в чоловіків і 95% — у жінок), зрозуміло, залежить стан головного мозку. Психози, неврози, агресія до близьких — перші ознаки таких порушень. З усього вищесказаного слід зробити певні висновки й вибирати монітор якомога дорожчий (себто новіший). І рожеві окуляри тут не допоможуть (це ж стосується й окулярів з дірочками (дифракційних окулярів), які вже давно дискредитували себе за кордоном).

— Чи всі захворювання очей передбачувані?

Н.П. — За нормального підходу з боку людини — так. Приміром, при короткозорості, навіть коли немає скарг, необхідно раз на рік приходити до офтальмолога на огляд. При діабеті — щопівроку. Те саме стосується й далекозорості. При призначенні регулярності оглядів не можна не враховувати й генетичного чинника. Бо, як правило, захворювання очей успадковуються. А коли людина багато працює за комп’ютером, з токсичними речовинами, коли в неї взагалі «божевільна» робота, то вона мусить проходити профілактичні огляди. Ос-кільки без очей у нашому сучасному світі вижити неможливо. Якщо на Заході хоча б існують соціальні програми, завдяки яким сліпий іноді живе краще від людей з нормальним зором, то в нас нічого схожого немає. І дуже важливо, аби наші люди зрозуміли: не все можна вилікувати.

— А якщо хворий відкоригував свій зір з допомогою хірургічного чи лазерного методу?

Н.П. — На жаль, корекція зору не ліквідовує саму хворобу. З допомогою лазерного методу змінюється лише кривизна лінзи (рогівки). Крім того, якщо йдеться про короткозорість, то в більшості випадків потерпає сітківка. Саме через це короткозорі люди можуть втратити зір.

— Наскільки безпечна корекція зору?

Н.П. — Потрібно підкреслити: лазерна корекція зору — не лікувальний метод, а послуга, яку надають за бажанням пацієнта. У нього є вибір — носити окуляри, лінзи чи зробити лазерну корекцію зору. Її ніхто не призначає. Вона досить безпечна. Але й тут є свої показання та протипоказання.

— Останнім часом нерідко доводиться чути про лазерну стимуляцію. Що це таке?

Н.П. — Цей метод відомий давно. Стимулом для ока є світло. Тому щойно з’явився лазерний метод лікування, було підібрано довжину хвилі, яка сприятливо впливає (протягом певного часу) на зоровий нерв, рецептори й судини ока. Таким чином, за 10 хвилин можна зняти напруження кількох місяців роботи за комп’ютером. Дуже часто цей метод застосовують для лікування дітей.

— Чи можна вилікувати, приміром, таке поширене захворювання, як короткозорість, лише вправами, як це рекомендує відомий д-р Бейтс? Чи минають деякі захворювання самі собою?

Н.П. — Д-р Бейтс використовує у своїй методиці деякі особливості людського орга-нізму. Відомі факти, коли, приміром, оленярі в тундрі лічать оленів за 5 км (хоча, за визначенням, не можуть цього робити — не дозволяє відстань між нервовими клітинами на сітківці) або столяр бачить на відстані кількох метрів волосок на кресленні. З якоїсь незбагненної непрямої причини мозок спроможний вибудовувати потрібний образ. Методика Бейтса спрямована зокрема на розвиток таких здібностей. Підходить він далеко не всім, бо не в усіх це виходить. Та й застосовувати його рекомендується вже після проведеного лікування: він не розрахований на швидкий ефект. І коли людина замість того, щоб лікувати патологію, починає займатися методом Бейтса, а не навпаки, — чекай лиха.

— З огляду на сказане вами, чи можна стверджувати, що існує зір вищий від 100%?

Н.П. — Звісно. У нашій оглядовій завжди знайдеться кілька людей, у котрих зір 200%. І це нормально. Адже 100% — це тільки орієнтир. Про його появу навіть є цікава історія. З давніх часів гостроту зору людини перевіряли так. Поруч із сузір’ям Великої Ведмедиці потрібно було відшукати маленьку зірочку Алкор. Хто її бачив, у того зір вважався нормальним. (Пацієнта змушували малювати те, що він бачив.) А 1816 року на з’їзді офтальмологів таку гостроту зору визнали еталоном.

— Що необхідно знати й робити, аби не стати пацієнтом лікаря-офтальмолога та зберегти свої очі здоровими?

Н.П. — По-перше, потрібно мати мужність звертати увагу на «очні» проблеми, по-друге — здоровий глузд, який не дозволяє лікуватися самотужки, і, по-третє, хорошу спадковість. І ще одна, можливо, трішки банальна рекомендація — вести правильний спосіб життя.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі