ПІРРОВІ ПЕРЕМОГИ НА МІКРОБНОМУ ФРОНТІ - Здоров’я - dt.ua

ПІРРОВІ ПЕРЕМОГИ НА МІКРОБНОМУ ФРОНТІ

12 грудня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №48, 12 грудня-19 грудня

«Миє та дезінфікує» — значиться на етикетках багатьох засобів для миття посуду, підлоги, санвузлів і навіть на звичному туалетному милі...

«Миє та дезінфікує» — значиться на етикетках багатьох засобів для миття посуду, підлоги, санвузлів і навіть на звичному туалетному милі. Користуючись ними, господині радіють, що не лише змивають бруд, а й позбавляються від мікробів. І мало хто замислюється: а чи варто?

Мікроб — істота злоблива. Чим більше його знищуєш, тим сильніший він стає. Здається, винищили інфекцію повністю, а через певний час виростає ціла армія нових мікроорганізмів, котрі анітрохи не бояться засобу, від якого загинули «предки». Тому, запевняють вітчизняні дезінфекціоністи, без особливої потреби краще «не дражнити» невидимок і в повсякденності користуватися традиційним методом — водою та ганчіркою. У медичних установах ситуація цілком інша.

— На мою думку, — вважає професор Інституту епідеміології й інфекційних хвороб АМН України ім. Л.Громашевського Анатолій Зарицький, — використання низьких концентрацій дезінфікуючих розчинів (саме цією можливістю намагаються привернути покупців виробники), багаторазове неконтрольоване використання деззасобів для обробки виробів медичного призначення можна кваліфікувати на рівні екологічного й епідеміологічного злочину. Бо це не забезпечує профілактику інфекційних хвороб, а, навпаки, сприяє зростанню захворюваності на інфекції, викликані збудниками, стійкішими до антибіотиків і дезінфікуючих засобів.

Вивчення резистентності 300 штамів різних видів ентеробактерій і умовно патогенних мікробів, виділених у деяких регіонах України, до дезінфектантів різних груп підтвердило це положення. Було встановлено: серед збудників кишкових інфекцій частка стійких до хлоровмісних препаратів у концентраціях, рекомендованих фірмами-виробниками, становила близько 95%, серед культур синьогнійної палички — 30%. Близько 2% культур були стійкі до препаратів двох-трьох груп, зокрема на основі альдегідів, гуанідинів і четвертинних амонієвих сполук.

Найцікавіше: в Україні вже відносно давно розроблено й навіть упроваджено «Епідеміологічну концепцію застосування дезінфектантів». Однак практично в застосуванні дезінфікуючих засобів ані в громадському транспорті, ані в лікарнях і поліклініках дуже мало що змінилося. Формально сучасними деззасобами з дотриманням усіх рекомендацій користуються всі поліклініки й лікарні країни. На практиці ж дорогі препарати (а більшість сучасних дезінфікуючих засобів дуже дорогі) з метою економії використовують у якомога менших концентраціях і обробляють ними далеко не всі поверхні, які потребують того. Багато хто по-дідівському труїть усе дешевою «хлоркою».

У результаті розвиваються внутрішньолікарняні інфекції. Загалом світовий досвід засвідчує, що виникають вони, як мінімум, у 5% хворих, котрі перебувають у лікувально-профілактичній установі. Приєднавшись до основного захворювання, такі інфекції зводять нанівець результати операцій, зусилля, витрачені на доглядання новонароджених, збільшує післяопераційну летальність тощо. У багатьох стаціонарах катастрофічно не вистачає не лише дезінфектантів для медустаткування, а й необхідних коштів для миття приміщень. Завідуюча інфекційним (!) відділенням однієї столичної клініки повідомила, що для наведення чистоти санітарки нерідко обходяться звичайною водопровідною водою. Іноді щось приносять хворі. Але це, як правило, препарати побутової хімії, які не цілком підходять для дезінфекції в лікарні, особливо в інфекційному відділенні.

