Пацієнт чи жертва охорони здоров’я? - Здоров’я - dt.ua

Пацієнт чи жертва охорони здоров’я?

13 січня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №1, 13 січня-20 січня

Схоже, що символ 2005 року — півень — виконав свою місію, тобто — дзьобнув. І на кого, ви думаєте, він зазіхнув?..

Схоже, що символ 2005 року — півень — виконав свою місію, тобто — дзьобнув. І на кого, ви думаєте, він зазіхнув? На саму світову медичну громадськість. І так їй і треба, адже ще в середині минулого століття в лікувальних установах почали збирати статистику небажаних випадків, простіше кажучи — лікарських помилок, але тільки в наші дні наважилися на весь голос заявити про реальні масштаби цієї проблеми. Лише в США загальнонаціональні витрати, пов’язані з небажаними подіями, яким можна було запобігти, включаючи виплати за інвалідністю й медичні витрати, становлять від 17 до 29 млрд. дол. на рік. За даними Інституту медицини США, ці помилки щорічно забирають життя від 44 до 98 тисяч пацієнтів стаціонарів, це більше, ніж автомобільні аварії чи СНІД. Міністерство охорони здоров’я Великобританії, вивчивши ситуацію, дійшло висновку, що небажані події відбуваються приблизно в 10% випадків госпіталізації, а за рік їхня кількість досягає 850 тисяч. Про це вже не можна мовчати, саме час кардинально розв’язувати проблему. Але як?..

Представники медичних відомств різних країн Європейського регіону, у тому числі й пострадянських республік, міжнародні експерти й лікарі дискутували про це в Москві, де проводився День всесвітнього альянсу за безпеку пацієнтів. Організація ця зовсім молода — їй лише рік, а ідея створення, власне, належить Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ). Голова альянсу — особа неординарна й авторитетна — це керівник медичної служби Сполученого Королівства Сер Ліам Дональдсон. Свого часу він дістав найвищий лицарський титул на знак визнання його внеску в здоров’я нації й охорону здоров’я країни. До складу альянсу входять представники директивних органів, експерти й учені з найрізноманітніших куточків світу, котрі проводять моніторинг медико-санітарної допомоги й наукові дослідження, розробляють проекти міжнародної співпраці в пріоритетних галузях.

День Альянсу планується щорічно проводити в якомусь іншому регіоні. І той факт, що наприкінці грудня 2005 р. вибір припав на Москву, здається, не випадковий — стан справ у країнах Східної Європи та на теренах колишнього СРСР потребує пильної уваги.

— Експертна група організації «Лікарні для Європи» дійшла висновку: в європейських лікарнях 2000 року постраждав кожен десятий пацієнт. Нині є мало порівнянних даних по країнах, які розвиваються, і країнах із перехідною економікою, проте все свідчить про те, що проблема забезпечення безпеки пацієнтів тут стоїть не менш гостро, хоча потенційні джерела шкоди там можуть мати відчутні відмінності, — вважає сер Ліам Дональдсон. — Результати досліджень, проведених Інститутом медицини США й міністерством охорони здоров’я Великобританії, допомогли включити проблему безпеки пацієнтів до числа першочергових завдань політичного порядку денного та зробили її предметом публічної дискусії у світі.

Судячи з реакції учасників конференції, чимало з них зробили багато цікавих відкриттів: те, що ми, колишні радянські, вперто, але цілком необгрунтовано називаємо лікарською помилкою, у світі делікатно називають медичною помилкою чи небажаним випадком. Як тут не погодитися — адже багато проблем виникають у пацієнтів не тому, що лікар не хотів подати належну медичну допомогу, а через інші причини — відключили електрику чи воду, зламався необхідний апарат або ліки виявилися неякісними. Адже від цього ніхто в нас не застрахований. Хворому, правда, однаково, як назвати помилку — лікарською чи медичною, але, коли такі трапляються, виправляють їх по-різному. Залишимо наразі осторонь кваліфікацію лікарів і їхню майстерність. Багатьох проблем, на думку альянсу, можна уникнути, якщо виконувати шість правил безпеки. Ідеться зовсім не про щось надскладне й дороге, необхідно розпочати з простого, приміром, запровадити комплекс заходів для боротьби з внутрілікарняними інфекціями — цей крок називається прозаїчно: чистота — запорука здоров’я.

Коли професор лікарні Університету Женеви Дідієр Піттет почав пояснювати, що ховається за такою відомою та простою формулою, на обличчях московських медиків з’явилися посмішки — відкрив, мовляв, Америку, та в нас про це кожен студент знає. Але, як відомо, прості правила найскладніше виконувати. Саме напередодні Дня альянсу багато ЗМІ поширили інформацію про те, що в одній із російських лікарень кількох людей було заражено вірусом СНІДу під час переливання крові. За даними професора, досі в багатьох країнах світу далеко не вся донорська кров перевіряється на ВІЛ, віруси гепатиту В і С, а також сифіліс — і це попри пильну увагу ВООЗ і громадськості до проблем поширення ВІЛ/СНІДу. Звісно, інфікування, пов’язані з поданням медичної допомоги, трапляються в усьому світі. Та коли в розвинених країнах інфікується від 5 до 10 відсотків пацієнтів гострих стаціонарів, то в країнах, що розвиваються, цей показник перевищує 25%.

