ПІД ПРИЦІЛОМ УЧЕНИХ — ПРІОН

Для доведення факту інфікування людей губчастою енцефалопатією унаслідок вживання в їжу м’яса корів, уражених «коров’ячим сказом», ученим конче важливо було виявити носія згаданої інфекції. Проте навіть виявлення Стенлі Прузинером, американським нейробіологом, лауреатом Нобелівської премії, «протеїнових інфекційних частинок», або пріонів, принесло вченим набагато більше нових запитань, ніж відповідей на вже існуючі.

Цілком безневинні на перший (як, утім, і на другий) погляд молекули, котрі не несуть у собі ніякої генетичної інформації й у великій кількості присутні в здорових тканинах, раптом спричиняли страшну нейродегенеративну патологію. Жертвами цієї хвороби вже стали майже 100 європейців. Проте справжні масштаби прийдешньої епідемії навіть важко собі уявити.

Відмінності між протеїновими частинками, у нормі присут-німи в мозкових та інших тканинах здорових ссавців, і патогенними пріонами виникають на рівні третинної структури білкової молекули. Французькій команді дослідників, котра працювала на найсучаснішому в Європі синхротроні, уперше вдалося одержати тривимірну модель дріжджового пріона. Цей довгоочікуваний прорив, сподіватимемося, допоможе вченим зрозуміти механізм виникнення не лише самої губчастої енцефалопатії, а й інших амілоїдних патологій, приміром, хвороби Альцгеймера. Проте це досягнення поки що мало чим може допомогти в зусиллях європейських урядів з блокування розповзання інфекції по всьому світі.

Як показують дослідження британських учених, навіть абсолютні вегетаріанці не застраховані від зараження губчастою енцефалопатією. За словами Паоли Комбо, члена Європейської комісії, у їжу потрапляє не більш як третина всіх перероблених м’ясопродуктів. Інша частина використовується для косметичних і фармацевтичних препаратів, харчових добавок, вакцин тощо. Зокрема, відомий хореограф Джордж Баланшин помер від хвороби Кройцфельда-Якобса (саме того різновиду губчастої енцефалопатії, яку першою зв’язали з «коров’ячим сказом») після використання омолоджуючих гормональних препаратів, отриманих із коров’ячих залоз внутрішньої секреції.

Особливою проблемою є надзвичайна контагіозність пріонов. За даними британських учених, для зараження «коров’ячим сказом» корові досить з’їсти не більш як один грам інфікованого продукту. А будь-які предмети, зокрема й металеві, після п’ятихвилинного контакту з інфікованими м’ясопродуктами, стають не менш заразними, ніж розчин, приготовлений з інфікованої мозкової тканини.

Не менше занепокоєння з боку вчених викликає також відсутність видових бар’єрів на шляху поширення «коров’ячого сказу». Хвороба передається не лише від корів до людей, а й до мишей, котів, вивірок та ін. У британському зоопарку внаслідок застосування інфікованих пріонами харчових добавок було заражено 82 тварини, зокрема антилопи, леви й мавпи. Інкубаційний період, що зазвичай триває не менш як три роки (а може розтягуватися й на кілька десятиліть) істотно ускладнює процес стеження за поширенням захворювання.