За словами професора Всеросійського науково-дослідного й випробувального інституту медичної техніки В.Бахіра, сьогодні є всі можливості для того, аби не лише позбутися від внутрішньолікарняних інфекцій, а й зробити повітря в медустановах по-справжньому здоровим. У Росії використовується понад 400 (у нас близько 100) препаратів для дезінфекції та стерилізації. Проте кількість штамів мікроорганізмів, стійких до цілих класів хімічних сполук, зростає. Навіть періодичні планові заміни одних антимікробних засобів на інші докорінно проблему внутрішньолікарняних інфекцій не розв’язують, а тільки стримують наступ.

Аналіз практики застосування всіх дезінфікуючих засобів, відзначає В.Бахір, виявив їхню невідповідність сучасним вимогам до специфічної ефективності й гігієнічної безпеки. Так, популярні сьогодні четвертинні амонієві сполуки за всієї своєї стабільності (можуть довго зберігатися) й відмінних миючих властивостей неактивні чи малоактивні стосовно стійких мікроорганізмів — мікобактерій туберкульозу, грибів, бацил. Тому саме до їхнього впливу мікроорганізми дуже часто, а, головне, швидко виробляють стійкість.

Крім здатності ефективно знищувати мікроби хороший дезінфектант повинен мати мінімальну токсичність для людини, навіть коли за правилами застосування його використовують тоді, коли в приміщенні немає людей. Випаровуючись із продезінфікованих поверхонь, молекули препаратів через органи дихання, шкіру та слизові потрапляють в організм людини, де продовжують виконувати свою головну робочу функцію — пригнічувати життєдіяльність клітин. А співтовариство мікроорганізмів, котре негайно виникає на висохлій і органічній речовині, що втратила бактерицидну активність, використовує його як живильне середовище, попутно виробляючи резистентність до даного виду дезінфектанту.

Розробляючи дедалі нові й нові хімічні засоби для боротьби з мікробами, до яких ті через певний час пристосовуються, людина, на думку професора Бахіра, створює умови для удосконалення механізму мінливості мікробів, ініціює появу нових стійких до деззасобів штамів мікроорганізмів. Сьогодні під ефективністю дезінфектанта розуміють, в основному, спектр його антимікробної активності. Проте з ширших позицій ефективним дезінфікуючий хімічний засіб може вважатися лише тоді, коли, маючи певний спектр антимікробної активності, він не викликає звикання до нього мікроорганізмів за тривалого застосування. Іншими словами, ефективний деззасіб можна й слід застосовувати роками й десятиліттями, якщо ти впевнений у тому, що стосовно нього мікроорганізми не зможуть виробити резистентність із принципових причин.

Такі технології існують уже давно. Це проникаюче іонізуюче випромінювання (рентгенівськими чи гамма-променями), ультрафіолетове випромінювання, обробка іонізованою плазмою, нарешті, термічні методи знищення мікроорганізмів. Створено такі механізми й самою природою. Приміром, хлорнуватиста кислота, вироблювана фагоцитувальними клітинами: у процесі її перетворення виникають сполуки, які мають дуже високу мікробну активність. На основі хлорнуватистої кислоти, приміром, розроблено засіб, запропонований російськими вченими, — «Дезаква». Він належить до четвертого класу малонебезпечних речовин і, за словами виробників, ефективно знищує бактерії, мікобактерії, віруси, гриби та спори, при цьому не дозволяючи їм виробляти резистентність.

Є цікаві розробки й вітчизняних учених. Їм вдалося отримати дезінфікуючий засіб на основі гуанідинів — «Гембар». Засіб має широкий спектр антимікробної дії стосовно найрізноманітніших мікроорганізмів, зокрема, збудників туберкульозу, холери, грибків роду Candida, цвілевих грибів, вірусів грипу, герпесу, аденовірусів, вірусів гепатиту, рота ентеровірусів і навіть ВІЛ. «Гембар», як значиться в описі засобу, не лише не ушкоджує оброблювані поверхні, а й нешкідливий для здоров’я людини — навіть за безпосереднього попадання на шкіру, слизову чи в шлунок. Засіб має пролонгований ефект (до трьох місяців) і не викликає появу резистентності мікроорганізмів, що особливо важливо для боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями.

Не дуже давно побачила світ ще одна вітчизняна розробка — захисний тонік «Біоцид». Намазав його на руки — й на вісім годин повністю захищений від зараження різноманітними інфекціями через руки. Це неймовірно важливо для медпрацівників, працівників харчової та м’ясо-молочної промисловості, дітей, котрі відвідують садок або школу, або для тих, хто часто послуговується громадським транспортом. Антисептик надійно захищає від мікобактерій туберкульозу, різноманітних гепатитів, вірусів герпесу, збудників сальмонельозу, дизентерії, холери й гострих кишкових інфекцій.

— На зміну традиційним засобам — хлорному вапну та хлораміну, — коментує завідуючий дезінфекційним відділом Центральної СЕС Мінздоров’я України Володимир Даниленко, — прийшли сучасні композиційні препарати, у складі яких є кілька інгредієнтів. Це можуть бути альдегіди, четвертинні амонієві сполуки, пероксиди, надкислоти та інші сполуки. У комплексі вони мають багатокомпонентну дію, тобто ефективні проти багатьох мікробів. До хлорного вапна й хлораміну в мікробів у різних медустанов виробилася стійкість, і для якісної обробки потрібна значно більша кількість цих засобів. А це небезпечно для медперсоналу та хворих, особливо пульмонологічного профілю. Отже, цим шляхом іти не можна. Потрібно застосовувати досконаліші, менш токсичні препарати, на які сьогодні переходять наші медустанови.

— Чи потрібно проводити дезінфекцію вдома?

— Якщо в будинку є хворий, тоді там, як і в лікарні, має проводитися поточна дезінфекція: протягом дня — два-чотири рази. У профілактичних цілях під час епідемій — мінімум двічі. Для цього використовують засоби побутової хімії, широко представлені в усіх супермаркетах і спеціалізованих магазинах. Сучасні засоби побутової хімії в своєму складі містять як миючі компоненти, так і дезінфікуючі. За дотримання правил застосування вони досить ефективні й безпечні для людини.

— Існує думка, що коли особливої необхідності в дезінфекції немає — усі члени родини здорові, — то з профілактичною метою її краще не проводити: можна лише «виховати» стійкі до даного засобу мікроорганізми й потім, коли дезінфекція справді знадобиться, убити мікробів вже буде вельми складно.

— Ми також про це кажемо. Потрібне вологе прибирання, провітрювання тощо. Узагалі в нас дуже багато зайвого. Нині навіть є спеціальне мило з бактерицидними властивостями. Якщо ним користуватися постійно, то зрештою виробиться стійкість і воно втратить свої захисні властивості. Але коли відомо, що могла потрапити інфекція, то, звісно, потрібна обробка спеціальними препаратами.

— Я чула, на нашому ринку активно продаються дезінфектанти, які містять глутаровий альдегід. Через свою високу токсичність він заборонений до застосування в багатьох країнах.

— У нас такі препарати використовуються в основному в медичних установах спеціально навченим персоналом, скажімо, для стерилізації інструментів. А в складі засобів побутової хімії, допущених до широкого продажу населенню, небезпечних для здоров’я інгредієнтів немає. Деззасоби перед застосуванням проходять державну реєстрацію, обов’язково перевіряється їхня ефективність і безпека. Звісно, у нас ще чимало деззасобів завозять контрабандним шляхом, серед яких є незареєстровані, а, отже, неперевірені.

— Виробники сучасних деззасобів запевняють, що їхня продукція не викликає резистентності.

— Гадаю, що це лише спочатку.

— Тобто мікроби невигубні?

— Так.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво