По хорошу оцінку — до аптеки?

Початок літньої спеки несе американським студентам не менш гарячий сезон, ніж нашим. Щоправда, стратегії виживання під час регулярних стихійних лих, іменованих сесіями, по різні боки Атлантики кардинально відрізняються. Якщо європейська молодь посилено запасається якщо не знаннями, то бодай шпаргалками, то американська основну ставку робить на пігулки.

Про те, що отримати вищий бал на іспиті можна завдяки препаратам, призначеним для людей, які страждають на синдром дефіциту уваги чи нарколепсію, американські студенти дізналися ще на початку тисячоліття. 2002 року кількість таких «просунутих» молодих американців сягала 1,6 мільйона осіб (із загального числа споживачів цих препаратів у 7 мільйонів). Ці пігулки, вартістю 3—5 доларів за штуку, можна було вільно придбати прямо в студентських містечках у тих, хто купував їх за рецептом, який не вимагає суворої звітності. Так звані «мозкові стероїди» підвищували розумову працездатність, концентрацію уваги і короткострокову пам’ять.

За минулі чотири роки попит на ці препарати зріс на 400—3 000 відсотків, і 90 відсотків студентів приймають їх хоча б іноді. Оприлюднення цих результатів стало справжнім шоком і для американських медиків, і для педагогів. Попри те, що виробники препаратів не приховують інформації про побічні ефекти цих засобів (порушення сну, обміну речовин, тремор, нудота і блювота), переважна більшість студентів вважає, що обійтися без цих пігулок бодай у ніч перед іспитом вони не зможуть.

Ерік Кендел, котрий отримав 2000 року Нобелівську премію саме за фармацевтичні методи поліпшення пам’яті, серйозно занепокоєний соціальними наслідками повального захоплення психофармацевтикою. Створювані ним препарати справді можуть допомогти людям із затримками розумового розвитку, які страждають на хворобу Альцгеймера, шизофренію, тим, хто переніс хіміотерапію. Поліпшують вони й результати тестування мишей на запам’ятовування. В цьому, вважає вчений, і криється основна проблема: ковтаючи таблетки, студенти аж ніяк не сприяють підвищенню рівня свого інтелектуального розвитку, хоч і заробляють вищі бали при тестуванні. Що залишається в них у голові після закінчення сесії — питання окреме. Причому навряд чи воно має адресуватися фармацевтам.