Немов школярів, професор закликав своїх колег боротися за чистоту рук. Численні дослідження вкотре підтвердили стару істину: гігієна рук медиків — найефективніший і першочерговий захід для зниження кількості інфекцій, пов’язаних із поданням медичної допомоги. Хоч вірте, хоч ні, але тільки 40% медпрацівників дотримуються правил гігієни! (Як тут не пригадати наші реалії, коли дільничний лікар ходить по викликах цілісінький день, але руки, як правило, миє лише вдома перед вечерею! Та й у стаціонарі таке не рідкість).

На мою думку, на конференції намітилася цікава тенденція. Представники альянсу оприлюднили багато статистичних даних і невтішних висновків експертів стосовно медицини розвинених країн, але при цьому не шукали винних, а просто намагалися визначити гострі проблеми й пояснити, де вихід. Кому, як не медикам, відома істина: якщо зібрався гній — потрібно робити розтин. Зовсім інакше поводилися керівні працівники міністерств із країн СНД — судячи з їхніх доповідей, національна охорона здоров’я переживає ренесанс, а лікарі — найкращі друзі пацієнтів. Утім, як і в минулі часи — на трибуні говорять одне, а в кулуарах — зовсім інше.

Заступник міністра охорони здоров’я і соціального розвитку Росії В.Стародубов запевнив усіх, що програму альянсу вони сприймають як керівництво до дії й уже приступили до її реалізації. Правда, коли мова зайшла про медичні помилки, він більше посилався на дані ВООЗ по США й Австралії, а про російські реалії — загалом і в рожевих тонах. Так, випадки є, але це пов’язано виключно з різким зростанням складних інвазивних технологій і процедур. А зараження СНІДом чи гепатитом під час ін’єкцій або переливання крові — це найчастіше вигадка журналістів, котрі, на думку чиновника, роздмухують проблему лікарських помилок і тим самим підривають авторитет медиків.

— Ми йдемо в ногу з часом, безпека пацієнта в нас завжди в центрі уваги, — заявила з трибуни Роза Джакіпова, начальник відділу стаціонарної допомоги міністерства охорони здоров’я Киргизької Республіки. — У законодавстві чітко прописано, що безплатну медичну допомогу мають подавати інвалідам першої та другої груп, хворим на цукровий діабет, пенсіонерам, дітям до п’яти років і вагітним жінкам. Усі інші вносять т.зв. співоплату, у столиці — більше, в обласному центрі — менше. Багато проблем розв’язали сімейні лікарі, котрі працюють у містах і селах і обслуговують по півтори тисячі хворих. Держава перейшла на нову систему фінансування — подушну (тепер гроші виділяють не на ліжко-місце, а на кожного жителя). Хоча це й небагато, зате все прозоро. У закон про охорону здоров’я внесли поправку — додали статтю про права пацієнта, створили альянс захисту їхніх прав.

Після виступу стало зрозуміло: можна було й не витрачатися на цю громадську організацію — справи й без того блискучі. Правда, була одна скарга — під час пологів померла жінка, її мати написала заяву в суд, але лікарі легко зуміли переконати, що випадок був невідворотний. Ніхто й не припускав, що безпечна медицина оселилася саме в Киргизстані, де на охорону здоров’я виділяють 2,2% від ВВП, а зарплата лікаря ще недавно становила від п’яти до десяти доларів. Останні сумніви розвіяв досвідчений апаратник мінздоров’я Киргизстану, котрий у перерві за чашкою чаю яскраво розповідав про життя-буття місцевої медицини.

— Кого не послухаю — усі говорять про корупцію в медицині, а от ми врешті-решт її перемогли — тепер хворі вносять гроші в касу.

— Невже лікарю нічого не платять? Ані копійки? — не могли повірити москвичі. (Та й кияни також.)

— У нас заведено так: прийшла людина на прийом — подарувала сто доларів лікарю й розповідає, що в неї болить.

— Усе-таки дають?! — із полегшенням зітхнули слухачі.

— Але який же це хабар! Нехай діточкам своїм щось купить — у нас лікарів дуже шанують. Ось недавно у південній області дві жінки померли під час пологів — у Москві чи в Києві уже скарги писали б, прокурора кликали б, а в нас родичі вирішили: така воля Божа. Якщо сьогодні позиватися з лікарем, то як завтра йти до нього на прийом?..

Що в чиновника на умі, то в депутата на язиці. Грузинський парламентарій, котрий брав участь у дискусії, лише руками розвів: «Нашому народу Господь подарував міцне здоров’я, отож зусилля медиків нам не страшні!»

За його словами, донедавна в невеликій, але гордій країні було понад 120 медичних вузів. Чому б і ні, якщо справа прибуткова?! Правда, на іспитах можна було почути: «Не пам’ятаю, скільки «нирка» має бути, але два чи три обов’язково». Жарти жартами, проте в результаті — надвиробництво лікарів і гострий дефіцит медсестер. Чому? Коли за ті самі гроші можна купити, тобто отримати, диплом лікаря, то хто погодиться на диплом медсестри?! Попри те, що парламент прийняв майже півтора десятка законів стосовно охорони здоров’я, легше від цього нікому не стало. Один із найважливіших показників — смертність новонароджених більш як удвічі перевищує європейські показники. Але про це — лише неофіційно.

Хоч як закликали експерти ВООЗ і альянсу до відвертої розмови, колишні радянські республіки не похитнулися: рідна охорона здоров’я — найкраща у світі. Приємним винятком на конференції став виступ представника української делегації, який викликав жвавий інтерес експертів і оплески залу. Хоча віце-президентові Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктору Сердюку непросто було знайти золоту середину — і хвалитися було недоречно, і бідкатися негоже. Керівництво альянсу було дуже здивоване, дізнавшись, що Україна в певному сенсі обігнала ВООЗ — наших пацієнтів рада захищає вже майже три роки. І ті питання, про які в багатьох країнах СНД і говорити вголос не наважуються, в Україні обговорювалися не лише в столиці, а й у регіонах, під час громадських слухань, проведених минулорічного літа. У нас відстає державна машина — Мінздоров’я: ані подушного тобі фінансування, ані міжнародних стандартів, ані сімейних лікарів у необхідній кількості. А от громадськість якраз не розгублена — відстоює свої права й вимагає, аби з нею рахувалися.

— Ми повинні не протиставляти лікаря й пацієнта, а знайти шляхи порозуміння, що допоможуть розв’язати багато проблем, — переконаний В.Сердюк. — Сподіваюся, програма альянсу й підтримка ВООЗ допоможуть нашій системі охорони здоров’я стати дружньою до пацієнтів. Мене вразив до глибини душі виступ американки Сьюзен Шерідан, котра внаслідок медичних помилок втратила своїх близьких, але не зламалася, а стала активним борцем за права пацієнтів. Найбільше її шокувало, що медперсонал цілком байдуже ставився до важкохворих — як до смертників. Ми зіштовхувалися зі схожими випадками. Буквально місяць тому до нашої організації звернулися сусіди самотньої жінки, онкохворої, котра лікувалася в райлікарні Київської області — лікарі вже не могли їй допомогти, тому не звертали уваги, медсестри й санітарки також поспішили відвернутися, нікому було ані води подати, ані постіль перестелити. Довелося нагадати їм про права пацієнта — і невдовзі хвора одержала знеболюючі препарати, адекватну допомогу й догляд.

Ми бачимо своє завдання передусім у тому, аби пояснити пацієнтам, які в них права, навчити відстоювати їх у кожному конкретному випадку й вимагати від медперсоналу адекватної допомоги, роз’яснень, підтримки. Судячи з інформації наших колег із розвинених країн, це ефективний спосіб. А коли вже трапляється таке, що конфлікт затягся, помилку доведено, але медики упираються — допомагаємо оформити документи до суду. Але це буває рідко, частіше вдається все вирішити мирним шляхом — і пацієнт урешті-решт дістає належну допомогу.

Кожна з проблем, окреслених Всесвітнім альянсом за безпеку пацієнтів, стосується всіх нас. Звертаючись по медичну допомогу, хворий щоразу потрапляє в зону ризику — коли йому призначають переливання крові, роблять ін’єкції та щеплення, проводять клінічні процедури при поданні первинної чи невідкладної допомоги. А вже питання якості води, загальної санітарії, утилізації відходів (особливо з тубдиспансерів!) повинні бути постійно в полі зору влади як у столиці, так і в провінції.

За розрахунками експертів, у будь-який окремо взятий момент понад 1 мільйон 400 тисяч чоловік у світі страждають від інфекції, отриманої в стаціонарі. У США щорічно фіксують близько двох мільйонів випадків інфікування, на усунення наслідків яких іде від 4,5 до 5,7 млрд. дол. Великобританія витрачає на це майже 1 мільярд фунтів стерлінгів, але жодними грошима не заповнити втрати — кожен двадцятий випадок внутрілікарняного інфікування призводить до летального результату, через цю причину країна втрачає близько п’яти тисяч громадян щорічно. На тлі таких показників наша система охорони здоров’я має майже такий самий добрий вигляд, як і киргизька, — у нас немає пацієнтів, інфікованих у лікувальних установах, і немає жертв медичних помилок. Але за гаданим благополуччям криється лише відсутність серйозного аналізу та статистики. Експерти запевняють: коли ситуацію, яка склалася в розвинених країнах, екстраполювати в Україну, то вийде дуже сумна картина — щодня тільки внутрілікарняні інфекції забирають життя в семи людей. Звісно, це число умовне, тим паче, що рівень нашої й західної медицини можна порівнювати лише з дуже великою натяжкою. Але хай там як, а згадані вище цифри мають підштовхнути до дії не тільки громадські організації, а й Мінздоров’я разом із Кабміном.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво